Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

Історія України

"Культ особи" і сталінська "революція зверху" - явища взаємопов'язані. Не дивно, що і зародились вони одночасно. 21 грудня 1929 р. Сталіну виповнилося 50 років, і центральний орган ВКП(б) газета "Правда" присвятила свої сторінки ювілею вождя. Зі статей М.Калініна "Керманич більшовизму", А.Мікояна "Залізний солдат ленінської гвардії", К.Ворошилова "Сталін і Червона Армія", С.Орджонікідзе "Твердокам'яний більшовик", А. Бубнова "Ленінець, організатор, вождь" та інших керівних діячів партія і країна дізналися, хто такий Сталін: організатор Великої жовтневої соціалістичної революції, творець Червоної армії і натхненник її славних перемог над білогвардійськими арміями і військами інтервентів, відданий охоронець ленінської генеральної лінії і принциповий борець з опозиційними наскоками на неї, талановитий теоретик ленінізму і гідний продовжувач справи Леніна, вождь світового пролетаріату. У зв'язку з ювілеєм у країні були надруковані велетенськими тиражами портрети вождя і "ювілейні матеріали". В "червоних куточках" на підприємствах, у приміщеннях партійних комітетів, виконавчих комітетів рад, керівних органів професійних спілок з'явилися бюсти Сталіна.

Частина "ленінської гвардії", яка перейшла в опозицію насаджуваній атмосфері бездумного підпорядкування нижчих партійних інстанцій вищим, марно робила спроби подолати вождистські традиції. Більша ж частина "ленінської гвардії" підтримала генсека в його намірах, тому що бажала зберегти владу в своїх руках. Для цього треба було підкласти економічний фундамент під тоталітарний режим, тобто продовжити розпочату Леніним "революцію зверху". Основна частина партії бездумно пішла услід за "гвардією". Ні ті, ні інші не здогадувалися, що їх чекає на шляху "соціалістичного будівництва".

На конференції аграрників-марксистів 27 грудня 1929 р. Сталін виступив із промовою "До питань аграрної політики в СРСР", в якій проголосив розгортання наступу по всьому фронту проти "капіталістичних елементів села". Уперше відкрито декларувалася здійснювана вже з літа 1929 р. "революція зверху". Репресії проти заможного селянства знаменували собою як початок "революції зверху", так і утвердження сталінського культу. Культ Сталіна зростав на репресіях, живився ними. Метою репресій було не тільки попередження можливих виступів тих, хто переслідувався владою, а й лякання, застрашування, тероризування всього оточуючого населення.

Третя "генеральна чистка" РКП(б)-ВКП(б) була найбільш тривалою і жорсткою. Вона продовжувалася (з деякими термінологічними поправками) повних чотири роки, і уперше на весь час її тривання прийом у партію було припинено. Подібно до того, як більшовики після захоплення контролю над радами у 1917 р. змінили їх склад і відтоді формували його відповідно до своїх потреб, Сталін після захоплення контролю над політбюро ЦК почав формувати багатомільйонну партію так, як це було йому зручно. Зручною він вважав партію, поділену на дві частини - внутрішню і зовнішню. Внутрішня партія повинна була беззастережно виконувати його настанови в державному управлінні і служити противагою для органів державної безпеки, які теж будувалися на засадах залізної дисципліни і цілковитої слухняності вождеві. Сталін фактично звільнив органи державної безпеки від підпорядкованості радянським та партійним органам влади на місцях і замкнув на собі керівництво цією суворо централізованою системою. Зовнішня партія була масовою і не причетною до реальної влади. Вона мала виконувати, подібно до профспілок і комсомолу, функції "передавального пасу" від влади до всієї маси населення, щоб тримати в полі зору влади кожну окремо взяту людину.

Формування багатомільйонної партії мусило здійснюватися шляхом масових наборів. З початку 30-х pp. у практику увійшли масові набори, приурочені до святкових подій ("першотравневий набір", "жовтневий набір" та ін.). Наприклад, партійний комітет Макіївського металургійного заводу за два дні прийняв у партію 561 особу.

10 липня 1934 р. політбюро ЦК ВКП(б) прийняло постанову про реорганізацію каральних структур - на базі ОДПУ постав Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР на чолі з П Ягодою і H К ВС союзних республік. НКВС УСРР на чолі з В.Балицьким складався з управлінь державної безпеки, робітничо-селянської міліції, прикордонної та внутрішньої охорони, інших структур. УДБ НКВС УСРР складалося з відділів: оперативного, економічного, секретно-політичного, особового, транспортного, закордонного, спеціального, обліково-статистичного. Це управління за чисельністю штатних і позаштатних співробітників багатократно перевищувало всі наркомати та інші відомства. Однак зовнішньо воно ніби розчинилося серед інших управлінь та відділів НКВС, включно з відділом реєстрації актів громадянського стану і пожежним.

Одночасно з утворенням загальносоюзного НКВС була прийнята постанова політбюро ЦК ВКП(б) "Про роботу судів і прокуратури". В ній визначався новий порядок судочинства "у зв'язку з організацією Нарком-внусправ Союзу PCP і майбутньою передачею на розгляд судових органів справ, що проходили раніше у позасудовому порядку". Передбачалося створити спеціальні колегії при верховних республіканських, краєвих і обласних судах для розгляду справ про державні злочини та злочини проти порядку управління.

"Генеральна чистка" державної партії закінчувалася. Кількість осіб, заарештованих органами державної безпеки, в Україні скоротилася за 1934 р. майже уп'ятеро. Все це разом з реорганізацією ОДПУ, що подавалася як мало не ліквідація зловісного відомства, вселяло надію на те, що шестирічна смуга жахливих репресій лишається позаду.

1 грудня 1934 p. у Ленінграді було вбито С.Кірова. Ввечері того ж дня з ініціативи Сталіна секретар президії ЦВК СРСР А.Єнукідзе підписав постанову "Про порядок ведення справ про підготовку або здійснення терористичних актів". Згідно з постановою строк розслідування таких злочинів скорочувався до 10 днів, розгляд справ у суді проводився без участі адвоката і прокурора, оскарження вироку і клопотання про помилування не допускалися, а вирок здійснювався негайно після винесення. Призначений у 1935 р. Прокурором СРСР А.Вишинський скасував прокурорський нагляд за законністю у діяльності органів державної безпеки у справах про державні злочини.

У грудні 1934 р. чекісти на швидку руку організували три групи "терористів" - у Москві, Ленінграді та Києві. Російським групам було надане білогвардійське забарвлення, а українській - галичанське. Зважаючи на поспіх і на властивий сталінським чекістам другої половини 30-х pp. низький інтелект, мотиви поведінки "змовників" і "терористів" виглядали абсурдно. Однак непрофесійний почерк аж ніяк не позначився на долі тих, хто потрапив у лабети УДБ. Більшість зі звинувачених приїхала в радянську Україну з Галичини на запрошення уряду УСРР. Всі вони були добре відомими письменниками, культурними і громадськими діячами. Керівником київської групи проголосили А.Крушельницького, який перед тим редагував у Польщі українські журнали радянофільського напрямку. 17 грудня синів А.Крушельницького Івана і Тараса в числі 27 звинувачених у справі "Об'єднання українських націоналістів" розстріляли, справу разом зі справами восьми інших звинувачених (Б.Бачинського, В.Мисика, Л.Коваліва та ін.) відправили на дослідування. У березні 1935 р. Крушельницького заслали на Соловки, а в жовтні 1937 р. розстріляли. Переважна більшість інших членів його сім'ї теж були заарештовані й загинули в концтаборах - дружина Марія, дочка Володимира, сини Богдан і Остап.

Сталін скористався вбивством Кірова, шоб в інший спосіб продовжити "генеральну чистку" партії. Перевірка партійних документів тривала весь 1935 р., а кампанія з обміну документів розтягнулася на період із квітня по вересень 1936 р. В ході перевірки було виключено з партії 33 872, а під час обміну - 4269 осіб. Перебування в партії ставало небезпечним, як це розуміли найбільш далекоглядні комуністи. 1 справді, "Велику чистку" незабаром замінив "Великий терор".

Масові репресії 1937-1938 рр. поширилися на все суспільство. Небачений раніше терор привертає увагу багатьох дослідників у всьому світі своєю загадковістю. Кампанія розкуркулення 1929-1931 рр. і терор голодом 1932-1933 рр. були зрозумілі: Сталін заганяв селян у колгоспи і придушував небажання колгоспників працювати за умовами, продиктованими державою. "Генеральна чистка" в партії 1933-1936 рр. теж була зрозумілою. Нарешті, були зрозумілі мотиви диктатора, який за допомогою Постишева організував в 1933-1934 рр. погром української інтелігенції. Але ніхто не міг визначити прихованих цілей Великого терору 1937-1938 рр. Він не мав яскраво вираженого класового або національного забарвлення і здійснювався більш-менш рівномірно (в кількісних вимірах) по всій території країни. Його спалах відбувався вже після офіційно оголошеної "перемоги соціалізму", отже, він не міг бути знаряддям "соціалістичного будівництва", як попередні форми комуністичного терору.

Репресії стали масовими після пленуму ЦК ВКП(б) в лютому-березні 1937 р. У промові на цьому пленумі ЦК Сталін заявив, що країна опинилася у надзвичайно небезпечному становищі через підступну діяльність саботажників, шпигунів і диверсантів. 2 липня 1937 р. політбюро звернулося з таємною телеграмою до секретарів обкомів, крайкомів, ЦК національних компартій, в якій говорилося: "Помічено, що велика частина колишніх куркулів і карних злочинців, висланих в один час з різних областей у північні і сибірські райони, а потім після відбуття строку повернулися в свої області, є головними призвідниками всякого роду анти радянських і диверсійних злочинів, як у колгоспах та радгоспах, так і на транспорті і в деяких галузях промисловості". Далі в телеграмі пропонувалося взяти на облік усіх, хто повернувся після заслання на Батьківщину, негайно заарештувати і розстріляти через "трійки" "найбільш ворожих", а інших переписати і вислати в райони за вказівкою НКВС. НКВС СРСР підготував оперативний наказ за № 00447, згідно з яким у найближчі чотири місяці підлягали викриттю й репресуванню 259 450 осіб (з них на розстріл - 72 950). Наказ давав право місцевим керівникам звертатися до центрального керівництва з проханнями про збільшення лімітів.

Щоб змусити заарештованих признатися у не скоєних тяжких злочинах і назвати прізвища спільників, чекістам був даний дозвіл на вжиття фізичних засобів впливу на допитуваних.

Поза рамками загальної операції з винищення "антирадянських елементів" у 1937 р. проводилися деякі спеціальні акції з репресування німців, поляків і так званих харбінців, тобто колишніх працівників Китайсько-Східної залізниці (КВЖД), які повернулися в СРСР після її продажу в 1935 р.

Сталін був незадоволений тим, як київський компартійно-радянський центр здійснює керівництво репресіями в другій половині 1937 р. Це незадоволення дорого обійшлося всім українським керівникам. Із 62 членів ЦК КП(б)У, обраного XIII з'їздом КП(б)У у червні 1937 p., 56 були оголошені ворогами народу. З 11 членів політбюро ЦК КП(б)У було репресовано 10. Вижив тільки Г.Петровський, якого усунули від влади, але не заарештували, оскільки він перебував у Москві. П.Постишев, а потім і С.Косіор були відкликані в Москву на інші посади, але незабаром репресовані.

У другій половині 1938 р. Великий терор пішов на спад. Розгляд справ "трійками" та проведення "масових операцій щодо арештів і виселення" були заборонені. 24 листопада від посади наркома внутрішніх справ був звільнений Єжов.

За даними, які наводив М.Хрущов на червневому пленумі ЦК КПРС 1957 p., за 1937-1938 pp. було заарештовано понад півтора мільйона осіб, з них 680 692 розстріляно. Комісія президії ЦК КПРС, яку очолював М.Шверник, на початку 1963 р. склала довідку, за якою в 1937-1938 pp. було арештовано 1 372 392 особи, з них 681 692 особи розстріляно.

В межах України було заарештовано 265 669 осіб. Тоді ж розглянули справи 198 918 осіб, з них 123 421 були розстріляні, 68 823 - відправлені у виправно-трудові табори, 4124 ув'язнені в тюрмах, 1067 - засуджені до заслання і тільки 658 осіб - звільнені. На Україну припала приблизно п'ята частина загальносоюзних арештів і розстрілів.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"
  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики