Формування громадянського суспільства і політичної нації

Історія України

Громадянське суспільство є продуктом тривалого суспільного розвитку й у розвиненому стані являє собою сукупність величезної кількості економічно незалежних від держави громадських організацій, які існують в умовах демократії та користуються її здобутками, щоб розв'язувати будь-які проблеми національного значення шляхом узгодження різноманітних і різноспрямованих групових інтересів.

Характерно, що практично одночасно з формуванням громадянського суспільства відбувається й процес становлення політичної нації - спільноти, в яку об'єднані громадяни країни незалежно від їхньої етнічної приналежності або соціального становища. Як правило, політична нація консолідується на основі того етнічного ядра, яке сформувало національну державу. В такому разі державною мовою стає мова державо утворюючої нації.

Процеси формування громадянського суспільства та політичної нації не є швидкоплинним. У сучасних умовах на них сильно впливає глобалізація. Цей вплив, однак, не можна назвати ні руйнівним, ні навіть негативним, хоча він подекуди стає підґрунтям численних проблем сучасності.

На тлі таких загальних закономірностей й потрібно визначати специфіку, притаманну Україні. Вона обумовлена кількома основними чинниками. По-перше, для формування українського народу були властиві тривалі періоди бездержавності, а тому на його розвиток великий вплив свого часу мала національна політика імперських центрів.

По-друге, розвиток засад формування громадянського суспільства на території Центральної України було заблоковано від 1919 p., а в західних областях - у повоєнну добу. Радянський лад поставив під контроль або ліквідував громадські організації, підпорядкував собі політично й економічно кожного громадянина. Іншими словами, тоталітарний режим був несумісний з існуванням тих організаційних структур, за участю яких має складатися громадянське суспільство. Тому в Радянському Союзі його ізольовані осередки існували в пригніченому стані. Формування громадянського суспільства як цілісності стало можливим тільки після конституційної реформи, запровадженої М. Горбачовим, яка покінчила з монополією КПРС. Перші, так звані неформальні (тобто не підпорядковані парткомам, виконкомам рад і КДБ) організації почали з'являтися тільки після демократизації політичного режиму.

По-третє, процес націє творення у Східній Європі відбувався із запізненням на 100-150 років порівняно з Європою Західною. Ця обставина, як і негативний вплив імперських центрів, загальмувала становлення української нації.

Формування української етнічної нації остаточно не завершилося й досі. Це істотно гальмує в наші дні формування української політичної нації. В сучасній Україні існують три великих лінгвоетнічні спільноти - україномовні українці, російськомовні українці та росіяни, не рахуючи певної частини громадян, які належать до національних меншин.

Комуністичні ідеологи придумали нову історичну спільність (поряд з такими об'єктивно існуючими, як плем'я, союз племен, народність і нація) - радянський народ. На відміну від американського народу, що сформувався у результаті колонізації європейцями більшої частини Північної Америки, він залишався механічною сукупністю народів, об'єднаних державою - спочатку самодержавною, а потім тоталітарною. Коли зникала сила, що об'єднувала ці народи, вони негайно утворювали власні національні держави. Так було влітку 1917 p., так сталося й у 1990-1991 pp.

У Конституції незалежної України підкреслюється, що у правовому відношенні громадяни будь-якого етнічного походження, які проживають в її державних кордонах, є рівними. З іншого боку, це означає, що на основі етнічної нації має формуватися українська політична нація - сукупність громадян України, які об'єднані своєю приналежністю до однієї держави.

Національний склад українського соціуму за останні десятиліття зазнав істотних змін, які пов'язані з міграційними процесами та трансформацією етнічної самосвідомості. За даними перепису 2001 p., в Україні проживали представники понад 130 етносів. Однак така національна розмаїтість досить умовна, оскільки десятки національностей представлені дуже невеликою кількістю громадян. Розглянемо підсумки цього перепису за 18 найчисленнішими національностями, з визначенням питомої ваги кожної з них у загальній кількості населення і з порівнянням цих показників з аналогічними даними, отриманими за попереднім переписом:

НаціональностіКількість, тис. осіб% за переписом% за переписом
2001 р.1989 р.
Українці37 541,777,872,7
Росіяни8334,117.322,1
Білоруси275,80,60,9
Молдавани258,60,50,6
Кримські татари248,20.50,0
Болгари204,60,40,5
Угорці156,60,30,4
Румуни151,00,30,3
Поляки144,10,30,4
Євреї103,60,20,9
Вірмени99,90,20.1
Греки91,50,20,2
Татари73,30,20,2
Роми47,60,10,1
Азербайджанці45,20,10,0
Грузини34.20,10,0
Німці33,30,10,1
Гагаузи31,90,10,1
Інші національності177,10,40,4

Ці дані свідчать про відносність поняття "багатонаціональний" у застосуванні щодо українського населення. За 12 років між двома переписами питома вага національних меншин майже не змінилася (4,9 % - в 2001 р., 5,2 % - в 1989 р.). Як і раніше, більшість населення України становлять представники двох національностей - українці та росіяни. Але формування єдиної політичної нації за участю представників цих двох національностей не може не визначатися сусідством України з Російською Федерацією та її впливом на процеси (втому числі етнонаціональні), що відбуваються в Україні. Цей вплив, однак, не може оцінюватися тільки в категоріях позитиву-негативу, він різноманітний і багатогранний. Власне, проблема російських впливів регулюється ступенем життєздатності української державності, тобто суто внутрішнім чинником. На початку XXI ст. в Україні склалася зовсім інша зовнішньополітична ситуація, ніж та, яка була властива початку XX ст. Однак навіть і тоді, коли міждержавні проблеми розв'язувалися силовими методами, українська державність не була зруйнована остаточно під силовим тиском радянської Росії, а тільки позбавлена суверенності.

Вивчаючи зміни у співвідношенні між українцями і росіянами, які відбулися за 12 років, що пройшли між двома переписами, можна помітити істотне збільшення кількості українців і зменшення в такій самій пропорції кількості росіян. Мабуть, вирішальну роль в цій динаміці відіграли суто психологічні чинники: зміна національної самосвідомості.

За своїм походженням міграційні потоки поділені на дві принципово різні групи. До першої з них (і найбільш масової) треба віднести такі, що мали характер репатріації та обумовлювалися появою багатьох національних держав на території колишнього Радянського Союзу. До другої групи належать міграційні потоки, обумовлені зникненням радянської "залізної завіси", відкритістю української держави.

За даними Держкомстату, протягом періоду 1991 1999 рр. на постійне проживання до України прибуло 2,1 млн осіб. Основна маса приїжджих припала на 1991-1992 рр. Завдяки імміграції населення України зростало, хоча показники смертності вже почали істотно переважати рівень народжуваності внаслідок багатьох причин насамперед економічного характеру. На початок 1993 р. кількість населення України досягла найвищої в її історії відмітки - 52,4 млн осіб.

Різке погіршення економічної ситуації в 1992-1994 рр. позбавило багатьох українців бажання переселитися з Росії на свою Батьківщину. Навпаки, багато українських росіян в ці несприятливі роки переселилися в Росію. Але з інших пострадянських держав, де економічне становище виявилося в той період навіть гіршим, ніж в Україні, міграційний потік продовжувався. На початку XXI ст. сальдо міграційного балансу з колишніми республіками СРСР в Україні вже виходить позитивним.

Інша картина складається у відносинах України з так званими країнами далекого зарубіжжя. Тут спостерігається яскраво виражене негативне сальдо міграційного балансу. За 1991 - 1999 рр. до цих країн на постійне проживання виїхало майже півмільйона громадян України. Бажаючих переселитися в Україну з країн "золотого мільярда" виявилося не так багато.

У 2005 р. на постійне проживання прибуло 39 580, а вибуло з України - 34 997 осіб. Уперше за тривалий період (з 1994 р.) було досягнуто позитивне сальдо міграційного балансу - 4583 особи.

За кілька останніх років швидкість депопуляції загальмувалася, в першу чергу - за рахунок появи позитивної тенденції щодо рівня народжуваності населення. На грудень 2010 р. чисельність населення України складала 45,8 млн осіб.

Населенню України чи бодай окремим його представникам інколи доводиться стикатися з проявами національної нетолерантності та навіть ксенофобії. Проте соціологічні опитування завжди підтверджують високий ступінь національної дистанційованості українського народу. Інститут соціології HAH України, який, на чому вже наголошувалося, з 1994 р. проводить моніторинг головних аспектів життя українського суспільства, одержував такі відповіді на запитання: "Чи доводилось Вам за останні 12 місяців стикатися з випадками дискримінації (утиску прав та інтересів) щодо людей певної національності? (у відсотках):

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування громадянського суспільства і політичної нації“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації
  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики