Аграрна політика

Історія України

Серед країн Європи Україна має найкращий показник забезпеченості орною землею - на кожного громадянина припадає 0,65 га. Українці впродовж багатьох поколінь вважалися нацією хліборобів. Попри все це республіка не була спроможною конкурувати з будь-якою країною з ринковою економікою за кількістю та якістю виробленої сільськогосподарської продукції. Вона могла витримувати порівняння лише з іншими республіками Радянського Союзу, де панував той самий колгоспний лад.

Ще в жовтні 1991 р. уряд В. Фокіна під впливом російських реформ запропонував концепцію роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду. Щодо колгоспів відзначалося, що вони мають перетворюватися на господарські товариства (асоціації), які працюватимуть на ринкових засадах. Кожний колгоспник діставав право на вихід із колективного господарства для створення господарства фермерського типу. У грудні 1991 р. Верховна Рада України ухвалила Закон "Про селянське (фермерське) господарство". їх передбачалося створювати так, щоб не зачіпати інтереси колгоспів та без парцеляції колгоспних земельних масивів. Мав бути утворений спеціальний земельний фонд, зокрема й за рахунок не використовуваних державних земель та тих, що перебували у користуванні колгоспів і радгоспів. Кожний, хто виявляв бажання працювати самостійно, міг створити фермерське господарство. А в січні 1992 р. Верховна Рада ухвалила Закон "Про форми власності на землю", в якому декларувалося, що поряд із державною та колективною може існувати приватна форма власності на землю. Ще більше поглибили теоретичну

неспроможність пакету аграрних реформ ухвалені ВРУ в березні 1992 р. Постанова "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" та Закон "Про колективне сільськогосподарське підприємство", що відверто суперечили одне одному.

Відповідно до Постанови Верховної Ради 1992 р. про перетворення колгоспів у асоціації чи господарські товариства, на початок 1995 р. статус змінили 8,8 тис. колгоспів (94 % загальної кількості). На їх базі виникло 6,5 тис. колективних підприємств з правом власності їх членів на частку майна (пай), а також 1,2 тис. селянських спілок і кооперативів, 175 акціонерних товариств. Але паювання або акціонування майна колгоспів і радгоспів майже не торкалося головного - виробничих відносин між державою та сільськогосподарськими підприємствами й виробничих відносин всередині останніх. Річ у тому, що з паювання або акціонування виключалася земля - основний засіб виробництва.

Фермерське господарство розвивалося уповільнено. "Партія влади" в своїй обласній та районній ланках здебільшого гальмувала процес виділення фермерам земельних ділянок і відмовлялася надавати їм реальну допомогу. Серед самих селян не виявилося надто багато бажаючих стати фермерами. Вони призвичаїлися до виконання обмежених трудових операцій на основі поділу праці, що існував за радянських часів і багатьом було боязно братися за весь цикл сільськогосподарських робіт. Крім того, в демографічній структурі сільського населення переважали люди старшої вікової групи. Вони небезпідставно розглядали колгосп, в якому пройшло все їхнє трудове життя, як підприємство, покликане матеріально допомогти їм у пенсійному віці. Нарешті, організація приватного господарства потребувала відповідної машинної техніки, яка ще не вироблялася вітчизняною промисловістю, а також значних капіталовкладень, яких у фермерів не було.

Оскільки Верховна Рада виявилася неспроможною приймати будь-які радикальні законодавчі акти у сфері сільського господарства, Л. Кучма після приходу до влади вирішив діяти для того, щоб зрушити ситуацію з "мертвої" точки за допомогою указів. У листопаді 1994 р. він видав Указ "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва". Ним передбачалося розв'язання трьох основних проблем земельної реформи - приватизації, оцінювання й формування ринку землі. Отже, уперше до аграрного питання було застосовано комплексний підхід.

Протягом 1996 р. фактично завершується перший етап земельної реформи - роздержавлення землі та її передача у власність юридичних осіб. Документи на право земельної власності отримали майже всі колективні господарства. Після цього розпочалася реалізація завдань другого етапу - формування реального земельного власника, передавання землі безпосередньо тим, хто її обробляв.

Всього в Україні розпайовано до 26 млн га земельних угідь, які раніше перебували в управлінні колективних і державних господарств. Земельні паї (середній розмір - до 4 га) одержали близько 7 млн сільських жителів.

Одночасно було приватизовано присадибні земельні ділянки. Власниками їх стали близько 10 млн громадян.

У 1999 р. вперше за десять років виявилися ознаки економічної стабілізації. В останньому кварталі зріс обсяг промислового виробництва, почали збільшуватися капіталовкладення в основні фонди, зросли обсяги житлового будівництва. Лише в сільському господарстві динаміка виробництва залишалася невтішною. Продуктивність праці в колективних сільськогосподарських підприємствах (КСП) скоротилася за 10 років більше ніж удвічі (у промисловості - на 21 %). У 1999 р. 85 % КСП були збитковими (у 1994 р. - лише 24 %). Середньорічні темпи скорочення виробництва в них становили за 1991 - 1994 рр. 9,5 %, а за 1995-1999 рр. - 13 %.

Така динаміка була зумовлена пануванням неринкових форм господарювання в аграрному секторі. Від 1994 р. виробництво в господарствах приватної форми власності зросло на 10%. Маючи тільки 16 % земельних угідь, він давав 60 % сільськогосподарської продукції.

Економічні відносини, які панували в колгоспно-радгоспному секторі сільського господарства, не вписувалися в ті форми, що запроваджувалися внаслідок проведення ринкових реформ. Тому 3 грудня 1999 р. з'явився Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", який мав на меті перетворити КСП на колективні господарства з приватною власністю на землю. Відносини між селянами, які стали власниками землі та бажали залишитися в колективних господарствах, мали будуватися на орендній основі. Протягом першого року після набуття чинності цим президентським указом було додатково створено 4 тис. підприємств. їх загальна кількість на початок 2001 р. досягла 15 тис. Під час реформування було збережено цілісність земельних та майнових комплексів КСП. Понад 85 % договорів оренди селяни уклали зі своїми господарствами, 10 % - з підприємницькими структурами (як правило, інвесторами їхніх господарств) і тільки 5 % - з фермерами. Три чверті керівників і спеціалістів колишніх КСП утворили на їх основі нові приватні формування.

Природа колгоспів або радгоспів, що перетворювалися на колективні сільськогосподарські підприємства, не змінювалася. Пайовий же розподіл землі, навіть без визначення земельних ділянок на місцевості, зумовив повну зміну виробничих відносин. Нові господарські утворення з досі не визначеною на той час назвою вже не були ні колгоспами, ні радгоспами. Важливо зазначити, що перехід на земельно-орендні відносини між селянами і підприємцями, які брали на себе відповідальність за колишні КСП у приватизованій формі, - найбільш зручна для селян форма реформування виробничих відносин. Вони могли надати перевагу будь-якому варіанту власного майбутнього: чи віддати свій пай в оренду, чи створити фермерське господарство.

Хто є тепер основним виробником сільськогосподарської продукції? Розглянемо дані, які наводяться в національній доповіді Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України (у порівняльних цінах 2005 р., в середньому за рік, млрд грн.):

Селянські домогосподарства, як можна бачити, все ще панують на ринку, але без помітної динаміки розвитку. Проте великі підприємства мають позитивну динаміку, їхня частка в сільськогосподарському виробництві зростає.

В НАН України вважають, що Україна має досить високі конкурентні позиції на світовому агропродовольчому ринку. Вони зумовлені наявністю потужного потенціалу земельних ресурсів, сприятливими кліматичними умовами та відносно дешевою робочою силою. Внаслідок зростаючого дефіциту продовольства на світовому ринку Україні відводиться чільне місце у задоволенні попиту на пшеницю, ячмінь та інші сільськогосподарські культури.

Період 2000-2010 рр. у сільському господарстві - це становлення нових господарських відносин, побудованих на принципах приватної власності на землю та інші засоби виробництва. Обсяг валової продукції за цей час істотно зріс. Характерно, що при цьому в сільськогосподарських підприємствах він зменшився, а в домогосподарствах - збільшився. Якісні показники сільського господарства поліпшуються. Продуктивність праці за останні п'ять років зросла більше, ніж на третину, фондовіддача - вдвічі. Проте в галузі залишається багато невирішених проблем. Головна з них - проблема капіталовкладень. Зокрема, понад 80 % сільгосптехніки вже відпрацювали свій амортизаційний термін.

В аграрному секторі національної економіки (сільське господарство, харчова і переробна промисловість) задіяно близько 4 млн осіб з числа сільських мешканців. Цей сектор формує 17 % ВВП і 60 % фонду споживання населення.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аграрна політика“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика
  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики