Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

Історія України


Спроби подолання системної кризи


Прихід до влади після смерті Л.Брежнєва у 1983 р. Ю.Андропова розпочав хвилю реформ, спрямованих на подолання глибокої системної кризи, існування якої в СРСР ставало дедалі очевиднішим. Одразу після обрання на посаду генсека КПРС у програмній статті "Карл Маркс і деякі питання соціалістичного будівництва в СРСР", він заперечив можливість швидкої побудови комунізму і заявив, що СРСР повинен довго вдосконалювати розвинутий соціалізм, який об'єктивно є окремим історичним етапом.

Запроваджувати у життя заходи реформаторського характеру Андропов починав вельми обережно. Обережність проявлялася в тому, що для реформаторських експериментів генсек вважав достатнім найнижчий рівень - підприємство. Зокрема, вважалося потрібним активізувати роботу виробничих нарад на підприємствах. В червні 1983 р. з'явився закон про трудові колективи. їм було дозволено брати участь в обговоренні планів і визначенні принципів витрачання фондів оплати праці. Однак рекомендації виробничих нарад здійснювали вже існуючі управлінські структури - адміністрація, партком, профком і комсомольська організація. Ці структури діяли на засадах "демократичного централізму". Закон не створив інститутів самоуправління і залишився мертвонародженим.

У липні 1983 р. була прийнята урядова постанова "Про додаткові заходи щодо розширення прав виробничих об'єднань (підприємств) промисловості у плануванні і господарській діяльності і щодо посилення їх відповідальності за результати роботи". Цією постановою розширялися права керівників підприємств у витрачанні фондів, що існували з часів косигінської реформи - передусім фонду розвитку виробництва і фонду розвитку техніки. У серпні ЦК КПРС і Рада міністрів СРСР прийняли постанову "Про заходи щодо прискорення науково-технічного прогресу в народному господарстві". Було визнано необхідним (не відразу, а за 1985-1987 рр.) здійснити переведення підприємств, об'єднань і організацій сільського господарства, будівництва, транспорту і матеріально-технічного постачання на госпрозрахункову систему організації робіт щодо створення, освоєння і запровадження нової техніки. Вважалося, що промисловість в середині 80-х рр. налагодить виробництво продукції, яка за своїми показниками "відповідатиме кращим світовим зразкам".

Проте "команда реформаторів" Андропова, до якої входив і М.Горбачов, не встигла відразу утвердитися на партійному Олімпі. 9 лютого 1984 р. Ю.Андропов помер, а наступного дня відбулося засідання політбюро ЦК, на якому за пропозицією М.Тихонова, підтриманою іншими членами брежнєвського клану, наступним генеральним секретарем став противник реформ К.Черненко. Щоправда, уже 10 березня 1985 р. К.Черненка не стало, а розстановка сил в політбюро ЦК робила єдиним реальним претендентом на владу Михайла Горбачова.

У доповіді на Пленумі ЦК КПРС М.Горбачов звернувся до партії і народу з програмою реформ. Зокрема, він ставив завдання добиватися прискорення темпів економічного розвитку з таким розрахунком, щоб до 2000 р. наздогнати США за рівнем промислового виробництва. Резервами прискорення називалися зміцнення дисципліни на виробництві і розширення участі трудящих в його управлінні. Визначальною умовою економічного ривка вважалася науково-технічна революція: перехід до принципово нових технологічних систем, використання техніки останнього покоління, яка давала найбільшу ефективність.

З подачі нового генсека квітневий пленум ЦК кадрово зміцнив своє реформаторське крило. Членами політбюро стали В.Чебриков, Є.Л игачов, М.Рижков, згодом Е.Шеварднадзе. На початку квітня у Москві опинився і перший секретар Свердловського обкому КПРС Б.Єльцин. Лютневий (1986 р.) пленум ЦК КПРС обрав Б.Єльцина кандидатом у члени політбюро.

У зв'язку з тим, що А.Громико став Головою Президії Верховної Ради СРСР, звільнилася посада міністра закордонних справ, яку він займав з 1957 р., тобто після усунення В.Молотова М.Хрущовим. На цю посаду Горбачов порекомендував кандидатуру Е.Шеварднадзе, який не мав спеціальної освіти, зробив кар'єру в комсомольських органах Грузії, потім працював в МВС республіки. В 1972 р. він став першим секретарем ЦК Компартії Грузії, в 1978 р. - кандидатом в члени політбюро ЦК КПРС. Доручення людині з такою біографією обов'язків міністра закордонних справ означало лише одне: Горбачов сам бажав виконувати ці обов'язки і безпосередньо спілкуватися з лідерами інших країн.

На момент приходу Горбачова до влади витрати СРСР "на оборону" доходили до 52 % від валового суспільного продукту. За цих умов змагатися далі з американцями на Землі і в космосі було неможливо. Гонка озброєнь загнала Радянський Союз в глухий кут. Тим часом американці готувалися витратити десятки мільярдів доларів на програму "Стратегічної оборонної ініціативи" (СОІ), яка повинна була захистити США від атаки радянських міжконтинентальних ракет. Заснована на найновіших космічних технологіях, програма СОІ стала відомою під назвою програми "зоряні війни". За таких умов 24 березня М.Горбачов звернувся до Р.Рейгана з посланням, про яке не повідомлялося в радянській пресі: "Наші країни різні за своїм суспільним ладом, за пануючою в них ідеологією. Проте нам здається, що це - не причина для ворожнечі. Кожна суспільна система має право на життя, і свої переваги вона повинна доказувати не силою, не воєнним шляхом, а на ниві мирного змагання з іншою системою".

Після трьох зустрічей між Рейганом і Горбачовим упродовж 1985- 1987 рр. було укладено угоду про знищення ядерних ракет середньої і малої дальності. СРСР брав на себе зобов'язання демонтувати і знищити впродовж трьох років 1752 ракети, американці - 869. Обидві сторони домоглися порозуміння у проблемі взаємного контролю. Значення цієї угоди полягало в тому, що уперше розпочався реальний процес роззброєння. Реальне роззброєння відповідало інтересам обох сторін.

У і987 р. вийшла в світ книга М.Горбачова "Перебудова і нове мислення для нашої країни і для всього світу". Книга проголошувала пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Горбачов підкреслював, що три групи країн - капіталістичні, соціалістичні й ті, що розвиваються, належать нероздільному світові, в якому вже неможливо досягти переваги військовими засобами. Він закликав відмовитися від практики оцінки міжнародних подій крізь призму конфронтації між Сходом і Заходом. Щоб розв'язати реально існуючі глобальні проблеми людства, треба було відмовлятися від конфронтації воєнно-політичних блоків, згладжувати суперечності між класами і політичними партіями. "Нове мислення" стало теоретичним обґрунтуванням для тих вимушених кроків, які робив Радянський Союз на світовій арені, щоб зменшити тягар зобов'язань наддержави. Услід за розв'язанням проблеми ядерних ракет середньої і малої дальності керівники КПРС покінчили з безперспективною війною в Афганістані. У травні 1988 р. розпочалося виведення радянських військ з цієї країни.

"Нове мислення" не узгоджувалося з силовими методами утримування країн Центрально-Східної Європи в рамках радянської імперії. Якщо раніше Кремль не зупинявся перед застосуванням сили, щоб зміцнити при владі насаджені в цих країнах тоталітарні режими, то в ситуації, що склалася в другій половині 80-х рр., зробити це було неможливо. Національно-визвольний рух, який охопив Центрально-Східну Європу, призвів до розпаду Організації Варшавського Договору і Ради Економічної Взаємодопомоги. Улітку 1990 р. Кремль дав вимушену згоду на об'єднання Німеччини. Стара, ялтинська, Європа зникала в ході стрімких змін, названих "оксамитовими революціями".

Задумана владою реформа зазнавала істотних змін в ході свого здійснення. Фундаментальність змін призвела до втрати первинного змісту здійснюваної державою політики. Перебудовна політика М.Горбачова була задумана як "революція зверху". Найголовніша особливість такої революції полягала в тому, що вона здійснювалася бюрократичними засобами. Та вже через півтора-два роки бюрократична "революція зверху" перетворилася на народну революцію.

У перебудовному процесі розрізняють три етапи. Перший з них характеризується як період порівняно оптимістичного бачення "революції зверху". Реформатори вважали тоді, що вони дістануть потрібні результати "малою кров'ю", не міняючи корінних засад і принципів організації суспільства. Цей етап охоплював два роки (1985-1986) і проходив під гаслом "Більше соціалізму!". Другий етап мав уже інший лейтмотив - "Більше демократії!" Він характеризувався провалом започаткованих Кремлем економічних реформ і пробудженням суспільства від політичної летаргії під впливом політики гласності (1987-1988). Другий етап теж контролювався ініціаторами реформ. Управління державою і контроль над суспільством цілком перебували в руках центру, тоталітарна природа якого не зазнала будь-яких істотних змін. Третій етап "перебудови" (1989-1991) можна назвати її крахом. "Ініціатива верхів" не зімкнулася, як сподівався на це М.Горбачов, з масовим рухом знизу. Не контрольовані компартійним апаратом вибори в органи державного управління змінили обличчя політичного режиму. В результаті розщеплення компартійно-радянської влади на владу компартійних комітетів і владу радянських органів диктатура почала зникати. Розщеплення влади спричинилося до повалення панування держави над суспільством, тобто до суверенізації суспільства. Тоталітарна влада стала переростати в демократичну.

Розпад тоталітарної держави призвів до вирішального послаблення централізованого державного управління, яке знайшло свій вияв у протистоянні між загальносоюзним центром і новими центрами радянської влади в союзних республіках (у тому числі - в Російській Федерації). Це протистояння в національних республіках набуло характеру національно-визвольного руху.

Головним гаслом перебудовної політики стала гласність. Гласність ще не означала повної свободи слова, але значною мірою вже наближалася до неї, особливо на останньому етапі "перебудови". Щоб забезпечити проведення політики гласності у засобах масової інформації, до керівництва газетами були залучені шістдесятники. Колосальну роль у розкріпаченні свідомості відіграли так звані "перебудовні видання" - "Московские новости", "Огонек", "Известия", "Аргументы и факты", "Комсомольская правда", "Юность" і "Новый мир" та ін. Вони друкували надзвичайно гострі матеріали і користувалися постійно зростаючим попитом, у тому числі в Україні.

На XIX конференції КПРС було висунуто ідею утворити загальносоюзне історико-просвітницьке товариство "Меморіал", покликане розібратися з "білими плямами" радянської історії. У серпні 1988 р. в Москві відбулося засідання оргкомітету товариства. Засновниками його стали творчі спілки кінематографістів, архітекторів, театральних діячів, художників, редакції журналу "Огонек" і "Літературної газети". Громадський комітет всесоюзного "Меморіалу" очолили письменники Г.Бакланов і В.Биков, академіки Д.Л іхачов і А.Сахаров, історики Ю.Афанасьев і Р. Медведев, драматург М.Шатров та ін.

Установча конференція Українського добровільного товариства "Меморіал" відбулася в Києві 4 березня 1989 р. Його фундаторами стали творчі спілки o - письменників, кінематографістів, художників, діячів театру, архітекторів, композиторів, редакції журналів "Пам'ятки України" та "Філософська і соціологічна думка", Інститут історії та Інститут літератури АН У PCP, українські відділення Філософського товариства СРСР і Соціологічного товариства СРСР. Місцеві організації "Меморіалу" розбудовувалися незалежно від центральної. Інколи на місцях виникали по дві організації - від владних і опозиційних структур. Найбільш радикальні позиції займав утворений у травні 1989 р. львівський "Меморіал" на чолі з акад. АН У PCP І.Юхновським.

У вересні 1987 р. була створена комісія политбюро ЦК КПРС для додаткового вивчення матеріалів, пов'язаних з репресіями ЗО-40-х і початку 50-х pp. Комісія продовжила роботу, розпочату в добу М.Хрущова (за 1954-1961 pp. було реабілітовано понад 700 тис. осіб). За 1988-1989 pp. і першу половину 1990 р. вона реабілітувала понад мільйон осіб. Майже одночасно з центральною почала діяти комісія політбюро ЦК Компартії України на чолі з другим секретарем ЦК В. І ваш ком.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)
  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики