Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

Історія України

По смерті короля Данила 1264 р. номінальним правителем Галицько-Волинської держави став його молодший браті номінальний співправитель Василько Романович. Утім, як і перед тим, упродовж володарювання старшого брата, так і тепер владні претензії Василька не виходили за межі Волині або, навіть, її частини, зосередженої навколо Володимира Волинського. Галицька ж Русь і частина волинської спадщини Данила Романовича була поділена між трьома його синами - Левом, Мстиславом і Шварном. Лев отримав у володіння Галич і Перемишль, Мстислав - Теребовлю, Шварно - Холмщину та Белзьку землю. У роки князювання наступників Данила Романовича значна частина Волині фактично відділилася від Галичини і дісталася синові Василька Романовича та доньки краківського князя Лєшека Білого Олени - Володимиру Васильковичу (владу успадкував після смерті батька 1269 р.). Щоправда, на зовнішній арені, насамперед у стосунках з Польщею та Литвою, обидві гілки Романовичів намагалися проводити узгоджену політику. Активна допомога Володимира Васильковича мазовецькому князеві Конрадові II в боротьбі за втримання князівського столу в міжусобній війні зі своїм молодшим братом Болеславом привела до визнання Конрадом II себе васалом волинського правителя.

Тим часом Шварнові Даниловичу на короткий час вдалося навіть заволодіти Литвою. Щоправда, остання була швидко втрачена, а після смерті Шварна його частка перейшла до Лева Даниловича (князював від 1264 до 1301 рр.). Саме Лева дослідники вважають найбільш енергійним, войовничим та послідовним у досягненні своєї мети правителем з роду Даниловичів.

Широковідомим на Русі Лев Данилович став на початку 1250-х років після успішного відбиття нападу золотоординського воєначальника (темника) Куремси на південні рубежі Галицько-Волинського князівства. Був надзвичайно мужнім воїном і талановитим полководцем, але далеко не завжди міг отримати політичні дивіденди зі своїх перемог.

Лев Данилович активно втручався в боротьбу за австрійський престол, яка на той час точилася вже між Оттокаром II Чеським і Рудольфом Габсбурзьким. Обидві сторони були зацікавлені в підтримці галицького князя і внаслідок цього Лев Данилович отримував можливість шукати вигоди для своїх інтересів. Досить активну політику проводив князь і в інших частинах Центральної Європи. Зокрема, після смерті польського князя Болсслава Соромливого у 1279 р. він навіть виступає претендентом на великокнязівський стіл у Кракові, а також домагається прилучення до своїх володінь Мало Польщі.

Реалізовуючи власні зовнішньополітичні плани, Лев укладає союзницькі угоди то з Габсбургами, то з чеським королем, то з деякими польськими князями. Наслідком такої політики стає розширення меж Галицького князівства за рахунок приєднання до нього Люблінської землі, частини Закарпаття з містом Мукачевим.

Незважаючи на значні успіхи на міжнародній арені, Леву Даниловичу не вдалося досягти авторитету батька, яким він володів усередині Русі. Попри намагання Лева перебрати до своїх рук володіння Волинською землею володимирський стіл після смерті Володимира Васильковича у 1289 р. перейшов до молодшого Даниловича - Мстислава. Упродовж усього князювання Лева в нього були серйозні тертя як з Володимиром Васильковичем, так і з Мстиславом Даниловичем. У роки його правління фактично Галичина та Волинь існували як самостійні політичні утворення. Зрозуміло, що це значно зв'язувало руки галицькому князеві в стосунках з Ордою. Його залежність від Сараю була більш принизливою, аніж та, що утвердилася в роки правління його батька. Незважаючи на справне виконання князем військових зобов'язань щодо хана Золотої Орди (участь у спільних з ординцями походах проти Литви в 1277 р., Угорщини - 1285 р. та Польщі 1286 р. та 1288 р.), Галицька земля також не уникнула спустошливих набігів зі сходу. Зокрема, під час походу на Польщу 1286 р. монголи спустошили й землі свого союзника.

В останні десятиліття XIII ст. князі Південно-Західної Русі були втягнуті в міжусобну війну, що спалахнула в самій Золотій Орді. Приводом до її початку послужило зростання владних претензій темника Ногая. Лев Данилович, як і чимало інших руських князів, були змушені визнати свою залежність від Ногая, котрий спочатку утвердився на землях Галицького Пониззя, а згодом заволодів землями Північного Причорномор'я, проголосивши утворення там улусу Ногая.

Початок XIV ст. в історії Галицької та Волинської земель був ознаменований відновленням колишньої політичної єдності. Честь відродити славу Романа та Данила Галицького випала онукові останнього - Юрію І Львовичу, котрий стояв на чолі Галицько-Волинської держави в 1 ЗО 1 - 1308 рр.

Скориставшись із міжусобної війни в Орді, у ході якої значних спустошень і руйнувань зазнала Київська земля, галицько-волинський князь зумів отримати від неї певні дивіденди, розширивши кордони своїх володінь за рахунок земель, розміщених у гирлах Південного Бугу та Дністра. Переконливим свідченням зростання могутності Юрія І стало його вінчання за прикладом діда на королівство. Печатки Юрія І Львовича, що збереглися з тих часів, доносять офіційну його титулатуру: "господарь Георгій, король Русі" та "господарь Георгій, князь Володимири". Столицю своєї держави Юрій І переніс на Волинь, до Володимира.

Для повноти характеристики галицько-волинського правителя важливо згадати й про те, що Юрію і вдалося досягти ще однієї перемоги, яка засвідчувала зростання його політичної ваги та авторитету на Русі, - проголосити створення окремої Галицької митрополії. Потреба в цьому виникла після того, яку 1299 р. київський митрополит Максим переніс свою резиденцію з Києва до Північно-Східної Русі, у Володимир Суздальський. Після цього галицький король і волинський князь домігся від патріарха Константинопольського встановлення окремої Галицької митрополії, яка включала Галицький, Вол оди мирський, Луцький, Перемишльський, Турівський і Холмський єпископати. Першим галицьким митрополитом став місцевий уродженець Петро Ратенський.

Утворення Галицької митрополії, безумовно, сприяло й підняттю авторитету світської влади, а також давало потужний імпульс для розвитку культури в Галицько-Волинській державі, духовній консолідації її населення.

Падіння Ногая дало змогу Юрію І позбутися залежності від його влади. Це зміцнювало міжнародний авторитет галицького короля. Зростанню ваги Галицько-Волинської держави у міжнародних процесах сприяла й активна політика Юрія І в династичних війнах у Польщі та Угорщині.

Щоправда, зазнавав Юрій І також і відчутних втрат на міжнародній арені. Зокрема, зміцнення влади польських князів, подальша консолідація Польської держави призводить до серйозних змін у співвідношенні сил сусідів - Галицько-Волинська Русь поволі втрачає свої позиції більш потужної сторони. Сторони, яка переважно диктувала свою волю західним сусідам чи, принаймні, виступала в ролі третейського судді при розв'язанні конфліктів, що вибухали на їхніх теренах. Результатом цієї зміни стає втрата Юрієм І у 1302 р. Люблінської землі.

По смерті Юрія І у 1308 р. у володіння Галицько-Волинською Руссю на правах співправителів вступають його сини Андрій І та Лев II Юрійовичі. На відміну від батька - "короля Русі" та "князя Володимири" - вони приймають титул "Божиєю милістю князі всієї Руської землі, Галичини і Володимирії". Новий титул володарів насамперед вперше вводив до політичної лексики запозичену в Західній Європі формулу "Божиєю милістю", а, крім того, поруч з Галичиною та Волинню згадував Русь, котра саме з цього часу починає сприйматися як синонім Галичини.

Головною турботою князів на зовнішньополітичній арені було завдання гарантувати безпеку від Орди та досягти повної незалежності від Сараю, а також протидіяти натискові литовського князя Гедиміна. Досягти вирішення цих завдань планувалося за допомогою розвитку стосунків з польським князем Владиславом Локетком (проголошеним 1320 р. королем), а також налагодження союзницьких стосунків з Прусським орденом. Укладений 1316 р. договір з орденом містив положення про спільний захист від ординців. Водночас він був спрямований і проти литовського князя, котрий намагався відірвати від Галицько-Волинської держави її північні землі, розташовані навколо Дорогочина та Берестя. А крім того, договір 1316 р. мав під собою виразний підтекст політики меркантилізму - сприяв посиленню обопільно вигідних торговельних контактів жителів галицьких і волинських міст з купцями міст, що належали до Ганзейського союзу.

Загалом синам Юрія І вдалося справитися з покладеним на них важким завданням оборони від ординських нападів. Джерела доносять інформацію про їхню успішну протидію набігові хана Узбека між 1316-1320 рр. Не досяг успіху й наступний набіг Узбека, організований 1323 р. Щоправда, саме відбиваючи цей напад, Андрій І та Лев II Юрійовичі трагічно загинули.

Андрій І і Лев II Юрійовичі були останніми нащадками короля Данила. Смерть братів обірвала князівську династію Рюриковичів, що упродовж останніх віків правила Галицькою та Волинською землею. Династична криза неминуче тягла за собою кризу політичну.

Припинення прямої лінії династії Романовичів, як одного з відгалужень Рюриковичів, мало серйозні наслідки для Галицько-Волинської держави. Адже відтепер претензії на спадщину Романовичів висунули чужоземні правителі, а крім того, така ситуація реанімувала сепаратистські претензії галицького боярства. Найбільше шансів для опанування цими землями мали правителі Польщі та Угорщини, держави котрих на той час уже встигли досягти внутрішньої консолідації і тепер намагалися поширити свій вплив зовні. Претензії на волинські землі дедалі частіше висувало Литовське князівство.

За таких умов упродовж 1324 та 1325 рр. як правителі Галицької та Волинської земель згадуються двоє братів-князів із Сілезії, котрі були запрошені на князівський стіл боярами. А згодом, у тому ж таки 1325 р. волинські бояри запрошують на князівство сина мазовецького князя та сестри покійних Романовичів Марії Юріївни Болеслава Тройденовича. При сходженні на князівський стіл Болеслав був похрещений за руським, православним обрядом та наречений ім'ям Юрія II. Місцем свого князівського осідку Юрій II обрав Володимир.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.
  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики