Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Історія України


Південна Русь після монгольського завоювання


Після погрому Київської землі наприкінці 1240 р. монгольські орди рушили далі на захід. Здолавши впертий опір на лінії зведених галицькими Романовичами укріплень уздовж Верхнього Тетерева, Горині та Случі, на початку 1241 р. вони вступили на землі Волині. Тут під їх потужним натиском одне за одним упали Володимир, Галич, Звенигород та інші західноруські міста. Вцілілими залишилися лише Крем'я-нець, Данилів і Холм, мури яких вистояли під натиском нападників. Важливою перевагою перших двох було те, що вони стояли на високих пагорбах і нападники були позбавлені можливостей застосувати грізні стінобійні машини та іншу облогову техніку.

Після цього одна частина орди під командою темника (воєводи) Бурундая перейшла в межі Польщі. Завдавши поразки сандомирському та краківському князям, ординці зруйнували Люблін, Краків, Сандомир та інші польські міста. Тим часом інша частина, керована самим Батиєм, через Карпати попрямувала до Угорщини. На території Угорщини він об'єднався з іншою частиною орди, яка встигла повернутися з Польщі та Чехії. Після цього монгольські війська розгромили армію угорського короля Бели IV, і, не зазнавши жодної поразки, на весну 1242 р. вийшли на узбережжя Адріатичного моря. Розпочався штурм монголами адріатичних міст-фортець. Монгольські полководці мріяли дійти до "моря франків", тобто до Атлантичного океану, повторивши тріумфальну ходу гуннів. Для Західної Європи цілком реальною стала загроза руйнівного нападу степовиків. До відбиття монгольського десанту стали готуватися правителі Італії та навіть Англії.

Але, на щастя, для жителів Західної Європи знайомство з войовничими номадами на цьому припинилося. Монголи, так само, як раптово з'явилися на Адріатичному узбережжі, так само несподівано в березні 1242 р. звідти зникли. За наказом Батия монгольські орди через Боснію, Сербію, Болгарію та Причорноморські степи вернулися назад у безкрайні степи Азії.

Повернувшись із Європи на Волгу, Батий засновує в її пониззі, в районі сучасного Волгограда, місто Сарай - столицю своєї нової держави.

Держава Батия охоплювала території від улусу Джучидів, що починався на сході Сибіру від річок Іртиша та Чулима і тягнувся на захід по південних передгір'ях Алтаю через Приуралля й північ Середньої Азії, Приазовські та Причорноморські степи й Крим аж до нижньої течії Дунаю. Тобто широкою смугою простягалася по Великому Степу Азії та Європи, виступаючи однією з найбільших на той час середньовічних держав.

Із самого початку ці величезні обшири поділялися на дві частини - на ліве та праве крило. Ліве крило підпорядковувалося братові Батия й охоплювало землі сучасного Казахстану та Середньої Азії, а праве - безпосередньо йому самому. За звичною для монголів системою найменування (кожна зі сторін світу позначалася певним кольоровим зображенням, а саме: північ - чорним, південь - червоним, захід - білим, а схід - синім), ліве крило носило назву Кок-Орди, тобто Синьої Орди, а праве - Ак-Орди, тобто Білої Орди. Щоправда, назва держави Батия - "Орда" - з'явилась лише у 70-ті роки XI11 ст. У руських джерелах Ак-Орда отримала назву Золотої Орди, причому, за результатами новітніх досліджень, назва ця поширилась не раніше XIV ст., тобто в той час, коли цієї держави Батия фактично вже не існувало.

Заснована Батиєм держава була частиною величезної Монгольської імперії з центром у далекому Каракорумі. Там правив верховний хан усіх монголів і йому підпорядковувався хан Батий.

За правління Батия в Золотій Орді було закладено міцні підмурки державної організації. Зокрема, було сформовано урядово-фіскальні органи, впорядковано оподаткування та обкладення населення повинностями, запроваджено карбування власної монети, налагоджено зв'язок між окремими регіонами держави тощо.

Уже в роки правління брата Батия Берке у другій половині 1250-х рр. на землях Золотої Орди було впроваджено ісламську віру. Прихід ісламу стимулював формування численних смуг осілого господарювання, що в короткий час сформувалися у межиріччях та вздовж річок Волги, Уралу, Дністра, Дунаю, Інгулу та ін.

Захоплення Батиєм Києва призвело до страшенної руйнації "матері городів руських". Францисканський чернець Плано Карпіні, котрий 1246 р. проїжджав через Київ, засвідчив, що після монгольської навали в місті залишилося не більше двохсот дворів. Для того, аби життя у місті відродилося, потрібно було чимало часу. Проте вже у 40-х рр. XIII ст. в Києві продовжували діяти Софійський і Михайлівський собори, Видубицький і Печерський монастирі. Карпіні бачив у місті й чимало іноземних купців. Узагалі, результати сучасних археологічних досліджень переконують у тому, що навряд чи варто беззастережно сприймати на віру інформацію щодо повного запустіння міста в результаті навали орд Батия, руйнації більшості давньоруських кам'яних монументальних споруд тощо.

Проведені в Києві археологічні розкопки засвідчили той факт, що після 1240 р. життя в місті продовжувалося, причому в усіх його районах, навіть тих, що найбільше постраждали від ординського штурму. Щоправда, його інтенсивність була явно нижчою. Така ж, загалом невтішна, картина постала перед археологами, які досліджували городища Вишгорода, Білгорода, Колодяжина на Київщині, Городка на Волині, Райок на Житомирщині, Зненигорода, Одеська, Василіва, Ясенева на Галичині та ін. Загалом же, за підрахунками археологів, із відомих з розкопок 74 руських міст XII-XIII ст. 49 були розорені монгольським нашестям, причому 14 з них так більше вже і не піднялися з попелищ, а ще 15 відродилися лише як села. У перші 50 років після навали не було зведено жодного нового міста.

Тобто, хоч і не має підстав говорити про суцільне винищення краю, є чимало переконливих свідчень про його істотне спустошення та непоправні демографічні втрати, які позначилися на занепаді господарства та різко загальмували розвиток культури.

Цілком очевидними є й негативні політичні наслідки монгольської навали. Загибель у ході ординського вторгнення основної кількості дружинників, боярства не лише ослаблювала можливість ефективної протидії нападникам у наступні часи, а й підривала політичні устої державної організації Русі. Крім того, золотоординські правителі проводили цілеспрямовану політику політичної дезінтеграції Руської землі, нівелювання ролі Києва як загальноруського політичного та духовного центру. Дослідники цілком слушно зауважують, що Сарай не допускав до князівського столу Києва будь-яких впливових князів. Крім того, не можна розглядати як факт випадковий і переїзд з Києва до Володимира митрополита Київського і всієї Русі Максима 1300 р. Цілком ймовірно, що митрополита було спеціально виведено ханом із своєї традиційної резиденції, оскільки Київ все ще залишався символом єдності та величі Русі, а отже, був одним з потенційних центрів антиординської боротьби.

Говорячи про зміни політичного статусу Русі після навали Батия, варто наголосити на тому, що кочівників-монгол і в насамперед цікавили землі, придатні для впровадження на них звичного номадам способу життя та господарювання. Атому безпосередньо в кордони Ак-Орди було включено лише землі степових народів - волзьких булгар, башкирів, половців та ін. Мешканцям інших ландшафтних зон монголи, як правило, зберігали їхню територіальну відособленість, обертаючи їх на данників чи васалів хана, а також час від часу використовуючи їх як певний резервуар для наповнення невільницьких ринків.

За таких підходів Орда ліквідувала самостійне існування Куманії та включила до свого державного організму Половецький степ, наблизивши кордон з руськими князівствами до лінії річок Рось на Правобережжі та Псел і Ворскла на Лівобережжі.

Щодо політичного статусу руських князівств після завоювання монголами, то в різних частинах Русі він істотно різнився. Так, найменше потерпіли та, відповідно, зазнали найменшого політичного тиску з боку Орди міста-республіки Північно-Західної Русі - Новгород Великий і Псков, а також Полоцька земля. Чи не найбільш тісно були інтегровані до

Орди розміщені найближче до ЇЇ центру північно-східні руські князівства - Володимиро-Суздальське та Рязанське князівства. Правителі останніх були змушені визнати найбільш принизливі форми васальної залежності від золотоординських ханів.

Вкрай негативно позначилося монгольське завоювання і на долі Київської, Переяславської та Чернігово-Сіверської земель. Позбавлена власної княжої династії столиця Русі перебувала під зверхністю призначених у Сараї ханськими ярликами князів, котрі ніколи й не ступали ногою на київські гори. Переяславщина за своїм географічним розташуванням виявилася найближчою з-поміж південно-західних руських земель сусідкою Орди, з усіма можливими наслідками - частими набігами, розореннями та виводом населення. Чернігово-Сіверщина після 1240-х рр. переживала період стрімкого дроблення князівств на дрібні політико-адміністративні утворення.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики