Загальна декларація прав людини.
Серед основних гарантій забезпечення стабільності конституційно-правового статусу людини слід назвати принцип пріоритету прав людини і громадянина, їхній визначальний стосовно функціонування державної влади характер, а також неприпустимість зміни конституції, якщо зазначені зміни мають своїм наслідком зміни в конституційно- правовому статусі людини щодо звуження, обмеження або скасування тих чи інших громадянських, політичних, економічних, соціальних, культурних прав людини і громадянина. Забезпеченню таким чином витлумаченої стабільності конституційно-правового статусу людини слугують як безпосередні конституційні норми, що забороняють внесення змін до Основного Закону (якщо ці зміни обмежують чи скасовують права людини і громадянина), так і створення спеціальних органів державної влади, які мають повноваження оцінювати конституційність законів та інших нормативно-правових актів, висловлювати своє рішення про можливі зміни щодо Основного Закону держави. Таким чином, гарантії забезпечення конституційно-правового статусу людини дозволяють упорядкувати відносини взаємних прав і обов'язків, що виникають у ході суспільного і державного розвитку.
Кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.
Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повертатися у свою країну.
Загальна декларація прав людини.
Ключовим суб'єктом гарантування конституційно-правового статусу виступає держава в особі окремих органів державної влади та їхніх посадових осіб. Як випливає зі змісту статті 3 Конституції України, права і свободи людини і громадянина визначають зміст і спрямованість діяльності всіх органів державної влади. Тому проблеми забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина так чи інакше пов'язані з функціонуванням усіх органів державної влади, що належать до всіх владних гілок. Однак діяльність різних органів державної влади щодо реалізації забезпечення конституційно-правового статусу людини має свою специфіку.
Ключова роль парламенту в забезпеченні конституційно-правового статусу людини і громадянина, а також такого його елементу, як конституційні права і свободи людини, може бути обґрунтована у двох аспектах. З одного боку, центральна функція парламенту – законодавча, як зазначено у статті 92 Конституції України, пов'язана з тим, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадян, громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства. Тобто саме завдяки законодавчій діяльності Верховної Ради України (прийняття законів, які прямо пов'язані з окремими елементами конституційно-правового статусу людини і громадянина) формується нормативно-юридична основа розвитку відносин між державою і особою, яка набуває свого комплексного вираження в понятті конституційно-правового статусу людини. Іншими словами, наявність та ефективне функціонування парламенту є такою умовою, без якої стає неможливим саме поняття "конституційно-правовий статус людини і громадянина". З другого боку, забезпечення прав і свобод людини і громадянина реалізується парламентом і в процесі виконання інших функцій.
Поряд із парламентом важливу роль у забезпеченні конституційно- правового статусу людини і громадянина відіграють також органи виконавчої, судової та контрольної гілок державної влади. Поняття механізму забезпечення конституційно-правового статусу людини може бути розглянуто під кутом зору інститутів механізму забезпечення конституційно-правового статусу і процесу забезпечення конституційно-правового статусу людини. Такий інституційний механізм забезпечення конституційно-правового статусу людини являє собою взаємодію системи інститутів конституційного права, які визначають місце і роль людини в системі суспільних відносин, та органів державної влади, функцією яких є регулювання, реалізація і захист прав людини. За структурою поняття інституційного механізму забезпечення конституційно-правового статусу людини – це система інститутів конституційного права, які визначають місце та роль людини з погляду її прав і свобод, органів державної влади, функцією яких є забезпечення прав людини, процедур такого забезпечення, а також гарантій забезпечення конституційно-правового статусу людини.
Проте, характеризуючи загальні проблеми, що об'єктивно наявні у процесі забезпечення конституційно-правового статусу людини, прав і свобод людини і громадянина в Україні, можна стверджувати, що переважна більшість їх пов'язана не стільки з відсутністю необхідної системи органів державної влади, скільки з необхідністю здійснення реформотворчих змін у процесі їхнього функціонування. У цьому сенсі слід наголосити, що гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина мають як юридичний, так і економічний, політичний та організаційний зміст, а визначальною метою реформування органів державної влади (парламентська, адміністративна, судово-правова реформи) має бути посилення гарантій забезпечення конституційно-правового статусу людини в Україні.
Правова свідомість і правова культура
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Механізм забезпечення конституційно- правового статусу людини в Україні“ на сторінці 2. Приємного читання.
