Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

Історія України

Політична дезінтеграція руських князівств, викликана як розростанням князівської родини, усвідомлення представниками окремих її гілок власної окремішності та самодостатності, так і низкою зовнішніх факторів (наприклад, поступовим затуханням загрози з півдня - після припинення існування Хозарського каганату, та з півночі - після припинення набігів вікінгів), ще напередодні навали монгольських орд призводить до поступового розходження шляхів історичного розвитку колись політично єдиного організму. Руська земля продовжує існувати як певна єдина конфесійна територія, що управляється з Києва й освячується сакральним авторитетом Києва. Проте з початком XII ст. в Київській Русі виникають і формуються кілька самостійних політичних центрів. Причому кожен з них за своїми розмірами та потенціалом не поступався тогочасним ранньофеодальним монархіям Центральної і Західної Європи.

Типологічно названі політичні центри виступають як державні організми, генетично пов'язані зі спільним спадком. У кожному з них політична організація фокусується на моделі взаємодії князя, боярської дружини та віча. Але співвідношення владних можливостей кожного з цих елементів у різних системах різне.

Дослідники зазначають, що політичні організації, які склалися на теренах Київської Русі напередодні монгольської навали, типологічно можна поділити на три групи: ранньофеодальна монархія, феодальна республіка та деспотична монархія.

Прикладом ранньофеодальної монархії можуть повною мірою служити Київське та Галицько-Волинське князівства. У них, як і раніше, залишалася сильною князівська влада, що опиралася на підтримку дружини. Думка дружини, принаймні старшої частини бояр, була важливою при вирішенні питань війни та миру, заміщення вакантних князівських столів тощо. Звичайно ж, голос князя вважався вирішальним, але лише після того, як йому вдавалося переконати у своїй правоті дружинників.

З думкою своїх бояр змушений узгоджувати свої дії київський князь та ще більшим впливом, особливо в часи послаблення князівської влади, користувалися бояри галицькі. Так, саме галицьке боярство на початку XIII ст. визначало претендента на князівський стіл, а також межі його повноважень. А у вересні 1211 р. взагалі трапилась екстраординарна подія в історії Русі - публічне вбивство боярами ненависних їм князів з дому Ігоревичів.

У критичні ситуації, коли з певних причин втрачалася владна дієздатність князя, або останній втрачав довіру підданих, вирішальну роль відігравало віче. Учасники віча могли прогнати свого князя, або запросити на власний розсуд кандидата на вакантний стіл.

Таким чином, подібну модель політичної взаємодії, за якої влада князя опиралася на силу князівської дружини та контролювалася вічем, з достатньою мірою впевненості можна класифікувати як ранньофеодальну монархію.

Принципово відмінний тип державної організації склався на землях Північно-Західної Русі - зокрема в Новгородській землі (трохи згодом подібні процеси мали місце і в Пскові). Там верховна влада київського князя, яку він реалізовував через посадження на столі свого князя-посадника, з часом істотно послабла. І після подій новгородського повстання 1136 р., коли віче прогнало призначеного великим київським князем намісника і почало обирати князів та й інших представників міської адміністрації, в Новгороді утвердилися порядки феодальної республіки.

Причому, зважаючи на доступ до всієї повноти влади в місті лише незначної групи панівного класу (зокрема, на уряд посадників обирали лише членів вузького кола боярських сімей) та, навіть, участь у роботі віча лише міського патриціату (300-500 чоловік), Новгородську республіку доцільно класифікувати як аристократичну чи боярську феодальну республіку.

На землях Північ но-Східної Русі, порівняно пізно освоєних слов'янськими етнічними елементами, сформувався свій тип державних відносин. Дослідники стверджують, що вирішальну роль при формуванні цього типу державності відіграв саме фактор пізнього освоєння цих територій. На цих землях не існувало глибоких вічових традицій, а крім того, ростово-суздальські князі, передовсім Андрій Боголюбський, у своїй діяльності знайшли соціальну опору не в боярстві чи місцевій племінній знаті, як це було в Південно-Західній Русі, а у середовищі так званої службової організації, князівських слуг, дворових холопах, які були особисто залежні від князя. Зрозуміло, що, на відміну від дружинників, які сприймали себе товаришами князя, князівська дворня (або дворяни), незважаючи на своє соціальне піднесення порівняно з іншими групами населення, й надалі залишалися його слугами.

У цій частині Русі формується така модель службового зв'язку, де була відсутня договірна основа, а слуга перебував у прямій і безумовній залежності від володаря. Це створює основи для формування такого типу політичної організації, яку доцільно буде класифікувати як деспотичну монархію.

Упродовж XI - початку XIII ст. на політичній карті Київської Русі виникло близько 15 великих удільних князівств. Причому процеси подальшого політико-адміністративного дроблення на цьому не завершилися, і кожен з удільних князів мав певну - в одних випадках більшу, а інших - меншу кількість власних васалів, що очолювали невеликі князівства.

Напередодні навали орд Батия на Русь на землях, що нині перебувають у складі Української держави, сформувалося п'ять великих князівств - Київське, Чернігівське, Переяславське, Володимиро-Волинське та Галицьке (два останніх, як уже згадувалося вище, наприкінці XII ст. були об'єднані в єдине князівство).

Київська земля, будучи давнім територіальним і політичним центром Давньої Русі, на відміну від більшості інших руських земель, не набула статусу спадкової отчини якоїсь однієї князівської гілки Рюриковичів. Упродовж XII - першої половини XIII ст. вона вважалася власністю великокнязівського київського столу, а відтак була загально династичною спадщиною Рюриковичів.

Територія Київської землі в основних рисах сформувалася переважно на початку другої половини XI ст. Саме у цей час відбулося розмежування територій між Києвом, Черніговом і Переяславом.

До київського князівського столу належали такі землі: правобережні території полян, землі древлян, південно-західні райони розселення дреговичів та - уличів. Крім того, в різні часи до київського столу належали В'ятицька волость Ольговичів, Посейм'я й Турівська волость (у князювання Мономаха). Таким чином, географічно до Київської землі на лівому березі Дніпра належала невелика смуга території, що простяглася від Десни до Трубежу, з центром волості у Сакові. На правому березі до Київської землі належали землі, що лежали на південь від вододілу Прип'яті, Березини та Німану, на схід - від Горині й Західного Бугу, та на північний схід - від Случі, Південного Бугу та Росі (згодом - Тясмина).

Серед інших руських територій Київська земля була найбільш густонаселеною та найліпше розвинутою економічно. У ній був також найвищий рівень урбанізації - літописи згадують про існування напередодні Батиєвої навали на Русь на Київщині близько 80 міст.

Головним політико-адміністративним центром і найбільш економічно розвинутим містом цієї землі був, звичайно, Київ. Кількість його населення доходила до 50 тис. осіб і за цими показниками він був не лише одним з найбільших міст Русі, а й усієї середньовічної Європи. У політичному плані, незважаючи на зростання відцентрових тенденцій на Русі та формування нових політичних центрів, Київ і надалі залишався символом верховної влади та руської єдності. Хоча запекла міжусобна боротьба, що її вели за Київ чернігівські, смоленські, волинські, ростово-суздальські та інші князі, що б їх до цього не спонукало, об'єктивно спричиняла послаблення Київської землі, шкодила її економічному розвиткові й політичній консолідації.

Формування Чернігівського удільного князівства завершилося в XI ст. Перед тим спробу відокремитися від Києва вчинив брат Ярослава Мудрого Мстислав, котрий провів розподіл територій по Дніпру. І зважаючи на силу Мстислава, Ярослав був змушений визнати такий стан речей. Після смерті брата-суперника Ярослав Мудрий посадив на чернігівському князівському столі свого сина Святослава, віддавши Чернігову колишні землі радимичів, в'ятичів, а також Муромську волость і Тмутаракань (сучасну Тамань). Проте тенденції до розмежування з Києвом демонстрував і Святослав Ярославич, а особливо наполегливим у цьому був його син Олег - родоначальник місцевої династії Олеговичів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави
  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики