Західноукраїнська Народна Республіка

Історія України

Перша світова війна з особливою наполегливістю поставила на порядок денний національне питання. Гасла свободи народів та права на самовизначення використовували обидві сторони. 5 січня 1918 р. президент США В.Вільсон у щорічному посланні до Конгресу виголосив програму мирного врегулювання ситуації в Європі після закінчення війни, в якій якраз і йшлося про право націй на самовизначення. Це право мало бути застосоване насамперед до імперії Габсбургів - Австро-Угорщини.

1 жовтня 1918 p., коли у Відні почалася осіння сесія імперського парламенту, його депутати стали висловлюватися за укладення негайного миру з Антантою. Це питання було тісно пов'язане з існуванням імперії в тій або іншій формі. 7 жовтня 1918 р. польська Регентська рада видала Маніфест до польського народу, в якому проголосила утворення незалежної Польської держави на всіх населених поляками землях. Оголошувалося про створення між партійного уряду і підготовку до виборів у Законодавчий сейм.

Поява польського уряду підштовхнула до активних дій українців. З ініціативи Української парламентарної репрезентації і Народного комітету націонал-демократів члени обох палат імперського парламенту від Галичини й Буковини 10 жовтня провели спільне засідання. Є.Левинький від імені парламентарної репрезентації запропонував скликати національну конституанту і реалізувати право національно-державного самовизначення. Тим часом 16 жовтня було опубліковано імператорський маніфест, за яким Австро-Угорщина мала стати федеративною державою. Маніфест санкціонував утворення національних рад, які повинні були виступати виразниками народної волі перед центральним урядом. Отже, здійснювана українцями підготовка до скликання конституанти набула правової основи.

18 жовтня в Народному домі у Львові відбулися збори представників від українських земель Австро-Угорщини. В них взяли участь 69 осіб, серед яких 26 послів до імперського парламенту від Галичини й Буковини, два члени імперської палати панів, 21 посол від буковинського і галицького сеймів, представники від політичних партій Галичини (Української національно-демократичної, Української соціал-демократичної партії Галичини і Буковини, Християнсько-соціальної та ін.). Були представлені найбільш відомі люди краю - митрополит А.Шептицький, єпископ Г.Хомишин, віце-президент австрійського парламенту Ю.Романчук, голова Української парламентарної репрезентації Є.Петрушевич, голова Народного комітету УНДП К.Левицький, письменник В.Стефаник, голова УНДП Буковини М.Василько та ін.

Представники від закарпатських українців не змогли прибути у Львів і повідомили листом, що Угорська Україна солідаризується з Галичиною і бажає увійти до складу Української держави.

Збори конституювалися як Українська національна рада (УНРада) і проголосили себе повноважними висловити волю українського народу на самовизначення й утворення національної держави. В У Н Раді переважали націонал-демократи, що наперед визначало помірковано-центристський характер західноукраїнського парламентаризму. Це докорінно відрізняло його від східноукраїнського парламентаризму - забарвленого в соціалістичні кольори.

Головою УНРади оголошувався голова Української парламентарної репрезентації Є.Петрушевич. УНРада ухвалила "Прокламацію" з оголошенням всієї української території Австро-Угорщини національною державою.

Тим часом імперія Габсбургів розпадалася. 19 жовтня Чеська національна рада проголосила незалежність Чехословацької області. 21 жовтня німецькі національні збори висловилися за створення самостійної Австро-Німецької держави. 19 жовтня УНРада вирішила створити делегації з послів австрійського парламенту, крайових сеймів та по одному представникові від політичних партій: у Відні на чолі з Є.Петрушевичем, у Львові-з К.Левицьким і в Чернівцях - з О.Поповичем. Вони повинні були перебрати владу в австрійських чиновників.

Коли стало відомо, що Польська ліквідаційна комісія збирається перебрати владу у Львові 1 листопада, львівська делегація вирішила не чекати ні загальних зборів УНРади (призначених на 3 листопада), ні державного акта з Відня про передачу влади. Призначений на голову Військового генерального комісаріату сотник Д.Вітовський запевнив у готовності військ до збройного повстання і захоплення влади. 31 жовтня в другій полови пі дня Д.Вітовський і отаман січових стрільців С.Горук розіслали накази до окружних військових команд захопити владу не пізніше ночі.

У Львові в розпорядженні Генеральної команди перебувало тільки 1410 стрільців і 60 старшин. Щоб оволодіти 200-тисячним містом з переважно польським населенням, цього було замало. Невідомо було також, як поведе себе австро-угорський гарнізон. О 4-й год. ранку 1 листопада українські збройні сили почали виступ. За годину вони роззброїли поліцію, інтернували вищих осіб цивільної та військової влади й захопили всі життєві центри міста. На вежі ратуші замайорів синьо-жовтий прапор. Не втративши жодного стрільця, Генеральна команда поставила місто під свій контроль. Австрійські та угорські військові підрозділи оголосили про нейтралітет. Загалом в усіх районах Східної Галичини перехід влади відбувався без збройних сутичок і жертв. Австрійські й угорські гарнізони роззброювалися, не чинячи опору. УНР встановила контроль над територією до кінця дня 2 листопада.

Інакше склалася ситуація на західному пограниччі. 1 листопада польські війська придушили виступи українських частин у Ярославі, Любачеві, Новому Санчі. У Перемишлі бойові дії між українськими і польськими військами тривали до 12 листопада, потім українці залишили місто. На Лемківщині - території між Сяном і Попрадом, виникли дві республіки. Центром першої стало с. Вислок Великий Сяноцького повіту, а другої - села Фльоринці та Гладишів. Вислоцька республіка тяжіла до Львова, а Фльоринська (Західйолемківська) домагалася прилучення до Росії.

Виконавча делегація УН Ради в Чернівцях уконституювалась 29 жовтня 1918 р. Ще раніше, 25 жовтня, в місті утворився Український крайовий комітет, який очолив О.Попович. Комітет організував 3 листопада у Чернівцях масове віче (до 10 тис. учасників), яке висловилося за приєднання Північної Буковини до Української Держави. Йшлося про територію чотирьох повітів з переважаючим українським поселенням, а також про українські частини Чернівецького та Серетського повітів, українські громади Сторожинецького, Радовецького і Кимполунзького повітів.

Утворена в Чернівцях Румунська національна рада заявила про неподільність краю і свій намір приєднати його до Румунії. Та Український комітет 6 листопада зміг домовитися з А.Ончулом, який очолював Румунську раду, про поділ Буковини за етнографічною ознакою. Проте передислокація січових стрільців із Буковини до Львова залишила край безборонним перед румунською агресією. 11 листопада війська сусідньої Румунії захопили Чернівці. За тиждень була окупована вся Буковина.

Тим часом 9 листопада УН Рада затвердила склад уряду - Тимчасового державного секретаріату. Головою урядової президії і державним секретарем фінансових справ став К.Левицький. Державним секретарем внутрішніх справ був призначений Л.Цегельський, закордонних - В.Панейко, судівництва - С.Голубович, військових справ - Д.Вітовський, земельних - С.Баран, продовольства - С.Федак. На цьому ж засіданні УНР після тривалої дискусії за пропозицією В.Охримовича було затверджено назву - Західноукраїнська держава і герб у вигляді золотого лева на синьому тлі.

13 листопада УНРада ухвалила "Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії". До обрання Установчих зборів законодавча влада перебувала в руках Української національної ради, а виконавча - Державного секретаріату. Визначення республіканського характеру Західноукраїнської держави змусило присутніх на цьому засіданні членів УН Р знову повернутися до проблеми назви. На пропозицію Михайла Лозинського була прийнята остаточна назва держави - Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).

Заключним етапом у формуванні органів влади став закон УНРади від 4 січня 1919 р. про Виділ Української ради. УНРада мала свого президента - Є.Петрушевича, однак повноваження останнього були вкрай обмежені. Виділ став своєрідним колективним президентом з максимально можливими повноваженнями: призначення на посаду і звільнення з посади членів уряду, право амністії і помилування, затвердження законів. До складу Виділу входило 10 осіб: президент ЗУНР Є.Петрушевич, чотири його заступники - Л.Бачинський, С.Вітик, О.Попович, А.Шмигельський, члени - А.Горбачсвський, Г.Дувіряк, М.Новаківський, Т.Окунев-ський, С.Юрик.

Після взяття під свій контроль Львова 1 листопада українці вважали справу остаточно виграною. Вони почали розходитися по домівках, і 3 листопада в місті залишилося тільки 648 бійців. Це була помилка, якою поспішили скористатись поляки. За рахунок рекрутування місцевого польського населення, переважно учнівської студентської молоді, вони швидко збільшили свої лави. У місті спалахнули вуличні бої, які з перемінним успіхом тривали майже впродовж місяця. В ніч на 22 листопада українські війська змушені були залишити центр Львова, вони отаборилися на його північних, східних і південних околицях. У кінці листопада 1918 р. українці відійшли на лінію Підбірці-Лисиничі-Винники-Чижки.

Втрата Львова змусила керівників ЗУНР насамперед взятися за організацію власної армії, основою для її формування став легіон Українських січових стрільців, поповнений новобранцями. 13 листопада 1918 р. УНРада видала закон про мобілізацію. Командних кадрів вищої кваліфікації в армії не вистачало. Тому доводилося брати на службу колишніх австрійських офіцерів, здебільшого галицьких німців, які добре себе показали під час бойових дій - підполковника А.Кравса, отаманів А.Бізанца, ВЛобковіца, А.Вольфа та ін. На службу в УГА було зараховано також талановитого штабного офіцера М.Какуріна, генерала О.Грекова, полковника Д.Канукова з колишньої російської армії. На початку грудня 1918 р. командування створюваною Українською галицькою армією обійняв надісланий з Великої України бойовий генерал М.Омелянович-Павленко. Начальником штабу було затверджено полковника російської армії Є.Мишківського. Саме він за короткий час створив цілком сучасну армію у складі трьох корпусів по чотири бригади в кожному. Бригада складалася з 3-5 куренів піхоти, технічних і допоміжних відділів. Курінь мав три стрілецькі і одну кулеметну сотні. Сотня складалася з трьох чот. До весни 1919 р. армія мала цілком сформований вигляд, а її склад досягнув 125 тис. бійців.

Спочатку бої між українськими та польськими формуваннями мали локальний і стихійний характер, тільки в 1-й пол. грудня 1918 р., коли бої набули значного масштабу, а сили обох сторін сконсолідувалися, утворився українсько-польський фронт. У лютому-березні 1919 р. УГА здійснила Вовчуківську наступальну операцію, кінцевим завданням якої було звільнення Львова та вихід на лінію р. Сян. Перший етап операції, який передбачав захоплення залізниці Перемишль-Львів, був успішно здійснений.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Західноукраїнська Народна Республіка“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка
  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики