У 2010 році ухвалено новий Закон України "Про судоустрій та статус суддів", де у ч. 1 статті 12 зазначено "Судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою", а у ч. 4 статті 12 – "У судах, поряд з державною, можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин відповідно до Закону України “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин”". Практично ця "шпарина" в законодавстві України була зроблена авторами свідомо, оскільки давала змогу судам обирати мову судочинства на свій розсуд.
Проте найбільшою втратою стало домінування російської в культурно-інформаційному просторі. У 2010 році скасовано квоту на обов'язкове дублювання фільмів українською мовою. Так, за даними моніторингу, проведеного Рухом добровольців "Простір свободи", станом на жовтень 2011 року в найзручніший для глядача час лише 22,2% телеефіру восьми найбільш рейтингових каналів та 4,6% пісень найбільш рейтингових станцій були українською. Частка дубльованих фільмів у легальному кінопрокаті у 2011 році зменшилася порівняно з 2009 із 60 до 47,8%. Загальний наклад російськомовних газет у 1995- 2011 зріс із 47 до до 66,5%. При цьому тираж україномовної преси з 1995 до 2011 скоротився із 47 до 30,1%.
Цілком витіснено україномовну культуру з FM-ефіру. Створюються сприятливі умови для російського шоу-бізнесу, популяризується російська "попса", натомість знищується національний шоу-бізнес. Усі телеканали країни заполонили російські передачі, фільми про російських ментів, кадетів, солдатів, ФСБ-шників, політичні ток-шоу, російські гумористичні програми. Українською можна було подивитися на окремих каналах випуски новин. З'являються телеведучі чи популярні представники шоу-бізнесу Росії в різних розважальних чи політичних шоу.
Не краща ситуація склалась у друкованій пресі та книговидавництві. На 90-92% книжковий ринок окуповано дешевою російською книгою, почалося проникнення російських видавництв у такий сектор книговидання, як освітня література. Будь-яку книгу, видану в Україні, міг купити лише один із чотирьох громадян. Інші троє не змогли б це зробити у зв'язку з браком книг.
Таку ситуацію у медійному просторі та книговидавництві намагаються пояснити попитом на російську продукцію, що, як зазначає професор Л. Масенко, не відповідає показникові потужності двох мов. Зокрема, дослідниця, спираючись на проведене опитування, наводить такі дані: обираючи передачу чи книжки для читання, українці перевагу віддають: 27% україномовним, 34% російськомовним, 40% – обирають книгу чи телепрограму за змістом, а не за мовою; росіяни 60% віддають перевагу російськомовним, 30% – за змістом, а не за мовою.
Через окупацію практично всього культурно-інформаційного простору те, що антиукраїнським силам не вдалося здійснити законодавчо – українсько-російську двомовність, – успішно намагаються нав'язати практично, реально. Окрім того, громадянам України постійно і нав'язливо у різний спосіб доводять думку: "Какая разница, на каком языке разговаривать?". Але ж, насправді, залежності тут глибші, ніж нам хочуть показати. "Адже мовою думка не лише формулюється, а й формується. І саме це є запорукою різноманіття культур".
Закон "Про засади державної мовної політики"
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"Політика відсутності державної мовної політики"“ на сторінці 3. Приємного читання.
