Національне відродження на Буковині

Історія України

Наприкінці XVIII - початку XIX ст. Буковина, як і інші українські землі, що входили до складу Австрійської монархії, пережила період т.зв. першого відродження, ініційованого владою. Процес другого відродження був уже ініційований "знизу" і розпочався в середині XIX ст.

Важливим фактором національного відродження Буковини була зміна її адміністративного статусу. В 1849 р. у зв'язку зі становленням в Австрії конституційного ладу Буковина була відділена від Галичини і набула статус окремого автономного краю. Щоправда, у 1860 р. була знову перетворена на один з округів "Королівства Галіції та Лодомерії" як результат претензій на Буковину галицьких поляків, які контролювали управління краєм. У лютому 1861 р. під тиском буковинської громадськості Буковина повернула собі право окремої коронної землі. За конституційними законами 1867 р. увійшла до австрійської частини імперії. В нижній палаті рейхсрату, палаті депутатів, де знаходилося 353 депутати, вона була представлена в 1873 р. - 9, у 1898 р. - 11 депутатами.

В 60-ті рр. відбулася модернізація політико-адміністративної системи Буковини. Згідно з крайовим статутом від 1861 р., вищим органом влади був Буковинський сейм. В його компетенцію входили питання регулювання економічної діяльності, фінансів, шкільництва, проблеми громадського життя краю. Сейм обирався на 6 років і мав право приймати крайові й обговорювати загальнодержавні закони, звертатися до загальноімперських владних установ. Рішення крайового сейму затверджувалося імператором, після чого набирало чинності. Сесії Буковинського сейму відбувалися раз на рік, для розгляду більш нагальних питань створювалися депутатські комісії - фінансова, мандатна, шкільна та ін.

Лібералізація суспільно-політичного життя внаслідок конституційних реформ 60-х рр. XIX ст. давала потужний імпульс виникненню і розвиткові процесів культурно-національного відродження на Буковині. Основний закон 1867 р. про загальні права декларував широкі демократичні свободи. Так, ст. 19 Конституції проголошувала: "Усі народи держави рівноправні, і кожний народ має непорушне право зберігати і розвивати свою народність і мову". Проголошувалися Й інші демократичні свободи - рівність усіх перед законом, свобода слова, друку, вибору професії, право на освіту, свобода совісті, недоторканність приватної власності, таємниця листування. Скасовувалася попередня цензура. На підставі Конституції 1867 р. була прийнята низка законів, згідно з якими контроль над школами від церкви передавався державі, в імперії вводилася обов'язкова 8-річна освіта (Буковинський сейм встановив для краю 6-річний термін навчання), військова реформа передбачала введення загальної військової повинності, закон 1870 р. легалізував страйки, закон 1868 р. про створення органів судової влади передбачав існування суду присяжних.

З одного боку, реформи 60-х рр. в Австро-Угорщині створювали конституційний лад, правову основу демократизації суспільства, розвитку відсталих провінцій, з іншого, - не маючи механізмів упровадження на практиці, вони мало що змінювали в безправному становищі українського народу.

Український рух на Буковині мав свої особливості. По-перше, відродження буковинських українців відставало на 10-15 років від аналогічних процесів в сусідній Галичині. По-друге, на відміну від національного відродження Галичини, що характеризувалося жорстким протистоянням польського та українського елементів, процес відродження на Буковині, де в політичному процесі були задіяні різні етнічні групи, характеризувався політичними компромісами, співпрацею в різних ситуаціях. По-третє, український рух на Буковині мав легітимний характер, переважали конституційні форми боротьби. Це означало, що діячі українського руху співпрацювали з крайовими та імперськими установами, лобіювали інтереси українського населення в місцевому сеймі та віденському парламенті. Відомі випадки, коли українські депутати рейхсрату вдавалися до обструкції, зокрема при вирішенні проблеми створення українського університету. По-четверте, особливість національного руху Буковини полягала в ідейній та організаційній її підтримці з боку українців Галичини та Наддніпрянщини.

В результаті "першого парламентського експерименту" на Буковині в 1850-х рр. в гімназіях і школах вводиться викладання українською мовою, з'являється інтерес до галицької української преси та місцевого фольклору.

На початку 1860-х рр. у Чернівцях виникає група місцевих інтелектуалів, які обговорювали громадські питання, проблеми літератури, історії, філософії. До цього гуртка входили студент Чернівецької семінарії Антін Кобилянський, журналіст Кость Горбаль, випускник Чернівецької гімназії Лонгин Лукашевич, учасник революції 1848 р., журналіст, згодом професор Ернст Нойбауер. Духовним провідником був поет Юрій Федькович, якого називали "Буковинським Шевченком" не лише за літературний талант, а також тому, що в літературних творах він сформулював такі основні ідеї українського руху, як любов до Буковини, природи, повага до героїчного минулого українського народу, ідея єдності українців Галичини та Буковини, а також усієї України.

Початковий етап буковинського відродження характеризується створенням нової української літератури, пожвавленням громадського життя, що було започатковано діяльністю Буковинського сейму (вибори до якого відбулися в 1861 р.) та формуванням ідеології українства на буковинському фунті.

Першою в буковинському русі наприкінці 1860-х pp. виникає москвофільська течія, що була запозичена з Галичини. Москвофільство на Буковині підтримувала румунська партія, що також виступала проти онімечення та полонізації краю. Активними діячами буковинського москвофільства були І.Браник, І.Глібовицький, В.Продай, Т.Дроньта ін. Причини поширення москвофільства на Буковині були ті ж самі, що й в Галичині - культурна та геополітична ізольованість, низький освітній та матеріальний рівень життя, створення принадливого образу Росії як захисниці православної віри та культури. Ідеологія москвофільства на Буковині являла собою суміш наївного монархізму, що уживався з властивою західним українцям лояльністю до Габсбурзької династії.

Москвофіли розгорнули активну культурно-освітню діяльність, що сприяла формуванню національної самосвідомості. У 1869 р. ними було організоване культурно-освітнє товариство "Руська бесіда". Поряд з популярною на Буковині газетою "Слово", органом галицьких москвофілів, в 70-ті pp. з'являються буковинські видання: журнал "Буковинська зоря" (1870 p.), щорічний альманах "Буковинський православний календар" (1874).

З приходом у 70-ті pp. молодої генерації українських діячів процес ідеологічного визначення та диференціації аморфної течії буковинського москвофільства прискорився. У 1881 р. створено першу політичну організацію - "Руська рада", яка брала участь у передвиборній кампанії українців до крайового сейму та віденського парламенту. Під впливом і заходами І.Онишкевича "Руська рада" стала організацією активного українства на Буковині.

У 1884 р. відбувся розкол товариства "Руська бесіда", з якого вийшли москвофіли і провід перейшов до народовської частини товариства.

Визначними діячами буковинського народовства були О.Попович, Євген та Юрій Пігуляк, І.Тимінський, С.Смаль-Стопький. Ідейно їх підтримали представники старшої генерації Ю.Федькович, С.Воробкевич, І. Окуневський.

У 1885 р. з'явилася перша українська політична газета "Буковина", редактором якої став Ю.Федькович. Народовці започаткували видання "Руської бібліотеки для молоді" і продовжували друкувати "Буковинський православний календар". Важливою організаційною їхньою акцією було створення культурно-громадського товариства "Народний дім" у 1884 p., який згодом став центром об'єднання народовських сил Буковини.

Ідеологічна платформа буковинських народовців була доволі близька до їх галицьких однодумців і передбачала визнання окремішності українців від поляків і від росіян, а також ідеї етнічно-територіальної та мовно-культурної єдності українців Буковини, Галичини та Наддніпрянської України (українська ірредента).

Наприкінці XIX - початку XX ст. український рух набуває масового характеру та ідеологічної зрілості. Замість традиційних термінів "русин", "руський" "руський народ" у мовну свідомість входять слова "український", "українець", "український народ". Національний рух охоплює всі групи українського населення - селянство, інтелігенцію, студентство, молодь.

Найбільш масовим був кооперативний рух серед селянства, в організації якого брали участь народовці. Ініціатором створення на Буковині економічних товариств, ощадно-позичкових кас виступило товариство "Руська бесіда". У 1896 р. створене кредитне об'єднання "Руська каса", організатори якої давали кредит під 7 %, в той час яку лихварів кредитні ставки сягали від 24 до 200 % і більше. Водночас на Буковині засновувалися споживчі та виробничі кооперативи. В 1902-1903 pp. у Чернівцях засновано "Селянську касу" - об'єднання хліборобських, споживчих і кредитних кооперативів, яка надавала кредити кооперативам і приватним особам, займалася організацією торгівлі, молочарством, парцеляцією землі, вирубуванням лісів і торгівлею лісом. У 1914 р. вона вже об'єднувала 74 хліборобські, 3 кредитні кооперативи та 8 споживчих, 2 молочарні та ін.

Діячами кооперативного руху на Буковині були відомі народовці С.Смаль-Стоцький (очолював "Руську касу"), Є.Пігуляк, Л.Когут, О.Маковей, В.Ясеницький. Головна мета кооперативного руху на Буковині полягала в тому, щоб відібрати торгівлю у посередників і передати українському селянинові, що було важливим засобом формування національного почуття серед народних мас.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Національне відродження на Буковині“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині
  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики