Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

Історія України

В економічному розвитку Європи принципові зрушення розпочинаються ще з кінця XV ст., коли в Західній Європі протікають процеси інтенсивного становлення буржуазних відносин, а ринок наповнюється величезною кількістю привезених із заморських колоній золота та коштовностей (у цей час європейці відкривають для себе Америку та прокладають морський шлях до Індії). Іншою важливою складовою трансформацій економічного укладу континенту стають наслідки захоплення османами Константинополя, адже після падіння Візантійської імперії європейські міста розпочинають енергійні пошуки сільськогосподарських ринків, які б компенсували для них втрату візантійського зерна та худоби. Актуальність проблемі додає швидке зростання чисельності населення європейських міст, зачеплених розвитком буржуазних відносин. Внаслідок цього європейська торговельна кон'юнктура складається таким чином, що динаміка зростання цін на сільськогосподарську продукцію швидко прогресує і триває цей процес доволі довго. Так, навіть за другу половину XVI ст. ціни на зерно на європейських ринках виросли в 3-5 разів.

Унаслідок перерахованих вище причин небаченої до того динаміки набуває розвиток сільськогосподарського виробництва на українських землях. Важливим позитивним моментом для прискорення темпів розвитку стало також те, що із утвердженням у Середземномор'ї турок-османів основні торговельні шляхи зазнають серйозних змін, виникають незаповнені ринки збуту.

Нова економічна ситуація в Європі позитивно впливає і на динаміку урбанізаційних процесів на українських землях. Так, якщо в XV ст. на землях Київського, Волинського та Бращіавського воєводств статус міст мали лише 35 населених пунктів, то на середину XVI ст. їхня кількість зросла до 150.

Зрозуміло, що найвищим рівнем урбанізації відзначалися ліпше захищені від загрози татарських нападів Галичина, Західне Поділля та Волинь. Найбільшим же тогочасним українським містом і надалі залишався Львів (наприкінці XVI ст. в ньому мешкало понад 12 тис. осіб). У цей час великими містами (понад 700 будинків) вважалися Київ, Кременець, Брацлав;

середніми (від 200 до 700) - - Берестечко, Вінниця, Володимир, Дубно, Збараж, Житомир, Канів, Костянтинів, Луцьк, Острог, Соколь, Торчин, Черкаси та ін.

Ще більш активно урбанізаційні процеси протікають наприкінці XVI ст. У цей час, крім динамічної забудови правобережного регіону, стрімко постають новозасновані міста на Лівобережній Україні - Пирятин, Прилуки, Лубни, Ромни та інші.

Важливою передумовою динамічного розвитку українських міст стало поширення на них дії магдебурзького права, що закріплювало за міською громадою права самоврядної територіальної корпорації. На середину XVI ст. магдебурзьким правом володіли Володимир, Київ, Луцьк, Дубно, Кременець, Рівне, Перемишль, Брацлав, Олика та інші міста Волині, Київщини і Брацлавщини.

На відміну від більшості польських міст, в українських містах, як правило, міське самоврядування мало обмежений характер і не позбавляло повною мірою від опіки старостинської адміністрації чи окремих впливових магнатів. Так само в українських містах, особливо в Подніпров'ї, не набула класичної довершеності європейська структура цехової організації ремісничого населення. Тут вона не мала такої, як це було характерно для міст Західної і Центральної Європи, різнопрофільності, а, до того ж, не користувалася в повному обсязі самоврядними правами, оскільки частина цехів підпорядковувалася воєводам і старостам.

Особливий уклад міського життя склався на кордоні зі Степом. Такі міста як: Переяслав, Корсунь, Чигирин, Черкаси, Біла Церква, Бар, Брацлав та багато інших, постали як оборонні форпости. Оборонні функції залишалися для них головними і в наступні десятиліття та століття їхнього існування. Відтак, тут сформувалася особлива соціальна структура, в якій переважав військово-служилий люд - бояри, кінні слуги, козаки. Але й навіть тамтешні ремісники чи купці, зважаючи на специфіку повного небезпек прикордонного життя, активно залучалися до виконання військових функцій. Воєнізований спосіб життя міських громад у цих регіонах відбивався навіть на специфічному їх поділі на десятки та сотні, що дозволяло в максимально стислі строки добитися мобілізаційної готовності.

Під впливом "золотої лихоманки" відбуваються важливі структурні зміни як у економіці Центрально-Східної Європи, так і в соціальній стратифікації суспільств, передовсім повторне впровадження в багатьох країнах кріпацтва та посилення його форм там, де воно існувало й перед тим. Так, якщо ще наприкінці XIV ст. на українських землях нараховувалося лише кілька десятків великих феодальних латифундій, то вже на середину наступного століття їх було більше сотні. Найбільш енергійними господарниками в цей час виступають представники князівських родів, у руках яких і до цього часу перебували великі земельні володіння. Потреба в отриманні максимальних прибутків, які тепер - із проникненням золота та коштовностей - було на що витрачати, стимулює процеси господарських трансформацій. Крупні феодали, які володіють значними земельними та економічними ресурсами, перетворюють свої господарства на фільварки, тобто такі багатогалузеві виробничі комплекси, що орієнтувалися не стільки на внутрішні потреби, скільки на розвиток товарно-грошових відносин, і при цьому базувалися на застосуванні постійної праці залежних селян.

Зрозуміло, що потреба в розширенні господарства гостро ставить питання збільшення розмірів земельних наділів. А це, природно, призводить як до поширення колонізаційної діяльності на ще не освоєні землі, що лежали на українсько-татарському прикордонні, так і наступу феодалів на приватні селянські та общинні землі.

Першими відчули на своїй шкірі наслідки золотої лихоманки селяни Галичини та Західного Поділля, які раніше інших потрапили до складу Речі Посполитої. Тут же на рубежі XV-XVI ст. активно впроваджується фільварковий тип господарювання і на селян накладається все більше днів панщини, тобто обов'язкової праці селянина на полі свого пана. Зростання панщини неминуче супроводжується обмеженням прав селянина, зокрема на перехід від одного пана до іншого. Уже на початку XVI ст. польський сейм прийняв закон, за яким такий перехід став можливим лише за дозволом попереднього дідича. Зрозуміло, що, за умови гострої боротьби за селянські руки, на практиці це положення означало повну заборону на такі переходи. Важливо й те, що одночасно селян передавали під абсолютну юрисдикцію пана, доменіальний суд якого залишався для них першою і найвищою інстанцією. Скасувати вирок доменіального суду не міг навіть сам король. Годі говорити, до яких зловживань панської адміністрації це могло призвести і неодноразово призводило.

Початок активному закріпаченню до тих пір особисто вільного селянства на землях, що перед укладенням Люблінської унії належали до Великого князівства Литовського, було покладено аграрною реформою 1557 р., коли впроваджувалася так звана "Устава на волоки". Реформа 1557 р. передбачала переміряння селянських земельних наділів на так звані волоки (одна волока становила 30 моргів, або 21,3 гектара) і закріплення нормованих селянських повинностей залежно від кількості цих земельних одиниць та якості самої землі. Переміряння супроводжувалося відбиранням землі в селян, особливо тієї її частини, яка перебувала в общинному користуванні, та передачею - у фільварковий фонд. Більшою мірою реформа зачепила білоруські землі, де було практично повністю зруйновано селянську общину. На українських землях "Уставу на волоки" було реалізовано лише в окремих районах Волині, зокрема на Кременеччині, Ковельшині, Піншині та Берестейщині. На Київщині та Брацлавщині практика волочної поміри не набула значного поширення.

Але перехід українських земель до складу Корони Польської розставив усе на ті місця, на яких прагнули бачити розвиток поземельних відносин українські пани. За умов інкорпорації українських земель і поширення на них правового поля Корони тут швидкими темпами поширюється кріпосне право, щоправда з певними, під час досить важливими, регіональними особливостями.

Процес юридичного оформлення кріпосного права в Короні Польській, що розпочався згаданою вище сеймовою постановою 1505 р., розтягнувся у часі й остаточно завершився лише в 1570-80-х рр., коли в 1573 р. було прийнято "артикули" польського короля Генріха Валуа, а в 1588 р. ухвалено Третій Литовський статут. Згідно з цими документами, селяни повністю ввірялися своєму панові, котрий отримував можливості визначати розміри обов'язкової для виконання паншини, вершити над ними суд і приводити до виконання його вироки (аж до смертної кари включно), бути розпорядником їх майна, розшукувати своїх збіглих підданих протягом наступних 20 років.

Процеси закріпачення селян, позбавлення їх землі та інтенсивного розвитку фільваркового господарства призводять до того, що на першу половину XVII ст. на західноукраїнських землях - в Белзькому, Руському та Подільському воєводствах - лише 15 % селян мали наділ, більший за половину лана, близько 33 % - півлана, близько 32 % - чверть лана і до 20 % - менше чверті лана. У цілому ж по Україні, згідно зі спостереженнями В.Смолія та В.Степанкова, малоземельне та безземельне селянство становило 30-40 % загального його складу. Водночас неймовірних розмірів набрали магнатські господарства. Зокрема, у Брацлавському воєводстві у володінні лише 14 магнатських родів перебувало 86 % селянських і міщанських господарств, або так званих димів. Причому лише Збаразькі, Заславські та Калиновські розпоряджалися майже 60 % усіх тутешніх господарств.

Не набагато меншою була й частка магнатського землеволодіння в інших українських воєводствах. Так, у Руському воєводстві магнати володіли 80-82 % поземельного фонду, Волинському - 80 %, Київському - 68 %, Белзькому 60-65 %.

Доволі наочне уявлення про масштаби економічної могутності представників найбільш потужних магнатських родин дають такі дані: у першій чверті XVII ст. князі Острозькі володіли 80 містами та майже трьома тисячами сіл, коронний гетьман Станіслав Конєцпольський мав 120 тисяч підданих, а князь Ярема Вишневенький - аж 230 тисяч.

Процеси закріпачення селянства та розвитку фільваркового господарства в різних регіонах України мали свої регіональні особливості, зумовлені цілим рядом факторів. Найважливішими з-поміж них були такі: міцність чи слабкість державної влади в тих чи інших регіонах, рівень усталеності традицій шляхетського землеволодіння, можливості селян виходу на слободи, близькість осередків козацтва та вплив козацьких традицій, необхідність залучення селянства до виконання певних військових функцій.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.
  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики