Хрещення Русі Володимиром Великим

Історія України

Початковий період князювання Володимира Святославовича (розпочався чи то з 980 p., чи то з 978 р.) додав мало нового до державної практики. Святкуючи перемогу над Ярополком, князь облаштував перший на Русі пантеон язичницьких богів: "поставив ідолів на горбі над двором теремним: Перуна дерев'яного, а голова його срібна, а вус золотий, і Хорса, Дажьбога, і Стрибога, і Сімаргла, й Мокоша". До пантеону було включено як слов'янські, так і неслов'янські божества, але ті, котрим поклонялися племена, включені до складу Давньоруської держави. Зіткнувшись зі спротивом своїй владі з боку в'ятичів і радимичів, Володимир впродовж трьох літ посилав на них свою дружину, повторно підкорюючи під владу Києва. Під 984 р. давньоруський літописець описує похід князя второваними батьком шляхами на Волзьку Булгарію.

Утім, уже початок правління Володимира приносить і принципові нововведення. Зокрема, у сфері зовнішньої політики князь першим з-поміж Рюриковичів організовує похід у західному напрямі й 981 р. збройною рукою прирощує до своєї держави Перемишль, Червен та інші навколишні міста. Два роки по тому Володимир здійснює успішний похід на ятвягів.

Вирізняється новизна й у ставленні до ново приєднаних до Русі земель. Так, Володимир уже не задовольняється формальною покорою цих племен і виплатою йому данини. На приєднаних землях відбувається ліквідація незалежної від Києва влади. У 988 р. князь вживає заходів, що їх історики кваліфікують як адміністративну реформу. Маючи дванадцять синів, князь Володимир розсадив їх по старих і ново приєднаних до Києва землях, повністю замінивши в такий спосіб вождів племінних княжінь. Так, до Новгорода було відправлено Вищеслава, Полоцька - Ізяслава, Турова - Святополка, Ростова - Ярослава. Коли ж старший син київського князя Вищеслав помер, на новгородський князівський стіл було переміщено Ярослава, Бориса посаджено в Ростові, Гліба - в Муромі, Святослава - у Володимирі (Волинському), Мстислава - у Тмутаракані. В результаті такої політики було подолано сепаратизм племінної верхівки та зміцнено систему державної влади. І саме з цього часу Київська Русь постає вже як об'єднана держава. Держава, що простяглася від межиріччя Оки й Волги на сході до Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німану і Західної Двіни - на заході, від Чудського, Ладозького й Онезького озер - на півночі, до - Дону, Сули й Південного Бугу - на півдні.

Та все ж в історію Давньоруської держави князь Володимир увійшов насамперед як правитель, котрий навернув увесь давньоруський народ до християнства. Як уже згадувалось, уперше Володимир звернув увагу на релігійні справи відразу ж після перехоплення від Ярополка київського князівського стола, спорудивши на Київських горах язичницький пантеон. Традиційно в історіографії вважалось, що реформа язичництва була покликана зримо об'єднати різнорідні місцеві культи різних частин недавно об'єднаної Русі в єдиний державний культ, аби в такий спосіб ствердити і зміцнити державну єдність Давньоруської держави. Щоправда, подібні твердження, хоч і мають доволі давню історіографічну традицію, все ж не є загальноприйнятими нині. Історики-русисти віднайшли джерельні доводи того, що Володимир насправді запровадив не цілий пантеон язичницьких богів, а лише намагався зробити загальноприйнятим на Русі культ язичницького бога Перуна. Загалом же Русь у цей час характеризувалась значною віротерпимістю. Ще від часів князя Ігоря в місті було чимало християн і навіть функціонувала церква св. пророка Іллі. Після хрещення Ольги становище християнської громади міста ще більше зміцнилося. Втім у Києві вільно відправляли культи іудеї і мусульмани, було чимало прихильників західного християнства.

Таким чином, літописний літературний образ "вибору віри" князем Володимиром у 988 р. до певної міри мав під собою реальний грунт. Нагадаємо, що суть літописного міфу зводиться до того, що напередодні хрещення Русі, навертаючи князя-язичника до своєї віри, до Володимира приходили різні місіонери - мусульмани, іудеї, "німці" (тобто західні християни) та, врешті, теологи грецької церкви. І лише тлумачення грека щодо суті життя грішного й праведного - християнського - переконало Володимира в істинності віри, що йде зі святого міста Константина. Втім, як цілком слушно зауважують учені з цього приводу, ні вся попередня історія, ні тривалі економічні зв'язки, ні пам'ять славних предків, ні сама географія не залишали князю Володимиру іншого вибору, аніж того, що вчинив він у 988 р., тобто прийняти християнську віру саме від Візантії.

Прийняття населенням Давньоруської держави християнства справило вирішальний вплив на подальшу її історію. Насамперед хрещення Русі прилучило її до надзвичайно високої як на той час греко-візантійської цивілізації. Саме грецькі церковно-мистецькі канони, книжність, стиль духовності витворили фундамент руського світу культури. У Києві, а згодом і повсюдно на Русі почали влаштовувати школи, книгописні майстерні, і дуже швидко Русь стала однією з найбільш розвинутих в культурному плані середньовічних держав. Християнізація вводила Давньоруську державу до кола християнських країн світу, зробивши можливими рівноправні й плідні взаємовідносини між нею та Візантією, Германією, іншими тогочасними державами Європи.

Запровадження християнського віровчення зміцнювало авторитет і владу князя, вносило позитивний струмінь у розбудову державності. На відміну від західноєвропейського християнського світу, де на чолі Церкви стояв Римський папа, візантійська церковна традиція визнавала в якості такого глави візантійського імператора. Після 988 р. подібна традиція переносилась і на Русь.

Князь Володимир у новій для себе якості - як християнин (останнє проявилося навіть у появі нового, християнського імені князя, взятого на честь візантійського імператора Василія II Болгаробійця) правив християнською Київською Руссю ще двадцять п'ять років, внісши за цей час чимало нового як до організації влади, так і облагородження її зовнішнього вигляду та наповнення новим ідейним змістом.

Насамперед як літописці, так й історики звертають увагу на масштабні зміни в зовнішніх проявах князівської влади та давньоруської державності. Саме вже будучи християнським володарем, князь Володимир почав карбувати власні золоті й срібні монети, які засвідчували суверенність володаря.

Вельми серйозних змін зазнає і зовнішній вигляд давньоруських міст, передовсім, зрозуміло, Києва. Давньоруську столицю князь розбудовує на взірець сакрального Константинополя. 996 р. завершується будівництво кам'яного собору Богородиці. Спорудження храму велось грецькими майстрами, а стіни розписувались грецькими іконописцями. До Богородичної церкви Володимир-Василь передав церковне начиння, вивезене перед тим із Херсонеса. Службу в храмі правили досвідчені візантійські священнослужителі. Зважаючи на тодішні розміри міста та масштабність і пишність церкви, вона не могла не вражати як жителів, так і гостей столиці своєю величчю та нагадуванням про новий статус київського князя. На утримання собору князь дав десяту частину своїх прибутків, тому церква стала називатись "Десятинною".

Володимир Святославович розпочинає будівництво київського дитинця площею близько десяти гектарів, відомого під назвою "місто Володимира". Високі земляні вали з вежами оточили тогочасну центральну частину Києва, так звану Гору.

До невпізнаним змінюється і ландшафт поблизу Києва, де уздовж головних річок півдня Русі виникає колонія міст. Головними причинами такої своєрідної урбаністичної революції виступають потреби захисту давньоруської столиці з південного боку від нападів войовничих печенігів. Адже впродовж останніх десятиліть територіальний розвиток держави Рюриковичів протікав у північному, північно-східному і від недавніх часів у західному напрямках, внаслідок чого Київ опинився практично на південних окраїнах держави, в небезпечній близькості до печенігів. Київський князь наказав спорудити аж чотири лінії оборони, головними елементами яких виступають укріплені замки. Більшість з них постали поблизу бродів на Дніпрі та Стугні, перешкоджаючи, таким чином, печенігам наблизитись непоміченими до Києва. У глибині оборонних споруд князь побудував місто-фортецю Білгород, котрий з часом став місцем зосередження князівської дружини, що готувалась до відбиття нападу степовиків. Загалом же будівництво Володимиром "городів" на південь від Києва та, особливо, колонізація Лівобережжя Дніпра мали важливі як військово-стратегічні, так і політичні, і навіть ідеологічні наслідки.

Завдяки зусиллям християнського князя не лише появилися у степових та напівстепових районах Лівобережжя заселенні варязькими дружинниками мі ста-форпости: саме в цей час на Лівобережжі постають такі важливі в недалекому майбутньому давньоруські центри, як Переяслав та Чернігів.

Наприкінці X ст. була створена величезна за розмахом розгалужена система валів, укріплених міст і форпостів, що простяглася майже на тисячу кілометрів, відомими фрагментами якої є так звані "змієві вали".

Князь дбав про "Устав земляний", тобто закон, який би регулював правові відносини в Руській землі. Необхідність перегляду Володимиром норм, що існували до цього часу, стверджені "уставами" й "уроками" княгині Ольги, диктувалася трансформацією давньоруського суспільства, його переродженням з родоплемінного на ранньофеодальне.

Зважаючи на виконану князем Володимиром Святославовичем надзвичайно важливу цивілізаційну місію, з часом Православна церква однією з перших проголосила його святим і рівноапостольним. А в народній пам'яті, в переказах та історичних легендах князь зображувався як правитель справедливий і щедрий, організатор богатирських застав і загалом - князь "Красне Сонечко".


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хрещення Русі Володимиром Великим“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим
  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики