Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

Історія України

Після провалу сценарію "бліцкригу " й переходу до позиційних форм ведення бойових дій основними показниками визначення переможців і переможених стали економічна міць воюючих сторін та ступінь модернізованості й мобільності суспільств. Уже в 1915 р. в Росії дала себе знати ціла низка економічних проблем, подолати які урядові не вдалося. Під час війни Донецький басейн залишився єдиним великим постачальником твердого палива. Видобуток вугілля досяг максимуму в 1916 р. (1740 млн пудів проти 1540 млн в 1913 р.). Однак зростання було забезпечене здебільшого за рахунок введення в дію дрібних кустарних шахт, де добувалося низькосортне паливо. Росія все більше відчувала паливний голод, що особливо позначалося на залізничних перевезеннях.

Перебої з постачанням руди та вугілля і погіршення роботи залізниць спричинили скорочення обсягу виплавки чавуну й виробництва прокату. Оскільки метал використовувався насамперед для виробництва озброєнь, в країні спалахнув металевий голод. Це особливо негативно позначилося на залізничному транспорті, який не міг тепер задовольняти свої потреби в рейках. Мілітаризація машинобудівної промисловості посалила на голодний пайок цивільні галузі промисловості й зруйнувала налагоджені виробничі зв'язки.

Нехватка палива, металу й сировини почала з другої половини 1916 р. паралізувати роботу навіть підприємств, які виконували воєнні замовлення. Уповноважений Особливої наради з оборони по Катеринославському регіону в січні 1917 р. доповідав, що через нестачу сировини зупинилася половина доменних печей.

Внаслідок мобілізації істотно зменшилася кількість будівельних і сільськогосподарських робітників. Проте число індустріальних робітників, особливо у важкій промисловості, вдалося не тільки утримати, але й наростити. Це не означало, однак, що мобілізація оминула кваліфікованих робітників важкої промисловості. Основна їх частина пішла на фронт, а на підприємствах істотно збільшилася частка жіночої праці й праці підлітків. Зокрема, серед робітників промисловості кількість жінок зросла з 5 тис. в 1914 р. до 133 тис. в 1917 р. Серед шахтарів і металургів в 1917р. налічувалося 100 тис. військовополонених. У Донбасі на шахтах працювали десятки тисяч завербованих у Китаї робітників-кулі.

З перших місяців війни ціни на товари першої необхідності почали повзти вгору, набагато випереджаючи зростання заробітної плати. Так, середня зарплата київського робітника у 1915 р. виросла порівняно з попереднім роком на 40 %. За цей час ціни на основні продукти харчування зросли в 2-2,5 раза. В результаті купівельна спроможність населення істотно знизилася. На металургійних заводах Півдня вона на початку 1917 р. зменшилася порівняно з 1913 р. на 32-43 %. Користуючись тим, що в умовах воєнного часу страйкувати стало набагато важче, власники й адміністрація підприємств збільшили робочий день (на багатьох підприємствах - до 15 год/добу), послабили увагу до охорони праці та техніки безпеки й почали "зміцнювати" трудову дисципліну безперервними штрафами. На підприємствах Харківської губернії, які підлягали наглядові фабричної інспекції, у 1915 р. був оштрафований кожний другий робітник. У сільському господарстві у зв'язку з мобілізацією половини працездатних чоловіків основне навантаження лягло на плечі жінок і підлітків.

Війна викликала істотне збільшення прямих і посередніх податків, земських зборів, натуральних повинностей. Реквізиції для потреб армії робочої худоби, особливо у прифронтовій зоні, нерідко призводили до розорення селянських господарств. Взимку 1916-1917 рр. продовольче становище країни почало катастрофічно швидко погіршуватися. До розвалу транспорту додався ще один фактор: саботаж основних виробників товарного зерна, якими були поміщики, внаслідок їх незадоволення встановленими урядом цінами на хліб. Поставлений у безвихідь уряд 29 листопада прийняв постанову про запровадження примусової розверстки хлібних поставок по губерніях і повітах.

Затяжний хід війни обернувся не лише поразками та упадком економіки, він суттєво пришвидшив розвиток політичної та соціальної кризи, яка зрештою привела Росію до революції. Причини російської соціально-політичної кризи сучасна історіографія умовно поділяє на дві групи. До першої слід зарахувати процеси, які спостерігалися задовго до початку війни - архаїчна політична надбудова країни, зокрема самодержавна система влади, немодернізоване суспільство, в якому відчувався брак національної єдності й залишались досить помітними станові пережитки, а політичні й соціальні інститути нерозвинутими.

Росія виявилась неготовою до війни не через брак озброєння чи незадовільну організацію війська, що очевидно мало місце, а й через безнадійне відставання в модернізації та мобілізації суспільства. Війна ще більше ускладнила й заплутала соціальні проблеми, що сприяло посиленню соціальної кризи.

Російське самодержавство ніколи не виявляло сентиментів до українського руху. Невеликі послаблення, яких українцям вдалося домогтися для розвитку національної культури та освіти під час революції 1905- 1907 рр., напередодні і під час війни були втрачені. 12 серпня (31 липня за ст. ст.) 1914 р. уряд запровадив військову цензуру й одночасно видав указ про заборону друку українською мовою. Указ став підставою для закриття української преси - газети "Рада", часописів "Літературно-науковий вісник", "Українська хата ", "Село". 1915 р. припинили існування журнали "Дзвін", "Рідний край", "Сяйво ", "Світло ", "Записки Українського наукового товариства".

Російська влада брутально розправилася з лідером українського руху видатним істориком М.Грушевським. В листопаді 1914 р. професор був заарештований. Кілька місяців він провів під слідством у Лук'янівській в'язниці, а в лютому 1915 р. засланий до Симбірська.

У Правобережній Україні, у т. ч. й Києві, був запроваджений військовий стан, почали діяти військові суди, під дію яких потрапили тисячі українців.

Наявні легальні можливості для розвитку українського руху за умов війни були замалі і не відповідали історичному значенню подій. Тому українське політичне життя концентрувалося в підпіллі. На зміну легальній українській пресі прийшла нелегальна есерівська газета "Боротьба", з якою стали співробітничати кращі українські публіцисти С.Єфремов, А.Ніковський, В.Прокопович.

Хоч би якими жорсткими були антиукраїнські репресії влади, вони не змогли зломити український рух, який досить швидко призвичаївся до воєнних реалій і навіть зумів винести з них певну користь. Світова війна привела до підсилення етнічної самосвідомості народів Росії. Союз визволення України проводив активну ідейно-пропагандистську роботу серед українців-полонених в австрійських та німецьких таборах, а полонені й депортовані українці-галичани підносили національну свідомість жителів підросійської України.

Воєнні поразки 1915 р. змінили політичну ситуацію в Росії, зумовили певне пом'якшення у ставленні царизму до українства. У серпні 1915 р. депутація у складі професора С.Іванова, журналіста Ф.Матушевського і педагога С.Русової вручила міністру освіти петицію з домаганням дозволити викладання в народних школах українською мовою. У лютому 1916 р. група полтавських діячів звернулася до керівників опозиційних фракцій Думи з меморандумом, який містив такі вимоги: український народ в Росії має бути порівнений у правах з російським; українська мова має бути допущена до викладання, принаймні, на рівні народних шкіл; вільне функціонування української преси й друку взагалі; вільна діяльність українських культурно-просвітніх товариств; законодавче закріплення гарантій вільного культурно-національного розвитку українського народу.

В 1916 р. українські есери, прагнучи об'єднати розрізнені есерівські гуртки в єдину партію, опублікували проект програми майбутньої партії, в якому висовувалися гасла автономії України та федеративного устрою Росії. В грудні 1916 р. Товариство українських поступовців виступило з декларацією "Наша позиція", в якій висловило різкий протест проти гонінь на українців, а також сформувало вимогу щодо автономно-федеративного устрою Росії.

Загалом два роки війни й відвертої антиукраїнської політики уряду призвели до суттєвих змін у стані українського руху. Переживши істотну кризу в перші місяці війни, він ідейно зміцнів, відстоюючи рівні права для всіх націй Росії, значно розширив свою соціальну базу і національну самосвідомість. Таким чином, першу світову війну можна розглядати як каталізатор українських національних устремлінь, які збігалися з наростанням революційних очікувань. Національні гасла були скристалізовані, маси внутрішньо змобілізованими на їх реалізацію.

Тим часом Росія залишалась поліцейською державою без рівноправства громадян, з величезними обмеженнями виборчих прав, майновим цензом, відірваністю вищої бюрократії, яка становила вузьку соціальну касту, від решти суспільства. Війна породила додаткові проблеми державної влади Росії, від самого початку війни створилося протиставлення між цивільною й військовою владою (остання постійно втручалася в цивільні справи). За кілька днів до війни цар затвердив "Положення про польове управління військ у воєнний час", яким верховний головнокомандуючий наділявся величезною, майже необмеженою владою в тилу. Після того як посаду верховного головнокомандуючого зайняв надзвичайно авторитетний великий князь Микола Миколайович, ставка верховного головнокомандуючого перетворилась у свого роду другий уряд, виникли паралельні бюрократичні структури, почалися зіткнення військової та цивільної влад, які погіршували і без того невисокий рівень державного управління.

Не було єдності і в Раді міністрів, у серпні 1915 p. у Державній думі сформувався опозиційний до влади Прогресивний блок, до якого увійшли основні політичні сили. Не піддаючи сумніву принцип самодержавства, діячі блоку просили в царя усунути з уряду найбільш одіозні фігури й призначити на їх місце людей, яким вони довіряли. Микола II звільнив міністрів, які користувалися підтримкою Прогресивного блоку. Альянс вищих царських сановників, за якими стояв адміністративний і поліцейський апарат, з буржуазними колами, об'єднуваними партіями октябристів і кадетів, став неможливим.

У 1916 р. опозиція дійшла думки про необхідність проведення державного перевороту з метою відсторонення Миколи II від влади. Один з таких переворотів організовував О.Гучков при підтримці діячів Прогресивного блоку. Ініціаторами іншого заговору були князь Г.Львов та генерал М.Алексеев. На початку січня 1917 p. у Петрограді відбулася зустріч групи російських офіцерів на чолі з генералом О.Кримовим та голови Державної думи Родзянко. На зустріч були запрошені керівники Прогресивного блоку. Генерал Кримов закликав думців від імені армії негайно здійснити переворот, без якого, на його думку, в Росії не було шансів на успішне завершення війни. Всі присутні підтримали ідею Кримова. Переворот планувався на середину березня 1917 р. Та його випередили лютневі події в Петрограді, які швидко переросли в революцію.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії
  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики