Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

Історія України

Непримиренна позиція О.Трубецького щодо пропозицій української сторони не могла не викликати в неї глибокого розчарування та обурення. Для того, аби пом'якшити негативні наслідки від переяславських подій, скликана гетьманом старшинська рада виряджає до Москви посольство, покладаючи на нього завдання анулювати неприйнятні для Війська Запорозького статті договору. Але візит завершується цілковитою невдачею.

Тим часом, з початку літа 1660 р., коли врешті-решт вдалося залагодити справу замирення зі Швецією, активну підготовку до нового походу в Україну розпочинає польське командування. Для того, аби випередити супротивника, українське та російське командування вирішило організувати випереджувальний похід.

17 липня на околиці Василькова відбулася воєнна рада за участю українського гетьмана й вищої козацької старшини та російського командування на чолі з київським воєводою боярином В.Б.Шереметєвим. На цій раді було ухвалено доволі ризикований план ведення війни. Головним його недоліком було те, що наявні сили розпорошувалися, а не зосереджувалися на виконанні одного стратегічного завдання. Так, за планом ведення кампанії, царські війська на чолі з Шереметєвим та козацькі лівобережні полки під проводом наказного гетьмана полковника переяславського Ти-моша Цицюри повинні були виступити на захід, готуючись до генеральної битви з коронною армією. Решта українського війська, тобто правобережні козацькі полки, які очолив Юрій Хмельницький, залишалися в Наддніпрянщині, слідкуючи за переміщеннями татарських орд та прикриваючи тили головних сил і не даючи можливості татарам вторгнутися на українські землі - На полки Хмельницького покладалося також завдання завадити об'єднанню орди з коронною армією.

Затримка з початком походу та нескоординованість дій російських і українських військ призвели до того, що на початку вересня 1660 р. в районі Старокостянтинова коронній армії вдалося об'єднатися з татарськими ордами. Внаслідок цього утворилася величезна армія. Здійснивши блискавичний маневр, ця армія на самій окраїні південно-східної Волині, поблизу містечка Любар, перекрила Шереметеву та Цицюрі шлях на захід.

У ході локальних сутичок, що розгорілися 15- 16 вересня, деяка перевага була на боці коронних військ і татар. У боях українці та росіяни втратили понад тисячу вояків, у той час як втрати поляків і татар становили близько півтори сотні чоловік. Шереметеву та Цицюрі вдалося відійти від Любара, але поблизу міста Чудні в українсько-російські війська були заблоковані.

Хмельницький заклав табір за 20 км від Чуднова, поблизу містечка Слободи ще (тепер село Бердичівського р-ну Житомирської обл.). Скориставшись із цього, польський гетьман Любомирський, залишивши частину військ пильнувати табір Шереметева, на чолі вибраних військ перед світанням 7 жовтня здійснив блискавичний марш до Слободищ і з ходу атакував супротивника. Зважаючи на динамізм дій Любомирського, йому вдалося завдати українським військам відчутних втрат (загинуло близько 4 тисяч осіб), однак, з огляду на приблизну рівність сил, становище жодної зі сторін не виглядало як виграшне. Інша справа, що вже самі можливості польського командування перекинути з-під Чуднова такі потужні сили засвідчували скрутність становища Шереметева та Цицюри. Крім того, не увінчалися успіхом і спроби українського гетьмана налагодити взаємодію з російським воєводою.

Зважаючи на поточну військову скруту та політичні прорахунки російського керівництва, яке чинило брутальний тиск на українську сторону восени 1659 р. - на початку зими 1660 р., пропольські настрої серед правобережного козацтва набувають поширення і уряд Ю.Хмельницького погоджується розпочати переговори з польськими гетьманами щодо умов замирення.

За результатами переговорів, що проходили в польському таборі під Чудновом, 17 жовтня 1660 р. було укладено угоду, яка передбачала відновлення чинності Галицького договору, за винятком статті про перетворення козацької України у Велике князівство Руське. Український гетьман брав також на себе зобов'язання негайно відступити від царя, припинити будь-які контакти з Шереметєвим й іншими російськими воєводами.

За умовами підписаної 1 листопада 1660 р. капітуляції російських військ передбачалися відмова Москви від претензій на Україну, виведення всіх залог з українських міст та залишення ними на місцях артилерії, пороху й боєприпасів, виплати татарам 600 талярів контрибуції. Стосовно ж подальшої долі лівобережних козаків, які й надалі продовжували залишатися в російському таборі, угода передбачала такий варіант: усі вони повинні були першими скласти зброю та вийти з табору, віддавшись на волю коронних гетьманів. Коли ж вони почали виходити обеззброєні з табору, на них зразу ж накинулися татари, хапаючи їх у полон. Козаки спробували порятуватися в таборі, але їх не пустили туди поки що озброєні російські ратники. Байдужими до їх долі залишилися й польські гетьмани. Внаслідок цього до татарського полону потрапили приблизно 8-9 тисяч козаків.

Щойно довідавшись про укладений Юрієм Хмельницьким мир з поляками та про завдані лівобережному козацтву жертви від нього, наказний гетьман Яким Сомко відмовився визнавати гетьманські повноваження Юрія та укладений ним мир. Позиція Сомка знайшла підтримку й серед Сіверського козацтва, очолюваного ніжинським полковником В.Золотаренком та чернігівським О.Силичем. Сомко й козацька старшина Лівобережжя підтвердили свою вірність складеній раніше присязі цареві. Аналогічну заяву зробив і тодішній кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брю-ховецький.

Восени 1661 р. Хмельницький, об'єднавшись із татарськими загонами, вчинив спробу подолати спротив лівобережної опозиції та об'єднати козацьку Україну під одним гетьманським проводом. Але переломити розвиток подій на свій бік і досягти переконливої перемоги йому так і не вдалося. Черговий масовий похід на лівий берег Дніпра Хмельницький учинив разом з татарськими ордами вже влітку 1662 р. Але успіхи кампанії були ще менш вражаючими, аніж взимку. Становище Ю.Хмельницького на осінь 1662 р. стало критичним. Авторитет гетьмана впав до рекордно низької відмітки. Юрій дедалі наполегливіше відмовлявся від гетьманської булави, шукаючи собі притулок то в Польщі, то в Криму. За таких умов реальна влада на Правобережжі дедалі більше зосереджується в руках генерального писаря Павла Тетері. Наприкінці ж 1662 - початку 1663 р. Хмельницький зрікається гетьманства й на його місце обирається П.Тетеря. Юрій же приймає чернечий постриг і під іменем Гедеона йде в монастир.

Зречення гетьманської булави Ю.Хмельницьким та обрання на гетьманство колишнього секретаря польського короля, одного з найбільш активних творців Гадяцької угоди Павла Тетері не залишало для Москви шансів на повернення Правобережжя під владу царя за допомогою політичних методів. А тому з початку 1663 р. розпочинається завершальний етап боротьби за булаву гетьмана окремішнього лівобережного Гетьманату. Власне, ця боротьба розпочалася ще з 1661 р., коли свої претензії на неї висловив переяславський полковник Яким Сомко. Згодом до нього приєднався ніжинський полковник Василь Золотаренко.

Суттєвої різниці між програмами претендентів не існувало. Справа полягала лише в суперництві регіональних козацьких еліт Чернігово-Сіверщини та Переяславщини за політичне домінування на Лівобережній Україні. Значно серйознішими були розходження між політичними гаслами, під якими боролися за булаву, з одного боку, Сомко та Золотаренко, а з іншого - претендент на гетьманство - висуванець Запорозької Січі, її кошовий отаман Іван Брюховецький, котрий активно включається в цю боротьбу з осені 1661 р. У той час, як Сомко та Золотаренко проголошували міцну гетьманську владу, активно виступали за приборкання анархії козацьких низів і запорозької вольниці, а також сповідували жорстке дотримання принципу васальної залежності Гетьманату від царя, без втручання адміністрації останнього у внутрішні справи України, Іван Брюховецький щедро обіцяв тісне включення козацької України в орбіту російської політики. Уловивши наростання невдоволення з боку рядового козацтва, міщанства та духовенства процесами виділення козацької старшини в привілейовану соціальну верству, Брюховецький уміло використовував його для формування широкої соціальної опори в боротьбі за владу. Для себе претендент наполегливо формує імідж палкого поборника інтересів "черні", тобто соціальних низів, називає її не інакше як "святою". А боротьбу за зрівняння рядових козаків і старшини в правах і маєтностях - проголошує своєю головною турботою.

На Ніжинській "чорній" (у значенні такої, на якій була присутня чернь, тобто соціальні низи) раді 1663 р. Брюховецького підтримувало 8-тисячне російське військо на чолі з окольничим, князем Данилом Вєліко-Гагіним, а також численні юрби запорозького козацтва, декласовані елементи та рядові козаки Лівобережжя, які повірили демагогічним обіцянкам претендента.

Це і визначило результати виборів. 28 червня булава перейшла до Брюховецького. Сомка та Золотаренка, а також ряд інших генеральних і полкових старшин було взято під варту. Частину з них, в тому числі й головних опонентів Брюховецького - Сомка та Золотаренка, за вироком військового суду 28 вересня 1663 р. стратили в Борзні. Решту відіслали спочатку до Москви, а згодом - на заслання до Сибіру.

В Україні запанувала соціальна деструкція - сп'янілі від своєї перемоги представники соціальних низів упродовж декількох днів грабували майно козацьких старшин з Ніжина та навколишніх місць, прибулі ж на раду вчорашні прибічники Сомка та Золотаренка намагалися або засвідчити свою лояльність новообраному правителю, або, перевдягнувшись у мужицькі свитки, якнайдалі втекти звідси.

Уже в перші години свого перебування на гетьманстві Брюховецький кардинальним чином оновив старшинський корпус Лівобережного Гетьманату. Більшість полкових посад обійняли запорозькі старшини, котрі допомагали Брюховецькому виборювати гетьманську булаву. Повністю було змінено склад генеральних старшин. Однак, незважаючи на ейфорію учасників Чорної ради від досягнутих успіхів, вона не привела до загального благоденства та соціального урівняння. Дуже швидко новообраний гетьман припинив насильства черні над старшиною. Загони ж запорозьких козаків, які його супроводжували всі ці роки і тепер вимагали відповідних почестей, Брюховецький, розділивши на окремі частини, розмістив по полках. Цим було досягнуто зразу дві мети: поставлено під контроль вірних гетьману запорожців діяльність місцевої старшини, а також виведено гетьманську владу з-під контролю вчорашніх союзників.

Наступні кроки гетьмана ще більше переконали в тому, що щедрі елекційні обіцянки мали демагогічний характер, а в реальній політиці він намагатиметься наслідувати своїх попередників і зміцнюватиме гетьманську владу. Чи не єдиною непоправною шкодою від проведення елекційної Чорної ради під Ніжином стало те, що вона закріпила територіальний розподіл Гетьманату та зміцнила позиції російської влади на Лівобережжі.

Тим часом 15 серпня 1663 р. Ян Казимир оголошує початок походу в Україну. Разом з коронною армією у виправі на Лівобережжя беруть участь шість козацьких полків на чолі з правобережним гетьманом П.Тетерею та його наказним гетьманом І.Богуном (всього близько 15 тисяч осіб), а також татарські орди.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни
  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики