Розвиток соціальної сфери

Історія України

Розвал Радянського Союзу означав зникнення держави, яка добре, чи погано, але тримала на собі всю соціальну сферу. Держава, яка заново народжувалася, мусила перебрати на себе всі функції, пов'язані із задоволенням матеріальних і духовних потреб усіх членів суспільства. У жовтні 1991 р. Верховна Рада схвалила програму реформ "Основні напрями економічної політики України в умовах незалежності". Оцінюючи її тепер, розуміємо, що творці цієї програми не уявляли собі, як революційний катаклізм позначиться на добробуті народу. Як ті, хто працював над програмою, так і ті, для кого вона призначалася, були переконані в тому, що економічна криза негайно закінчиться, а промисловість, яка була зорієнтована насамперед на ВПК, освоїть випуск товарів народного споживання. Але зростаючий дефіцит бюджету і гіперінфляція змушували шукати нові методи захисту доходів населення, адже на етапі здобуття незалежності й початку розбудови власної державності, радянський досвід для українського суспільства не був придатний.

Стартові умови, за яких розгорталися соціально-економічні перетворення, були в Україні чи не найскладнішими в порівнянні з іншими посткомуністичними країнами (за винятком хіба що тих, де точилися міжнаціональні конфлікти). Україна мала найвищі в світі показники інфляції, дефіциту бюджету та падіння виробництва. Рекордним був і показник зубожіння народу. По суті, країна перебувала на грані економічного колапсу.

Одним із проявів системної кризи була демографічна криза. Скорочення чисельності населення уперше було зафіксовано в 1993 р. Головним чинником несприятливої демографічної ситуації було падіння народжуваності. Смертність у першій половині 1990-х років постійно зростала, а в другій половині цього десятиліття почала знижуватися. Народжуваність знижувалася постійно, як у містах, так і в сільській місцевості.

Кількість народжених у сільській місцевості зменшилася з 247 тис. у 1985 р. до 139 тис. у 2001 р., а загальна кількість народжених - відповідно з 763 до 377 тис. Кількість померлих у сільській місцевості в 1985 р. дорівнювала 284 тис, у 1996 р. - 316 тис. (максимум) і в 2001 р. - 296 тис. Загальна кількість померлих в Україні у 1985 р. становила 618 тис, в 1995 р. - 793 тис. (максимум) і в 2001 р. - 746 тис. Отже, природний приріст населення, що становив у 1985 р. 145 тис. осіб, у 1991 р. почав зменшуватися, в 2000 р. показник його падіння досяг свого максимуму - 373 тис. осіб. Від 2001 р. народжуваність почала поступово збільшуватися, як вже зазначалося вище.

На прикладі більшості країн Азії, Африки та Південної Америки можна переконатися, що показник народжуваності не пов'язаний напряму з матеріальним рівнем життя. Проте в українському суспільстві ці показники виявилися взаємопов'язаними. Така реакція не викликає здивування, якщо мова йде про суспільство з високим рівнем культури. У зв'язку з поліпшенням матеріального становища населення слід чекати зростання народжуваності.

В Україні існує чимало чинників соціально-економічного характеру, які впливають на підвищення показника смертності. Незадовільна екологічна ситуація позначається на здоров'ї громадян. Дуже високою є смертність від нещасних випадків, травм, отруєнь (щороку через це гинуть близько 70 тис. осіб). З іншого боку, 60 % чоловіків - активні курці тютюну, лише 10 % з них регулярно займаються спортом.

Головною ж причиною несприятливого співвідношення між показниками народжуваності та смертності є демографічна поведінка населення. Стале зростання чисельності населення забезпечується завдяки народжуванню в середньому в розрахунку на одну сім'ю двох-трьох дітей. Однак за сучасною моделлю сім'ї Україна не відрізняється від розвинутих країн Європи: в нас теж переважає сім'я з однією дитиною. Тим самим закладається прогресуюче зменшення чисельності населення в наступному поколінні. За підрахунками фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень HAH України, до 2050 р. населення України зменшиться, якщо не брати до уваги непередбачуваний міграційний чинник, до 35-37 млн осіб.

Криза перехідного періоду не тільки погіршила економічну та політичну ситуацію в державі, а й торкнулася сім'ї, зокрема її основних функцій - економічної, репродуктивної та виховної. Послаблення родинних зв'язків, зниження економічної спроможності сім'ї дало поштовх до поширення таких негативних явищ, як дитячі безпритульність і жебрацтво. Для забезпечення соціального захисту малюків, які опинилися у скрутних життєвих умовах, була створена мережа притулків.

Унаслідок розлучень щороку майже 200 тис. дітей залишаються під опікуванням лише одного з батьків. Усього в країні близько 2,5 млн дітей виховуються в неповних сім'ях. Більшість таких дітей залишається з матерями, близько 10 % - у батьківських сім'ях або в сім'ях родичів.

Всі ці негативні тенденції, що останнім часом характеризували розвиток вітчизняного інституту сім'ї та дитинства, вимагали втручання влади. В березні 1999 р. Верховна Рада України ухвалила Декларацію про загальні засади державної політики стосовно сім'ї та жінок. Вона стала основою для підготовки нормативних актів у цій галузі. У вересні того ж року парламент затвердив Концепцію державної сімейної політики, яка визначала її загальну стратегію та пріоритетні напрями. Для надання сім'ям правової, психологічної, медичної та інформаційної допомоги в областях були створені центри інформаційно-консультативної та клубної роботи з сім'ями.

Ці органи допомогли державі краще орієнтуватися в потребах сім'ї та практичних заходах, які доцільно вживати на державному рівні з метою поліпшення її матеріального добробуту. Серед перспективних практичних заходів - запровадження системи дитячих депозитних сертифікатів під гарантію держави, що надасть змогу кожній дитині до досягнення повноліття нагромадити певні заощадження, які гарантуватимуть можливість отримання освіти, придбання житла або започаткування власної справи.

На часі - розв'язання питання пільгового довгострокового кредитування молодих людей, насамперед дітей із малозабезпечених (багатодітних та неповних) сімей для одержання вищої освіти.

Значного поширення мають набути нові форми сімейного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу. Завдання держави полягає насамперед у тому, щоб якнайшвидше наблизитися до європейських поглядів та підходів до розв'язання цієї проблеми, ліквідувати, зокрема, таке явище, як соціальне сирітство.

Сучасна економічна криза помітно актуалізувала питання державної підтримки сімей, які свідомо йдуть на ускладнення свого матеріального становища через народження дитини. В 2009 р. таку допомогу одержували 512 тис. сімей. Сума матеріальної допомоги при народженні першої дитини становила 12 240 грн., другої - 25 тис. гри., третьої і наступних - 50 тис. грн. Одноразова виплата становила від 4800 до 50 000, решта коштів надавалася протягом 12 місяців при народженні першої дитини, 24 місяців - другої та 36 місяців - при народженні третьої та наступних дітей рівними частинами.

У бюджеті на 2011 р. передбачено істотне збільшення соціальної допомоги при народженні дитини. В першому кварталі держава взяла на себе зобов'язання виплачувати при народженні першої дитини 17 952 гри., другої - 36 720 грн., третьої та кожної наступної дитини - 73 440 грн. Після очікуваного в другому кварталі підвищення прожиткового мінімуму розмір цих виплат також буде підвищено.

Із прийняттям у 1999 р. ВРУ Закону України "Про прожитковий мінімум" це поняття міцно увійшло в повсякденне життя громадян. Прожитковий мінімум став соціальним стандартом, на якому побудована вся система захисту населення. Всі види соціального захисту (розміри мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, мінімальної допомоги по безробіттю тощо) залежать від розмірів прожиткового мінімуму. Щоправда, сам прожитковий мінімум не завжди встигає перекривати негативний вплив інфляційних процесів.

У Радянському Союзі людина одержувала від держави, яка була фактично єдиним господарюючим суб'єктом, порівняно невисоку заробітну плату. Але вона була гарантована забезпеченою безплатним навчанням і медичним обслуговуванням, одержувала в разі потреби безплатне житло, платила за житлово-комунальні послуги зовсім невеликі суми. Зрозуміло, що безплатність всіх видів послуг, які надавалися державою, була оманливою, адже за кожною з них стояли працівники, які надавали ці послуги, одержуючи від держави таку саму занижену заробітну плату, як і всі інші громадяни. Але фонд заробітної плати доповнювався суспільними фондами споживання, які створювали видимість наближення радянського суспільства до омріяної мети - комунізму, коли всі життєві блага розподілятимуться між людьми абсолютно безплатно й у будь-якій розумній кількості.

Коли радянська система господарювання розвалилася, державний бюджет втратив можливість фінансувати всі витрати соціального характеру. Отже, їх треба було перекласти на всіх господарюючих суб'єктів, які з'явилися після роздержавлення економіки. Це завдання виявилося надзвичайно складним і болючим для соціально незахищених верств населення.

У 1998-2003 рр. ВРУ прийняла низку законодавчих актів, спрямованих на створення відокремлених від державного бюджету фондів соціального страхування і системи соціальної допомоги. Було запроваджено чотири види страхування:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток соціальної сфери“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери
  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики