Упродовж 1942 р. в СРСР вдалося загалом призупинити падіння виробництва, викликане невдачами минулого року. Почали давати продукцію понад 1900 заводів, евакуйованих у східні регіони країни. Впродовж 1942 р. було вироблено понад 4 млн гвинтівок і карабінів - в 2,5 раза більше, ніж вироблялося на заводах Німеччини і окупованих нею країн. Різко зросло масове виробництво пістолетів-кулеметів. Німецька промисловість виробила в 1942 р. 232 тис. одиниць цієї ефективної зброї, а радянська - понад 12,5 млн.
Потужні танкові виробництва були розгорнуті в Челябінську ("Танко-град"), Нижньому Тагілі, Горькому, Москві, Кірові та інших містах. У 1942 р. у країні функціонувало два десятки броне корпусних, танкозбиральних і дизельних заводів, які забезпечували діючу армію бронетанковою технікою. Промисловість припинила виробництво легких танків і зосередилася на випуску середніх (Т-34) і важких (КВ) машин. Танк Т-34 став кращим танком Другої світової війни. Армія почала одержувати й самохідні артилерійські установки (САУ) для безпосереднього вогневого супроводу піхоти і подолання оборонних споруд противника.
Були споруджені або істотно розширені авіабудівні заводи в Куйбишеві, Омську, Новосибірську, Ташкенті та інших містах. У 1942-1943 рр. Радянський Союз випускав на 10 тис. бойових літаків більше, ніж Німеччина. Випускалися передусім винищувачі і штурмовики з високими такти-ко-технічними характеристиками і потужним озброєнням.
У першій половині вересня 1942 р. Ставка Верховного головнокомандування почала розробляти план Сталінградського контрнаступу з використанням стратегічних резервів, які складалися з танкових та механізованих частин і з'єднань. Метою контрнаступу було оточення і ліквідація ворожого угруповання в районі Сталінграда. Контрнаступ мав здійснюватися силами трьох фронтів - Південно-Західного (командувач М.Ватутін), Донського (К.Рокосовський) і Сталінградського (А.Єременко). Успіх наступу забезпечувався зосередженням сил на ударних напрямах за рахунок послаблення другорядних ділянок фронту.
19 листопада 1942 р. Червона армія перейшла у наступ. На п'яту добу наступу в оточенні опинилися 22 дивізії ворога чисельністю до 330 тис. солдатів та офіцерів. Спроби деблокування оточених військ не вдалися. Радянські війська розгромили на Дону італійську і румунську армії і відкинули 4-ту німецьку танкову армію на дві сотні кілометрів від Сталінграда. В січні 1943 р. оточене угруповання під командуванням фельдмаршала Ф.Паулюса було ліквідоване. Від початку контрнаступу ворог утратив убитими, пораненими і полоненими понад 800 тис. солдатів та офіцерів. Були повністю знищені 32 дивізії і три бригади.
Контрнаступ радянських військ, який розпочався 19 листопада, створив умови для визволення України з-під німецької окупації. Першими на українську землю вступили бійці 1-ї гвардійської армії Південно-Західного фронту. Це сталося 18 грудня 1942 р., коли було звільнено село Півнівка Міловського району Ворошиловградської області. 2 лютого 1943 р. Воронезький фронт розгорнув наступ на Курськ і Харків.
На Харків наступали війська 60-ї і 3-ї танкової армій. 5 лютого танкісти підійшли до Чугуєва. Прагнучи врятувати становище, командування вермахту перекинуло під Чугуїв танкову дивізію СС "Адольф Гітлер" і частини танкової дивізії СС "Рейх". Тим часом 60-та армія звільнила 10 лютого Вовчанськ і вийшла на Сіверський Донець. Радянські війська перетнули залізницю Харків-Лозова і підійшли до Мерефи, завершуючи обхід Харкова з півдня. З півночі наступала 40-ва армія. Щоб уникнути оточення, частини вермахту змушені були залишити сильні позиції в районі Чугуєва і відступити від Сіверського Дінця до передмість Харкова. Штурм зовнішньої оборони міста розпочався вранці 15 лютого. Через добу бої розгорнулися вже на вулицях Харкова. Противник змушений був відступити на захід. На початку березня війська Воронезького фронту вийшли на лінію Суми-Охтирка-Опішня.
В останні дні січня перейшов у наступ Південно-Західний фронт. Діючи проти донбаського угруповання ворога, війська фронту звільнили Балаклею, Лозову і 14 лютого - Ворошиловград. Після цього фронт стабілізувався на лінії Зміїв-Червоноармійськ-Слов'янськ-Ворошиловград. На початку лютого до Донбаської операції підключилися війська Південного фронту. Вони перейшли Дон, 12 лютого звільнили Шахти і услід за цим - Ростов і Новочеркаськ. 17 лютого війська вийшли на рубіж ріки Міус, де противник створив сильну оборону. На цьому рубежі позиційні бої тривали півроку, до осені 1943 р.
Не зупиняючись на рубежі Суми-Охтирка-Опішня, командування Воронезького фронту поставило перед військами завдання розвинути наступ на Київ і Чернігів. Проте ресурсів для цього уже не було. Тривалий наступ вимотав війська, тили відстали. Тим часом противник методично зміцнював південне крило Східного фронту, спрямовуючи сюди сформовані шляхом тотальної мобілізації війська.
Гітлер об'єднав війська, які діяли у східних областях України, в групу армій "Південь". У розпорядженні фельдмаршала Е.Манштейна, поставленого на чолі групи, знаходилося 30 дивізій, у тому числі 13 танкових і моторизованих. Манштейн повинен був, використовуючи як головну ударну силу танковий корпус СС, розгромити війська Південно-Західного фронту, заволодіти Харковом і далі просуватися на Курськ.
Німецький контрнаступ розпочався 19 лютого. Через два дні противник прорвав фронт 60-ї армії. У прорив було спрямовано піхотні дивізії, перекинуті з Франції. Війська Воронезького фронту змушені були розпочати загальний відхід до Сіверського Дінця. 16 березня противник знову заволодів Харковом, а через два дні зайняв Біл город. У жорстоких боях під Білгородом, які тривали до 23 березня, контрнаступ був зупинений. На всіх ділянках радянсько-німецького фронту почалася позиційна війна. Сторони почали готуватися до літньої кампанії.
Від 19 листопада 1942 р. до 23 березня 1943 р. Червона армія просунулася у західному напрямку на відстань в 600-700 км. Була звільнена територія в півмільйона квадратних кілометрів. У ході зимової кампанії 1942-1943 рр. було розгромлено понад сто ворожих дивізій. Німеччина та її союзники втратили 1200 тис. солдатів і офіцерів, 24 тис. гармат, понад 3500 танків і 4300 літаків. Стратегічна ініціатива у війні перейшла до Червоної армії.
Вермахт і воєнна промисловість Німеччини посилено готувалися до літньої кампанії 1943 р. Танкова промисловість забезпечила війська новими досконалими машинами "Пантера" і "Тигр", потужними самохідними гарматами "Фердинанд". Німецький повітряний флот почав поповнюватися літаками з більш високими такти ко-технічними характеристиками - "Фокке-вульф 190А" і "Хенкель-129". Загальна чисельність вермахту перевищила 10 млн, у тому числі в діючій армії - 6,7 млн осіб. На Східному фронті знаходилося 72 % діючої армії - 4,8 млн, а разом з військами союзників - 5325 тис. осіб (232 дивізії, з них 36 союзницьких). Ці війська мали 54 тис. гармат і мінометів, 5850 танків і штурмових гармат, до 3000 бойових літаків.
Діюча армія СРСР збільшилася за квітень-червень 1943 р. на 782 тис. - до 6442 тис. солдатів та офіцерів. У військах на озброєнні налічувалося майже 99 тис. гармат і мінометів, 2200 установок реактивної артилерії ("катюш"), 9580 танків і САУ, 8290 бойових літаків. Більше половини гармат мали калібр 76 мм, а мінометів - 82 мм, майже третина всіх танків була легкими.
Співставлений сил вермахту з його союзниками і Червоної армії свідчило, що Радянський Союз після двох років війни здобув тривку перевагу над Німеччиною в живій силі і техніці. Радянські війська мали достатній бойовий досвід і могли вести наступальні бойові дії.
Радянська промисловість істотно перевищувала німецьку (разом з окупованою Європою) за випуском основних видів озброєння. Крім того, з 1943 р. різко зріс обсяг поставок по ленд-лізу. США, Велика Британія і Канада надсилали в СРСР літаки, танки, бойові кораблі і катери для ВМФ, автомашини, рухомий склад залізниць, боєприпаси, кольорові метали, взуття, продовольство. Головною ударною силою Червоної армії стали танкові війська. До літа 1943 р. було створено чотири танкові армії, п'ята перебувала у стані формування. Резерв Ставки Верховного головнокомандування налічував уже до 10 армій.
З кінця березня Ставка Верховного головнокомандування розробляла план наступу на центральному і південному стратегічних напрямах. Проте в середині квітня англійська розвідка передала командуванню Червоної армії інформацію про операцію під кодовою назвою "Цитадель", яку розпочав розробляти Генеральний штаб вермахту. Гітлер вирішив використати курський виступ (виїмку з німецького боку фронту), щоб ударами з трьох боків оточити і знищити війська Центрального і Воронезького фронту. Після цього передбачався удар у тил Південно-Західного фронту. Операція повинна була розпочатися 5 липня 1943 р. силами близько 900 тис. солдатів і офіцерів, у розпорядженні яких було до 130 "тигрів" і понад 200 "пантер", 2,7 тис. танків і самохідних гармат, близько 10 тис. гармат і мінометів.
Радянське командування прийняло рішення зайняти жорстку оборону, в ході якої знекровити противника, і лише потім перейти в контрнаступ. З цією метою було побудовано глибоко ешелоновану оборону в кілька ліній. На випадок прориву і з метою швидкого переходу в контрнаступ на північній і південній ділянках Курської дуги створювався резервний Степовий фронт.
У ході Курської битви, яка тривала з 5 до 17 липня 1943 р., вермахт утратив до півмільйона солдатів убитими, пораненими і зниклими безвісти, 1,5 тис. танків, 3 тис. гармат. Незважаючи на кількісну перевагу, втрати радянських військ були ще більшими - 860 тис. солдатів, понад 6 тис. танків і САУ, 5 тис. гармат і мінометів. Проте у розпорядженні радянського командування були свіжі резерви. З серпня воно почало Білгородсько-Харківську операцію військ Воронезького і Степового фронтів. 17 серпня бої зав'язалися уже на північних околицях Харкова, а вранці 23 серпня місто було звільнене, цього разу - остаточно. Взяттям Харкова Курська битва завершилася. Контрнаступ переріс у наступ восьми радянських фронтів. Прагнучи врятувати становище, командування вермахту перекинуло із Західного фронту на Східний 14 дивізій. Це полегшило завдання союзників, які в ніч на 10 липня 1943 р. висадилися в Синилії, а 3 вересня - на узбережжі Апенінського півострова. До кінця вересня близько чверті території Італії було очищено від німецьких окупантів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Звільнення України від нацистської окупації“ на сторінці 1. Приємного читання.
