Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

Історія України

Несподівана смерть імператора Петра І в січні 1725 р. відкрила нову епоху російської історії, коли наступники монарха-реформа-тора були змушені переглянути чимало його реформаторських починань, звірити реальні можливості країни з пропонованими радикальними змінами. Подібна участь очікувала й на курс Петра І в українських справах, реалізований в ході реформ 1722-1725 рр.

У випадку з Україною додатковим стимулом до перегляду офіційного політичного курсу стосовно характеру взаємин Петербурга та Глухова виступала загроза нової війни з Туреччиною, в ході якої було вкрай важливо гарантувати лояльність українського козацтва.

Навесні 1725 р. уряд Катерини І випустив з-під варти українських старшин, які утримувалися у Петропавловській фортеці. Щоправда, випущені з ув'язнення старшини не мали права повертатися в Україну і перебували під домашнім арештом у Петербурзі.

Черговий різкий поворот у ставленні до українських справ відбувся вже навесні 1727 р. Після смерті Катерини І на престол сходить онук Петра І - малолітній Петро II, а влада в імперії фактично переходить до рук князя О.Д.Меншикова. Саме з ініціативи останнього на засіданні Верховної таємної ради 12 травня 1727 р. ухвалюється рішення скасувати запроваджені Малоросійською колегією податки та дозволити проведення нових гетьманських виборів. Цього разу, крім мотивів зовнішньополітичних, а також бажання привернути на свій бік українське козацтво, важливу роль відіграв особистий конфлікт князя Меншикова з президентом Малоросійської колегії Степаном Вельяміновим.

У другій половині липня 1727 р. Іноземна колегія підготувала інструкцію офіційному уповноваженому імператора Петра II на гетьманських виборах в Україні, формуляр гетьманської присяги та особливі таємні статті імператорському резиденту. У таємному циркулярі наголошувалось на тому, що, незважаючи на деклароване маніфестом відновлення права вільної гетьманської елекції, представник імператора повинен був докласти всіх зусиль для того, аби гетьманом обрали не кого іншого, а лише миргородського полковника Данила Апостола, вірність російському престолу котрого не викликає сумнівів. У тому ж разі, коли учасники Генеральної ради висловлюватимуть бажання передати гетьманську булаву комусь іншому, резиденту потрібно було під будь-яким приводом перервати процедуру гетьманської елекції та чекати на додаткові вказівки з Петербурга.

Таким чином, даючи дозвіл на реставрацію в Україні гетьманства, російське керівництво не бажало допустити того, щоб було відновлено право вільної гетьманської елекції.

Щоправда, у випадку з кандидатурою Д.Апостола офіційному Петербургу нічого було хвилюватися, оскільки старий козацький полковник користувався неабияким авторитетом в Україні і заперечень щодо надання гетьманської булави йому в руки не надходило. Навпаки, звістка про відновлення гетьманства викликала велику радість в українського громадянства. 1 жовтня (с. с.) 1727 р. у Глухові відбулася Генеральна рада, учасники якої одностайно підтримали кандидатуру миргородського полковника як єдиного претендента на гетьманський сан.

Аби втримати за Росією певний контроль за сферою українського судочинства, передбачалася реорганізація Генерального військового суду, до складу якого мали входити три вищих українських старшини на чолі з гетьманом і три російських офіцери. Але головувати обов'язково мав український гетьман, а до того ж судочинство мало чинитися виключно згідно з українськими нормами і кодексами. При гетьманському уряді запроваджувалася посада російського міністра, яку обійняв представник імператора Петра II на Глухівській генеральній раді таємний радник Федір Наумов. Прерогативи міністра охоплювали те ж коло функціональних обов'язків, яке перебувало у віданні резидентів Петра 1 при гетьманському уряді І.Скоропадського.

Очоливши Гетьманат, Данило Апостол доклав чималих зусиль для того, аби відновити практику укладення двосторонніх українсько-російських договорів. На початку 1728 р., прибувши до Москви на коронацію імператора Петра II, гетьман подав главі російського уряду так звані "статейні пункти", які повинні були врегулювати взаємини сторін у політичній, економічній та духовній сферах. Розгляд гетьманських пропозицій та обмін думками з приводу їх змісту тривали аж до кінця серпня 1728 р., коли врешті імператор підписав так звані "Рішительні статті".

Статті проголошували збереження традиційних козацьких прав і вольностей. За козацтвом зберігалося право вільної гетьманської елекції, яка, втім, мала відбуватися лише з дозволу імператора, за присутності його представника. А новообраний реґіментар обов'язково мав приїздити за підтвердженням своїх повноважень до російської столиці. Гетьман позбавлявся права зовнішньополітичних зносин, за виключенням прикордонних справ із сусідніми Польщею та Кримом. Але чинити він це мусив обов'язково з відома імператорського міністра. У військовій царині гетьман підпорядковувався російському головнокомандувачу в Україні генерал-фельдмаршалові князеві Д.Голіцину. У сфері кадрової політики гетьман міг затверджувати своєю владою нижчу козацьку адміністрацію, а кандидатів на посади генеральних старшин і полковників старшина обирала з-поміж себе, але затверджував ці кандидатури імператор.

Найбільш позитивним наслідком отримання гетьманом Апостолом "Рішительного указу" було те, що тепер, на відміну від доби Петра І, Україна-Гетьманщина мала правовий акт, що регулював стосунки сторін, а тому можна було сподіватися на уникнення брутального порушення російським керівництвом українських "давнин" - славнозвісних козацьких прав і вольностей.

Обмеження політичних і військових прерогатив гетьманської влади полишали Апостолу не так уже й багато простору для того, щоб проявити у цих сферах свої державницькі здібності. А тому найпильнішу увагу гетьман звернув на господарський розвиток Лівобережної України, що було доречним після десятиліть знущань над ним у ході реформ Петра І.

Для того, аби навести лад у поземельних відносинах, Апостол ініціював проведення так званого "Генерального слідства про маєтності", в ході якого було здійснено ревізію державного земельного фонду, перевірено володільницькі права державців на їх маєтності, а всі ті фунти, які самовільно були захоплені в приватне користування, - повернуто гетьманському проводу та міським ратушам. У ході слідства, що тривало з 1729 по 1731 р., всі маєтності на Лівобережжі було поділено на шість категорій: 1) рангові маєтності; 2) землі, надані за заслуги перед Військом Запорозьким; 3) ратушні володіння; 4) вільні землі; 5) монастирські земле угіддя; 6) спірні землі. Слідство також з'ясувало, що на початок 1730-х рр. 2/3 всього українського селянства проживало в рангових, приватних та монастирських маєтностях і таким чином відбувало на користь їх власників різні форми послушенства. Вільних же селян, що обробляли землю, яка їм належала, залишилось не більше третини. Найбільшою турботою гетьманського уряду стало те, аби маєтності, що мали належати до розряду рангових фунтів, а фактично потрапили до приватних рук, було повернуто у відання Військового скарбу.

Не менш важливими були й заходи Данила Апостола із впровадження в державне життя Гетьманату збалансованого бюджету, в якому б уперше було визначено не лише розміри планованого прибутку, а й статті державних видатків. Річний бюджет Гетьманату було визначено в розмірі 144 тис. руб., що було значно менше від тих сум, що їх стягувала з українського населення Малоросійська колегія. Причому левову частку надходжень до Військового скарбу мали складати кошти від так званої "евекти" - вивізного мита.

Витратні ж статті були спрямовані на утримання центральної та місцевої адміністрацій, найманих військ (кількість яких було скорочено до трьох полків), артилерії тощо. Певні суми виділялись і на розвиток вищої освіти в Україні - фошова допомога Києво-Могилянській академії, і на відбудову православних святинь.

Будучи добрим господарником і упродовж усього життя успішно займаючись торгівлею, Апостол, ставши на чолі Гетьманату, прагнув створити і в межах усієї України належні умови для їх успішного розвитку. Зокрема, не можна не помітити протекціоністських заходів гетьмана, спрямованих на підтримку українського купецтва, гарантування йому державного захисту при проведенні торговельних операцій поза межами України.

Напередодні свого візиту до Москви 1728 р. Апостол скликав у Глухові представницьку нараду українського купецтва, винісши на обговорення пропозиції щодо покрашення умов ведення торгівлі за кордоном. За результатами наради гетьман порушив перед урядом Петра II клопотання про ліквідацію заборон на вивезення з України цілого ряду "заповідних товарів" - воску, лою, шкіри, прядива тощо. Крім того, він добивався дозволу на безперешкодну торгівлю козаків і селян з населенням Кримського півострова, звідки довозили в Україну сіль, сушену рибу, вина та фрукти. Одним з першочергових пріоритетів економічної політики Апостола було завдання домогтися дозволу на виїзд українських купців до країн Центральної і Західної Європи лише за паспортами, наданими гетьманським урядом, без обов'язкової їх реєстрації у представників російської влади, що значно б спростило і прискорило процедуру.

Важливі починання були зроблені гетьманом і у сфері судочинства. Адже саме за його ініціативи було розпочато кодифікацію українського законодавства. З 1728 р. у Глухові під головуванням генерального судді Івана Борозни почала діяти кодифікаційна комісія у складі 12 осіб, на яку покладалося завдання узгодити і звести в єдиний кодекс усі правові норми, що діяли в українських судах. Кодифікаційна комісія діяла аж до 1744 р., підготувавши за цей час монументальний звід правових норм, відомий в історичній літературі під назвою "Права, по которим судится малороссийский народ".

Наступний розділ:

Нова Січ


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола
  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики