Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

Історія України

Активна участь козацтва у відсічі турецької агресії та бойова співдружність із польським військом на полях битв Хотинської війни давали підстави козацьким лідерам сподіватися на задоволення урядом Речі Посполитої найбільш наболілих проблем українського життя в тому варіанті, як цього домагалися козацтво та православне духовенство. Проте вже перші кроки короля Сигізмунда III після укладення вигідного для себе та Речі Посполитої миру з Османської Портою засвідчили живучість попередніх стереотипів у стосунках з козацтвом. Ліквідація небезпеки вторгнення османів для переважної більшості хотинських героїв означала повернення в підданство до свого пана, ще для однієї частини - напівлегальне існування соціального ізгоя суспільства, а для всього Війська Запорозького - як протектора православної церкви - безнадійне очікування визнання владою їх права на вільне сповідування релігії своїх предків, відновлення церковної структури та прирівнення православних з католиками. Але суттєво зросла енергія і сила козацтва дозволяли йому зайняти більш активну позицію у вирішенні цих проблем, аніж ту, яку воно демонструвало раніше.

Найпершою демонстрацією могутності Війська Запорозького та його впливу на міжнародній арені, вчиненою після Хотинського тріумфу, стало втручання козацтва в кримські справи та укладення ним у грудні 1624 р. першої союзної угоди з Кримським ханством, що передбачала надання обопільних військових послуг проти третьої сторони.

У цей час військова активність запорожців розвивається по висхідній і лише впродовж весни-літа 1625 р. вони здійснюють три походи на турецьку територію. Зважаючи на умови польсько-турецького договору, який зобов'язував Варшаву утримувати козацтво від військових акцій, спрямованих проти султана, польська влада намагається змусити останніх відмовитися від їх проведення. Відповідь запорозького товариства були настільки ж справедливою, наскільки і зухвалою - козаки цілком резонно зауважили, що їм відомо про угоду короля з султаном, але до чого тут вони, адже вони з бусурманами угоди не укладали.

На осінь 1625 р. конфлікт набуває ще більшого загострення внаслідок рішучих дій козаків проти посилення позицій уніатів у Києві, і, врешті-решт, виливається у відкрите збройне протистояння запорожців з польською владою. В Україну польський гетьман Станіслав Конєцпольський привів досить значне військо - в кількості 25-30 тисяч чоловік. До таких кроків польське командування змусили тривожні відомості про зростання козацької потуги, яка становила велику небезпеку для всієї Речі Посполитої. У розпорядженні козацького гетьмана Марка Жмайла було близько 20 тисяч запорожців, і він не вельми поспішав рухатися назустріч коронній армії, сподіваючись на прихід на допомогу, згідно угоди 1625 р., татар Шагін-Гірея.

Однак татари так і не прийшли, а час було втрачено. Стратегічною ініціативою заволодів гетьман Конєцпольський. На середину жовтня йому вдалося, долаючи розрізнений опір повстанських загонів, підійти до Черкас, а з 25 жовтня нав'язати повстанцям бій на вигідних для себе умовах. І все ж упродовж кількаденних боїв спочатку поблизу містечка Крилова, а згодом неподалік Курукового озера (сучасна Кременчуччина), жодній зі сторін так і не вдалося досягти переконливого успіху. Після чого між ними розпочалися переговори. На них поляки уже не вимагали видачі керівників повстання, як це було в роки козацької війни 1590-х рр., та проголошували амністію.

Реагуючи на добру волю Конєцпольського, у куруківському таборі більш організованими виявилися старинні козаки більш поміркованих поглядів, котрим вдалося замінити на гетьманстві Марка Жмайла своїм лідером Михайлом Дорошенком. 6 листопада 1625 р. переговори між ворогуючими сторонами увінчалися укладенням Куруківського договору. У відповідності з його умовами козацтво погодилось на обмеження кількості козаків затвердженим королем реєстром та повернення решти до свого попереднього соціального стану; знищення козацького флоту та повне припинення морських виправ проти Туреччини; відмову від налагодження козацтвом стосунків з будь-яким з іноземних правителів; а також невтручання в справи старостинської адміністрації та міського самоврядування на волості. Натомість Конєцпольський оголосив про збільшення козацького реєстру до шести тисяч чоловік та призначення їм щорічної платні в розмірі 60 тисяч злотих. Реєстрове козацьке військо ділилося на шість полків - Черкаський, Канівський, Корсунський, Чигиринський, Білоцерківський та Переяславський. Тих козаків, які не потрапляли до козацького реєстру, польське командування не вимагало негайно повернути до стану послушенства шляхті. Але для їх проживання виділялися шість староств у Південній Київщині. Саме сюди вони, спродавши свої фунти, повинні були переїхати разом із сім'ями, якщо вони до цього часу мешкали в приватних шляхетських маєтках. Хто не бажав цього робити - мусив визнати зверхність пана. З числа реєстрових козаків завжди один полк мав перебувати на Запорозькій Січі, аби не допускати туди нових втікачів з України. Реєстровці отримали право вільного вибору свого старшого та козацьких старшин. Козацький реєстр мав бути впорядкований протягом найближчих трьох місяців. І до нього було внесено найбільш заможних, статечних козаків, котрих М.Грушевський назвав "козацькою буржуазією".

Сейм 1626 р. затвердив Куруківську угоду, а спільна з начальником коронного війська Стефаном Хмелецьким військова операція Михайла Дорошенка проти татар під Білою Церквою восени 1626 р., коли було вщент розгромлено досить велику за розмірами кримську орду, переконливо продемонструвала переваги військової співпраці, а не ворогування Речі Посполитої з козацтвом.

Після цього, як підмітив Д.Дорошенко, поміркований гетьман реєстровців мало не щороку відправляє до Варшави послів, намагаючись розширити здобуті під Куруковим озером козацькі привілеї та скасувати деякі обмеження, накинуті Конєцпольським. І хоч бажаних результатів це не приносить, роки гетьманування Михайла Дорошенка загалом стають роками відносного спокою у стосунках козацтва з польською владою.

Тим часом навесні 1628 р. українське козацтво знову виявилося втягнутим у міжусобну боротьбу в Криму. У цей час Дорошенко відновлює попередню угоду з претендентом на кримський трон Шагін-Гіреєм і на його заклик веде козаків на Бахчисарай. Крім бажання мати прихильного до себе хана та поліпшити матеріальний стан козацтва, до виступу підштовхували також і дії султанської адміністрації, яка розпочала обсаджувати нижню течію Дніпра своїми фортецями.

Неподалік Бахчисарая гетьман Дорошенко гине і на його місце обирають також досить поміркованого і схильного до компромісів з польським керівництвом козацького старшину Григорія Савича-Чорного. Щоправда, у нього не було притаманного попереднику політичного хисту в стосунках зі своїми ж козаками. А крім того, невпинно загострювалася ситуація як у стосунках з офіційною Варшавою, так і всередині України, і навіть у середовищі самого козацтва.

Адже на кінець 1620-х рр. особливої гостроти набула проблема міжконфесійних взаємин, до вирішення якої було заангажовано й козацтво. Ще один клубок суперечностей зав'язувався в Україні у зв'язку з поверненням з польсько-шведської війни на Батьківщину козаків-ви пищиків, інтерес до долі котрих влада втратила відразу по завершенні бойових дій. Крім того, уряд уперше розквартирував на Київщині відділи коронного війська. Зважаючи на специфіку суспільних відносин близького до козацтва регіону та звичні для коронного жовнірства грабунки та насильства над місцевим населенням (варто сказати, що це було проблемою не лише коронного війська, а й переважної більшості тогочасних європейських армій), це відразу ж ще більше підігріло ситуацію в краї.

За таких умов козацьким гетьманом на Січі проголошують Тараса Федоровича, широко відомого серед козацтва під прізвиськом Трясило. У березні 1630 р. він у черговий раз виводить запорожців на волость. Уже наприкінці місяця повсталі швидким маршем наблизилися до Черкас і там зненацька захопили в полон гетьмана реєстровців. Після короткого козацького суду Григорія Савича-Чорного було визнано винним у зраді інтересів козацтва і засуджено до смерті.

Повстання 1630 р. мало ряд характерних особливостей, які вирізняють його з-поміж усіх попередніх козацьких виступів. Зокрема, дослідники звертають увагу на те, що саме Трясило першим з козацьких ватажків звернувся з універсалами-закликами, як відзначав один із захоплених у полон поляками козацький ватажок, до всієї України і до іншої Русі всієї, щоб усі, хто є віри грецької, йшли до війська запорозького й боролися проти ляхів. Крім того, В.Щербак, В.Смолій, В.Степанков акцентують увагу на тому факті, що до виступу запорожців закликали митрополит та інші представники православного духовенства, які скаржилися на те, що ляхи утискають нашу віру або забирають церкви тощо. Ще однією, вельми промовистою, рисою виступу 1630 р. стало те, що в його ході вперше було сформовано програму дій, яка поєднувала вимоги соціально-економічного та національно-релігійного характеру. Зокрема, у гетьманських зверненнях лунали заклики, щоб і ті, хто був козаком, і ті, хто ним хоче бути, щоб усі прибували, вольностей козацьких заживали, віру благочестиву від замислів лядських рятували.

Заклики гетьмана знаходять відгук мало не по всій Україні. Зрозуміло, найбільше охочих долучитися до козацької справи виявилося на Подніпров'ї, але були серед них і втікачі з Волині та, навіть, Галичини. Загалом же, вийшовши із Запорожжя на чолі 10 тисяч козаків, у таборі під Переяславом наприкінці травня 1630 р. Трясило міг розраховувати вже більш ніж на 30 тисяч.

Коронному гетьману на противагу цій силі вдалося мобілізувати також досить значний військовий контингент. У розпорядженні Конєцпольського були не лише відділи коронних військ, а й шляхта з українських воєводств, їхні військові слуги. Похід проти повстанців супроводжувався урочистими католицькими богослужіннями та жорстокими розправами над українськими селянами на землях Подніпров'я. Особливою заповзятістю та ненавистю відзначалися дії стражника коронного війська Самуїла Лаща, котрий учинив різанину мирного населення Лисянки, Димера, Івниці та інших містечок і сіл, на які натикався його передовий загін на шляху до Переяслава.

На Лівобережжя коронному гетьману вдалося переправити тисяч 16-20 військового люду. І хоч чисельно це військо було меншим за кількість повсталих, зрозуміло, що переважна його більшість мала значно ліпший вишкіл і досвід ведення війни. А крім того, коронна армія значно переважала своїх супротивників озброєнням, маючи у своєму розпорядженні як легку, так і навіть облогову артилерію.

Бої під Переяславом з перервами тривали три тижні. Вони принесли чисельні жертви з обох боків, але захопити табір повсталих Конєцпольському так і не поталанило. Зважаючи на наближення закінчення терміну дії Деулінського перемир'я між Річчю Посполитою та Російською державою й активну підготовку останньої до нової війни, коронний гетьман був змушений шукати шляхів замирення. До компромісів була схильною і частина козацької старшини, зокрема козаки-реєстровці, що приєдналися до Трясила в Корсуні та Черкасах. Будучи незгідним з тактикою компромісу, Тарас Федорович разом з частиною своїх прибічників залишив переяславський табір і попрямував на Січ. Після цього між Конєцпольським і поміркованими лідерами повстанців переговори розпочалися з новою силою, і 8 червня 1630 р. було укладено нову козацьку угоду з Річчю Посполитою.

У відповідності з переяславськими домовленостями залишалися в силі постанови круруківської комісії, щоправда, король своїм універсалом збільшував чисельність козацького реєстру з шести до восьми тисяч чоловік. Коронний гетьман гарантував амністію всім учасникам козацького виступу, натомість козацтво зобов'язувалося у черговий раз спалити чайки та утримуватися від морських військових виправ. Крім того, офіційно (хоч і заочно) гетьманську булаву було відібрано від Трясила і на його місце козаки обрали Тимоша Орсндарснка, за яким Конєцпольський відразу ж визнав права старшого над козаками.

Зрозуміло, що таке несуттєве збільшення кількості козацького реєстру не могло зняти напругу в стосунках козацтва та уряду Речі Посполитої. Так само, як і вимоги щодо утримання від морських походів запорожців, навряд чи це було реально виконати. Крім того, залишилися навіть не піднятими в угоді цілий ряд гострих проблем, зокрема й одна з найболючіших - щодо припинення переслідувань Православної Церкви, а тому й не могло бути ілюзій щодо довговічності досягнутого миру.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.
  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики