Після проголошення незалежності Україна була змушена у процесі державотворення спиратися на реалії, успадковані від імперсько-тоталітарних структур, а саме: тотальне одержавлення економіки; панування монополізму, командних форм і методів управління; екстенсивний шлях розвитку господарства; структурну й територіальну диспропорційність економіки; її вагому мілітаризацію (у радянський час Україна підпорядковувала собі лише 2,6% території СРСР, але виробляла 38% озброєння та військового спорядження); катастрофічну екологічну ситуацію; повселюдні умови колективної пасивності, викривлення мотивації праці, панування ідеології соціального утриманства.
Зі середини минулого десятиріччя в Україні в основному було завершено перехід до ринкової економічної системи – фундаментальних правових норм та інших інститутів, що забезпечують розвиток ринкових відносин, а саме: запроваджено систему ринкового ціноутворення; відбулася масштабна трансформація власності, тобто перехід від державної до акціонерної та приватної форм власності; здійснено грошову реформу; досягнуто відносно високого рівня відкритості вітчизняної економіки; сформовано прошарок підприємців; розвиваються інститути громадянського суспільства; тривають реформи податкової і бюджетної систем; закладено підґрунтя для значних інституційних змін.
Сьогодні переважає економічна теорія, яка проповідує те, що Й. Шумпетер називав пласкою думкою, що двигуном капіталізму є капітал: розвиток відбувається багато в чому завдяки накопиченню капіталу – фізичного або людського. "Неокласична теорія припускає, що якщо інвестиції зроблені, то нові способи вести справи з'являються відносно легко, навіть автоматично", – писав Річард Нельсон. Що ще важливіше, стандартна теорія виходить з передумови, що економічний лад країни взагалі неважливий, оскільки капітал поведе країну до економічного розвитку, якщо в нього вкладати (неважливо, при якому це відбувається устрої). В альтернативній теорії Другого канону різні види економічної діяльності дуже сильно відрізняються як потенційні носії економічного розвитку. Іншими словами, необхідно позбавити економічну науку від того, що Джеймс Б'юкенен називає передумовою про рівність – найбільш важливої, але найменш обговорюваної передумови. В основі філософи Просвітництва лежала ідея, що світ можна впорядкувати за допомогою таксономії (систем класифікації), серед яких найкраще відома система Карла Ліннея. Неокласична економічна теорія ще не доросла до свого Просвітництва в тому сенсі, що вона забезпечує аналітичну точність за допомогою відмови від таксономії: усі види економічної діяльності вона розглядає як якісно однакові. Тому її висновки (наприклад, висновок про вирівнювання цін на виробничі фактори) по суті вбудовані в її передумови. Можливість у кожний конкретний момент вбирати інновації і знання, а отже, притягати інвестиції, в різних видах економічної діяльності сильно відрізняються.
Оскільки капітал як такий вважається ключем до розвитку, то бідним країнам видають кредити, проте виробничий і промисловий устрій не здатний прибутково освоїти отримані інвестиції. Тому фінансування розвитку може швидко набути рис фінансової піраміди, яка приносить прибуток тільки тим, хто її заснував і перебуває недалеко від виходу. Вкладення в людський капітал без внесення одночасних змін до виробничої структури, з тим щоб створити попит на отримані уміння, не сприяють нічому, окрім еміграції. В обох випадках ми бачимо ефекти зворотної хвилі економічного розвитку: більше капіталу – грошового і людського – спрямовуватиметься з бідних країн, ніж навпаки. Пояснити це можна типом економічного ладу, характерним для бідних країн, тобто замкненим колом бідності, яке створюється нестачею попиту і пропозиції, а також відсутністю зростання віддачі. Промислова політика США в 1820-1900 роки – ось найкращий приклад, який повинні наслідувати країни третього світу, поки вони не навчаться отримувати вигоду від міжнародної торгівлі.
Ерік Райнерт.
Як багаті країни стали багатими, і чому бідні країни залишаються бідними.
Разом з цим за роки незалежності Україна виявилася не здатною відновити статус потужної економічної держави. Тому виникає цілком слушне запитання: чому з початком трансформаційних перетворень економіка України, порівняно з країнами Центральної і Східної Європи та Балтії, має не найкращі результати реформ?
На думку відомого польського реформатора Л. Бальцеровича, посткомуністична історія засвідчує, що найгірші економічні наслідки відзначаються у країнах, які відхиляються від демократії. При цьому в умовах кланового капіталізму, коли держава використовує свій апарат для довільного трактування прав власності та стримує конкуренцію, такий інституційний порядок є не тільки несправедливим, а й неефективним.
Підтверджує цей висновок подальша інформація.
• За роки незалежності Україна зазнала катастрофічного економічного спаду, внаслідок чого ВВП у 2014 році становив приблизно лише 70% від рівня 1990-го. Так само знизились реальні доходи населення.
• Втрачено можливості кардинальних цілеспрямованих структурних змін для побудови соціально орієнтованої ринкової економіки, громадянського суспільства та ефективної політичної системи в Україні.
• Безконтрольність держави щодо надмірно високих цін на продукцію монополістів.
• Надзвичайна обтяженість бюджету соціальними виплатами; у бюджетних видатках, крім соціальних, значно збільшилися видатки на державне управління.
• Підвищення рівня оплати праці в Україні є однією з найактуальніших проблем: щоб підтримувати більш-менш гідний спосіб життя, українцеві необхідно заробляти на місяць від 133 до 177 євро. При цьому розмір мінімальної зарплати у країні встановлено на рівні 72 євро, що в 1,8 раза нижче від вартості життя.
• Понад 2/3 загального обсягу промислової продукції припадає на галузі, що виробляють сировину, матеріали та енергетичні ресурси. Частка продукції соціальної орієнтації становить 1/5 загального обсягу промислового виробництва, частка машинобудування через кризу знизилася більше ніж на 10%, що майже в 3-4 рази менше від рівня розвинених країн.
• Власне виробництво забезпечує лише 2/3 ресурсів країни для промислових підприємств, решту завозять з-за кордону.
• Зростання дефіциту торговельного балансу фінансується за рахунок зовнішніх джерел, у результаті чого валовий зовнішній борг України загрозливо збільшився.
• Скорочується реальний обсяг фінансування наукових досліджень і неухильно знижується інноваційна активність промислових підприємств, що набуло незворотного характеру.
• Відбулася переорієнтація інвестиційних потоків зі сфери промислового виробництва у сферу фінансових послуг та послуг, пов'язаних із трансакціями щодо нерухомого майна.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Перехід до ринкової трансформації з погляду людиновимірності економіки: генезис і наслідки“ на сторінці 1. Приємного читання.
