Лауреат Нобелівської премії з економіки Джеймс Б'юкенен уперше в економічній теорії спробував застосувати методи економічного аналізу до перспектив суспільного прогресу. У роботі "Межі свободи. Між анархією і Левіафаном" (1975) він шукає таку пропорцію між економічним розвитком і гуманітарними нормами соціального співжиття, яка б дозволила суспільству ефективно функціонувати. У центрі уваги досліджень Дж. Б'юкенена – проблема суспільних фінансів. Новим кроком у напрямку розбудови філософії фінансів стало включення в поле досліджень взаємозв'язку моралі, етики та економіки. Ще в 60-х роках XX століття Дж. Б'юкенен дійшов висновку, що "ми занурюємося в анархічний хаос
і неконтрольовану експлуатацію під тягарем держави-Левіафана. Виглядало так, що демократія нездатна контролювати свої власні крайні прояви, а всякі ознаки конституційного порозуміння, здавалося, раптово зникли". Чим виправдовується політично організований примус індивідів? Де пролягають межі колективної дії? Як можна проаналізувати дію обмежень морального характеру на економіку? Дж. Б'юкенен робить висновок, що будь-який діагноз соціально-економічного і політичного ладу в кінці XX століття має включати також і морально-етичні виміри.
Питання: як відновити моральні підвалини політичного та економічного ладу – актуальне для Дж. Б'юкенена тому, що від його розв'язання залежить повага і довіра до інституцій і суб'єктів політики, цивілізації і культури Західної Європи й Америки, необхідні для їхнього ефективного функціонування. Він шукає новітній еквівалент "ідеї прогресу", що панувала в XIX і на початку XX століть, прагне відвернути занепад громадянського устрою, до якого призвело "наше жахливе XX століття". На його думку, сучасна держава добробуту, яка могла би залишатися життєздатною при менших рівнях соціальних трансфертів, може зазнати краху в тому сенсі, що вимоги щодо трансфертів можуть перевищити ті надходження, які люди як платники податків готові генерувати.
Дж. Б'юкенен доходить висновку, що XXI століття не супроводжуватиметься якимось новим відкриттям етики взаємної терпимості, не з'явиться і якогось нового корпусу моральних чеснот, що завоює загальну й одностайну підтримку. Посилаючись на Джона Ролза, від говорить про необхідність досягнення мінімальної згоди, потрібної для політичного миру та справедливості, – мінімальної згоди навіть незважаючи на загрозу розбіжності у фундаментальних цінностях.
З такої песимістичної оцінки соціально-економічного й політичного становища Дж. Б'юкенен робить два висновки. Перший – "поразницький" зводиться до твердження, що вся струнка просвітницька доктрина від самого початку й упродовж двох століть була романтичною мрією, яку зараз слід вважати всього лише філософською фікцією. Другий висновок, до якого він вважає своїм моральним обов'язком приєднатися, залишає надії на належним чином продумані і втілені інституційно-конституційні зміни, які можуть привести до принаймні певної відповідності поведінки тому класичному ліберальному наборові стандартів, який видається необхідним.
"Це жахливе століття" було позначене невдалими експериментами, у ході яких руйнувався "цінний соціальний капітал, капітал, який репрезентується особистим ставленням до незалежності, дотриманням законів, покладанням на власні сили, наполегливою працею, відчуттям упевненості в завтрашньому дні, довірі, взаємній повазі й терпимості. І цей капітал руйнувався тільки для того, щоб поступитися місцем установці, що має своїми складовими безвідповідальність, залежність, експлуатацію, опортуністичну гонитву за вигодою, швидкоплинний гедонізм, вимагання грошей під прикриттям закону, судову тяганину, недовіру і нетерпимість".
Висновок, що його формулює Дж. Б'юкенен, значною мірою всупереч логіці економічної цілераціональності, означає визнання залежності економічної ефективності від екзистенційних основ людського буття: "Допоки люди як громадяни не матимуть змоги довіряти одне одному – як громадяни і як суб'єкти економічної діяльності, – ні економіка, ні держава не зможуть функціонувати ефективно... Цілком незалежно від інституційної трансформації, необхідної для забезпечення стимулів для оновлення, паралельно має розпочатися певне відродження духу, певне відчуття спільної мети у суспільстві вільних у своєму виборі громадян".
Проте саме духовні, моральні засади людського буття виявляються найбільш проблематизованим аспектом сучасного стану людства, яке досягло небачених успіхів у сфері науково-технічного прогресу та масового споживання, але стрімко втрачає ціннісні механізми самозбереження. Масштаби проблеми показово окреслили так звані антиутопії XX століття – художні твори визнаних інтелектуалів світу, які моделюють можливі варіанти цивілізаційного розвитку. У фантастичній формі в антиутопіях осмислюються реальні загрози, створені наявними тенденціями сучасного суспільного життя.
Антиутопії XX століття
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Джеймс Б'юкенен: діагноз соціально- економічного і політичного ладу має включати морально-етичні виміри“ на сторінці 1. Приємного читання.
