Здійснювана адміністративно-силовими засобами сталінська модернізація перетворила Радянський Союз за десять років у другу за індустріальною могутністю державу світу (після С Ш А). За роки довоєнних п'ятирічок було побудовано близько 9 тис. великих промислових підприємств. Обсяг валової промислової продукції перевищив рівень 1913 р. в 7,7 раза, при цьому виробництво засобів виробництва збільшилося в 13,4 раза. Починаючи з 1927 p., компартійно-радянське керівництво країни взяло рішучий курс на мілітаризацію народного господарства. За перші дві п'ятирічки була створена інфраструктура, необхідна для розгортання оборонної промисловості. У регіонах, віддалених від західних кордонів, розгорталося будівництво підприємств, які працювали безпосередньо на армію: авіабудівних, танкових, з виробництва артилерії і стрілецької зброї, боєприпасів.
Реальні витрати на оборону стрімко зростали. У першій п'ятирічці вони становили 8,5 млрд руб. (11,5 % державного бюджету), у другій - 54,3 млрд руб. (16,4 % бюджету), у 1939 р. - 40,8 млрд руб. (25,6 % бюджету). У
1940 р. воєнний бюджет складав 38,6 % державного, а на 1941 р. зріс до 43,4 %.
У другій половині 30-х рр. радянські вчені, котрі працювали на оборонну промисловість, підготували зразки озброєння, які за своїми такти-ко-технічними характеристиками не мали собі рівних у світі. Такими були, зокрема, важкі (КВ) і середні (Т-34) танки, літаки МИГ-3, ЯК-1, Пе-2, підводний крейсер "К", реактивні міномети БМ-13 ("катюші"). Однак налагодити масовий випуск досконалої техніки здебільшого не вдавалося.
У 20-х рр. Червона армія комплектувалася за територіально-кадровою системою. За 1934-1938 рр. було здійснено перехід до кадрової системи побудови та комплектування збройних сил. На базі Українського військового округу в 1935 р. були створені Київський (з липня 1938 р. - особливий) і Харківський військові округи. У жовтні 1939 р. було сформовано Одеський особливий військовий округ.
Організаційна перебудова армії супроводжувалася стрімким зростанням її чисельності. У січні 1937 р. в Червоній армії налічувалося 1433 тис. військовослужбовців, а в середині 1941 р. - до 5 млн. За два з половиною роки, від січня 1939 до червня 1941 р., в армії було сформовано 125 нових дивізій. Водночас великий терор завдав радянським Збройним силам величезних втрат: за 17 місяців, починаючи з травня 1937 р., з армії було вилучено 44 тис. осіб командного складу (в 1939-1940 рр. з-під арешту звільнили і повернули в армію 13 тис. командирів і генералів). З 408 репресованих представників вищого командування було розстріляно 401. Командирські посади опинилися в руках людей, які не мали ні належної освіти, ні необхідного досвіду. На початок 1941 р. тільки 7 % командно-начальницького складу мали вишу освіту.
• 28 грудня 1938 р. РНК СРСР, ІДК ВКП(б) і ВЦРПС прийняли постанову "Про заходи упорядкування трудової дисципліни, поліпшення практики державного соціального страхування і боротьби із зловживаннями у цій справі", Постанова зобов'язувала адміністрацію підприємств і установ разом із профспілковими організаціями "повести рішучу боротьбу з порушниками трудової дисципліни, з прогульниками й ледарями, які завдавали великої шкоди народному господарству". Скориставшися загостренням міжнародної ситуації, держава відібрала у робітників право на 7-годинний робочий день, подароване на 10-річчя Жовтневої революції у 1927 р. Пленум ВЦРПС звернувся до робітничого класу із закликом піти на жертви в ім'я зміцнення обороноздатності Батьківщини. Після цього 26 червня 1940 р. президія Верховної Ради СРСР видала указ "Про перехід на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень і про заборону самовільного залишення робітниками і службовцями підприємств та установ". Робітники та службовці, які самовільно залишали підприємства, віддавалися під суд і підлягали ув'язненню. Запізнення на роботу або прогули каралися ув'язненням у виправно-трудових таборах ГУЛАГу. Директори й начальники підприємств та установ, які зволікали з віддачею під суд порушників трудової дисципліни або брали на роботу тих, хто самовільно покинув попереднє місце праці, підлягали карній відповідальності.
• 19 жовтня президія Верховної Ради СРСР видала указ "Про порядок обов'язкового переведення інженерів, техніків, майстрів, службовців і кваліфікованих робітників з одних підприємств та установ на інші". Якщо попередній указ закріпляв робітників за їх підприємствами, то цей регламентував переведення працівників з підприємства на підприємство, що мало здійснюватися в інтересах виробництва представниками держави. Обидва укази в своїй сукупності перетворювали робітників та службовців на кріпаків, прив'язаних до місця роботи. Отже, напередодні війни робітників зрівняли з селянами, які після запровадження з 1932 р. паспортної системи для населення міст та новобудов виявилися прив'язаними своїм безпаспортним статусом до власних колгоспів і радгоспів.
Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Підготовка СРСР до війни“ на сторінці 1. Приємного читання.
