Друга війна УНР з радянською Росією

Історія України

• 11 листопада 1918 p., коли Німеччина підписувала акт про перемир'я на Західному фронті, в Кремлі були ухвалені заходи "щодо допомоги трудящим України у боротьбі з гетьманщиною". 13 листопада ВЦВК РСФРР заявив про анулювання Брестського миру, а 17 листопада була створена Реввійськрада групи військ курського напрямку, до якої увійшли В.Антонов-Овсієнко, В.Затонський, Г.Пятаков і И.Сталін. 28 листопада ЦК РКП(б) затвердив Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, до складу якого увійшли Артем (Ф.Сергєєв), К.Ворошилов, В.Затонський, Е.Квірінг, Ю.Коцюбинський та ін.

• 18 листопада 2-га повстанська дивізія зайняла Ямпіль і Хутір Михайлівський Глухівського повіту, а потім просунулася на Рильськ, Суджу і Глухів. Оголошення про створення радянського уряду було зроблене в Суджі, під захистом ЇЇ багнетів. 1-ша повстанська дивізія почала просуватися з кінця листопада на Чернігівщину й зайняла Стародуб. ЗО листопада було опубліковано маніфест Тимчасового уряду, в якому оголошувалося про повалення влади гетьмана Скоропадського, перехід влади до робітників і трудящих селян, передачу робітникам і селянам фабрик, заводів і землі, а також намір скликати Всеукраїнський з'їзд рад робітничих, солдатських і селянських депутатів.

Після захоплення Харкова т. зв. Українська червона армія за наказом голови Реввійськради (РВР) РСФРР Льва Троцького з 4 січня 1919 р. увійшла до складу Українського фронту і розчинилася в ньому. Командуючим фронтом залишився В.Антонов-Овсієнко, а членами РВР стали нові люди - Ю. Коцюбинський і Ю.Щаденко. Війська фронту були поділені на групи. Група військ харківського напряму мала оволодіти Полтавою і Лозовою. Група військ київського напряму в складі 1-ї і 2-ї Українських радянських (повстанських) дивізій, особливої бригади О.Беленковича й частин прикордонної охорони повинна була оволодіти Києвом і Черкасами, а потім наступати в Правобережній Україні і вийти на Дністер. На початку квітня 1919 р. з групи військ харківського виділилася група одеського напряму. 15 квітня війська Українського фронту були переформовані в три армії, що відповідно діяли на київському, харківському і одеському напрямах.

Щоб зупинити наступ російських військ, В.Винниченко і В.Чсхінський 11 січня вислали в Москву дипломатичну місію на чолі з Семеном Мазуренком, котрий дістав повноваження заявити, що Директорія погоджується на радянську форму влади в УНР за умови пропорційного представництва в радах робітничого класу й трудового селянства, а також на активну оборону проти армій Антанти, А.Денікіна і Ю.Пілсудського. Від радянської Росії вимагалося визнання незалежності УНР і припинення наступу в Україну. Коли ж виявилося, що переговори не припиняють вторгнення, 16 січня, тобто на 42-й день агресії, Директорія оголосила стан війни з радянською Росією.

На той час Директорія по всій Україні мала майже 100-тисячне військо. Проте основу петлюрівської армії складали селянські повстанські загони, які погано піддавалися перетворенню в регулярні частини. Досягнувши тактичних успіхів у районі своїх сіл чи волостей, вони розходилися по домівках. У січні 1919 р., напередодні здачі Києва, в розпорядженні військового міністра УНР О.Грекова виявилась лише досить обмежена кількість бійців: на чернігівському напрямі - 4900; на полтавському - 4400; на кременчуцькому - 4100; у Києві - 7700; усього - 21 100 осіб. Такою кількістю військ неможливо було відбити загрозу, що насувалася з північних і східних кордонів.

Проголошення злуки українських земель

5 січня 1919 р. Директорія ухвалила інструкцію, за якою мали відбутися вибори до Трудового конгресу. Всього передбачалося обрати 593 делегата, з яких 377 були представниками селянства, 118 - робітників і лише 33 - трудової інтелігенції. Ще 65 мандатів надавалося делегатам від ЗУНР. Стислі строки виборів, складна воєнно-політична ситуація не дали можливості провести вибори в повному обсязі. Різні джерела говорять, що на Конгрес прибуло від 300 до 400 делегатів, тобто більше 50 %.

Конгрес розбився на три фракції-групи. Представники УПСФ, УПСС, трудовиків та делегація ЗУНР склали найменшу чисельно і праву за політичними оцінками групу. Найчисельнішою виявилася група центристів, до якої увійшли представники УСДРП та права й центральна течії УПСР і група єврейської соціалістичної демократії. На лівому фланзі зібралися представники незалежників, боротьбистів та решти лівих неукраїнських партій. Основні дискусії точилися між лівими і центром. Ліві вимагали, щоб Конгрес, перебравши владу від Директорії, одразу ж передав її радам робітничих і селянських депутатів, оголосив Україну незалежною соціалістичною республікою, склав робітничо-селянський уряд, запропонував РНК РСФРР розпочати мирні переговори.

У процесі голосування найбільшу кількість голосів набрала резолюція центру. В ній висловлювалося повне довір'я Директорії і, зважаючи на драматичність ситуації, Конгрес і надалі доручав їй владу. Конгрес висловився проти диктатури пролетаріату, за демократичні форми влади. Він виділив зі свого складу шість комісій, за якими закріпив законодавчі ініціативи та контрольні функції, і достроково припинив свою роботу з огляду на наближення більшовицьких військ до Києва.

Трудовий конгрес став рубежем остаточного розриву між лівими та центристськими течіями українського політикуму.

Була ще одна важлива подія, разом з якою Трудовий конгрес увійшов в історію. Це - проголошення соборності українських земель в одній державі. Вперше гасло соборності, сформульоване Головною руською радою, прозвучало у 1848 р. і було одним з наріжних каменів українського національно-визвольного руху. Світова війна суттєво зблизила західні й східні українські землі, тож після проголошення ЗУНР цілком природним було бажання українців жити в незалежній і соборній державі.

З січня 1919 р. Українська національна рада Західноукраїнської Народної Республіки затвердила "передвступний договір про злуку" і доручила урядові негайно розпочати переговори з урядом УНР про "сфіналізування" справи. У перші дні січня по всій Галичині проводилися святкові маніфестації на честь злуки з Великою Україною. Вулиці міст були прикрашені синьо-жовтими прапорами, зображеннями тризубів і галицьких левів, портретами М.Грушевеького і С.Петлюри.

17 січня галицька делегація, очолювана Л.Бачинським і С.Витвицьким, прибула до Києва. З ранку 22 січня вздовж вулиць, що вели до Софії, живим коридором стала шкільна молодь у святковому одязі. Коли прибула галицька делегація, з Софійського собору вийшло духовенство на чолі з архієпископом катеринославським Агапітом і єпископом черкаським Назарієм. Церемонія розпочалася о 12-й год дня. її розпочав Л. Цегельський, який зачитав грамоту-ухвалу Української національної ради ЗУНР від 3 січня 1919 р. Член-секретар Директорії Ф.Швець оприлюднив Універсал Директорії Української Народної Республіки: "Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західноукраїнська Народна республіка (Галичина, Буковина й Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина, незалежна Українська Народна Республіка".

На жаль, спроба возз'єднання двох українських народних республік в єдину соборну державу була приречена залишитися лише декларацією. Війна на території Галичини складалася не успішно для українців. Вторгнення російських військ в Україну ставило під знак запитання існування УНР. Через два тижні після проголошення Акта злуки уряд Директорії змушений був залишити Київ. Більшовицькі війська швидко розгортали наступ у Лівобережній Україні. Після захоплення Харкова в складі Українського фронту була створена група військ Харківського напряму, яка повела одночасно наступ на Полтаву-Кременчук, Лозову-Катеринослав та Донбас. 19 січня після запеклих боїв з ударною групою січових стрільців Р.Сушка супротивник захопив Полтаву, а 27 січня до його рук потрапив Катеринослав.

В Директорії не було єдності поглядів на вихід із ситуації, яка на Лівобережжі набула загрозливого характеру. Ще в грудні працівники генштабу пропонували головному отаманові шукати порозуміння з військами Антанти. Трудовий конгрес зміцнив позиції прихильників союзу з Антантою. В цій ситуації урядова коаліція розпалась. В.Чехівський подав у відставку разом з усім складом уряду. 31 січня 1919 р. Директорія доручила сформувати новий склад уряду професору С.Остапенку, прихильнику стосунків з Антантою.

Тим часом з кінця січня почалася облога Києва більшовицькими військами. 2 лютого Директорія та уряд УНР переїхали до Вінниці. На початку лютого в Бірзулі відбулася неофіційна зустріч представників УНР з французьким командуванням. Голова української делегації С.Остапенко домагався визнання Антантою державної незалежності УНР, але французька сторона перевела переговори в іншу площину. Вона вимагала реорганізації Директорії та уряду, зокрема усунення з посад В.Винниченка та С.Петлюри, створення 300-тисячної регулярної армії, яка б була підпорядкована антантівському командуванню. Франція брала під свій контроль українські залізниці та фінансову систему. За таких умов від незалежності мало що залишалося. Порозуміння не відбулося, але українські політичні сили вирішили продовжити контакти й зробити часткові поступки.

Українські есери та есдеки відмовилися від участі у владі, 9 лютого відкликали своїх представників з Директорії та уряду. Того ж дня В.Винниченко подав у відставку і вийшов з Директорії, С.Петлюра та Ф.Швець оголосили про призупинення членства у своїх партіях. ІЗ лютого Директорія затвердила запропонований С. Остапенком склад уряду, до нього входили соціалісти-федералісти, соціалісти-самостійники, народні республіканці та безпартійні. Уряд однозначно орієнтувався на Антанту й очевидно сподівався з її допомогою, як рік тому з допомогою німців та австрійців, оволодіти становищем в Україні.

Незважаючи на те, що був час надзвичайної активізації українського суспільства, уряд С.Остапенка не спромігся сформувати навіть декларативно жодної соціально-економічної платформи. Це було пов'язано здебільшого з тим, що уряд був правим, консервативним, а суспільство віддавало перевагу лівим проектам. У той же час уряд намагався ослабити повноваження Директорії й особисто С.Петлюри. Після відставки В.Винниченка С.Петлюру не було призначено головою Директорії, а, окрім цього, в армії рішенням уряду запроваджувалась посада наказного отамана, який мав здійснювати безпосереднє керівництво армією, тоді як головному отаманові залишалося лише загальне керівництво.

Однак усе це не справило жодного враження на Антанту. Інформація, яку отримували французи переважно через російські (білі) джерела, говорила про безперспективність української справи, Антанта стояла на позиції відновлення єдиної не більшовицької Росії, розгортала допомогу генералові Денікіну й адміралові Колчаку.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Друга війна УНР з радянською Росією“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією
  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики