Карпатська Україна

Історія України

Чехословацька держава, виходячи з міжнародних зобов'язань, повинна була надати населенню Закарпатської України автономні права. Від початку Закарпаття було виділене в окрему адміністративну одиницю, яка називалася офіційно Підкарпатською Руссю, а з 1928 р. - Підкарпатським краєм. Але автономія цьому краю не надавалася.

Чеський уряд багато корисного зробив для української і російської еміграції, керуючися власними міркуваннями. Та він не збирався активізувати політичне життя безпосередньо в Закарпатті, тому що побоювався виникнення сепаратистських тенденцій. Асиміляційні наміри в політиці центрального уряду були відсутні, що різко контрастувало з курсом польського і румунського урядів щодо "своїх" українців. Проте зростання національної самосвідомості закарпатських українців чеські урядовці вважали небажаним явищем. Тим більше, що політичне життя Закарпаття всупереч їх бажанням було активним. За мандати в чехословацький парламент боролися представники майже трьох десятків різноманітних політичних партій.

Коли замість імперської Росії утворився Радянський Союз, москвофіли стали карпаторосами, або русофілами, і почали шукати підтримки у празьких політичних діячів. Губернатор Підкарпатської Русі в 1923- 1933 рр. А.Бескид підтримував русофілів, протиставляючи їх українофілам. Підтримка місцевої адміністрації допомагала їм триматися на поверхні політичного життя.

Українофільський (народовецький) політичний табір походив від народовців XIX ст. Його очолювали лідер Християнської народної партії священик Августин Волошин, брати Михайло і Юрій Бращайки. Українофіли пропагували ідею єдності закарпатців з усім українським народом, прагнули підвищити рівень їхньої національної самосвідомості. У цьому вони користувалися підтримкою галицької інтелігенції. За їх допомогою в краї були створені осередки "Просвіти", скаутська організація "Пласт", кооперативи, газети і журнали.

Надзвичайно впливові позиції в краї займали місцеві комуністи, об'єднані в крайком Комуністичної партії Чехословаччини. На виборах у парламент у березні 1924 р. за кандидатів КПЧ проголосувало понад 100 тис. виборців, тобто 40 %. Внаслідок покращання економічного становища населення КПЧ пізніше позбулася значного впливу, що позначилося на результатах виборів 1929 р. Але на виборах 1935 р. за комуністів знову проголосувало близько 80 тис. виборців (26 %), і партія за кількістю набраних голосів опинилася на першому місці. Формально комуністів можна було б зарахувати до українофільського табору: вони закликали до зміцнення зв'язків з радянською Україною і у майбутньому - до возз'єднання з нею. Але з "українськими буржуазними націоналістами", керованими о. А.Волошиним, їх не зв'язувало ніщо. Після 1933 р. українофіли Закарпаття, подібно до українських центристських партій Західної України, зняли з порядку денного гасло возз'єднання з радянською Україною.

Існувала в Закарпатті й політична течія карпаторосів, яка орієнтувалася не на Прагу, а на Будапешт. їх називали мадяронами. У 1924 р. в Хусті виникло політичне об'єднання "Автономний землеробський союз" на чолі з І.Куртяком. Він поставив своєю метою приєднання Закарпаття до Угорщини з наданням йому автономії.

Завжди напружене політичне життя краю ще більше завирувало під час Мюнхенської конференції. Вона відбулася наприкінці вересня 1938 р. за участю Німеччини, Італії, Великої Британії і Франції. Дві останні країни мали зобов'язання перед Чехословаччиною надавати їй військову допомогу на випадок агресії. Однак вони не бажали втягуватися у війну з Німеччиною, до якої не встигли підготуватися. Тому на конференції в Мюнхені глави урядів Великої Британії і Франції підтримали претензії Німеччини на Судетську область Чехословаччини.

ЗО вересня 1938 р. польський уряд в ультимативній формі поставив вимогу перед Прагою відступити йому частину Тешинської області, населену поляками. З жовтня угорський уряд звернувся до Праги з вимогою негайно розпочати переговори про передачу Угорщині населених угорцями районів Чехословаччини. На початку жовтня Польща одержала територію з населенням чисельністю 230 тис. А 2 листопада попри заперечення Праги, але підтиском Німеччини та Італії ,Чехословаччина погодилася віддати Угорщині населені переважно угорцями райони Південної Словаччини і Підкарпатського краю. Після цього територія Чехії зменшилася на 33 %, Моравії - 36, Словаччини - 21, Підкарпаття - на 12 %.

За умовами мюнхенської угоди 7 жовтня Чехословаччина почала демобілізацію армії. Днем раніше словацькі лідери проголосили автономією свого краю. Домовившися між собою, русофільські і українофільські лідери Закарпаття спільно висунули вимогу про утворення автономного краю, як це було передбачено Сен-Жерменським мирним договором і Конституцією Чехословаччини. 11 жовтня Прага затвердила перший уряд автономної Карпаторуської держави, що перебувала у федерації з Чехією і Словаччиною. Головою уряду став лідер Автономного землеробського союзу (АЗС) Андрій Бродій. Ніхто не знав, що цей успішний політик був ще й професійним агентом угорських спецслужб. Підвищена політична активність А.Бродія на посаді голови уряду дала можливість чеським спецслужбам ідентифікувати з ним давно їм відомого "Бсрталона". 27 жовтня він був заарештований, так і не встигнувши запросити в край угорські війська. Через день після його арешту празький уряд затвердив на посаді прем'єр-міністра лідера українофілів А.Волошина. Після того, як край втратив Ужгород, Мукачеве і Берегове, котрі були прилучені до Угорщини, столицю автономної держави довелося перевести в Хуст. Після приходу А. Волошина до влади держава була названа Карпатською Україною.

20 січня 1939 р. уряд Карпатської України розпустив усі політичні партії. Обґрунтовуючи цей антидемократичний крок, підконтрольна А.Волошину преса заявляла: "Політичне керівництво й провід Карпатської України належать Українській Народній Раді. В цім органі не панує жадна доктрина, тут панує лише українська державотворча ідея". Визначаючи за власними уподобаннями склад Української Народної Ради, Волошин заклав під неї масову організацію під назвою Українське національне об'єднання (УНО). Кадри для УНО рекрутувалися із членів партій українського спрямування. По суті, УНО ставала державною партією, а Українська Народна Рада - органом вищої влади. Такі радикальні зрушення в політичному ладі не мали нічого спільного з Конституцією Чехословаччини. Отже, незважаючи на формально автономний статус Карпатської України у складі Чехословацької федерації, вона фактично функціонувала як незалежна держава. Незалежність її зумовлювалася безсиллям чеського уряду.

Рішення про розпуск політичних партій було скасоване урядом уже через два тижні, але не повністю: свою діяльність могли відновити аграрна, соціал-демократична, народно-соціалістична і християнсько-народна партії, які увійшли в Українську Народну Раду і УНО. Відновлення діяльності залишилося на папері, оскільки це було прийнято тільки для того, щоб не втратити місць у парламенті Чехословаччини, а з ними - засобів впливу на центральний уряд. Практично ж керівники всіх партій були задоволені своїми посадами в центральному проводі УНО і згуртувалися навколо А.Волошина, який здійснював активну державотворчу діяльність. Найпершим політичним завданням уряду було проведення виборів.

Вибори до сейму Карпатської України відбулися 12 лютого 1939 р. на безальтернативній основі. Кандидатів у депутати могло висувати тільки Українське національне об'єднання. Це робило вибори своєрідним референдумом: кожний міг вільно висловитися проти висунутого УНО кандидата, засуджуючи тим самим політичну лінію А.Волошина. Проте за кандидатів УНО проголосувало 92,4 % всіх, хто взяв участь у голосуванні.

На початку 1939 р. Гітлер прийняв рішення покінчити із самостійним існуванням Чехословаччини. Чехія і Моравія переходили під протекторат Третього рейху, Словаччина перетворювалася на формально незалежну державу з цілковитою підпорядкованістю Німеччині, а Карпатську Україну віддали Угорщині, яка віддавна ЇЇ домагалася. Гітлеру було важливо перетворити Угорщину на свого союзника у європейській війні, яку він мав намір розв'язати.

14 березня 1939 р. А.Волошин проголосив незалежність своєї держави. Наступного дня в Хусті уперше зібрався сейм, який підтвердив незалежний статус Карпатської України, затвердив українську мову як державну і прийняв постанови про державні прапор, герб і гімн. Державним прапором затверджувався національний синьо-жовтий прапор, державним гербом - краєвий герб Закарпаття (ведмідь на червоному полі) у поєднанні з тризубом Володимира Великого. Державним гімном Карпатської України ставав національний гімн "Ще не вмерла Україна". Після прийняття цих постанов сейм одностайно обрав А.Волошина президентом Карпатської України.

В ніч на 15 березня 1939 р. німецькі війська вступили на територію Чехії і Моравії. Одночасно 40-тисячна угорська армія почала просуватися на територію Карпатської України. Захисники її чинили відчайдушний опір, але сили були нерівні. 16 березня угорці увійшли в Хуст. У боях полягло близько 5 тис. закарпатців і декілька сотень галичан, які прийшли їм на допомогу. Утворені за допомогою ОУН воєнізовані загони Карпатської Січі перейшли до партизанської боротьби, а потім залишили територію Закарпаття. Командири Карпатської Січі М.Колодзінський і З.Коссак загинули. Двобій закарпатських українців і угорців був своєрідним прологом Другої світової війни, яка лише через півроку почалася на європейському континенті. Коротке життя Карпатської України та її героїчна оборона допомогли відірваним від основного масиву українських земель закарпатським українцям остаточно усвідомити свою приналежність до українського народу.

Наступний розділ:

Культурно-духовне життя


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Карпатська Україна“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна
  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики