• Виникнення великих стародавніх культур.
• Осьовий час, формування людини в її духовній відкритості часові.
• Науково-технічна епоха, чию перетворювальну дію людство відчуває на собі в наш час.
Історичний процес – це безперервний потік змін, перетворення знань і змісту в їхньому безпосередньому прояві, але такі перетворення, за яких має бути збережено зв'язок традицій, загальну комунікацію.
У VIII–II століттях до н. е., за К. Ясперсом, відбувся найбільш різкий поворот в історії. Цей період він називає осьовим часом. З'являється людина такого типу, який зберігся до сьогодні. Це час розвитку філософських учень у Китаї, Індії, Греції. Людське існування як історія стає предметом роздумів. Люди відчувають, знають, що в їхній час, у сучасному, починається дещо виняткове.
Саме осьовий час розпочинає творення структури світової історії. Осьовий час знаменує зникнення великих культур давнини, які існували тисячоліттями. Все, що існувало до осьового часу, навіть якщо воно було величним, як наприклад, вавилонська, єгипетська, індійська, китайська культура, сприймається як щось, що дрімає, ще не пробудилося. Людина того часу ще не досягла повного самопізнання. Світова історія набуває структури та єдності, які здатні зберегтися в часі і збережені до сьогодення. До того часу взагалі не було світової історії, а був лише конгломерат локальних історій.
Ця епоха – час народження і світових релігій, що замінили собою поганство, і філософії, яка прийшла на зміну міфологічному світоглядові. Основне, що зближувало духовні осередки нового світосприйняття, – це прорив міфологічного мислення, яке становило основу попередніх культур. Людина ніби вперше прокинулася до ясного, чіткого мислення, виникла рефлексія, недовіра до безпосереднього досвіду та емпіричного знання.
"Осьова епоха" – час, коли людина втрачає безпосередність у ставленні до світу та самої себе, вона усвідомлює свої межі, своє безсилля перед "межовими питаннями буття" – перед смертністю, скінченністю, перед трагічною провиною, яка стає основною темою давньогрецької трагедії та іудейських пророків. Закінчилася міфологічна епоха з її самозаспокоєністю, "само-собою-зрозумілістю". Цю загальну зміну людського буття К. Ясперс називає одуховленням. Людина відтепер не замкнена в собі. Вона невідома для самої себе, а тому відкрита для нових безмежних можливостей. Пробудження духу й було, за К. Ясперсом, початком загальної історії людства.
Те, що вогнища напруженого духовного життя виникли паралельно в різних, далеких одна від одної культурах, свідчить про духовну єдність людства.
В інформаційному полі планети паралельно співіснують минуле, сучасне і майбутнє. Треба віднайти певне їх співвіднесення з історією, з простором і часом, у яких розгортається життя людини.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „У визначенні поняття "історія" є багато змістових конструкцій. Ознайомимось з деякими з них“ на сторінці 2. Приємного читання.
