Відбудова народного господарства

Історія України

У перші роки відбудови особливо гостро постала проблема забезпечення народного господарства робочою силою. Промисловість могла розвиватися в основному за рахунок залучення додаткових контингентів робочої сили, тобто екстенсивним шляхом, а демобілізація армії затягнулася на кілька років. Тому на початкових етапах післявоєнної відбудови широко використовувалася примусова праця - як німецьких військовополонених, так і радянських в'язнів ГУЛАГу. Набули широкого розвитку трудові мобілізації, особливо через оргнабір сільських трудівників. Примусовий по суті набір робочої сили на відбудову донецьких шахті металургійних заводів висвітлювався як патріотичний рух комсомольців і молоді. Проте сільська молодь не мала паспортів і могла залишити село тільки шляхом оргнабору, призову в армію або зарахування до вищого

навчального закладу. Тому установи оргнабору без особливих труднощів виконували свої плани. Молодь бажала будь-яким чином виїхати з села.

• 20 жовтня 1948 р. Рада міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) прийняли постанову "Про план полезахисних лісонасаджень, запровадження травопільних сівозмін, будівництва ставків і водойм для забезпечення високих і сталих врожаїв у степових і лісостепових районах європейської частини СРСР". Цей план був реакцією Кремля на посуху, неврожай і голод 1946-1947 рр. Постанова подавалася пропагандистами як "Сталінський план перетворення природи". Реалізація великих об'єктів плану здебільшого покладалася на в'язнів ГУЛАГу, а об'єктів місцевого значення - на відповідні органи влади, які часто використовували примусову працю у святково піднесеній формі "народної будови". Реалізація розраховувалася на півтора десятиліття. За цей час треба було створити вісім державних лісосмуг у степових і лісостепових районах СРСР загальною довжиною 5320 км і шириною до 100 метрів. Захисні лісосмуги на полях колгоспів і радгоспів повинні були створюватися на площі 5,7 млн га. Найбільшими об'єктами "Сталінського плану перетворення природи" були так звані великі будови комунізму - Волго-Донський і Головний Туркменський канали, великі гідроелектростанції на Волзі та Дніпрі. Навколо них розгорнулася велика пропагандистська робота. Проте будівництво цих об'єктів вимагало величезних коштів і просувалося уповільнено.

• 26 травня 1945 р. ДКО прийняв постанову "Про заходи щодо перебудови промисловості у зв'язку зі скороченням виробництва озброєнь". Вона стала вихідним пунктом у демілітаризації народного господарства, налагодженні випуску продукції для потреб відбудови і задоволення попиту населення. Машинобудівні і металургійні заводи переходили на випуск мирної продукції. Хімічна промисловість замість вибухових речовин почала виробляти мінеральні добрива. В грудні 1945 р. наркомату сільськогосподарського машинобудування СРСР були передані основні підприємства, які мали відповідну довоєнну спеціалізацію: одеський завод ім. Жовтневої революції, кіровоградський завод "Червона зірка", запорізький завод "Комунар", харківські заводи ім. М.Фрунзе і "Серп та молот". На базі Київського танкоремонтного заводу був організований великий завод з виробництва мотоциклів (з устаткуванням, вивезеним з Німеччини по репараціях). Дніпропетровський авіаційний завод почав виробляти інструменти і нестандартне устаткування для автомобільної промисловості.

Проте демілітаризація промисловості здійснювалася лише до певної межі. Майже на кожному заводі залишалися цехи для вироблення продукції оборонного значення, у тому числі на підприємствах групи "Б". У першу чергу радянська промисловість повинна була обслуговувати потреби армії, чисельність якої залишалася надзвичайно високою, незважаючи на здійснену в 1945-1948 рр. демобілізацію.

14 грудня 1947 р. Рада міністрів СРСР і ЦК ВКЛ(б) прийняли постанову про проведення грошової реформи з одночасною ліквідацією карткової системи постачання продовольчих і промислових товарів. Розподільники перетворювалися на магазини, де населення могло купувати наявні товари за бажанням, а точніше - у відповідності з розміром наявних у нього грошових знаків. Оскільки єдиним господарюючим суб'єктом в економіці комуністичного типу залишалася держава, вона могла регулювати обсяг фонду заробітної плати, так само як обсяг товарів широкого вжитку, що вироблялися на підприємствах або в колгоспах. Держава могла регулювати економічними або навіть адміністративними засобами потоки товарів, що вироблялися з метою відчуження на присадибних ділянках колгоспників або працівників державних підприємств. Проте за всіх умов використання грошових регуляторів у економічному житті було набагато зручнішою для держави справою, ніж прямий продуктообмін за картками. Хоч реалізація карток теж відбувалася за гроші, при такому способі розподілу продукції широкого споживання стимулююча роль заробітної плати майже зовсім зникала.

Грошова реформа 1947 р. мала яскраво виражений конфіскаційний характер. Держава розв'язувала свої проблеми (зокрема інфляцію воєнного часу) за рахунок населення. Нові рублі обмінювалися у співвідношенні 1:10. Всі заощадження на руках у населення одразу ж знецінилися. Ті, хто тримав свої заощадження в ощадних касах, теж втрачали, але набагато менше. Вклади в сумі до 3 тис. руб. можна було обмінювати у співвідношенні 1:1. Якщо вклад не перевищував 10 тис. руб., обмінювали три старих рублі на два нових. Одночасно здійснювалася конверсія всіх викуплених населенням облігацій державних позик (за винятком позики 1947 р.), але у співвідношенні 1 : 3. Заощадження у формі вкладів у ощадкасах і в облігаціях державних позик були переважно у міського населення. Селяни тримали свої заощадження, якщо вони існували взагалі, на руках. Тому здійснюваний одночасно з грошовою реформою перехід від низьких пайкових цін до більш високих єдиних державних цін на товари широкого споживання у місті виявився м'якшим, ніж на селі.

Характер відбудовного процесу, що склався у воєнних умовах, не змінився і після 1945 р. Як і раніше, підприємства України відбудовувалися за допомогою шефів - заводів і фабрик, розташованих на неокупованих територіях СРСР. Найбільш важливим будовам одночасно надавалася допомога десятками підприємств. Наприклад, "Запоріжсталі" допомагали 112 підприємств, а Дніпрогесу - 120 заводів і фабрик багатьох республік.

У вугільній промисловості за першу післявоєнну п'ятирічку було відбудовано 129 шахт загальною потужністю до 52 млн т і закладено 60 нових шахт потужністю 32 млн т. Довоєнна потужність вуглевидобутку була досягнута в межах цієї п'ятирічки.

Перший промисловий струм Дніпрогес дав у березні 1947 р. У 1950 р. стали до ладу останні агрегати, і гідроелектростанція вийшла на проектну потужність. У першу післявоєнну п'ятирічку були відбудовані найбільші теплові електростанції - Зуївська, Харківська ДРЕС № 2, Криворізька ДРЕС. Поряд з великими будувалися енергетичні станції у колгоспах і радгоспах для вироблення струму потужністю від 50 до 100 кВт. Внаслідок дефіцитності вугілля і особливо мазуту було взято курс на створення мережі сільських гідроелектростанцій. У 1950 р. працювала 891 сільська ГЕС загальною потужністю 28 тис. кВт (збільшення проти довоєнного рівня - у 3,5 раза). Всього наприкінці п'ятирічки діяло 4483 сільські електростанції сумарною потужністю 133 тис. кВт (у 1940 р. - 62 тис. кВт). Вся українська електроенергетика у 1950 р. виробила 14,7 млрд кВт-год. електроенергії, тобто на 19 % більше, ніж до війни.

Рівень 1940 р. з виробництва прокату і видобутку залізної руди в УРСР був досягнутий в останньому році четвертої п'ятирічки. Роком пізніше були відновлені довоєнні масштаби виробництва чавуну, сталі і коксу.

Машинобудівні підприємства в основному були відбудовані у 1948 р. З випуску валової продукції машинобудування Україна в 1950 р. перевищила довоєнний рівень на 44 %.

Роботи з відновлення легкої промисловості у четвертій п'ятирічці не були закінчені. Порівняно з обсягом виробництва 1940 р., прийнятим за 100 %, валова продукція бавовняної галузі становила у 1950 р. 85, вовняної - 75, трикотажної - 83, шкіряної - 71, взуттєвої - 67 %. Жалюгідні за обсягом капіталовкладення на відбудову легкої промисловості використовувалися перш за все на дрібних підприємствах, які можна було ввести в дію за короткий строк. Це неминуче позначалося на темпах відбудови найбільших об'єктів, що подовжувало відбудовний процес у цій галузі.

Більше уваги було приділено традиційно розвинутій в Україні харчовій промисловості. Значною мірою вона була представлена підприємствами загальносоюзного підпорядкування, які краще фінансувалися, ніж місцева і республіканська промисловість. Маючи асигнування із загальносоюзного бюджету, найбільші підприємства різноманітних галузей харчової промисловості віддавали свою продукцію або за межі України, або розташованим у республіці споживачам загальносоюзного підпорядкування.

Вкрай важкими були наслідки окупації для українського села. Війна підірвала його продуктивні сили. У 1945 р. чисельність працездатного населення не перевищувала 3,5 млн осіб проти 7,2 млн перед війною. Після повернення тих, хто залишився живим, з армії і з евакуації кількість працездатних зросла до 5,6 млн осіб, але не досягла довоєнного рівня.

Ще у довоєнний період більше половини території України було розорано (31 337 тис. га з 60 370 тис). Посівні ллоші сільськогосподарських культур уже в 1946 р. сягнули до 81 % від довоєнних, а в 1950 р. - 97,8 %. Дві третини цих площ перебувало під зерновими культурами. Щоб обробляти такі величезні площі, була потрібна величезна кількість тракторів, комбайнів і вантажних автомобілів. Держава постійно збільшувала обсяги поставок цієї техніки на село, переважно ~ на машинно-тракторні станції. Тягова потужність тракторів МТС і жива тяглова сила в колгоспах (у переведенні на механічну силу) зросли з 3026 тис. к. с. у 1940 р. до 3161 тис. к. с. у 1950 р. За цей час питома вага тракторної тягової сили МТС збільшилася з 45 до 58 %, а живої тяглової сили колгоспів - зменшилася з 55 до 42 %.

Незважаючи на зростання механізації, доля ручної праці залишалася високою. Більш-менш задовільні показники механізації праці у 1950 р. спостерігалися при оранці парів (93 %), сівбі цукрових буряків (95), оранці зябу (89), збиранні соняшнику комбайнами (82), посівах озимих культур (78) і сівбі соняшнику та зернових (74 %). Збирання зернових комбайнами забезпечувалося тільки на 34 %, а збирання цукрових буряків - на 2 %.

Бурякозбиральні комбайни були недосконалими і призводили до великих втрат продукції.

У 1948 р. Хрущов ініціював "всенародний рух" за укрупнення колгоспів. Мета реформи була абсолютно зрозумілою: розширити сферу застосування техніки МТС у колгоспах. Порівняно з довоєнним періодом кількість колгоспів на кінець 1950 р. скоротилася в Україні з 28 374 до 19 295, а кількість дворів, що припадали в середньому на один колгосп, збільшилася з 141 до 285. У 1949 р. три чверті всіх колгоспів мали менше 200 дворів, а за розмірами посівної площі переважали господарства з посівами до 1000 га (78 % усіх господарств). На кінець 1950 р. найбільшого поширення набули колгоспи, що мали понад 200 дворів (60 %) і понад 1000 га посівної площі (57 % усіх колгоспів).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відбудова народного господарства“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства
  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики