Київська Русь у середині - другій половині X ст.

Історія України

У середині 940-х рр. на Русі сталася подія, яка спричинила істотні зміни у функціонуванні давньоруської держави. Пізно восени 944 р. князь Ігор, як завжди, по зимовому тракту вирушив в об'їзд своїх володінь, що супроводжувався збором так званого "полюддя" - ненормованого натурального збору з кожного житлового приміщення ("диму") хутрами, продуктами харчування, одягом. Як правило, князівський об'їзд тривав з глибокої осені до ранньої весни. Цього ж разу князь Ігор, зібравши полюддя з Древлянської землі, під тиском своєї дружини, вирішив примножити зібрані коштовності. Стягнувши з древлян полюддя вдруге, як засвідчує літописець, князь і цим не задовольнився. Відпустивши більшу частину своєї дружини з майном до Києва, він з невеликою кількістю воїнів втретє вернувся до древлянського центру - Іскоростеня. Таке непомірне користолюбство князя неймовірно обурило древлян, котрі зустріли Ігоря з його нечисленною дружиною поблизу міста, вбили його і з честю поховали на приміському пагорбі.

Після опису вбивства князя Ігоря літописець наводить детальну розповідь про багаторазову помсту, вчинену його вдовою княгинею Ольгою, в результаті чого було спалено древлянський центр, вбито місцевого князя Мала та "лучних мужів" і "мужів нарочитих", котрі "тримали" Древлянську землю. Але, крім помсти, убивство князя Ігоря спонукало Ольгу до проведення низки реформ.

Передовсім княгиня звернула увагу на бунтівну Древлянську землю. Придушенням заворушень в Іскоростені та вбивством винуватців смерті чоловіка справа не обмежилася. Після 944 р. було ліквідовано автономію цієї землі. У пізніших часах вже ніколи в джерелах не згадується ані про древлянських князів, ані про древлянську старійшину, як, власне, немає згадки і про саму Древлянську землю як про окрему адміністративну одиницю. Аналогічні заходи, як припускають учені, були проведені і щодо Новгорода. Принципові зміни вводилися Ольгою в структуру збирання данини. Зокрема, княгиня замінила ненормоване полюддя регулярним збором.

У зовнішньополітичній сфері для Київської Русі й надалі пріоритетними залишалися стосунки з Візантійською імперією. У вересні 954 - серпні 955 р. княгиня Ольга здійснила візит до Константинополя. Головні мотиви посольства княгині до столиці тогочасного світу дослідники вбачають у намаганні підтвердити правомочність торговельної угоди з Візантійською імперією, оскільки термін дії попередньої завершився на момент загибелі князя Ігоря. Але очікуваного договору Ольга до Києва не привезла, хоча й була прийнята в Константинополі на найвищому рівні. Так само не отримала вона й сприяння імператора в справі християнізації Русі, стосовно чого, на думку літописців, вона порушувала прохання перед Константином Багрянородним і Константинопольським патріархом. Найбільше, чого вдалось досягти давньоруській правительці у Константинополі, так це прийняти в головному храмі імператорської столиці - Святої Софії - особисте хрещення, започаткувавши тим самим навернення до християнства київського княжого дому династії Рюриковичів.

Загалом же непересічність дипломатичної місії княгині Ольги полягає в тому, що вона вперше в історії Київської Русі вирушила до Константинополя не на чолі військ, а з мирним посольством, із заздалегідь розробленою програмою візиту, чітко усвідомлюючи його мету й способи досягнення.

Не досягти свого в Константинополі, 959 р. Ольга відправила до Франкфурта-на-Майні послів до германського імператора Отгона І з проханням призначити єпископа та священиків для її землі.

Наступник Ольги - її син Святослав Ігорович був першим давньоруським князем з династії Рюриковичів, котрий отримав слов'янське ім'я.

Водночас за стилем життя він чи не найбільш послідовний вікінг з-поміж своїх предків. Попри тиск з боку матері, Святослав так і не прийняв християнство, залишившись вірним культові дружинного бога Перуна. Звільнившись же з-під опіки матері вже у доволі зрілому віці, князь переважну більшість часу відводив військовим виправам і підготовці до них, дуже мало цікавився проблемами внутрішнього життя Русі.

Найпершою гучною перемогою Святослава став розгром у 965 р. степового сусіда Русі - Хозарії. Але ще перед тим, пройшовши через оксько-волзькі ліси, землю в'ятичів, київський князь завдав потужного удару по союзникові Хозарії - Волзькій Булгарії. Розбивши булгар, Святослав захопив їхню столицю Булгар, розігнав місцеве населення. Розчистивши у такий спосіб собі шлях на Хозарію, войовничий князь вповні скористався з отриманої нагоди зненацька атакувати потужного супротивника. Спустившись вниз по Волзі, Святослав розбив поспіхом зібране військо хозарського кагана та захопив його столицю Ітіль. Спустошивши центральні області Хозарського каганату, київський князь смерчем пронісся по володіннях кагана на Північному Кавказі, відтіля рушив на Дон, завойовуючи ворогуючі з Руссю племена ясів і касогів, та, врешті-решт, оволодів збудованою за допомоги візантійських інженерів фортецею Саркел, яка слугувала плацдармом для нападів на Русь. Після таких вражаючих успіхів Святослава Хозарський каганат як потужна держава фактично припинив своє існування.

Забезпечивши спокій Русі на сході, князь відразу переводить свій погляд на південний захід, виношуючи плани завоювання Подунав'я. У серпні 968 р. руський флот переправив на Балкани 60-тисячне військо Святослава і той з такою потужною силою досяг неабияких успіхів. У першій же битві русам вдалося розбити армію болгарського царя Петра, а вже після цього легко захопити 80 міст, розташованих у Подунав'ї. Окрилений успіхами, Святослав утвердився у своєму бажанні залишитись на Балканах, облаштувавши собі в Переяславці на Дунаї столицю.

Але грандіозні перемоги князя спровокували доволі неприємні зовнішньополітичні наслідки. Зруйнувавши Хозарію, тим самим Святослав відкрив шлях до південних кордонів Русі войовничим кочівникам зі сходу - печенігам. Поява ж русів на Балканах і їхні наступні успіхи неабияк занепокоїли Візантію. Візантійська дипломатія розпочала пошук селективних способів стримування зарозумілого, як на їхню думку, сусіда. Інструментом же такого стримування було обрано нових господарів степів - печенігів.

Коли 968 р. Святослав отримав повідомлення про вторгнення номадів у межі його держави та облогу Києва, він чимдуж кинувся визволяти обложених там печенігами стареньку матір - княгиню Ольгу - та своїх трьох синів - Ярополка, Олега й Володимира. Але, відбивши печенігів, князь не захотів залишатися в Києві. Восени 969 р. знову вирушив на Дунай, маючи на меті цілковито підкорити Болгарію.

Попервах ситуація складалася вельми успішно. Уже на початку свого другого балканського походу Святослав захопив синів покійного болгарського царя, Бориса і Романа. Після цього йому вдалося підкорити майже всю Болгарію. Упродовж 970 р. війська русичів перейшли Балкапські гори й оволоділи низкою фракійських міст. Після цього реальна загроза нависла над самим Константинополем, що й змусило імператора терміново організовувати гідну зустріч зарозумілому союзникові.

У битві під Аркадіополем Святослав зазнав від греків першої у своєму житті поразки і був змушений повернути на Дунай. Щоправда, князь залишив у болгарських містах свої гарнізони, зберігаючи, таким чином, свій контроль над регіоном. Це аж ніяк не влаштовувало імператора Іоанна Цимісхія і навесні 971 р. він розпочав широкомасштабну акцію по витісненню русів з Балкан. 21 липня 971 р. під містом Доростол між візантійськими та руськими військами відбулася грандіозна битва. Спочатку руським воїнам вдалося відтіснити візантійську піхоту, але важко озброєна кіннота імперії, очолювана одягнутим у золоті обладунки імператором, переломила перебіг бою. Під час цієї генеральної битви, за свідченням візантійських джерел, загинуло не менше 15 тис. князівських дружинників, поранення отримав сам князь, котрий, врешті, був змушений запросити миру.

Новий договір зобов'язував Святослава не нападати на Візантійську імперію, в тому числі на її міста в Криму та на Болгарію. Русь брала зобов'язання надавати Візантії військову допомогу в разі війни останньої з третьою стороною. За все те Цимісхій мав безперешкодно випустити руське військо із Доростола із зброєю в руках та навіть виділити йому продовольство на зворотній шлях.

Після підписання мирної угоди на березі Дунаю відбулась особиста зустріч київського князя з візантійським імператором. Під час зустрічі з імператором князь просив відправити візантійських послів до печенігів, аби ті дозволили безперешкодно "пройти крізь їхню землю". Але, як можна зробити висновок з наступних подій, жодна з умов договору так і не була виконана. Аби упередити на майбутнє появу Святослава на Балканах, Константинополь за чималі гроші найняв одного з ханів печенігів, щоб той зненацька напав на виснажене руське військо. На зворотному шляху Святослава до Києва навесні 972 р. на Дніпровських порогах його підчатували печеніги хана Кури, від рук яких у нерівному бою і загинув славетний полководець.

Тривале перебування Святослава на Балканах і його масштабні завоювання там дають підстави дослідникам говорити про існування імперії Святослава. Однак скраяна мечем войовничого давньоруського князя імперія ненадовго пережила свого творця. Після його смерті від рук печенігів невдовзі припинила існування й ця політична структура.

На Русі ж ще після відбиття печенігів від Києва та смерті княгині Ольги в 968 р. Святослав, готуючись до завоювання Болгарії, розсадив своїх синів по головних центрах Давньоруської держави: Ярополка - в Києві, Олега - у Древлянській землі, у Вручому, а Володимира - в Новгороді, Так було розпочато творення на Русі князівських столів, адже перед тим існував лише один княжий стіл - у Києві.

Після смерті Святослава князівська влада у Києві перейшла до рук його юного сина Ярополка, оточеного воєводами батька. Молодші брати

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Київська Русь у середині - другій половині X ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.
  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики