Конституційна реформа та її наслідки

Історія України

На кінець 1987 р. більшість членів політбюро ЦК складалася вже з діячів, рекомендованих в цей орган влади Горбачовим. Утім, саме в їхньому середовищі формувалася опозиція курсу на продовження і поглиблення реформ. Горбачов розумів, що у недалекому майбутньому може опинитися в меншості, і тоді більшість членів політбюро, спираючись на основний склад ЦК КПРС, поставить питання про заміну генерального секретаря. Спиратися за цих умов у реформаторській діяльності на керівну верхівку партії ставало небезпечним. Потрібно було розширити політичну базу перебудовного курсу. Так Горбачов і його радники підійшли до ідеї конституційної реформи.

Групу радикалів в політбюро ЦК очолював О.Яковлєв, групу консерваторів - ЄЛигачов. До консервативного крила реформаторів відносилися В.Воротников, В.Чебриков, Л.Зайков, до реформаторі в-радикал і в - Е.Шеварднадзе і М.Рижков. Інші члени політбюро ЦК не мали чітко окресленої позиції.

На лютневому (1988 р.) пленумі ЦК КПРС на перший план висунулися ідеологічні аспекти політики перебудови. Пленум ЦК зробив спробу дати відповідь на питання: чи не відбувається відступ від соціалізму? Відповідь була нібито переконливою: від того, що було завойоване і створене, ми не відступаємо ані на крок, а відмовляємося лише від догматичної, бюрократичної і волюнтаристської спадщини, прагнемо відродити ленінське обличчя соціалізму. Тим часом за ініціативи Є.Лигачова редакція газети "Советская Россия" опублікувала статтю викладача одного з ленінградських вузів, хіміка за фахом Ніни Андреєвої "Не можу поступитися принципами". Приводом до написання статті були п'єси М.Шатрова, які, на думку Андреєвої, очорнювали постать ВЛеніна. Фактично ж стаття була спробою сформулювати ідеологічну платформу персбудовної політики. Не відмовляючись від цієї політики, Андреева і ті, хто стояв за нею, пропонували звіряти її курс з цінностями соціалізму і покласти край очорненню радянської історії в центральних газетах та журналах.

З великим запізненням, 5 квітня, "Правда" надрукувала програмну статтю від редакції - "Принципи перебудови: революційне мислення в дії". Автори її, передусім О.Яковлєв, відмовлялися виправдовувати політичні деформації 30-х рр. посиланнями на екстремальні умови. Виступ "Советской России" розглядався як "маніфест антиперебудовних сил". Після цього інциденту вплив Є.Лигачова на державну політику послабився. Відповідно зріс вплив О.Яковлева. У кінцевому підсумку стаття Н.Андреєвої створила сприятливу ситуацію для прийняття XIX партконференцією радикальних рішень з реформування політичної системи.

Попередня, XVIII партконференція відбулася в лютому 1941 р., тобто майже за півстоліття до цієї. Горбачов згадав напівзабуту форму партійної діяльності, щоб не збирати позачергового з'їзду й тим уникнути елементів сенсаційності. Йшлося про те, щоб із максимально широким залученням компартійних керівників усіх рангів обговорити й ухвалити задумані командою реформаторів зміни в політичному житті країни. Політична реформа конституційного масштабу, як сподівався генеральний секретар ЦК КПРС, повинна була дати "новий потужний імпульс процесу демократизації радянського суспільства". Йшлося про те, щоб перетворити органи радянської влади в справді владні структури, прямо не залежні від компартійних комітетів та їхніх апаратів. "Керівна і спрямовуюча" роль КПРС повинна була реалізовуватися відтепер інакше - шляхом виборів партійних функціонерів у ради та їхньої роботи у виконавчих комітетах рад. Щоправда, для функціонерів, які боялися зустрічі з виборцями, зробили лазівку: депутатом можна було стати не тільки у виборчому окрузі, але Й через висування в організаціях - партії, профспілках, громадських об'єднаннях. Всі вони мали певну квоту, формуючи разом з виборцями в округах депутатські корпуси всіх рівнів.

Таким чином, політична реформа М.Горбачова не порушувала влади номенклатурників, які завжди залишалися тими ж, де б вони не працювали-в партії, радах, профспілках тощо. Вона не запроваджувала багатопартійності: люди, які пересідали з партійних крісел в радянські, залишалися членами тієї ж "внутрішньої партії". Але вона знищувала диктатуру державної партії. Це означало, що нащадки більшовиків повертали народу узурповане у 1917 р. право наділяти владою своїх керівників.

Реформа виявилася вибухівкою, закладеною під підвалини комуністичної диктатури. Попри деякі антидемократичні відхилення від загальновизнаних у цивілізованому світі виборчих процедур, горбачовська реформа, втім, забезпечила народне волевиявлення. Замість єдиного кандидата від "блоку комуністів і безпартійних" виборці могли обирати одного з багатьох. Реформатори сподівалися, що КПРС, залишаючись монопольною владною структурою, витримає випробування виборами, збагатиться новими керівними працівниками, висунутими самим народом, і це ще більше посилить її вплив на суспільство.

У побудові центральних органів влади реформатори горбачовської команди відновлювали політичні інститути ленінських часів. Було запропоновано відновити як вищий орган представницької влади З'їзд народних депутатів (з'їзди рад були скасовані Конституцією СРСР 1936 p.). Передбачалося, що дві третини депутатів (1500) обиратимуться на засадах прямих альтернативних виборів, а одна третина (750) висуватиметься офіційно зареєстрованими громадськими організаціями КПРС, комсомолом, профспілками, науковими товариствами, творчими спілками, аматорськими об'єднаннями. Всі ці організації конструювалися на засадах "демократичного централізму" і перебували під цілковитим контролем КПРС.

З'їзд народних депутатів СРСР повинен був збиратися кілька разів на рік, щоб розв'язувати найбільш важливі питання державного життя. У вільний час народні депутати могли займатися своїми професійними справами. З числа народних депутатів обиралася Верховна Рада СРСР чисельністю в 400 осіб. Члени парламенту повинні були займатися законотворчою діяльністю на постійній основі, тобто відмовитися від професійної діяльності. Кожного року повинна була відбуватися ротація: певна частина депутатів Верховної Ради поверталася до своєї професійної діяльності, а їм на зміну до складу парламенту включалися інші народні депутати. Конституційна реформа робила першою особою в державі не генерального секретаря ЦК КПРС, а Голову Верховної Ради СРСР. Президія Верховної Ради СРСР, яку очолював А.Громико, ліквідувалася у зв'язку з переходом парламенту на постійну роботу.

Наприкінці березня 1989 р. відбулися вибори народних депутатів СРСР. В Україні було висунуто по 175 територіальних і національно-територіальних округах 650 кандидатів у депутати. Увесь депутатський корпус України, разом із депутатами від громадських організацій, налічував 231 особу. У складі депутатів від України налічувалося майже 88 % комуністів. Відносна кількість робітників проти попередніх виборів скоротилася з 34 до 16 %, а питома вага інтелігенції зросла з 7 до 20 %. Депутатами стали деякі активісти національного табору, які стояли на антирадянських позиціях, журналісти, викладачі витих учбових закладів, письменники. Водночас, виборці "провалили" багатьох функціонерів, які обіймали високі посади.

З'їзд народних депутатів відкрився у Москві 25 травня 1989 р. Його робота транслювалася по радіо і телебаченню. Від цього моменту бюрократична "перебудова" почала трансформуватися в народну революцію. Поведінка мас в цій революції істотно більшою мірою, ніж будь-коли раніше, стала формуватися засобами масової інформації.

При обговоренні питання про те, кому бути Головою Верховної Ради СРСР, у Горбачова не виявилося серйозних конкурентів. Під час виборів до обох палат Верховної Ради СРСР компартійно-радянська номенклатура постаралася відсікти від членства в постійному органі вищої влади всіх демократично настроєних депутатів. Це їй вдалося, і Горбачову надалі було досить легко маніпулювати "агресивно-слухняною" більшістю. Серед опозиції було не менше 20 % українських депутатів - Р.Братунь, В.Мартиросян, Д.Павличко, П.Таланчук, В.Черняк, Ю.Щербак, В.Яворівський, А.Ярошинська та ін. Після з'їзду виникла Міжрегіональна депутатська група - перша політична опозиція в СРСР. Серед її керівників були Ю.Афанасьєв, Б.Єльцин, А.Сахаров. В складі МДГ знаходилося понад 150 депутатів. На її зібранні в липні 1989 р. Б.Єльцин оприлюднив програмні тези: визнання приватної власності, у тому числі на землю, децентралізація влади, економічна самостійність республік, досягнення республіками реального суверенітету.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Конституційна реформа та її наслідки“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки
  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики