Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

Історія України

Особливості модерн ізаційних процесів на західноукраїнських землях обумовлювалися передовсім тим, що Галичина, Північна Буковина та Закарпаття, які входили до складу Австрійської імперії, значно відставали в розвитку економічної і соціальної сфер від інших провінцій імперії. Оновлення суспільно-політичного життя цих регіонів почалося з політичних реформ, що стали результатом революційних подій 1848 р.

Революція в Австрійській імперії розпочалася повстанням студентства у Відні 13 березня 1848 р. Студенти домагалися відставки австрійського канцлера Меттерніха, котрий був головою Віденського конгресу, і проголошення громадських свобод. Меттерніх втік за кордон, а імператор Фердинанд І проголосив конституцію. 15 березня повстало населення Будапешта. 18, 19, 21 березня хвиля демонстрацій, в яких брали участь українці, поляки, німці, прокотилася Львовом. 13 квітня тут виникає національно-політичне представництво - Центральна народна рада, яка відбивала інтереси і настрої поміркованої гілки польського населення Галичини. Програма цієї організації передбачала здійснення демократичних реформ і перетворення Галичини на польську провінцію Австрійської імперії на засадах автономії. Для того щоб запобігти поширенню революційних настроїв і не допустити антиурядових селянських виступів, у травні 1848 р. Фердинанд І скасував панщину в Галичині (в інших провінціях імперії це сталося лише у вересні 1848 р.).

Революційні настрої стимулюють процес розмежування польських і українських сил. Українці звернулися з проханням до імператора визнати їх національність рівною польській. На противагу Центральній народній раді, яка претендувала виступати від усього населення Галичини, 2 травня 1848 р. було створено українське національно-політичне представництво - Головну руську раду. Раду, яка складалася з передових представників українського громадянства - вищого освіченого духовенства, світської інтелігенції, національної буржуазії, очолив єпископ Григорій Яхимович, а його заступниками стали львівський крилошанин капітули Михайло Куземський та правник Іван Борисикевич. До її складу увійшов провідник закарпатських українців Адольф Добрянський.

Головна руська рада сформулювала ідеологічні принципи та окреслила практичні заходи щодо розвою українського національного руху. У Маніфесті до народу від 15 травня 1848 р., повідомляючи про своє утворення, Рада проголосила ідею національної єдності галицьких та наддніпрянських українців. Водночас декларувались самостійність та окремішність українського народу від польського та великоросійського. Основною програмовою вимогою став поділ Галичини на дві окремі частини - польську, зі столицею у Кракові, та українську (Східна Галичина і Північна Буковина) з центром у Львові. Програма передбачала, що автономні польська та українська адміністративні одиниці матимуть свої власні сейми, адміністрацію з намісником, урядовою мовою в українській провінції мала бути українська, і вона ж повинна стати мовою народного навчання в краї від початкових шкіл до університету. Передбачалось зрівняння уніатської і католицької церков, встановлення рівності усіх перед судом і законом, захист власності, гідності тощо. Крім того, ставились вимоги щодо створення національної преси та розбудови культурно-освітніх установ.

На місцях діяло близько 50 окружних руських рад, до складу яких входили сільська інтелігенція (вчителі, учнівська молодь), селяни, парафіяльне духовенство.

У процесі розвитку національно-демократичної революції 1848 р. в Галичині була вперше сформульована соборницька державна ідея. її автором став сільський священик (парох) з університетською освітою Василь Подолинський. У 1848 р. він написав брошуру "Голос перестороги", де на противагу пануючій на той час в українському русі панславістській ідеї об'єднання усіх слов'янських народів в єдиній федерації відстоював необхідність побудови соборної суверенної української держави.

Важливою віхою розвитку революції стали загальні й рівні для представників усіх станів вибори до першого загально австрійського однопалатного парламенту (рейхсрату), що відбулися влітку 1848 р. Всього до рейхсрату було обрано 383 депутати, з числа яких 35 представляли населення Східної Галичини (23 - селян, 8 - священиків, 4 - з інтелігенції). Від Північної Буковини обрано 8 депутатів, серед яких було й 5 селянських депутатів (Лук'ян Кобилиця, Іван Капущак та ін.).

З осені 1848 р. з вибуху повстання в Угорщині під проводом Л.Кошута розпочинається другий етап національно-демократичної революції. На початку листопада повстання докотилося до Львова, де його очолила Центральна народна рада. Після придушення виступу уряд заборонив польські національно політичні представництва - Центральну народну раду і Руський собор. Позиція українських сил в революції була більш поміркованою. Лідери руху організовували мітинги, подання петицій до крайового і центрального урядів.

19-26 жовтня у Львові під головуванням І.Борисикевича був проведений з'їзд українських учених, основною метою якого було визначення основних напрямів культурної та шкільної політики в краї. Центральною фігурою на з'їзді був колишній трійчанин Яків Головацький, який у своїх виступах доводив думку про окремішність української мови від польської та російської. На з'їзді був ухвалений новий правопис на зразок "Малоросійських пісень" М.Максимовича, також було прийнято рішення про заснування культурно-освітнього товариства "Руська матиця", що мала видавати й поширювати книжки рідною мовою.

Третій, останній, період революції припадає на весну-літо 1849 р., коли новий імператор Франц Йосиф видав конституцію, яка урізала демократичні свободи, проголошені на початку революції. 8 березня був розпущений рейхсрат. Влітку капітулювала угорська революційна армія.

В березні 1849 р. на підставі конституції Франца Йосифа Буковина була відділена від Галичини і визнана автономною провінцією. Революційні події на Буковині вилилися в селянське повстання під проводом Лук'яна Кобилиці, що дало історикам підстави стверджувати, що "весна народів" з найбільшою силою виявилася саме на Буковині.

На Закарпатті під час революції 1848 р. найпомітнішою постаттю був Адольф Добрянський - член Головної руської ради Галичини, учасник Слов'янського з'їзду в Празі. Добрянський підтримував ідею галицьких українців про об'єднання усіх українських земель в Австрійській монархії і вилучення їх в окрему адміністративну одиницю. Як певна програма-мінімум закарпатського українства ставилися вимоги щодо створення окремого Руського дистрикту на правах автономії в складі Угорщини. На підставі загальної конституції Франца Йосифа 4 березня 1849 р. Руський дистрикт був створений, а його губернатором призначено Адольфа Добрянського.

Поразка революції дала змогу Відню відмовитися від цілої низки поступок, зроблених на етапі її піднесення. Так, 31 грудня 1851 р. скасовано конституцію 1849 р. і відновлено абсолютизм. Тоді ж було ліквідовано Головну руську раду. Добрянський через брак українських кадрів не зумів налагодити ефективного адміністрування. 1867 р. Руський дистрикт припинив існування, в краї посилилась мадяризація усіх сфер суспільного життя. Крім того, тоді ж, 1867 р., в "еру конституційних експериментів" виникає двоєдина монархія - Австро-Угорщина.

Революційні події в Австрійській імперії сприяли активізації процесів модернізації суспільно-політичного життя на західноукраїнських землях. Найбільш модернізованою з українських провінцій Австрійської монархії була Галичина. Вона користувалася автономією, мала право внутрішнього самоврядування. Крайовий галицький сейм обирався куріями у Львові. Рішення сейму набували чинності після затвердження їх імператором. У 1861 р. в Галичині вперше зібрався крайовий сейм, одну третину складу якого становили українці.

На Буковині також діяв однопалатний крайовий сейм, до складу якого входили 30 осіб, а також правлячий православний єпископ Буковини, дві вищі посадові особи і згодом ректор Чернівецького університету. Крайовий відділ як виконавчий орган здійснював місцеве управління. Перше засідання Буковинського крайового сейму під проводом крайового маршала, українського єпископа Євгена Гакмана відбулося 6 квітня 1861 р.

Важливим модернізаційним фактором в громадському житті українського населення західноукраїнських територій у порівнянні з Наддніпрянською Україною була наявність політичних свобод: права друкувати газети, книги, засновувати товариства, проводити громадські зібрання, користуватися виборчим правом, легально боротися за поліпшення свого становища тощо. На відміну від Наддніпрянської України в Галичині навчання в початкових школах велося українською мовою. Навіть у Львівському університеті під тиском революційних подій в зимовий семестр 1848-1849 рр. була відкрита перша на українських землях кафедра української мови та літератури, яку очолив відомий культурно-громадський діяч Яків Головацький.

У цілому модернізаційні зміни в політичній сфері створювали умови для активного суспільно-політичного життя, пожвавлення національного руху, формування національної свідомості. Втім, якщо в сенсі політичних свобод західноукраїнське населення випереджало наддніпрянських українців, то в галузі економіки значно відставало від них. Економіка краю й надалі мала чітко виражений аграрний характер. Перші модернізаційні імпульси, пов'язані з революцією 1848-1849 рр., полягали в скасуванні панщини. 18 березня 1848 р. панщина була скасована на Закарпатті рішенням угорського сейму (яке потім доповнювалося законодавчими актами 1853, 1868, 1871 рр.), а в Галичині це сталося в травні 1848 р.

Складовою селянської реформи залишалася проблема сервітутних земель - лісів, пасовиськ, права на користування якими належали поміщикам. Селяни після реформи могли ними користуватися лише на підставі "добровільних угод". Невизначеність питання сервітутів було підґрунтям постійних суперечок між селянами й поміщиками, що часто виливалися в селянські стихійні бунти і повстання.

Аграрна реформа в західноукраїнських землях проводилася в інтересах поміщиків. Сільське господарство перебувало на початковій стадії, панували примітивні методи землеробства, внаслідок чого посилювався процес обезземелювання селянства, з одного боку, і концентрація землі в руках поміщиків-магнатів - з іншого. В Галичині малоземельними - що користувались ділянками від 1 до 5 га - були 80 % селянських господарств (це близько 1 млн дворів). У той час, як нечисленна група магнатів володіла величезними латифундіями (наприклад, Потоцькі мали 60 тис. га!).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях
  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики