Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

Історія України

Після від'їзду гетьмана Тетері з Правобережжя в краї знову спалахнула міжусобиця, тепер уже за гетьманську булаву. Переможцем з неї вийшов представник старовинного козацтва, онук гетьмана реєстровців Михайла Дорошенка, генеральний осавул Петро Дорошенко. В особі нового гетьмана Правобережної України козацтво отримало талановитого політика та вмілого дипломата, лідера, котрий потенційно був спроможний переломити несприятливий для України розвиток політичних процесів.

Найперше, на що звернув увагу новий гетьман, було завдання подолання на Правобережжі стихії анархії та старшинського отаманства, що завдавали величезних матеріальних збитків краю та не давали змоги зосередити всі сили козацтва на досягненні головного - виборення незалежності.

З приходом до влади Петра Дорошенка чітко окреслюється тенденція до налагодження союзницьких стосунків із Кримським ханатом. Коли на ханський престол замість Мехмед-Ґерея було посаджено Аділь-Ґерея, Дорошенко висловлює побажання відновити чинність українсько-кримського договору 1648 р. Аналогічні пропозиції лунали і з вуст нового кримського керівництва, яке висловило готовність допомагати козацтву в тому, аби Україна була незалежною і від Москви, і від Варшави.

У стосунках з польською владою Дорошенко на перших порах воліє не вступати у відкриту конфронтацію, намагаючись добитися від Варшави поступок політичними методами. У вимогах, які формулює гетьманський уряд перед королем і сеймом, йдеться про обмеження військової присутності Польщі на Правобережжі, звільнення від жовнірських постої в козацьких садиб та міст і містечок, які найбільше постраждали від попередніх воєн. Особлива турбота висловлюється щодо задоволення духовних потреб православної церкви, зокрема, ліквідації унії, надання православним владикам місць у сенаті Речі Посполитої, а також вільного заснування шкіл, закріплення за Києво-Могилянською колегією статусу академії тощо.

Тим часом з весни 1666 р. польське керівництво веде переговори з представниками російського царя про досягнення перемир'я на основі визнання законності поділу України між собою по р. Дніпро. У відповідь Дорошенко розвиває стосунки з кримським ханом та турецьким султаном. Коли ж полковник С.Маховський восени 1666 р. на чолі близько 10 тисяч жовнірів і військових слуг вступає в Брацлавщину, аби провчити зарозумілого, на його думку, козацького гетьмана, Дорошенко у ніч з 18 на 19 грудня спільно з татарськими ордами здійснює стрімкий марш у напрямку Браїлова, де з ходу атакує супротивника. У жорстокому бою, що тривав дві години, Маховський втратив 17 корогв, а решта - вдалася до втечі, під час якої було знищено чи взято в полон майже все коронне військо, в тому числі захоплено і його командувача. Битва під Браїловим ознаменувала собою остаточний розрив гетьмана Дорошенка з Польщею.

Зближення Дорошенка з Кримом та налагодження стосунків з Османською імперією змушують польське керівництво прискорити укладення перемир'я з Росією. Уже 30 січня 1667 р. на переговорах в селищі Андрусів неподалік Смоленська вирішують укласти на 13,5 років перемир'я, яке передбачало поділ України по Дніпру на дві частини - Правобережжя залишалося під владою польського короля, а Лівобережжя, з Києвом (формально лише на два роки) - відходило до царя. Запорозька Січ повинна була перебувати під спільним управлінням короля та царя. Білоруські землі поверталися королю, а Смоленськ і Сіверщина відходили до Москви.

Гетьманський уряд П.Дорошенка не визнав чинності укладеного договору й звернувся до козаків, міщан і селян Правобережжя з універсалом, де закликав готувати зброю, боєприпаси та продовольство та бути готовими до відбиття вторгнення на їх землю поляків. Одночасно Дорошенко пропонує скликати загальну козацьку раду, на якій обрати спільного для всієї України гетьмана. Пропозиції стосовно цього надсилаються на Січ, а також на Лівобережжя до Брюховецького.

Тим часом становище лівобережного гетьмана ставало дедалі катастрофічнішим. Початок його політичного фіаско поклав візит до російської столиці восени 1665 р. Підписаний за результатами переговорів новий договір передбачав залучення українських фінансів до царської скарбниці, збирання податків не козацькою адміністрацією, а царськими воєводами, кількість яких в Україні мала суттєво зрости. Під управління останніх віддавалися й жителі міст і вільних сіл, які в такий спосіб виводилися з-під зверхності гетьманського проводу. Цілим рядом застережень обмежувалося право вільного вибору козацтвом гетьмана. Так, вибори мали проходити лише з дозволу царя та за присутності його уповноваженого. Гетьманський уряд позбавлявся права проведення зовнішньополітичних акцій. Київська митрополія підпорядковувалася московському патріарху, крім того, митрополитами відтепер мали бути московські ієрархи, що, на думку авторів цієї статті, мало сприяти тіснішій інтеграції українського православного люду й російської правлячої династії.

Реалізація статей договору 1665 р., що розпочалася в березні-квітні 1666 р. переписом населення, яке мало сплачувати податки до царської скарбниці, породила масовий опір. На початку травня виникають серйозні конфлікти з царськими воєводами на теренах Полтавського полку, трохи згодом, влітку 1666 р., вибухає повстання в Переяславському полку.

Серйозний поштовх до перегляду Брюховецьким своїх стосунків з Москвою надає діяльність зовнішньополітичного відомства Олексія Михайловича. Адже прихід до керівництва Посольського приказу А.Л.Ордин-Нащокіна позначається різкою зміною зовнішньополітичного курсу Російської держави. Так, новий керівник приказу був переконаний у тому, що в інтересах Росії негайно замиритися з Річчю Посполитою та спільно з нею виступити проти шведів. АЛ.Ордин-Нащокін неодноразово різко негативно висловлюється на адресу українського козацтва та наполегливо переконує царя в тому, що "не відступившись від черкас (тобто українців), міцного миру з польським королем не досягти, а відібрані у Польщі черкаські міста ніякого прибутку не дають, а збитки від них великі". Концепції начальника Посольського приказу знаходять певну свою реалізацію в постановах Андрусівського договору 1667 р.

Усе це приводить до того, що 19 січня 1668 р. на зібраній І.Брюховецьким таємній раді у Гадячі він оголошує про свій намір розірвати стосунки з Москвою та вигнати з України царських воєвод. Брюховецький звертається з універсалами до населення, закликаючи його стати на захист "Украйни, вітчизни нашої милої", оскільки "росіяни і поляки, помирившись, нас, Військо Запорозьке і весь народ християнський український вигубляти, і Украйну, вітчизну нашу, дощенту розорити ухвалили".

Звертається гетьман з відозвами про спільну боротьбу проти Москви також і до слобідського козацтва. На Слобожанщині повстання очолює добре нам уже знайомий Іван Сірко, котрий на той час обіймав уряд харківського полковника. На середину березня повстаннями охоплені слободи Красний Кут, Зміїв та деякі інші. Сірко робить спробу оволодіти Харковом.

Уже на середину березня російські війська були майже повністю витіснені з території Лівобережжя. Царські залоги утримували за собою лише Ніжин, Чернігів, Переяслав й Остер. Щоправда, з початком травня на Лівобережжя вступили значні відділи війська бєлгородського воєводи Г.Ромодановського і становище Брюховецького стало важким.

Аби стримати наступ супротивника, лівобережні старшини закликають П.Дорошенка вступити на Лівобережжя та спільно стояти проти ворога. Реагуючи на ці заклики, наприкінці травня 1668 р. Дорошенко на чолі війська вступає на лівобережні землі.

На той час правобережний гетьман перебував у зеніті своєї могутності: йому вдалося приборкати прояви отаманства на Правобережжі; добитися протекції турецького султана, представник якого в березні 1668 р. офіційно попередив Варшаву про недопустимість чинення козакам як підданим Високої Порти будь-яких кривд; а також отримати військову допомогу з Криму. А тому його вступ на Лівобережжя спричинив різке падіння авторитету Брюховецького. При наближенні правобережних полків лівобережне козацтво відмовилося визнавати владу свого реґіментаря та вбило його. Гетьманом об'єднаної козацької України проголошено Петра Дорошенка. Таким чином, після тривалої перерви (по суті, з осені 1660 р.) Військо Запорозьке знову було єдиним.

Возз'єднання козацької України стало тріумфом політики П.Дорошенка, великою перемогою національно-патріотичних сил.

У середині липня Дорошенко, довідавшись про вторгнення польських корогв на терени Східного Поділля, з частиною військ відійшов на Правобережжя, доручивши командування на Лівобережжі наказному гетьману Дем'яну Многогрішному. На середину серпня наступ поляків було успішно відбито, але саме в цей час претензії на гетьманську булаву висунув запорозький писар Петро Суховій. Виступ Суховія підтримав кримський хан Аділь-Герей.

Для Дорошенка ситуація ускладнювалася ще й тим, що з переходом у наступ на Сіверщині у другій половині вересня російських військ воєводи Г.Ромодановського в оточенні наказного гетьмана Д.Многогрішного запанувала думка щодо доцільності замирення з Москвою. Після того, як царський воєвода спалив Ніжин та оволодів Черніговом, Многогрішний у середині жовтня присягнув на вірність цареві. Наприкінці грудня 1668 р. на старшинській раді в Новгороді-Сіверському Многогрішного проголошують сіверським гетьманом.

У середині березня 1669 р. у Глухові скликається генеральна рада, учасники якої підтверджують правомочність обрання Многогрішного. Тоді ж було укладено й новий договір Війська Запорозького з царем. За ним російська сторона погодилася на реанімування умов Переяславського договору 1659 р. Зокрема, відмовлялася від спроб запровадження в Україні власної адміністративної та фінансової систем, воєводам заборонялося втручатися в справи козацького урядування та міського самоуправління, російські війська на чолі з воєводами мали стояти лише в п'яти містах - Києві, Переяславі, Ніжині, Чернігові та Острі. Разом з тим, гетьману так і не було повернуто право зовнішньополітичних зносин, Військо Запорозьке позбавлялося права переобрання гетьмана без відповідного царського дозволу, козацький реєстр обмежувався 30 тисячами осіб.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України
  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики