Відновлення УСРР

Історія України

Падіння радянської влади в Україні влітку 1919 р. було однією з найдошкульніших поразок більшовиків за роки громадянської війни. Вони вдруге втратили величезний регіон, без природних та людських ресурсів якого було важко розраховувати на тривалішу перспективу перебування біля влади. Після поразки армії А.Денікіна, коли знову з'явилася перспектива повороту в Україну, більшовицька верхівка прийшла до необхідності обговорити причини поразки в Україні та визначити план перспективних дій.

19 листопада 1919 р. Х.Раковський передав В.Леніну "Тези з українського питання". У цьому документі говорилося про необхідність відновлення УСРР з конституційним статусом незалежного державного утворення, але на засадах "воєнно-політичного союзу". 21 листопада політбюро ЦК схвалило їх і поклало в основу резолюції "Про Радянську владу на Україні". "Неухильно проводячи принцип самовизначення націй, - говорилося в резолюції, - ЦК вважає за необхідне ще раз підтвердити, що РКП стоїть на точці зору визнання самостійності України". Проте другий пункт резолюції все ставив на свої звичні місця: "Вважаючи безперечною для всякого комуніста і для всякого свідомого робітника необхідність якнайтіснішого союзу для всіх Радянських республік в їх боротьбі з грізними силами всесвітнього імперіалізму, РКП стоїть на тій позиції, що визначення форм цього союзу буде остаточно вирішене самими українськими робітниками і трудящими селянами". Третій пункт зберігав форму "воєнно-політичного союзу" республік: "А в даний час відносини між УСРР і РСФРР визначаються федеративним зв'язком".

І все ж, не відпускаючи України, більшовики визнали за краще для себе зробити певні поступки українцям у національному та земельному питаннях. Зокрема, визнавалося, що українська культура (мова, школа і т. ін.) протягом віків придушувалася царизмом, а "ЦК РКП ставить в обов'язок всім членам партії всіма засобами сприяти усуненню всіх перешкод до вільного розвитку української мови і культури". За поступками в національній сфері йшли поступки соціально-економічні. Вони не були аж надто промовистими, бо назагал більшовики ще не дозріли до необхідності відмовитись від курсу комуністичного будівництва. Але в його межах, зважаючи на те, що в Україні більшу частину населення складало селянство, резолюція ЦК РКП(б) ставила завданням радянської влади "завоювання до себе довір'я з боку не тільки селянської бідноти, але й широких верств середнього селянства". Передбачалось, що це буде досягнуто більш гнучкою та обережною продовольчою і земельною політикою.

Три складові частини нової земельної політики РКП(б) формулювалися таким чином: 1) повна ліквідація відновлюваного Денікіним поміщицького землеволодіння з передачею земель безземельним і малоземельним; 2) радянські господарства будувати тільки в строго необхідних розмірах, зважаючи на життєві інтереси навколишнього селянства; 3) у справі об'єднання селян у комуни, артілі і т. ін. строго проводити політику партії, яка не допускає в цьому відношенні ніякого примусу, полишаючи це виключно на вільне вирішення самих селян і суворо караючи за всякі спроби внести в цю справу начало примусу. Отже, радянський режим клявся не повторювати практики весни-літа 1919 р., принаймні не застосовувати до села політику відкритої війни.

Громадянська війна 1920 р. вже не мала таких гострих колізій, як попереднього 1919 р., проте вона продовжувалася протягом усього року і переважно на території України. Спочатку Червона армія довершувала розгром денікінців, але так і не спромоглася розбити їх цілком. Рештки Білої армії сховалися в Криму за Перекопським перешийком, де їх реорганізував новий головнокомандуючий - генерал П.Врангель. Коли у кінці квітня почалася радянсько-польська війна і відбулася передислокація червоних з'єднань на польський фронт, П.Врангель вивів війська з Криму і захопив Північну Таврію, оголосивши про зміну денікінського політичного курсу, відмову від ідеології "єдиної та неділимої" Росії, проведення аграрної реформи на користь селянства. За час літнього наступу Біла армія виросла вдвічі, на бік врангелівців перейшло кілька повстанських отаманів, а в тилу не спалахувало селянських повстань.

Таким чином, Червоній армії довелося вирішувати в Україні головні стратегічні завдання, пов'язані із завершенням громадянської війни, тут було зосереджено переважну частину кілька мільйонної військової маси. Відповідно на плечі українського селянства падав тягар утримання цієї армії. Які б обнадійливі обіцянки не давали більшовики наприкінці 1919 р., вони не лише зберегли політику "воєнного комунізму", але й почали провадити її ще більш жорстоко.

З початку 1920 р. Україною прокотилася чергова хвиля націоналізації. Держава взяла під свою опіку 11 тис. підприємств, хоч не могла забезпечити роботу і половини з них. На початку року була створена Українська трудова армія, в якій нараховувалося 30 тис. бійців. На її чолі стояла Рада, яка підлягала Раді праці та оборони РСФРР. Компетенція РНК УСРР була зведена до мінімуму. Так виглядала на практиці обіцяна самостійність УСРР.

12 жовтня 1920 р. В.Чубар як заступник глави уряду вніс на розгляд Раднаркому УСРР питання "Про табори примусових робіт". Тут не йшлося про контрреволюціонерів, ворогів народу, членів опозиційних партій, для них існували інші - концентраційні - табори. Ставилося завдання створення в кожному губернському центрі таборів для політично благонадійних людей, але - дезертирів трудового фронту. Рад нарком УСРР схвалив цю постанову і доручив створити мережу трудових таборів Центральному управлінню громадських робіт і повинностей НКВС. У складі цього управління з серпня 1920 р. вже працював відділ примусових робіт. Через два тижні були організовані перші табори.

Проблема продрозкладки в Україні виявилася особливо болючою. Щоб узяти хліб, треба було мати апарат. У лютому 1920 р. В Ленін порадив Д. Мануїльському спиратися під час збирання хліба на ради, утворені з бідноти та середи які в-незаможників, вдячних партії за надані їм майно і землю. Х.Раковський визнав за необхідне підправити цю пропозицію, тому що не бачив способів усунення з рад заможного селянства. Він вирішив створити паралельні радам комітети незаможних селян (КНС, комнезами) і наділити їх часткою повноважень, відібраних у рад. У квітні 1920 р. був опублікований декрет ВУЦВК про КНС. Вони одержували право здійснювати земельну реформу, визначати п рол розкладку, розподіляти серед бідноти частину зібраних продовольчих ресурсів. Завдяки комнезамам в Україні було зібрано у 1920 р. 71,5 млн пудів хліба.

В .Ленін вважав необхідним не тільки відбудову промисловості, яка занепадала з 1914р., але й створення її новітніх галузей, заснованих на використанні електрики. Генеральний план докорінної технічної реконструкції він вимагав створювати як план електрифікації господарства. За його дорученням була організована Державна комісія з питань електрифікації Росії (ГОЗЛРО), яка наприкінці 1920 р. представила VIII Всеросійському з'їзду рад свої пропозиції, розраховані на 10-20 років. Ресурси на капітальне будівництво, пов'язане з виконанням плану електрифікації, повинна була забезпечити продрозкладка.

КП(б)У оголосила війну "куркулеві". Цей термін не мав зрозумілого соціального визначення, під нього міг потрапити будь-який селянин, який виявляв незгоду з діями влади. IV конференція КП(б)У зробила "куркуля" винуватцем усіх нещасть, принесених громадянською війною. "Куркуль" став ідеальним приводом для розгортання "хрестових походів" проти українського села. Для їх проведення відмобілізовувалися продовольчі загони, продармійці та комнезами. Весна-осінь 1920 р. пройшли під гаслами кампанії "походу на куркуля".

Подібна політика підривала основи економіки, посилювала продовольчу катастрофу. Голод вже у 1920 р. дав відчути себе в Росії, в Україні його вибух прийшовся на 1921 - 1922 рр. Другим наслідком стало посилення селянського опору політиці та практиці влади. Вже в травні 1920 р. повстанський антикомуністичний рух набув загрозливого розмаху. Влітку 1920 р. в Україні діяло до 250 повстанських загонів. Серед них виділялась і способом дії, і масштабом повстанська армія батька Н.Махна. Влітку 1920 р. махновці зробили по Лівобережній Україні три рейди загальною довжиною 1400 верст. Махно користувався підтримкою селянства, а тому легко поповнював свої лави. У вересні 1920 р. махновська армія нараховувала до 20 тис. бійців. Це змусило червоне командування шукати шляхи до нового союзу з Махном, який був укладений восени для спільної боротьби з Врангелем.

Повстанський рух був іманентною частиною громадянської війни в Україні, він існував доти, доки більшовики не відмовилися від політики "воєнного комунізму", визиску села, спроб насильно змінити соціально-економічний уклад життя селянства. Сталося це в Україні лише восени 1921 р. після запровадження нової економічної політики, яка передбачала повернення до товарно-грошових відносин. Неп став компромісом між селянством і більшовицьким режимом. На ноті цього компромісу завершилася доба революції та громадянської війни.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відновлення УСРР“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР
  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики