Сучасний бізнес і уявлення про нього насичені запозиченнями з військово-стратегічного й оперативного мистецтва. Використання хитрості, створення пасток, уведення в оману, прагнення переграти суперника будь-якими методами, все активніше застосування методів обмежувальної ділової практики, несумлінної конкуренції – все це перетворює бізнес на театр військових дій. Війна стала категорією економічною, інформаційною, психологічною.
Принцип "успіх за всяку ціну", по суті, є вірусом, що вразив життєво важливі структури сучасних суспільств у бізнесі та політиці. Були цілі – стали мішені. У результаті в такій конкурентній боротьбі виграє не найкращий, а найбрехливіший, хитрий, нещадний, нещиросердний, непередбачуваний за наслідками своїх дій. Продукція лідерів бізнесу і політики – не лише рішення й дії задля ефективності, вона має етичний сенс – справедливість, чесність, розумну достатність, милосердя. Будь-яка вертикаль відповідальної влади і бізнесу будується на вертикалях великих цілей, значень, цінностей. Без них – влада і бізнес вироджуються в маніпулювання ради кон'юнктурних і вузькогрупових інтересів.
Картина методів сучасної гіперконкуренції – це маніпулювання цінами, інформацією, швидкістю і способами реакції ринку на сигнали, створення структур вимушених надмірних витрат, свідоме блокування доступу на ринок кращих за якістю й ціною пропозицій, формування помилкових очікувань в учасників ринкової гри і провокація її хаотизації, застосування широкої гами методів придушення конкурентів.
Відзначені властивості цілком пов'язані із суб'єктивними якостями, ставкою на егоїстичну, соціально безвідповідальну поведінку. Зрештою, гіперконкурентна поведінка націлена на стійке одержання надприбутку окремими гравцями за рахунок керованого підриву дії конкурентно-ринкових принципів. Якщо нормальні ринкові стратегії зосереджені на досягненні конкурентних переваг за рахунок розвитку компетенцій виробництва і збуту кращих товарів і послуг, то гіперконкурентні стратегії фокусуються на генерації та утриманні конкурентних переваг за рахунок егоїстичного маніпулювання всім спектром чинників, що впливають на пропозицію і попит, урешті – на споживчий вибір, каналізуючи його у вигідному для гіперконкурентного гравця напрямі.
По суті кажучи, у гіперконкурентному стилі господарської поведінки нового нічого немає. Його витоки легко відшукати в теорії ігор, військовому мистецтві і концепції стратагемності. Стратагемність – це такий алгоритм дій, у якому застосовується хитрість, сплав стратегії з умінням розставляти приховані пастки. Ось приклади деяких сюжетів із класичного набору 36 стратагем: стратагеми підставної особи (убити чужим ножем); вимотування супротивника (спокійно чекати, поки ворог утомиться); стерв'ятника (грабувати під час пожежі); містифікатора (витягувати щось із нічого); приховування істинного напряму (таємно виступити в Ченьцан); Янусової голови (приховувати за посмішкою кинджал); Фенікса (запозичити труп, щоб повернути душу).
В сучасній англійській мові терміном "стратагемність" позначається військова операція або прийом, хитрість або підступ, інтрига, призначена, щоб увести в оману або захопити зненацька. У концепції військової хитрості виграє той, хто не тільки шукає і знаходить нові способи і засоби боротьби, а й здатен при цьому приховати їх і ввести супротивника в оману щодо розробки, наявності цих засобів і способів. Це дозволяє захопити конкурента зненацька, приголомшити, змусити непідготовленим стати до бою, паралізувати волю і позбавити можливості чинити опір, створити вигідніші умови для досягнення перемоги з мінімальними втратами. У ширшому концептуальному плані ми маємо справу зі стратегією непрямих дій, що стала основою стратегічного планування як у військово-політичній сфері, так і в бізнесі.
Насамперед, ідеться про такий спосіб стратегічного мислення і дії, який припускає завоювання конкурентних переваг шляхом замаскованого підриву (хаотизації) наявних ринків і егоїстичного маніпулювання його учасниками – конкурентами, споживачами, державними інстанціями тощо з метою отримання вигід егоїстичного типу.
Зміна правил гри до снаги, звичайно, гравцям-важковаговикам. Цілком доречно врахувати й чинник конспіративності – за лаштунками, перебуваючи поза зоною ураження, можна досить просто і безкарно змінювати умови на полі бізнес-бою.
Особливий аспект фінансових можливостей для гіперконкурентної стратегії пов'язаний із незаконним (за мірками законодавства і, відповідно, за методами виконання) виведенням фінансових ресурсів з-під оподаткування, від кредиторів, "чужих" акціонерів. Головна боротьба за корпоративний контроль розгортається у вузькій і закритій для невтаємничених сфері корпоративних фінансів, така боротьба не може не мати кримінального відтінку.
Стратегічний тиск, послідовний або одночасний, передбачає проведення серії акцій, призначених блокувати, зденервувати, збентежити суперника, примусити його робити скороспішні кроки, помилки. Взагалі, гіперконкурентний стиль – це свого роду ракета з боєголовкою, що розділяється, вона включає як справжні боєзаряди, так і безліч муляжів. Маневри, призначені для відвертання уваги конкурента, можуть проводитися на різних товарних і географічних ринках, з ешелонованою підготовкою в часі.
Російський дослідник О. І. Агєєв з тривогою зазначає: наростає кількість і масштаб природних і техногенних загроз, рівень усвідомлення елітами викликів, що стоять перед країнами і цілим світом, далекий від необхідного, не кажучи про здібності і волю до дії. І незважаючи на все це, підпилювання гілки, на якій тримається соціум, стало екстра-прибутковим бізнесом небагатьох на фоні легковажності, байдужості, неуцтва або пригніченості більшості. "Після нас – хоч потоп", "хто не встиг – той спізнився", "хай невдаха плаче" – формули багатоликі, але їхня суть одна – успіх за всяку ціну. Імунітет будь-якого суспільства до соціальних недуг визначається ступенем соціальної і моральної відповідальності його громадян, їхньою довірою один до одного й до держави, чистотою і чесністю гри. Брак спротиву принципові "успіх за всяку ціну" драматизує кризу, ведучи до навряд чи виправного переродження цивілізації: із заснованої на вірі й відповідальності на засновану на недовір'ї і безвідповідальності, точковому і масовому терорі небагатьох проти всіх.
Носії вірусу "успіх за всяку ціну" трапляються сьогодні повсюдно. Сліди цієї епідемії легко побачити не тільки в діях терористів, а й у респектабельних лідерах бізнесу. Байдужість до методів досягнення успіху веде до беззаконня, аж до "все дозволено". Саме діяльність цих вірусоносіїв призводить через кризу довіри до світових фінансових потрясінь.
Зовсім недавно, в 1990-ті роки, промайнув цілий ураган економічних та інших катаклізмів. І тим не менше, лише кілька років фантастичної кон'юнктури на ринках вуглеводнів, стрімкого зростання фондових індексів, лібералізації фінансових ринків – і мотивації фінансових еліт вражені "синдромом переможця". Широта можливостей п'янить весь ланцюжок постачальників і користувачів фінансового капіталу. Дедалі вищі рейтингові оцінки не просто заохочують цей вірус гордині, а провокують все більш неозорі, безвідповідальні рішення. Тим часом непомітно один за іншим показники вразливості досягають критичних значень і начебто раптом розкривається стара істина – "неможливість покривати надзвичайно розвинуті потреби звичайним шляхом".
Успіх будь-якої співпраці визначається здатністю всіх її учасників спільно скерувати свої зусилля на досягнення спільного завдання. Не успіх за будь-яку ціну, не торжество егоїзму, а гармонія, талановите поєднання плюсів і мінусів усіх гравців, добровільне врахування ними переваг та інтересів інших дійових осіб, злагоджене підпорядкування всіх загальній стратегії дають у результаті перемогу. За розуміння цієї істини зовсім недавно була присуджена Нобелівська премія з економіки. Її лауреат, Джон Неш, за оцінкою О. І. Агєєва, зробив відкриття, яке можна порівняти з внеском І. Ньютона, М. Коперника, А. Ейнштейна у природничих науках.
Джон Неш спростував класичний постулат Адама Сміта про те, що "невидима рука" ринку, спонукуючи індивідів боротися за свої егоїстичні цілі, збільшує добробут усього суспільства. За 250 літ після Адама Сміта розкрилося безліч "зовнішніх ефектів" господарювання, розроблено різноманітні концепції соціальних благ, обґрунтовано значно ширші мотивації економічної поведінки, осмислено перетворення "невидимої руки" на "видимий і невидимий кулак". Але головне – світ не раз ставав свідком того, як у ворожнечі і жаданні ділового успіху, заснованих на приматі егоїстичних прагнень, ламалися долі людей, організацій і народів, виснажувалися ресурси, деградувала екологія, гинули соціальні системи. Сплеск лібералізму, що відбувся в 1990-ті роки повсюдно у світі, в такому вузькоегоїстичному розумінні абсолютно виразно змінюється на інші конструкції і мотивації соціальної відповідальності, які апелюють до "соціально-ринкового господарства".
Суть відкриття Джона Неша полягає в доведенні формально-математичними методами надзвичайно простої і дуже давньої етичної настанови, застосовної до повсякденної практики бізнесу, переговорних процесів – аж до міжнародного рівня. А саме: для досягнення стійкості у складних системах, якими є будь-які соціальні групи, необхідно, щоб кожний індивід, кожний гравець прагнув досягнення своїх цілей, але з урахуванням взаємодії з іншими гравцями і вимогами успішності всієї системи. Такою є щойно підтверджена авторитетом Нобелівського комітету базова вимога до правил командної гри. Тільки коригуючи свою поведінку з урахуванням інтересів інших гравців, можна досягти оптимального розподілу виграшу для всіх сторін, причому не лише всередині команди, а й між суперниками. Змагальність, таким чином, може цілком ефективно включати в себе партнерство.
Опис наслідків порушення цього правила ми знаходимо у Старому Заповіті, в історії з будівництвом Вавилонської вежі. Задум побудувати місто і в ньому вежу висотою до небес належав нащадкам Хама, одного із синів Ноя, чий ковчег врятував людство від загибелі. Проте заснований цей задум був на прагненні прославитися і, що особливо важливо, – вийти із заповіданого Ноем порядку. Результат задуму, що суперечив волі Божій, добре відомий – будівничі почали говорити різними мовами, перестали розуміти один одного, покинули будівництво і розійшлися по світу в різних напрямках. Поступово забули люди і свою початкову спорідненість. Командна гра не вийшла, сказали б спостерігачі сьогодні.
На плечах сьогоднішніх лідерів лежить величезна відповідальність за нерозповсюдження хвороботворних вірусів – цього соціального СНІДу, зброї масового ураження смислового ядра суспільства, основ його солідарності і життєздатності.
За цих умов ключовим питанням стає те, наскільки правлячі еліти усвідомлюють стратегічні виклики, що постали перед країнами і цивілізаціями як соціоприродними системами. Не випадково А. Тойнбі зауважив колись, що основна причина розпаду багатьох імперій – неадекватне сприйняття реальності їхніми керівними елітами.
Стратеги цивілізаційних змін
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Бізнес як війна“ на сторінці 1. Приємного читання.
