Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

Історія України

Після сходження на російський престол наприкінці 1741 р. дочки Петра І імператриці Єлизавети офіційний курс російського керівництва щодо України зазнав значної лібералізації. Дослідники, зазвичай, пояснюють це не державними розрахунками, а приватними мотивами - сентиментами нової російської правительниці до козацької України, прищепленими їй простим козаком із с. Лемеші на Чернігівщині Олексою Розумом (у Петербурзі він взяв собі прізвище Розумовського, що більш личило до його високого графського титулу, набутого там), з котрим Єлизавета Петрівна була таємно одружена.

Але було б помилкою зводити вирішення справи відновлення в Україні гетьманства лише до самих приватних сентиментів імператриці. Мотиви лібералізації урядового курсу крилися в достатньо сильних позиціях козацької старшини в краї та живучості ідеї виборного гетьманства; невизначеному для Росії зовнішньополітичному становищі на Півдні: загрозі війни з Пруссією, а також потребі створення умов для економічної відбудови зруйнованого російсько-турецькою війною господарства краю, який планувалося знову залучити на потреби нових російських війн, цього разу вже на Заході. Сумніви у домінуванні приватних інтересів імператриці в справі відновлення гетьманства посилює й той факт, що на середину 1747 р. прихильністю Єлизавети Петрівни користувався вже не стільки Олекса Розумовський, скільки граф І.І.Шувалов.

Самі ж гетьманські вибори відбулися 22 лютого (с. с.) 1750 р. під час Генеральної ради, скликаної в Глухові. На раді гетьманом заочно було проголошено кандидатуру, яку було названо російською імператрицею, - 22-річного Кирила Розумовського. Імператорським указом від 16 (5) червня 1750 р. Розумовський отримав підтвердження своїх гетьманських повноважень, а заодно йому було передано всі гетьманські рангові маєтності, надано право розпоряджання фінансами Гетьманату, а також відкликано всіх російських представників, які перед тим входили до складу Правління гетьманського уряду, Генерального військового суду, комісії економії та розрахунків тощо. Українські справи передавались із відання Сенату до Колегії іноземних справ, як це було ще перед заснуванням Малоросійської колегії. Загалом же укази Єлизавети Петрівни відміняли чимало нововведень, якими уряди Петра І, Петра II та Анни Іоаннівни обмежували автономію Гетьманату.

Особиста близькість новообраного гетьмана до імператриці дозволила йому посісти доволі високе місце в державній ієрархії Російської імперії. Розумовський добився того, аби його владі було підпорядковано Київ, а згодом і Запорозьку Січ, чого прагнули всі його попередники на гетьманстві. Вихований на традиціях державного життя Петербурга та водночас маючи неабиякі сентименти по відношенню до України, гетьман і його оточення з числа української старшини прагнуть реалізувати програму реформування державного устрою Гетьманату, що цілковито вписувалась в пануючу тоді в Європі модель "освіченого правління". У випадку з Україною реалізація цієї програми забезпечила б розширення автономних прав Гетьманату та, звичайно ж, сприяла б консолідації провідної української верстви - козацької старшини, яка прагнула стати повноцінним нобілітетом.

Ще однією особливістю державних перетворень гетьмана Розумовського було те, що йому доводилося мати справу з країною, що після реформ урядів Петра І та Анни Іоаннівни мала вкрай розладнаний адміністративний апарат і деморалізоване суспільство. Російсько-турецька війна 1730-х рр. завдала непоправних збитків економіці краю.

Найперше, що зробив гетьман Розумовський, так це поповнив склад генеральної старшини та генерального суду, відновив чинність усіх адміністративних, судових і фінансових інституцій. Гетьман скасував нововведення російської влади у сфері українського судочинства, що мали на меті його уніфікацію із загальноімперськими зразками.

Цілком у дусі доктрини "освіченого абсолютизму" розгорталися реформи Розумовського у царині судочинства, що були розроблені відомим українським правником, бунчуковим товаришем і членом Генерального суду Федором Чуйкевичем. Реформа була спрямована на створення стрункої системи судочинства та забезпечення належного правопорядку в державі. Вона, зокрема, передбачала заведення в Україні шляхетських судів на основі Литовського статуту. У ході реалізації судової реформи Гетьманщину було поділено на двадцять судових повітів. У кожному з них було заведено земський суду що спеціалізувався на розгляді цивільних справ, і підкоморський суд, у віданні якого перебували справи поземельної власності. Для розгляду карних справ запроваджувався так званий ґродський суд, що мав діяти замість колишнього полкового в кожному з полкових центрів Гетьманату. Судді у всіх судах мали бути виборними з числа місцевої шляхти. Найвищою судовою інстанцією проголошувався Генеральний суд. Він мав складатися з колегії двох генеральних суддів і десяти виборних депутатів (по одному від кожного полку), також з числа місцевої шляхти.

Загалом же судова реформа була призвана не лише ліквідувати непорядки в сфері українського судочинства та впровадити струнку систему судових органів, а й законодавчо закріпити привілейоване становище української політичної еліти.

Зміцненню позицій української еліти мало сприяти й впровадження в життя норм правового кодексу "Прав, по которим судиться малоросійський народ", розробку якого було завершено на початку 1740-х рр. Цей кодекс серед іншого передбачав і те, що носії всіх військових чинів Гетьманату, починаючи від сотників, а також усі знатні військові товариші та духівництво мали бути визнані нобілітетом. На українську шляхту повинні були поширюватися всі ті соціополітичні права, що їх конституювали Литовськими статутами.

Прагнучи зміцнити гетьманську владу, Розумовський добився закріплення за собою важливої прерогативи - призначення своєю владою полковників. Водночас спостерігається процес зміцнення позицій вищої козацької старшини. Цьому сприяють як суб'єктивні причини, так і цілеспрямована політика гетьманського уряду. До розряду перших слід від нести часті й тривалі відлучення гетьмана до Петербурга, під час яких управління Гетьманатом перебирають до своїх рук генеральні старшини - обозний Семен Кочубей, підскарбій Михайло Скоропадський, писар Андрій Безбородько, осавул Петро Валькевич та хорунжий Микола Ханенко. І вже як вияв цілеспрямованої політики "ушляхетнення" Гетьманату варто класифікувати заходи уряду Розумовського, спрямовані на залучення старшинських верств до обговорення найважливіших державних справ. У цей час у Глухові проходить цілий ряд скликаних гетьманом старшинських з'їздів, які дуже вже нагадували практику сей ми кування, що існувала з давніх-давен на теренах Речі Посполитої.

Важливою подією політичного життя гетьманської України стає скликаний у вересні 1763 р. старшинський з'їзд у Глухові (в його роботі взяло участь близько ста переважно генеральної та полкової старшини і сотників), на якому було апробовано судову реформу. У ході дебатів порушувалося також питання щодо запровадження в Україні регулярних сеймів, чи генеральних рад аля відродження сили нашого шляхетства.

На увагу заслуговують і заходи Розумовського щодо назрілого реформування козацького війська. Залишаючи непорушним територіальний принцип його комплектування, гетьман мав на меті утворити спеціальні кінні та піхотні полки, запровадити єдину уніформу - сині з червоним коміром однострої, білі штани та шапки різного по полках кольору - і уніфіковане озброєння - рушницю, шаблю, спис. При сотенних канцеляріях за почином лубенського полковника Кулябки розгорталося обов'язкове навчання козацьких синів.

Гетьманський уряд намагається також врегулювати економічні відносини Гетьманату, насамперед внести лад до фінансової сфери. У цій царині увага була звернута на ліквідацію так званих відкупів, що часто-густо призводили до виникнення непорозумінь і конфліктів. А також сумнозвісних в Україні порціонів і раціонів або порцій і рацій - зборів, що стягувалися з українського населення в натуральній чи грошовій формі на користь розквартированого в Україні російського війська. Українська старшина домагалася від офіційного Петербурга звільнення козаків та поспільства від безоплатного утримання російських вояків. Крім того, порушувалося й питання відшкодування українським обивателям матеріальних збитків, завданих у ході російсько-турецької війни через примусові реквізиції та мобілізації.

Прагнучи надати державній владі в Україні ще більшої величі та засвідчити її опертя на давні національні традиції, Розумовський задумує перенести гетьманську резиденцію з Глухова до мазепинського Батурина. На замовлення гетьмана англійський архітектор Чарльз Камерон будує на мальовничому березі Сейму розкішний палац у стилі класицизму, а італієць Рінальді закладає навколо нього чудовий парк. До проектування нової гетьманської столиці залучаються найвідоміші тогочасні придворні майстри - Аксамитов, Квасов, Старцев.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського
  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики