Козацькі війни кінця XVI ст.

Історія України

Першою серйозною пробою сил козацтва як впливової військово-політичної сили Речі Посполитої стала козацька війна 1591 - 1593 pp., яку спершу очолив гетьман Криштоф Косинський, а згодом провідні ролі відігравали Северин Наливайко, Матвій Шаула, Григорій Лобода.

Глибинні причини війни крилися в проблемах росту чисельності козацтва та небажанні польської влади визнати його привілеї як військового люду загалом для цілої верстви, а не лише для дуже обмеженого кола осіб - реєстровців, хоча і їхнє положення не виглядало аж надто твердо.

Приводом же для збурення спокою стали події, пов'язані з підготовкою Речі Посполитої до війни з Туреччиною. На сеймі 1590 p., де жваво обговорювалася проблема підготовки до війни з Туреччиною, було ухвалено рішення про мобілізацію небаченого раніше стотисячного війська, до складу якого мали увійти й набрані за королівським призовом двадцять тисяч козаків. Зважаючи на скрутне становище, реалізація плану розпочалася негайно і вже на весну 1590 р. було мобілізовано тисячу козацької кінноти та дві тисячі - піхоти. Козацькі формування негайно були висунуті для охорони південних рубежів - на Поділля. Важливим проявом гострого зацікавлення влади козацькими послугами стали надзвичайно швидке нобілітування цілого ряду козацьких старшин і надання їх маєтностей.

Але невдовзі конфлікт було залагоджено, причому за рахунок козацтва. Так, польський уряд погодився на вимогу турецької сторони вивести козаків із Дніпровського Низу та заборонити їх виправи на Чорне море. Аби змусити козаків до покори, керівництво Речі Посполитої вдалося до демонстрування грубої сили, надсилаючи до козаків численні погрози. За умов, що склалися, така політика виглядала відвертою провокацією.

Ескалації конфлікту сприяло й те, що саме в цей час на українських землях набувають різкого загострення соціально-економічні суперечності, породжені стрімким розширенням шляхетського землеволодіння. У процеси "земельної гарячки" були втягнуті й представники українських князівських родів - Вишневецьких, Острозьких, Ружицьких та інших. Перед тим вони сприймалися козацтвом як його покровителі, а відтепер у гонитві за землею не гребували й захопленням тих наділів, якими здавна користувалися козаки.

Подією, яка переповнила чашу терпіння, стала особиста образа, завдана козацькому гетьману Криштофу Косинському князем К.Острозьким і його сином Янушем. Користуючись своїм неймовірним впливом на місцеву адміністрацію та впливовими зв'язками у столиці, вони не дозволили Косинському вступити в права володіння маєтком, наданим йому універсалом королем, оскільки вже давно виношували плани оволодіння ним. Особиста образа козацького ватажка впливовим магнатом, що очолював місцеву адміністрацію (К.Острозький був воєводою київським), уособлювала собою глибинний конфлікт козацтва та влади. А тому дуже швидко конфлікт розрісся до небачених раніше масштабів, перетворившись на справжню козацьку війну.

У серпні 1591 р. з містечка Пикова, що на Поділлі, Косинський звернувся із закликом до козаків самим собі добиватися справедливості. І вже на осінь сили козацтва зросли до таких розмірів, що повсталі зуміли захопити Переяслав, Білу Церкву, Трипілля та Київ. На звільненій від присутності офіційної влади Київщині Косинський звелів населенню скласти присягу на послух козакам. Місцем своєї резиденції гетьман обрав місто Білу Церкву, де перебувало близько п'яти тисяч чоловік.

На весну 1592 р. під козацьке панування майже цілковито перейшла Київщина, а влітку Косинський скерував свої загони на Східне Поділля та Волинь. У серпні князь К.Острозький вчинив спробу збройно розправитися з повсталими, але зазнав невдачі. Це ще більше зміцнило позиції козацтва. На опанованих ними землях повсталі намагаються запровадити козацькі порядки, які були абсолютно новими для жителів Волині та північно-західної частини Поділля. Козацький уклад життя, особиста свобода козаків стають вельми привабливим прикладом для наслідування волинським селянством і міщанством, адже у цьому регіоні феодальні порядки пустили найбільш глибоке коріння і кріпосницька залежність була найважчою.

Проникнення козацького устрою на Волинь вкрай загострює тут соціальну боротьбу, й тамтешня багаточисельна шляхта виступає тією силою, яка чинить найбільший тиск на польський уряд і шляхетський загал решти республіки з тим, аби рішуче приборкати повстання. У січні 1593 р. на сеймиках у Луцьку та Володимирі проголошується загальна шляхетська мобілізація проти козаків. Варшавський вальний сейм 1593 р. оголосив козаків ворогами вітчизни та доручив гетьманові коронному знищити бунтівників. Справу приборкання козаків очолив воєвода князь К.Острозький, у розпорядженні якого перебувала шляхта Волинського, Київського та Брацлавського воєводств. На допомогу батьку Януш Острозький привів полки з Галичини та Польщі, а також угорських найманців.

Генеральний бій між військами Острозького та повсталими козаками відбувся поблизу містечка П'ятка, що на Східній Волині (нині Чуднівського р-ну Житомирської обл.). Зважаючи на зимову пору, козаки не змогли як слід окопатися, і саме це, на думку С Леп'явка, і визначило результати герцю на користь Острозького. Утім, перемога київського воєводи не була тотальною і в козаків залишалося чимало сил, аби чинити опір. А тому 10 лютого 1593 р. було укладено загалом досить ліберальну угоду щодо приведення козаків до послуху королю. За нею повсталі перепрошували короля та Річ Посполиту за вчинені шкоди та завдані збитки, обіцяли надалі бути в послуху короля та його адміністраторів, не ходити самовільно в походи на сусідні землі, повернути колишнім власникам майно і зброю.

Провівши решту зими на Запорожжі, навесні 1593 р. козаки, очолювані Косинським, роблять чергову спробу перенести свою діяльність на волость. У травні гетьман з передовим загоном вступив у Черкаси, але тут був підступно вбитий підісланими Вишневецьким слугами. Загибель Косинського стала тяжкою втратою для козацтва, адже з його сходженням з історичної арени серед козацтва не знайшлося особи, котра б змогла об'єднати різні його групи та потамувати особисті чи групові інтереси заради корпоративних інтересів всього козацтва.

Щоправда, влітку 1593 р. повсталим козакам вдалося розгорнути доволі успішні дії на волості і за їх результатами О.Вишневецький був змушений укласти з ними новий договір, який став значною поступкою козацтву. Так, згідно з його положеннями, козаки отримали право вільного виходу на Низ і повернення на волость; учасникам війни 1591-1593 рр. гарантувалася повна амністія. Крім того, місцева адміністрація зобов'язувалася повернути козакам забране в них майно і коней. Таким чином, укладений договір, підбиваючи підсумки козацької війни, не фіксував поразки повсталих. Між сторонами встановлювалось перемир'я.

Повстання 1591-1593 рр. стало прологом до більш серйозних потрясінь, що мали місце на українських землях наприкінці XVI ст. Важливою особливістю розгортання активності козацтва у наступні роки стало домінування в цьому процесі зовнішньополітичного чинника. Причиною такого стану справ послужило те, що із серпня 1593 р. в Європі розпочинається війна між Османською імперією та Габсбурзькою імперією (Австрією). Намагання керівництва останньої створити християнську так звану "Священну Лігу" пробуджує в Європі інтерес до українського козацтва як потужної сили, здатної протистояти мусульманському наступу.

Адже на заклики папи та цісаря не надто активно відгукнулися правителі західноєвропейських держав, лише заявами про моральну підтримку обмежилися Москва та Варшава. Варто зауважити, що перед тим, як стати на чолі римської курії, Климент тривалий час був нунцієм у Польщі, а тому був добре поінформований про справжню силу козацтва.

Восени 1593 р. запорозьких козаків відвідав спеціальний посланець Папи Римського Алессандро Комулович з листом-закликом Климента VIII приєднатися до боротьби проти магометан, а також дванадцятьма тисячами форинтів авансу. На Комуловича було покладено завдання створення антитурецької спілки придунайських князівств - Молдавії, Валахії та Трансільванії - з рівноправною участю в ній козацтва. Цим самим вперше українське козацтво визнавалося повноправним суб'єктом міжнародних відносин.

Навесні 1594 р. на Запорозьку Січ прибуває посланець австрійського цісаря Еріх Ляссота, котрий передав козакам подарунок Рудольфа II - 7 тис. дукатів сріблом, а також військову корогву з символікою імператора Священної Римської імперії.

Ще восени 1593 р. козаки на чолі з гетьманом Григорієм Лободою здійснюють похід у Придністров'я, де розгромили турецьке місто Оргеєв і благополучно повернулися до України. Навесні наступного року подібну вилазку чинять загони охочих людей під командою Северина Наливайка.

Тим часом прорахунки польського командування дали змогу татарським ордам Казі-Гірея влітку 1594 р. через буковинські землі вдертися на Прикарпаття та завдати там неймовірних за розмірами збитків. Бездіяльність польської армії змусила Наливайка до рішучих дій по обороні краю. Намагаючись зміцнити свій майже чотиритисячний полк, до складу якого входили охочі з Київського, Подільського, Руського, Волинського та Брацлавського воєводств, Северин вчинив цілий ряд нападів на маєтки магнатів і шляхти, захоплюючи в першу чергу зброю та порох, а також знищуючи документи, що підтверджували феодальні права їх власників. Після рейду на Західне Поділля наливай кінці повернули на Браилавщину, а звідти вирушили в Молдавію. Похід розгортався досить успішно, й козакам вдалося здобути найбільше турецьке місто на Придністров'ї - Тягин. Після цього папський агент Комулович доносив у Рим, що козаки виконали свій обов'язок.

Окрилене успіхами, козацтво по поверненню на українські землі почало розсилати вимоги місцевій шляхті про визнання козацьких порядків та утримання козацьких підрозділів. Законність своїх вимог козацькі лідери обґрунтовували своєю участю в загально-християнській боротьбі проти мусульман.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Козацькі війни кінця XVI ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.
  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики