Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

Історія України

У ніч з 21 на 22 серпня на еміграції помер Іван Мазепа. Його тіло поховали спочатку в православній парафіяльній церкві с. Варниця, що поблизу Бендер, а пізніше перенесли до монастирської церкви св. Юрія в м. Гадані. Згодом могила гетьмана була знищена російськими військами.

Справа обрання нового гетьмана через низку причин затяглася на кілька місяців. На гетьманський уряд козаки висунули дві кандидатури - полковника Дмитра Горленка, котрого підтримували старші за віком і за своїм службовим становищем старшини, та генерального писаря Пилипа Орлика, довіру якому висловлювали молодші, а відтак - і більш енергійні лідери української еміграції. На Генеральній раді 5 квітня 1710 р. на гетьманство було обрано Пилипа Орлика.

Обираючи Пилипа Орлика на гетьманство, генеральна старшина та кошовий отаман разом з усім Військом Запорозьким уклали з ним "договір і постанову" - відомі в літературі під назвою "Конституції прав і свобод Війська Запорозького". Цей документ, який вважають першою Конституцією Української держави, безперечно став визначною пам'яткою української державно-політичної думки початку XVIII ст.

Конституція була наслідком компромісу трьох основних українських політичних сил, що довгі десятиліття змагались між собою на батьківській землі, а порозумітися зуміли лише на еміграції, а саме: гетьмана як верховного правителя, старшини - провідної суспільної верстви Гетьманату - та Запорозької Січі, що тривалий час намагалася досягнути поважного місця в політичній системі козацької України. Конституційний акт 1710 р. в доволі гармонійному вигляді поєднав інтереси різних політичних сил, підпорядкувавши їх головній меті - виборенною Українською державою незалежності.

В основній частині документа найперше йшлося про гарантування прав православної церкви і православної віри, яка проголошувалася пануючою релігією України. Українській церкві гарантувалися автокефалія та належність до Константинопольської патріархії. Але найбільше уваги в Конституції 1710 р. було приділено питанню ефективного функціонування політичної системи Гетьманату, запорукою чого мала стати система законних обмежень гетьманського авторитаризму завдяки чітко структурованій драбині виборних влад. Так, усі найважливіші державні справи мали вирішуватися гетьманом спільно з генеральною старшиною, полковниками і генеральними радниками від кожного полку, що мали утворювати Генеральну військову раду. Обов'язковими її учасниками мали бути й повноважні представники Запорозької Січі. Передбачалось обов'язкове скликання Генеральних рад у гетьманській резиденції тричі на рік - на Різдво Христове, Великдень та свято Покрови Богородиці. У період між скликанням Генеральних рал при вирішенні важливих справ гетьман мав радитись із членами свого уряду - генеральними старшинами. Розпоряджання гетьманом Військовим скарбом обмежувалося вілновленням інституту генерального підскарбія, у відання якого перелапалися всі фінансові справи, управління якими він мав здійснювати за згодою гетьмана. Так само обмежувалося й право гетьманської юрисдикції всі важливі судові справи повинні були обов'язково розглядатися в Генеральному військовому суді.

Конституція 1710 р. стала яскравою сторінкою розвитку української політико-правової державницької думки. Документ узагальнив увесь попередній історичний досвід функціонування української державності та намітив шляхи гармонізації інтересів різних соціальних верств тогочасної козацької України, маючи на меті консолідувати їх задля досягнення величних завдань звільнення Вітчизни віл іноземною поневолення та розбудови міцної держави.

Для того, аби проголошені в Бендерах навесні 1710 р. положення не залишилися порожніми деклараціями, а стали політичними реаліями, гетьману П.Орлику та його однодумцям потрібно було будь-що підновити свою владу в Україні. У боротьбі з російським царем козаки-емігранти й надалі могли розраховувати на політичну підтримку шведського короля, в якого однак на той час не було достатніх військових сил. Реальним же військовим союзником Орлика став кримський хан Девлет-Герей, з яким упродовж 1710 р. тривали напружені переговори щодо умов спільної боротьби з Росією. Результати цих перемовин було узагальнено в підписаній у Бахчисараї в січні 1711 р. українсько-кримській угоді.

Наприкінці 1710 р. Росії оголосив війну турецький султан. У першій половині січня 1711 р. Девлет-Герей на чолі 50-тисячної Кримської орди та у взаємодії з Кубанською ордою вирушив на Слобожан шину. Трохи згодом у похід на Правобережжя виступили козаки П.Орлика (всього близько 4 тисяч вояків), які діяли спільно з 3-тисячним польським загоном прибічників Лєшинського та майже 20-тисячною татарською ордою, що складалася з буджацьких і бєлгородських татар.

Наступ Девлет-Герея на Слобожанщину, в якому брали участь і декілька сотень запорожців, успішно розвивався лише на початку походу. Тільки-но татари дійшли до Харкова, як випали глибокі сніги, і це паралізувало подальше просування татарської кінноти. Хан був змушений ні з чим повертатися до Криму та відпускати своїх союзників на Кубань. Щоправда, по дорозі назад татари вдалися все ж до захоплення ясиру і цим остаточно зірвали розроблений спільно з Орликом план звільнення України з-під російської зверхності.

Більш успішними були дії Орлика на Правобережжі. На початку походу гетьман звернувся із універсалами до населення України, закликаючи підтримати його виступ і скинути владу царя. Одночасно роз'яснювалися й мотиви участі в поході татар та давалися гарантії їх миролюбного ставлення до місцевого населення.

Із середини березня союзники взяли в облогу найпотужнішу правобережну твердиню - Білу Церкву. Орлику вдалося з ходу захопити нижнє місто, однак штурми фортеці виявилися безуспішними. Після цього польські союзники українського гетьмана попрямували на Полісся та Волинь, а татари, попри угоду кримського хана з українською стороною, вдалися до грабунків населення та захоплення його в ясир. За таких умов чимало з місцевих козаків, що пристали до Орлика, кинулися по домівках рятувати своїх рідних і майно. Гетьман був змушений відійти з військами до Бендер. Так безславно завершився останній з масштабних походів татар на Правобережжя, що мав фатальні наслідки й для української політичної еміграції на чолі з Орликом.

У квітні 1712 р. російському цареві через підкуп впливових турецьких сановників вдалося підписати Адріанопольську угоду, за якою територією "козацької України" визнавались лише землі Правобережжя, від претензій на які Росія зрікалась, Лівобережжя та Київ залишалися за царем. Ще напередодні підписання Адріанопольської угоди турецький султан видав привілей на ім'я Пилипа Орлика, яким визнавав його права володаря на Правобережну Україну. Держава Орлика мала перебувати під протекторатом султана за кримським зразком, тобто без сплати данини султану, а лише з обов'язковою участю у військових походах турецької армії.

Щоправда, через рік, у квітні 1714 р., Туреччина, яка вела виснажливу війну на Балканах, взагалі за певну плату поступилася своїми правами на Правобережжя керівництву Польщі, погодившись на відновлення пунктів Карловицького трактату.

Після цього гетьман Орлик і його оточення, позбавлені будь-яких надій на утвердження своїх позицій в Україні за допомогою турецького султана, виїхали через Відень до Швеції. Відтепер всі зусилля української еміграції були спрямовані на залучення великих європейських держав, насамперед Франції, до справи визволення України. Цій благородній меті гетьман в екзилі присвятив решту свого життя, що обірвалось на початку літа 1742 р. в Яссах, у Молдавії.

Тим часом восени 1713 - навесні 1714 р., напередодні офіційної передачі Правобережжя з-під влади російського царя польському королю, російські війська вже вкотре зігнали населення цієї спірної території на лівий берег Дніпра. Козацький устрій на Правобережжі було остаточно ліквідовано. Щоправда, про нього залишалася пам'ять в народі, й ця обставина неминуче мала датися взнаки в майбутньому.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.
  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики