Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

Історія України


Народництво в Україні


Народництво - це складне явище, притаманне суспільно-громадському життю України та Росії другої половини XIX ст. Причина його виникнення крилась у кризі агарного суспільства, переході до національної і політичної форм суспільної свідомості. Носієм ідеології та рушієм руху виступала інтелігенція, переважно світська, що перебувала в цей час на стадії формування.

Термін "народництво" походив від слова "народ", під яким народники розуміли селянські маси, що, на їх думку, були носієм традиційних культурних та національних цінностей.

Програма російських народників була більш радикальна за методами і утопічна за змістом. Кінцеву мету своєї діяльності вони вбачали в організації селянської революції, підставою для якої мали бути "комуністичні інстинкти" селянства. Для досягнення цієї мети використовувалися засоби підбурення селянства на виступи, створення "таємних дружин" - конспіративних організацій серед селян, та перехід до революційного терору.

Програма українських народників була поміркованішою і мала прагматичну спрямованість. Вона передбачала підготовку селян до аграрної реформи і формування національної свідомості шляхом розвитку народної освіти та поширення знань. Звідси особлива увага українських народників до організації недільних шкіл, підготовки підручників, популярних видань, словників, фольклорних збірників, концертів, вистав, інтерес до проблем української мови, історії, етнофафії, фольклористики тощо.

Перші народницькі гуртки "чайковців" і "жебуністів" в Росії почали виникати наприкінці 1860 - початку 1870-х рр. їх відділення діяли в Києві, Одесі, Херсоні. Активними учасниками народницьких гуртків були П.Аксельрод і брати Левенталі у Києві, А.Желябов, А.Франжолі й Ф.Васховський в Одесі.

Члени народницьких гуртків займалися пропагандою соціалістичних ідей серед молоді, робітників поширенням знань серед селян. З появою закордонної "вільної преси" народники займалися перевезенням через кордон заборонених книг.

Протягом 1873-1874 рр. народники змінюють тактику і від пропаганди соціалістичних ідеалів і популярних знань переходять до т. зв. ходіння в народ. Тактика "ходіння в народ" мала за мету підготовку селянства до народної революції. Щоб підняти народ до повстання, вважали народники, спочатку треба було "ознайомитись з умовами життя народу, придивитись до місцевих звичаїв, вдач, світогляду і потім уже, на підставі реальних даних, виробити практичну програму дій". Російські народники, що діяли в Україні, покладали особливі надії саме на революційність українського селянства, вважаючи доказом цієї революційності поведінку українських селян під час польського повстання 1863 р., переслідування ними польських "панів-повстанців", і ту ненависть, з якою вони ставилися тоді взагалі до панів. Члени гуртка "чайковців" розгорнули активну діяльність серед селян Правобережжя та Півдня України. "Жебуністи" діяли на Чернігівщині. Центром підготовки "ходіння в народ" в Києві стає т. зв. Київська комуна (1873-1874). Серед її членів були Я.Стефанович, В.Дебагорій-Мокриєвич, В.Фішер, П.Аксельрод, В.Брешковська, брати Левенталі. "Київська комуна" поєднувала в собі риси братства, земляцтва та політичної організації.

Тактика "ходіння в народ", що набула масового характеру навесні і влітку 1874 р., не виправдала сподівань російських народників на селянський бунт - селяни не сприймали соціалістичні ідеї. Восени 1874 р. близько 1000 учасників "ходіння в народ" були заарештовані. Активні діячі народницького руху були заслані на каторгу та поселення до Сибіру.

Вищим виявом народницького руху в Україні була спроба групи Я.Стефановича створити таємну селянську революційну організацію - т. зв. Чигиринську змову. Використовуючи наївний монархізм селян, члени групи почали поширювати серед них в Чигиринському повіті політичну містифікацію - "Височайшу таємну грамоту" Олександра II, в якій закликали селян до боротьби проти дворян і чиновників, за переділ землі і підготовку збройного повстання.

В результаті діяльності групи Я.Стефановича в колишніх державних селах Чигиринського повіту була створена нелегальна організація "Таємна дружина", яка налічувала близько 1000 членів. Селянське повстання народники готували на жовтень 1877 р., але їх організація була викрита поліцією. Із заарештованих близько 700 членів таємного товариства Я.Стефановича, Л.Дейча, І.Бохановського було засуджено на смертну кару (щоправда, їх урятував народник М.Фроленко, який організував їм втечу з київської в'язниці). Селянських ватажків Ю.Олійника, Л.Тененика, М.Гудзя, К.Прудкого та ін. було засуджено на заслання.

Чигиринська змова викликала суперечності між народниками. Г.Плеханов вважав неприпустимим використовувати царистські ілюзії та ім'я царя в революційній боротьбі, інші ж розчарувалися в тактиці "ходіння в народ" і прагнули більш рішучих заходів, зміни тактики боротьби. У 1878 р. замість розпорошених гуртків було створено централізовану організацію "Земля і воля". Це була одна з перших добре законспірованих і дисциплінованих організацій революціонерів. Вона поділялася на територіальні групи з центром у Петербурзі та спеціальні групи відповідно до напряму та характеру діяльності - "сільська", "робітнича", "інтелігентська", "дезорганізаторська" та ін. Вищим органом "Землі і волі" був з'їзд представників усіх територіальних та спеціальних груп. Основною програмовою вимогою організації була передача всієї землі до рук "сільського робочого стану і рівномірного її розподілу".

В Києві діяв гурток, який очолював член "Землі і волі" ВЛ.Осинський. З гуртком В.Осинського підтримував зв'язки одеський гурток, на чолі з І.Ковальським. З одеським гуртком був тісно пов'язаний гурток С.Віттенберга у Миколаєві, члени якого вели пропаганду серед матросів чорноморського флоту.

Починаючи з 1878 р. народники стали переходити до терористичних актів як засобу боротьби. Одним з перших народницьких терористичних актів в Україні був замах В.Осинського на заступника прокурора Київського окружного суду Котляревського (лютий 1878). В травні 1878 р. Г.Попко в Києві смертельно поранив жандармського офіцера Гейкінга. В лютому 1879 р. народники вбили Харківського губернатора Кропоткіна.

Упродовж 1878-1879 рр. поліція розгромила більшість народницьких гуртків в Україні. Багатьох керівників та учасників терористичних актів було засуджено на смерть, серед них {.Ковальський, Л.Брандтнер, В.Осинський, С.Віттенберг, В.Малинка, І.Дроб'язгін, П.Горський та ін. Решту заслано на каторгу до Сибіру.

У 1879 р. на з'їзді у Воронежі відбувся розкол "Землі і волі" на дві організації "Чорний переділ" та "Народна воля". До першої увійшли Г.Плеханов, колишні "чайківці", активні організатори "Чигиринської змови" Я.Стефанович, Л.Дейч, В.Засулич, П.Аксельрод. Усі вони відстоювали тактику революційної пропаганди. Чорнопередільці вели пропаганду в народницьких гуртках України: Я.Стефанович - в Одесі, Л .Дейч - Харкові, М.Попов, Є.Ковальська - Києві.

"Народну волю" очолили такі відомі діячі народницького руху, як А.Желябов, О.Михайлов, В.Фігнер, С.Перовеька, М.Фроленко, М.Кибальчич, які, побачивши безперспективність і безуспішність тактики "революційної пропаганди", "ходіння в народ", остаточно перейшли до засобів революційного терору. Регіональні групи народовольців існували в Києві, Харкові, Ніжині, Одесі. До одеського гуртка був причетний представник династії українських підприємців Левко Симиренко.

Апогей активної терористичної діяльності народовольців припадає на початок 1880-х рр. 1 березня 1881 р., вдень, коли Олександр II мав підписати проект першої конституції Російської імперії, він був убитий народовольцями. Організаторами і виконавцями вбивства царя були А.Желябов, С.Перовська (дочка петербурзького губернатора та правнучка останнього українського гетьмана Кирила Розумовського), М.Кибальчич.

Прямим наслідком тактики революційного терору була організаційна та ідейна криза революційного народництва. Народницькі гуртки, які збереглися після хвилі арештів, продовжували ще пропагандистську діяльність до середини 1880-х рр. У 1889 р. в Катеринославі відбувся нелегальний з'їзд народницьких організацій загальноросійського масштабу, але обрані на з'їзді керівники руху були заарештовані, народницькі гуртки припинили свою діяльність на місцях. Народники втратили провідну роль у визвольному русі. Остаточний крах російського народництва був пов'язаний з поширенням ідей марксизму.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ
  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики