• 3. Якщо вам психологічно (або з інших причин) важко одразу перейти на тотальне спілкування українською, робіть це частково та/або поступово. Наприклад, почніть спілкуватися українською в себе в родині або серед найближчих друзів. Або, коли потрапляєте у нове коло спілкування – спілкуйтесь одразу українською. Якщо вас не знали раніше, ні в кого не виникне здивування та зайвих запитань на кшталт, "чего это ты вдруг по-украински заговорил?" Або спілкуйтеся виключно українською з незнайомими людьми – в транспорті, на вулиці, в магазині чи в ресторані, під час спілкування з операторами гарячих ліній, з міліцією та іншими держслужбовцями тощо. Це не лише полегшить вам психологічний перехід на мову, але й сприятиме відновленню україномовного навколишнього середовища. Бо досі, зокрема в Києві, панує феномен, що навіть коли людина вдома та з друзями спілкується природно українською, то у громадських місцях та/або на роботі все одно переходить на російську (бо "так заведено"). Маємо змогу створити протилежний тренд.
• 4. Якщо не можете українізуватися самі, українізуйте своїх (майбутніх) дітей. Купуйте їм українські дитячі книжки, показуйте україномовні мультики тощо. Віддайте їх до українського садочка, школи, класу. Всіляко плекайте їхню любов та повагу до української мови, історії, традицій, культури.
• 5. Коли ви за кордоном, розмовляйте лише українською. Тоді вас не переплутають з росіянами, яких в світі зараз люблять ще менше, ніж раніше. Не будьте схожим на "русо-турісто"!
• 6. Почніть писати виключно українською. Наприклад ділові листи або у твітері.
• 7. Крім того, українізуйте речі навколо себе:
– змініть інтерфейс телефону, інших ґаджетів, комп'ютера, веб-сайтів і соцмереж на українську. Наприклад, всі девайси від Apple завжди підтримували українську мову "з коробки" й не потребують додаткового її встановлення – просто поміняйте мову інтерфейсу в налаштуваннях і все. Facebook, twitter і навіть ВК й Одноклассники мають українську локалізацію (хоча останніми двома не рекомендує користуватися навіть СБУ);
– в банкоматі, таксофоні та скрізь, де є можливість, обирайте українську. Де нема – запитуйте у власників, чому, й вимагайте, щоб було;
– коли шукаєте щось у Ґуґлі чи де-інде, шукайте спочатку українською. Не хвилюйтеся, Ґуґл розумний і навіть російськомовні результати ви не пропустите, якщо вони будуть релевантні вашому запиту. Коли юзаєте Вікіпедію, заходьте спершу на українську версію, а на іншомовну лише, якщо такої статті в українській нема або ж інформації в ній не достатньо. Як альтернативу зразу раджу не російську, а англійську версію – вона зазвичай повніша й об'єктивніша, особливо зі спірних питань. Оці запити та фактичні переходи на україномовні сайти або їхні версії є вкрай важливими для підвищення статусу української у кіберпросторі, бо статистика все це враховує;
– коли пишете оголошення чи табличку, пишіть українською. Навіть якщо це напис на вашому гаражі або оголошення у вас у під'їзді.
Гадаю, ви зрозуміли ідею. Можна ще багато чого тут вигадати. І все це легко перетворити на веселу гру й навіть змагання. Хоча б і на змагання із самим собою. А головне, якщо ми самі почнемо усе це робити, жодних зусиль держави у цьому потрібному напрямку не знадобиться. Ми ж із вами вже переконалися, що суспільство діє значно швидше й дієвіше за державу. До того ж у держави зараз є завдання важливіші. Люстрація, наприклад.
І ще. Якщо ви бажаєте любити Україну виключно або здебільшого російською (чи будь-якою іншою мовою) – це ваше право, я на нього не посягаю. Робіть як вважаєте за потрібне. Але перед тим все ж перечитайте ще раз перші 8 пунктів цього допису й пообіцяйте мені подумати про викладені там думки, гаразд?"
Після перемоги Помаранчевої революції у 2004-2009 роках за часів президентства Віктора Ющенка державну мовну політику щодо підтримки української мови не можна назвати системною та ефективною. Мовна політика не стала пріоритетом у гуманітарній сфері для влади. Так, Указ № 161/2010 "Про концепцію державної мовної політики", що був розроблений 2005 року, підтриманий експертним середовищем, схвалений 11 липня 2006 Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права, В. Ющенко підписав лише 15 лютого 2010 року, а на своєму сайті розмістив 22 лютого 2010 року за кілька днів до складення президентських повноважень.
Законопроект "Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про ратифікацію Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин”", який розробило МЗС України 2006 року на основі нового належного перекладу Хартії з урахуванням вимог чинного законодавства, В. Ющенко подав до ВР 2008 року, але до його ухвалення справа не дійшла. Ще у вересні 2005 року Секретаріат Ради Європи був офіційно нотифікований про ратифікацію Хартії Україною. Таким чином формально юридичний процес її затвердження було завершено, і вона набрала чинності щодо України 1 січня 2006 року. Як результат з'явилися постанови і рішення районних, міських, обласних рад на Півдні та Сході країни про надання російській мові статусу регіональної. Всі ті акти Міністерством юстиції були кваліфіковані як протиправні, опротестовані органами прокуратури і скасовані в судовому порядку. Однак залишилась чинною ратифікована Хартія, яка стала підставою для офіціалізації російської мови в майбутньому.
10 серпня 2009 року Міністерство юстиції України зареєструвало загальноукраїнську громадянську організацію "Правозахисний громадський рух "Російськомовна Україна”", головою ради якої став В. Колесніченко.
Разом з тим в Україні, хоча й недостатньо ефективно, напрацьовується правова база для розвитку української мови. У 2004 році Національна рада з питань телебачення та радіомовлення вносить квоту на мовлення – 75% продукту має бути українською мовою. У 2006 році Постановою Кабінету Міністрів установлено квоти на обов'язкове дублювання фільмів українською мовою. У 2005 році набув чинності новий Цивільний процесуальний кодекс і Кодекс адміністративного судочинства, які передбачають ведення судочинства на всій території України державною мовою. Окрім того, у Законі України "Про статус суддів" зазначено, що претендент на посаду судді повинен володіти державною мовою (стаття 7), а в ЗУ "Про судоустрій" 2002 року вказано, що судочинство в Україні провадиться державною мовою (стаття 10). Таким чином, використання української мови в судочинстві сприяє підвищенню її престижу. Проте це були окремі кроки у мовній політиці, які так і не стали частиною системної мовної державної концепції.
Проведене масове та фокус-групове опитування громадян щодо мовної ситуації в Україні описано у праці професора Лариси Масенко. Всебічно проаналізувавши його результати, дослідниця підсумовує: в західних областях в усіх сферах спілкування домінує українська мова, у східних і південних – російська, у північних і центральних обидві мови мають приблизно однакову комунікативну потужність. У невеликих містах та селах переважає україномовне спілкування, у великих містах – російськомовне. Варто звернути увагу на результати дослідження щодо престижу та конфліктності мов. Так, відповідь на питання "Чи престижно сьогодні говорити українською мовою?" 73,2% респондентів відповіли ствердно, у регіонах: на Заході ствердно відповіли 87,9%, у Центрі – 78,1%, на Півночі – 76,0%, на Сході – 56,3%, на Півдні – 64,2%. На аналогічне питання стосовно російської мови ствердно відповіли 64,7%, стосовно англійської – 71,5%. У цьому ж дослідженні: на питання про наявність потреби громадян добре володіти українською мовою ствердно відповіли 93,8% респондентів, російською – 84,2%, англійською – 81,3%.
Це ж дослідження дає змогу зробити висновки щодо лояльного ставлення більшості громадян до державного статусу української мови (70,9% респондентів). Тобто державний статус української мови сприяє підвищенню її престижу, причому на всій території України. Рівень конфліктності мовних питань залишається низьким (62,5% респондентів не вважають, що існує загроза виникнення конфлікту на мовному ґрунті). Висновки щодо конфліктності спростовують тези проросійських політиків про глибоку прірву між Заходом і Сходом у мовних питаннях та міф про утиски прав російськомовного населення України. Але водночас свідчать про надмірну політизацію та маніпулювання мовними питаннями з боку регіональних еліт.
Отже, навіть безсистемні кроки для підтримання української мови як державної дало свої позитивні результати, про що свідчать соціологічні опитування.
"Політика відсутності державної мовної політики" щодо державної мови знайшла своє продовження за часів президента В. Януковича (2010-2013), згодом вона переросла у відкриту українофобську політику, що сприяло домінуванню російської мови в бізнес-середовищі, політичному просторі (за винятком режиму "на камеру"); в освіті, діловодстві та судочинстві, зокрема у південно-східних регіонах.
Так, наприкінці 2010 року міський голова Одеси О. Костусев запропонував на засіданнях міськради спілкуватися російською мовою і зажадав, щоб документи йому теж подавали російською. Не дивно після цього, що невдовзі інспектор Одеської ДАІ на прохання водія спілкуватися державною мовою проголосив: "Не понімаю телячью мову".
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"Політика відсутності державної мовної політики"“ на сторінці 2. Приємного читання.
