Відродження народного господарства

Історія України

У жовтні 1921 р. В Ленін вперше поставив питання про переведення державної промисловості на комерційний розрахунок. Це означало, що треба було, по-перше, зіставляти видатки і доходи і, по-друге, здійснювати всі витрати в межах одержаних доходів. Лише невеликій кількості підприємств особливо важливого значення віднині дозволялося звертатися по фінансову допомогу (дотацію) до держави, щоб покрити різницю між видатками і доходами. Пізніше, у квітні 1923 p., в Декреті про трести з'явився ще один елемент комерційного розрахунку: трести та інші об'єднання повинні були прагнути не тільки зрівняти видатки з доходами, але й одержувати прибуток. Частина прибутку відраховувалася в доход ну частину бюджету.

На комерційний, або господарський, розрахунок мав переходити й бюджет. Інакше не можна було позбавитися інфляції і добитися сталості грошового обігу. Доходну частину бюджету треба було наповнювати не тільки податками з селян, але й прибутками від державної промисловості.

У жовтні 1921 р. був створений Державний банк, який почав випускати в обіг банківські білети - червінці. У дореволюційній Росії червінцями називалися монети, виготовлені з червоного золота. Радянський червінець був 10-рубльовою паперовою банкнотою. Офіційно оголошений еквівалент нової валюти дорівнював 7,7 г щирого золота, тобто 10 царським рублям. В усуспільненому секторі створювався штучний ринок, який перебував під контролем держави. Тому червінець як платіжний засіб мав гарантований успіх.

Оскільки дефіцитність бюджету ще не була подолана, одночасно з червінцем в обігу перебував звичний радзнак. Дрібні платежі здійснювалися у радзнаках, і тому населення, як і раніше, страждало від інфляції. Лише в перші місяці 1924 р., коли основна частина платежів почала здійснюватися в червінцях, нову валюту почали використовувати для видачі заробітної плати. Одночасно селянам дозволили розплачуватися з державою по податках не натурою, а грошима.

Під час реформи був допущений розмін червінців за кордоном і всередині країни на золото та валюту. Держбанк СРСР регулював валютні курси ринковими засобами, тобто продажем-купівлею валюти та золота за встановленим паритетом. В обіг навіть була випущена незначна кількість червінців у золотих монетах. При зниженні курсу червінця на легалізованому валютному ринку всередині країни або на закордонних біржах, де котирувалася радянська грошова одиниця, Держбанк скуповував її за рахунок золотовалютних резервів, а при підвищенні курсу продавав червінці, поповнюючи ці резерви. Завдяки цьому червінець почав витісняти з обігу і зі сфери тезаврування закордонну валюту і золото.

Вихід з господарської кризи керівництво РКП(б)-КП(б)У здійснювало за рахунок селянства. Найбільш яскраво це було видно в 1921 - 1922 рр., коли продподаток примусово стягувався навіть у голодуючих місцевостях України. Однак і пізніше держава тиснула на сільське господарство податками. Зокрема, на 1923 р. сільськогосподарський податок був визначений в розмірі 113 млн пудів, що дорівнювало 17 % валового збору. Проте база для податку була визначена надто оптимістично і реальний податок перевищив 28 % врожаю. Якщо врахувати виплати за обов'язковим страхуванням, місцевими зборами і поверненням насіннєвої позики, то весь обсяг відчуженого врожаю перевищував 35 %.

У податковій сфері здійснювалася класова політика: середняцькі господарства одержували пільги, а незаможники й бідняки зовсім звільнялися від податку. Оскільки сума оподаткування не змінювалася, податок усією вагою обтяжував заможні господарства. Це знекровлювало їх, позбавляло стимулів до праці. В результаті товарність сільськогосподарського виробництва знижувалася. Зокрема, товарна частина зернової продукції у валовому зборі дорівнювала 26 % в 1923/24 р. і 21 % в 1925/26 р. Така товарність не могла задовольнити місто і не забезпечувала потреб експорту. Однією рукою придушуючи міцні господарства, держава другою рукою підтримувала колгоспи, але останні теж давали мало товарної продукції. Радянські пропагандисти звідси робили висновок, що становище врятує тільки масова колективізація селянських господарств. Проте наприкінці 1928 р. було колективізовано тільки 5,5 % селянських дворів. Селянство не бажало "усуспільнювати" свої засоби виробництва і втрачати економічну самостійність. Колективізували свої наділи переважно бідняки. Ступінь відчуження засобів виробництва був мінімальний.

На відміну від колективізації, яка зовсім не захоплювала селян, кооперування на селі стрімко розвивалося. Сільськогосподарською кооперацією охоплювалося в 1924 р. 15 % господарств, а в 1928 р. - 39. У 1927/28 р. на сільськогосподарську кооперацію припадало 36 % планової заготівлі хлібопродуктів, 55 - заготівлі картоплі, 61 - молочної продукції, 100 % - махорки, хмелю, цукрового буряку. Машинопостачання села сконцентрувалося у руках сільгоспкооперації. Була створена мережа машинних або машинно-тракторних товариств. Спираючись на машинно-тракторні товариства, селянське господарство було здатне здійснити якісний прорив у підвищенні продуктивності праці, поліпшенні агрокультури, збільшенні частки товарної продукції.

На XIV Всеросійській партконференції (квітень 1925 р.) і на XIV з'їзді партії (грудень 1925 р.) був проголошений лозунг "Обличчям до села!" Цей курс спрямовувався на використання економічних важелів у врегулюванні сільського господарства. III з'їзд рад СРСР (травень 1925 р.) засудив адміністративні заходи проти зростаючої заможної верхівки села і підкреслив, що кооперативне об'єднання селянства - єдиний шлях піднесення селянських господарств. Проте 1925 р. виявився останнім, коли непівська, суто економічна, тенденція у відносинах держави і сільського господарства проявилася особливо яскраво. Надалі і зі зростаючою швидкістю почала діяти інша тенденція - спрямована на позбавлення селян економічної незалежності і перетворення їх у робочу силу в одержавлених колгоспах.

З весни 1923 р. почали виявлятися ознаки так званої кризи збуту, особливо в галузях промисловості, які були тісно пов'язані із сільським господарством. Криза збуту проявлялася у невідповідності цін на промислову і сільськогосподарську продукцію. Селянину треба було продати в 4-5 разів більше хліба, ніж до війни, щоб придбати рівноцінну кількість промислових товарів. На "ножицях цін" селяни втрачали до половини своїх доходів. Різке подорожчання промтоварів змусило селян утриматися від їх закупівлі. У вересні 1923 р. залишилася нереалізованою майже третина виготовлених промтоварів. Це позбавило промисловість потрібних оборотних коштів. Почалася ланцюгова реакція паралізації виробництва. Зросло безробіття, почалися перебої з виплатою заробітної плати. В подоланні кризи збуту велику роль відіграло завершення грошової реформи. В лютому 1924 р. в обіг увійшли державні казначейські білети і розмінна срібна монета. Одночасно з обігу були вилучені радзнаки.

Запроваджуючи нову економічну політику, В.Ленін відступав перед загрозою чергової громадянської війни, на цей раз з усім селянством. Перехід економічних відносин між містом і селом на ринкові засади тягнув за собою реставрацію всіх елементів ринку - грошової системи, торгівлі, приватного підприємництва. Націоналізовану промисловість більшовики не збиралися віддавати кому б то не було, але і в ній довелося реставрувати ринкові відносини, хай навіть штучні. В цій ситуації не можна було заборонити проявів самодіяльного приватного підприємництва. Люди, які виявляли бажання зайнятися ним після всіх попередніх заборон, зустріли навіть досить прихильне ставлення з боку керівників радянської держави, тому що таке підприємництво давало змогу розв'язувати проблеми задоволення населення матеріальними благами і послугами. На Всеукраїнській нараді з питань торгівлі, яка відбулася в лютому 1923 р.. констатувалося, що приватний капітал став фактичним господарем ринку. На цей час питома вага приватника серед торговельних підприємств республіки доходила до 96 %. Частка його в роздрібному товарообігу становила 92 %, оптово-роздрібному - 50 %, в оптовому - 1 %.

Проте держава мала багато важелів, якими регулювалася активність приватного капіталу в торгівлі. Як правило, вона обмежувалася збільшенням комунальними органами орендної плати за торговельні приміщення, посиленням податкового обкладення, погіршенням умов кредитування приватника. На відміну від приватної торгівлі, обороти якої зростали до середини 20-х рр., підприємницька діяльність непманів у промисловості була менш успішною. Щоправда, кількість приватних заводів і фабрик зросла з 452 в 1922/23 р. до 493 в 1924/25 р. Але це зростання відбулося за рахунок підприємств харчової промисловості. У кам'яновугільній, металургійній і цементній промисловості не залишилося жодного приватного підприємства, у машинобудуванні - лише три.

Наступний розділ:

Суспільно-політичне життя


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відродження народного господарства“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства
  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики