Частина 2. Україна в ранній Новий час

Історія України


Розділ 6. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ



Люблінська унія 1569 р. та утворення Речі Посполитої


На початку 1558 р. російський цар Іван Грозний віддав своїм військам наказ вступити на підвладні магістру Лівонського ордену землі. Мотиви нової війни крилися в намірах царя реанімувати зовнішньополітичний курс свого діда Івана НІ, скерований на забезпечення державі виходу до Балтійського моря. На той час Москві вдалося покорити Казанське та Астраханське ханства, підпорядкувати своїй владі Чувашію, Удмуртію, Башкирію. Зверхність царя визнав і правитель Великої Ногайської орди мурза Ізмаїл.

Початковий етап Лівонської війни пройшов під знаком переконливих перемог Москви. Уже на літо 1558 р. московські війська стояли на березі Балтійського моря. Орден розвалювався на дрібні шматки, і його магістр спочатку уклав союзні договори з державами, вороже налаштованими до ідеї укріплення Москви на Балтійському побережжі, а в 1561 р. добровільно уступив Польщі південно-східну частину своїх земель, Північну Естонію - Швеції, острів Езель - Данії, а сам, залишившись на чолі Курляндії та Семигалії з титулом герцога, визнав себе васалом польського короля. Таким чином, Лівонський орден фактично припинив своє існування, а Російській державі довелось мати справу з коаліцією європейських держав у складі Польщі, Литви, Швеції та Данії. Але навіть за таких умов Москва не стала шукати почесних умов примирення, а вторглася на територію Великого князівства Литовського.

Для Литви початковий етап війни з Москвою також складався дуже важко. У 1562 р. царські воєводи спустошили волості навколо Мстислава, Дубровни, Копистя, Орші, Шклова та Вітебська. А 15 лютого 1563 р. при особистій участі царя 60-тисячній московській армії вдалося захопити важливий стратегічний пункт князівства - Полоцьк. У полон потрапило чимало полочан, а відгомін трагедії мав гучний резонанс у цілій Європі.

Втрата Полоцька та окупація білоруських земель поставили Велике князівство у вкрай скрутне становище. По суті, на порядок денний литовської політики виступило питання про територіальну цілісність держави. Дедалі очевиднішим ставав той факт, що самотужки взяти реванш навряд чи вдасться. Найреальнішим способом зміцнення військової спроможності для литовського керівництва видавався уже випробуваний раніше політичний прийом - унія з Короною Польською. У 1562 р. шляхетське ополчення під Вітебськом утворило конфедерацію та відправило Сигізмунду II Августу послання з вимогою скликати загальний сейм для укладення унії. Помислами учасників конфедерації керували мотиви як зовнішньополітичні - отримання від Польщі військової допомоги, так і внутрішньополітичні - прагнення запровадження таких же, як у Короні, шляхетських прав і привілеїв, а також обмеження всевладдя магнатів.

Активізація унійних настроїв на коронних землях обумовлювалася мотивами великодержавної політики, а також прагматичними надіями на прирощення нових територій, придатних для землеробського обробітку. Адже на той час польська шляхта активно зайнялася господарюванням і стала одним з найбільш важливих сільськогосподарських експортерів на ринках Західної Європи. Підставою ж розширення виробництва могли стати лише освоєння нових земель. Тісно перепліталася з економічними інтересами польської шляхти та купецтва і їх зацікавленість у тому, аби за результатами Лівонської війни Москва не зуміла утвердитися на Балтійському побережжі, адже в цьому разі московське купецтво могло стати серйозним конкурентом на європейських ринках сільськогосподарської продукції.

Принципова відмінність у баченні сторонами характеру унії держав тривалий час гальмувала скликання загального об'єднавчого сейму. Так, литовсько-руська сторона виступала за рівноправний союз двох держав, які б і надалі зберігали свою внутрішньополітичну окремішність. Польська шляхта, в якості плати за свою військову допомогу, вимагала повної інкорпорації Великого князівства.

За таких підходів переговори щодо узгодження позицій затягувалися. Вони свідомо блокувалися то однією, то другою стороною. А нерідко взагалі досягали такої вибухонебезпечної межі, що, здавалось, розв'язання конфлікту можливе лише за умови застосування сили. Утім розвиток збройного протистояння з Москвою змушував до інтенсифікації унійних процесів.

Скликання спільного сейму сенаторів і земських послів від Польської Корони та Великого князівства було призначено в Любліні на січень 1568 р. Інтереси українських земель Великого князівства на Люблінському вальному сеймі представляли понад ЗО осіб - воєвод, каштелянів, старост, хорунжих, а також земських послів та членів княжих родин. Найбільш впливовими серед них були князі Василь (Костянтин) Острозький, Олександр Чорторийський, Андрій Вишневецький, Роман Сангушко.

Зважаючи на принципові розбіжності сторін та їх небажання поступатися власною позицією, згода щодо вирішення проблеми об'єднання держав була досягнута лише влітку 1569 р. А перед тим партія Радзивіллів, котра на той час являла собою домінуючу політичну силу Литви, у знак протесту на спроби тиску польської сторони у справі реалізації її унітарного проекту, 1 березня 1569 р. полишили сейм та повернулися на Батьківщину. Опоненти потрактували цей демарш як вияв слабкості й домоглися від Сигізмунда Августа рішучих дій у відповідь. Аби змусити литовців до поступок, уже 5 березня було проголошено акт інкорпорації до складу Корони Польської Підлипни я та Волині. У такий спосіб польська шляхта домоглася собі того, що намагалася безуспішно зробити, починаючи з XIV ст. Через декілька днів король вислав до тих земель універсали та листи, якими закликав місцевий нобілітет прибути до Любліна з метою складання присяги на вірність Короні. В разі непослуху Сигізмунд II Август погрожував покараннями - відбиранням посад і местностей. Під загрозою їх втрати більшість шляхти прибули на сейм і погодилися з волею короля, склали йому присягу вірності.

Безпроблемне прилучення Волині до Корони пробудило у польської шляхти апетит, і наступним кроком стала інкорпорація Київського та Брацлавського воєводств. Такий поворот справ обурив литовську аристократію, яка навіть розпочала підготовку до війни з Польщею. Розмови про приведення в мобілізаційну готовність польського війська велися і в оточенні короля. Усе ж до збройного протистояння справа не дійшла. Під натиском литовсько-білоруської шляхти, яка провела свій з'їзд у Вільно, пани-рада повернулися до переговорів з польською стороною.

6 червня сеймові дебати у Любліні були продовжені. На них литовська знать наполягала на тому, аби було застережено самостійність Великого князівства, в тому числі й передбачено право проведення особливого коронаційного церемоніалу у Вільно. Крім того, категорично заперечувалась проведена інкорпорація українських земель до складу Корони. Але ні король, ні коронний сейм на це не пішли, і, врешті-решт, 1 липня було підписано акт Люблінської унії - без поступок, яких домагалася литовська аристократія, але все ж компромісний за своїм характером.

Зокрема, актом проголошувалося об'єднання Корони Польської та Великого князівства Литовського в одну неподільну цілісність Річ Посполиту. На чолі цієї об'єднаної держави мав стояти один монарх, котрий одночасно проголошувався і польським королем, і великим князем литовським. Вищим законодавчим органом держави конституювався спільний сейм. Спільною мала бути зовнішня політика Корони та Великого князівства. Шляхта, як польська, так і литовсько-руська, отримувала однакові права на території всієї Речі Посполитої. Натомість кожна її частина зберігала власну структуру державних посад, окремі збройні сили, фінансову систему та скарб, власну монету. Спільний сейм, у відповідності з актом 1 липня 1569 р., мав приймати свої особливі закони для Корони Польської та Великого князівства Литовського.

Місце і роль українських земель у новоствореній державі обумовлювалися загалом пасивною роллю українських послів на Люблінському сеймі, зокрема у відстоюванні вимог політичного змісту. Так, руські князі домоглися гарантування цілісності територій українських воєводств та непорушності місцевих традицій. На інкорпорованих землях і надалі головним законодавчим кодексом залишався Литовський Статут. Руська мова проголошувалася мовою публічного й державного спілкування на вічні часи. На територіях українських воєводств усі місцеві уряди, посади та почесні титули могли надаватися лише мешканцям відповідних земель. Православній шляхті була гарантована рівність з католиками в отриманні цих самих урядів і почестей. Проте політична суб'єктність України-Русі як рівноправного партнера Корони Польської та Великого князівства Литовського люблінськими постановами не передбачалась. Негативні ж наслідки цього упущення виявлять себе уже з початком XVII ст.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 2. Україна в ранній Новий час“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час
  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики