Очевидно, що громадянське суспільство не є якоюсь простою залишковою категорією – синонімом слова "суспільство" або чимось таким, що протиставляється політичній системі і державі. Крім добровільності, самозародження, автономності, усталених правил та організації, громадянське суспільство і в іншому відрізняється від решти соціальних об'єднань:
• громадянське суспільство зорієнтовано радше на громадські, ніж на приватні цілі;
• громадянське суспільство в певному сенсі пов'язане з державою, але не ставить собі за мету завоювання офіційної влади або посад, організації громадянського суспільства сподіваються від держави швидше пільг, політичних змін, допомоги, підзвітності;
• громадське суспільство включає плюралізм і різноманіття, в ньому є місце як для консервативних, так і для радикальних сил, проте коли такі рухи, як фундаменталісти, шовіністи, революційні, намагаються монополізувати функціональний і політичний простір у суспільстві, стверджуючи, що діють у рамках закону, то це суперечить плюралістичній природі громадянського суспільства;
• громадське суспільство включає частковість, яка означає, що жодна група громадянського суспільства не намагається представляти всі особисті чи громадські інтереси, різні групи представляють різні інтереси.
Громадянське суспільство тісно взаємопов'язане з політичною системою, включаючи державу, хоч і не ставить своїм завданням політичну боротьбу за владу. Громадянське суспільство не тільки обмежує державну владу, а й легітимізує її, коли вона заснована на владі закону, завдяки забезпеченню підзвітності, відповідальності, ефективності. Громадянське суспільство також формує повагу до держави і позитивне залучення в державні справи, удосконалює можливості держави в управлінні і сприяє законослухняності громадян.
Однак громадянське суспільство може викликати певні напруження і протиріччя.
Громадянське суспільство може бути і фрагментованим, поділеним на окремі громадянські суспільства, містити максималістські (безкомпромісні) групи, що можуть сприяти радикалізації суспільства, підштовхувати партії до популістських, екстремістських обіцянок, поляризувати політичну систему. Громадянське суспільство має бути автономним від держави, але не відчуженим від неї і ставитися до державної влади з повагою. Надмірно активне, схильне до конфліктів і безкомпромісне громадянське суспільство може зруйнувати слабку державу різноманіттям і розміром своїх вимог. Сама держава також повинна мати достатню автономію, легітимність, можливості і підтримку, аби бути посередником між різними групами інтересів і врівноважувати їхні вимоги. Це особливо болюча проблема для держав, де тільки утверджується демократія, яким доводиться проводити необхідні економічні реформи перед лицем жорсткої опозиції з боку профспілок, пенсіонерів та підприємців, які користуються захистом держави. Тому стабілізаційні сили в громадянському суспільстві повинні бути освіченими і організованими.
У багатьох молодих демократіях є глибока проблема, яка випливає з того, що в їхній основі лежав різкий, небезпечний і навіть деструктивний протест проти занепадницького, корумпованого державного устрою. С. Монга називає цю проблему "громадянський дефіцит". У Східній Європі він викликаний десятиріччями комуністичного правління і проявляється в недисциплінованості та відчуженні від державної влади. Тому громадянське суспільство повинно бути автономним від держави, але не відчуженим від неї. Громадянське суспільство має контролювати владу, але й ставитися до неї з повагою.
Громадянське суспільство і нація
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Громадянське суспільство і політика“ на сторінці 1. Приємного читання.
