В умовах цілковитого оточення, гострої нестачі харчів і військових припасів козаки пішли на переговори з польським командуванням. Зважаючи на величезні людські і матеріальні втрати коронної армії, гетьман Потоцький не став баритися з укладенням миру та, відповідно, не висував аж надто важких умов. Зокрема, він навіть не ставив питання про видачу керівників повстання, як це було в минулому році. Одначе й прийняти те, що було ухвалено 28 липня 1638 р. під Старицею, для козацтва було нелегким завданням. Так, повстанці повинні були видати гармати та військові клейноди, відправити до панських маєтків збіглих селян і міщан, визнати призначених їм старшого та полковників.
Наприкінці листопада 1638 р. в урочищі Маслів Став за розпорядженням Миколая Потоцького відбулася так звана заключна комісія з козаками, на якій козацтво було змушене визнати постанови "Ординації Війська Запорозького". Тут же козакам-реєстровцям було представлено комісара - шляхтича Петра Коморовського - та оголошено кандидатури нових полковників і військових осавулів, рекрутованих майже винятково з поляків.
Після цього в історії Речі Посполитої наступив період, названий десятиліттям золотого спокою. Проте, зважаючи на ту ціну, яку заплатило за неї українське козацтво, спокій міг бути лише перепочинком, часом збирання сил для нових, ще більш запеклих герців.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.“ на сторінці 3. Приємного читання.
