Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

Історія України

З 2-ї пол. XIX ст. національні рухи стали складовою загальноросійського революційного руху. Перша світова війна, яка велась обома воюючими сторонами під гаслами звільнення поневолених народів, істотно радикалізувала народні рухи. Це привело до того, що після падіння самодержавства в Росії національно-визвольна ідеологія та її практичне здійснення істотно вплинули на сценарій революційних подій, стали її відмітною рисою в Україні. Відтак маємо всі підстави говорити про Українську революцію, яка мала самостійне значення, хоча й була тісно пов'язана з революцією російською.

Добре відомо, що перемогу революції в Петрограді забезпечили гвардійські полки, які перейшли на бік революційного народу і серед яких було дуже багато українців. Перший революційний український документ теж з'явився у Петрограді. Це була відозва від 15 березня "До українського громадянства, студентства, робітництва й українських офіцерів". За Тимчасовим українським революційним комітетом стояла Головна українська студентська рада, яка об'єднувала й очолювала студентів-українців петроградських вищих шкіл. 25 березня 1917 р. Тимчасовий український революційний комітет організував у центрі Петрограда величезну маніфестацію, в якій взяло участь близько 20 тис. осіб. Після панахиди по Т.Шевченкові та мітингу маніфестанти під гаслами вільної України та демократичної федеративної республіки рушили до Таврійського палацу, де вітали керівників революції. 30 березня делегація представників різних українських організацій Петрограда відвідала голову Тимчасового уряду, якому вручила розгорнуту записку з вимогами в національній справі. Через два дні українські організації Петрограда створили Українську національну раду (голова О.Лотоцький), яка відіграла важливу роль у перші місяці революції в нав'язуванні контактів українського руху з Тимчасовим урядом.

У перші дні революції відновилась чи легалізувалась діяльність українських організацій Одеси, Полтави, Харкова, Чернігова. В Одесі в середині березня утворився Ксровничий комітет, який узявся за організацію українського руху в місті. В Харкові виник Тимчасовий організаційний комітет; 21 березня він був реорганізований у постійний Український організаційний комітет. Досить швидко він налагодив випуск газети "Рідне слово"; в Одесі почало виходити "Українське слово". В Полтаві українські політичні партії координували свою діяльність за допомогою Ради поступових українських партій. Оперативно у великих і середніх містах почали відкрито діяти громади Товариства українських поступовців. З кожним днем революції зона активної дії українського руху стрімко розширювалася.

17 березня на багатолюдних зборах членів різних українських організацій у Києві відбулося їх об'єднання у комітет "Центральна Рада". 20 березня була обрана президія Центральної Ради. Головою обрали М.Грушевського, його заступниками спочатку були Ф.Крижанівський, Д.Дорошенко та Д.Антонович.

У перші дні своєї діяльності організація не мала чіткого плану роботи й точно означених ідеологічних нормативів. У першій відозві УЦР від 22 березня 1917 р. говорилося про підтримку ідеї Установчих зборів та про необхідність домагатися "всіх прав, які тобі природно належать і які ти повинен мати, великий народе, сам хазяїн на українській землі". Конкретизація цих прав привела до висунення вимоги запровадження української мови в школах, судах та інших державних установах, церкві, земствах.

22 березня у Києві на українському військовому вічі було створено Установчу українську військову раду. Рада звернулась до Тимчасового уряду з побажанням, щоб у всіх полках, де українці становлять більшість, було "заведено уживання Української Урядової мови, щоб такі полки поповнювалися українцями, в командний склад призначалися офіцери української народності". 29 квітня в Києві виник Український військовий клуб ім. П.Полуботка.

В порозумінні з військовим клубом ім. Полуботка та всупереч позиції начальства КВО сформували "охочекомонний полк" ім. гетьмана Богдана Хмельницького. Створення полку підтримала Центральна Рада. Богданівці дістали можливість відправитися на фронт під малиновим прапором з портретом великого гетьмана, вишитим черницями Фролівського монастиря.

Справа богданівців дістала розголос у військах. У квітні-травні почалася стихійна українізація у військах Південно-Західного фронту. 28 квітня газета "Киевская мысль" повідомила про утворення в Мінську Української ради Західного фронту. Рада фронту поділяла програму Центральної Ради.

Найпомітнішим серед громадських організацій було Товариство українських поступовців. Воно взяло на себе ініціативу творення Центральної Ради, випустило відозву, організувало видання щоденної газети "Нова рада". 8 квітня 1917 р. відкрився з'їзд ТУП, на який прибули представники тупівських громад з 14 міст України, а також з Катеринодара (Кубань), Петрої рада і Москви. Наслідком роботи з'їзду стали нова назва організації - Союз українських автономістів-федералістів та поповнений склад Тимчасової центральної ради (В.Біднов, Д.Дорошенко, С.Ерастов, С.Єфремов, Ф.Матушевський, А.Ніковський, В.Прокопович, О.Шульгин). З'їзд зафіксував у своїй резолюції вимогу всіма силами утворювати автономію України, і лише остаточне рішення про це перенести на затвердження Всеросійських установчих зборів.

Як послідовні ліберали тупівці надавали великого значення конституції, за рішенням з'їзду була створена спеціальна комісія, якій доручили розробити статут автономної України. Це рішення започаткувало конституційний процес, який завершився 29 квітня 1918 р. схваленням Центральною Радою Конституції УНР - "Статуту про Державний устрій, права і вільності УНР".

Поряд з громадськими організаціями відроджувалося життя українських політичних партій. С.Єфремов, А.Ніковський, Ф.Матушевський та ін. ініціювали поновлення діяльності Української радикально-демократичної партії. У липні 1917 р. УРДП провела загальнопартійну конференцію, на якій перейменувала себе в Українську партію соціалістів-федералістів. За програмними принципами УПСФ була ліберально-демократичною партією, запровадження до назви партії означення "соціалістична" було даниною часу, який демонстрував загальне поклоніння перед словом соціалізм. УПСФ хоч і не була масовою, але користувалась великим впливом серед української інтелігенції, особливо серед її старшого покоління.

У березні відновила свою діяльність Українська соціал-демократична робітнича партія. На початку квітня українські есдеки почали видавати у Петрограді тижневик "Наше життя", а кількома днями пізніше - у Києві щоденну "Робітничу газету", яка швидко стала провідним українським політичним виданням. 17-18 квітня 1917 р. в Києві відбулася Всеукраїнська конференція УСДРП, яка мала відновлювальний характер. Делегати конференції визнали "автономію України як перше, невідкладне, пекуче завдання поточного моменту для українського пролетаріату та всієї України", а також ухвалили резолюції про ставлення до Тимчасового уряду. Центральної Ради. Українські есдеки зобов'язувались підтримувати російський уряд лише в тому разі, коли він буде проводити домагання революційних мас.

Національне питання та шляхи його реалізації зайняли важливе місце й на установчому з'їзді Української партії соціалістів-революніонерів, який проходив одночасно з конференцією УСДРП. Висловившись за автономну Україну в складі Російської федеративної держави, установчий з'їзд українських есерів запропонував найбільш радикальний шлях для досягнення цієї автономії. Партія першою висловилася на користь українізації царської армії, оскільки тільки власна збройна сила могла підтримати радикальні вимоги української демократії. Особлива увага в роботі з'їзду була приділена аграрній проблемі, яка набула в Україні відчутної гостроти. Зважаючи на специфіку селянського землеволодіння в Україні, УПСР, хоч і вважала "конечним ідеалом повну соціалізацію землі", проте прагнула здійснити аграрну реформу в інтересах українського селянства. Тому в резолюції з'їзду УПСР в аграрній справі обстоювалась ідея створення Українського земельного фонду, користування яким мало б здійснюватися на основі трудового принципу, а також наголошувалося на тому, що основи реформи повинні бути схвалені Українським сеймом. Головою ЦК став М.Ковалевський, а членами - Л. Бочковський, В.Залізняк, В.Ігнатієнко, К.Корж, Й.Маєвський, П.Христюк, Л.Шлейченко. Членом цієї партії вважав себе М.Грушевський. Однак він відмовився від будь-яких посад у ній.

Майже одночасно з УПСР оформилася Українська селянська спілка, яка перебувала під цілковитим контролем партії. Завдяки цій організації УПСР набула масовості. Це була найбільша за чисельністю українська партія: восени 1917 р. в ній налічувалося близько 75 тис. членів. Щоправда, чисельність загальноросійської партії есерів перевищувала 500 тис. осіб. В одній лише Катеринославській губернії налічувалося до 100 тис. есерів.

У березні 1917 р. поновила свою діяльність Українська народна партія, створена М.Міхновським 1902 р. Проте помітної діяльності УНП розгорнути не вдалося і наприкінці 1917 р. на її базі створилася Українська партія соціалістів-самостійників (УПСС).

Українська демократично-хліборобська партія відіграла свою роль в історії, але була регіональною. Вона народилася в травні 1917 р. на Полтавщині з ініціативи земських діячів Лубенського повіту. Партія проголосила основою своєї платформи збереження приватної власності на землю і розв'язання земельної справи українським сеймом на основі парцеляції за викуп.

Важливу роль у формуванні ідеологічної програми українського руху відіграв М.Грушевський, який у статтях "Велика хвиля", "Повороту нема", "Від слова до діла" та ін. сформулював теоретичну основу діяльності Центральної Ради. Зокрема, голова Центральної Ради закликав не чекати Установчих зборів, щоб від них одержати автономію України. Він вважав, що це питання життя або смерті для українського народу неприпустимо ставити в залежність від того, якою виявиться більшість на Установчих зборах - нейтралістською або автономно-федералістською. Борці за національну справу мали самі будувати автономію України, українізуючи або творячи нові органи місцевого самоврядування в контакті й порозумінні з іншими народностями, об'єднуючи їх спільними установами й вінчаючи об'єднання автономним органом цілої України. Автономна Україна мала утворитися на землях, де українці становили більшість населення. Це були, на думку М.Грушевського, дев'ять губерній Правобережжя, Лівобережжя і Півдня (по три губернії), а також Холмщина, Кубань і три повіти Бессарабії. При цьому він пропонував відокремити в українських губерніях деякі повіти, в яких українці були національною меншиною (східні повіти Кубанської області, північні повіти Чернігівської губернії). Одночасно пропонувалося приєднати до України землі, населені переважно українцями, а саме: західні частини Області Війська Донського, Чорноморської і Ставропольської губерній, південні повіти Воронезької і Курської губерній.

Таким чином, гасла автономії України в перші місяці революції стали домінуючими в українському русі, вони допомогли об'єднати всі національні громадські та партійні сили. Відбулося це на Всеукраїнському національному конгресі, який відбувся 19-21 квітня 1917 р. в Києві. Конгрес схвалив гасло автономії України у федеративній демократичній республіці Росії.

Всеукраїнський національний конгрес виконав ще одне не менш важливе організаційне завдання. Він обрав на основі розробленого представництва новий склад Центральної Ради. Голова цього найвищого політичного органу українського народу обирався прямим таємним голосуванням. За кандидатуру М.Грушевського проголосувало 588 делегатів, проти - 5. Потім відкритим голосуванням були обрані заступники голови Центральної Ради - В.Винничснко і С.Єфремов. За пропозицією Гру-шевського дві третини депутатських мандатів одержували територіальні представництва від губерній та міст, одну третину - політичні партії та громадські організації. Всього до Центральної Ради було обрано 115 осіб.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради
  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики