Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

Історія України

Важливою складовою економічного життя України XIX ст. було входження у світовий економічний простір. Становлення системи міжнародної торгівлі України доби модернізації припадає на 20-50-ті рр. XIX ст. і було пов'язане з вивозом збіжжя. Центром експортної торгівлі стало новоутворене місто-порт Одеса. Причинами, що стимулювали в цей час вивіз хліба з одеського порту, були неврожай в Європі 1816 р., коли дощі знищили поля, і війна європейської коаліції з Наполеоном, яка виснажила всі запаси. Важливою передумовою пожвавлення хлібної торгівлі Чорним морем був Адріанопольський мир 1829 р., який надавав право вільного проходу через протоки Боспор і Дарданелли країнам, що мали мирні стосунки з Османською імперією.

Успіхи в завоюванні світового ринку зерна спонукали центральний уряд підтримати ідею надання місту-порту права порто-франко (1819- 1859), тобто здійснення вільної безмитної торгівлі, що сприяло залученню іноземних капіталів для здійснення експортних операцій та нарощення обсягів хлібної торгівлі, прилученню українського хліборобства до світового хлібного ринку, а також пожвавленню імпортної торгівлі.

Основним продуктом одеського експорту було зерно. Окрім пшениці, предметами вивозу були сало, ліс, канати, залізо. Експорт зерна мав усталену тенденцію до збільшення; у 1839 р. він становив 1 млн чвертей *, у 1846 р. - 2 млн, а в 1847 р. досяг відмітки близько 2,8 млн чвертей. Цей злет експортної торгівлі Півдня був зумовлений голодом в Європі 1847 р. Основним споживачем пшениці, що експортувалася з теренів України, була Англія. Якщо в 1846-1847 рр. доля зерна з українських ринків становила 2,8 % усього імпорту хліба до Англії, то напередодні Кримської війни (1853-1856) цей показник сягнув 50 %. Зерно українських виробників через Одеський порт експортувалось, окрім Англії, до Голландії, Бельгії", Франції.

Предметами імпорту до імперії через Україну були фрукти, напої, чай, кава, тютюн, текстильні та ювелірні вироби, тканини, шовк, папір, аптекарські матеріали (зокрема опіум). (Характерна деталь: в 1820-1830-ті рр. вартість ввозу товарів була набагато менша, ніж вартість предметів експорту.) На імпортні товари завдяки режиму порто-франко збиралася лише 1/5 мита.

Близьке розташування до європейських локальних ринків, дешевші ціни на продукцію зробили Південну Україну одним з лідерів світового ринку зерна Якщо протягом 1860-1864 рр. з Одеського порту на світовий ринок було вивезено близько 78 млн пудів зерна, то за 1885-1889 обсяг експорту досяг 226 млн пудів. На долю України припадала найбільша частка загальноімперського експорту зернових - 60 % пшениці та 32 % жита. Основним імпортером українського зерна стає Італія, що становило від 1/3 до 4/5 зернового імпорту.

У 1870-ті рр. міжнародна торгівля, що велася через українські міста-пор-ти, значно розширяється географічно і за асортиментом. З 1872 р. розпочинаються торговельні стосунки з Китаєм, звідки імпортується чай. Одеса стає центром "чайної торгівлі". Вона мала монопольне право торгівлі з Владивостоком, Сахаліном, російськими володіннями в Японському морі.

Наприкінці XIX ст. суттєво змінюється розподіл ролей в економічній стратегії міст-портів Південної України. Зокрема, позиції лідера світового ринку зерна поволі втрачає Одеса. Однією з причин - невідповідність Одеського порту європейським стандартам: верфі застарілі, розвантажувальні пристрої недосконалі, неглибока гавань, нестача складських приміщень, відсутність зернових елеваторів. На конкурентоспроможність Одеського порту впливав робітничий рух, виступи докерів, часті страйки. Після повстання на " Потьомкіні" обладнання корабелень було пошкоджено, від доків залишилися згарища, знищено товарів на 9 млн крб. З огляду на це увага уряду зосередилася на Миколаєві. Перевага Миколаєва перед Одесою полягала в тому, що він мав краще залізничне сполучення. Робоча сила тут була дешевша, ніж в Одесі, страйки були набагато рідшими. Миколаїв експортував не лише зерно, а також марганцеву руду та вугілля.

Ще одним конкурентом Одеси як експортера зерна наприкінці XIX ст. стає Херсон. Зростанню ролі портової торгівлі Херсона сприяло непогане залізничне сполучення, яке давало змогу в належній кількості завозити зерно і вугілля. Як торговий порт Херсон почав активно функціонувати з 1902 р. Тоді річний обсяг експорту обчислювався сумою в 2 млн франків, а на 1909 р. він виріс до 125 млн.

Між чорноморськими портами України наприкінці XIX - початку XX ст. існувала гостра конкуренція, про що свідчать обсяги експорту: у 1909 р. Миколаїв експортував понад 100 млн пудів зерна та сушених овочів, Херсон - 45 млн, Одеса - 34 млн. На початку XX ст. спостерігався "торговельний занепад" Одеси: якщо в 1897-1906 рр. на Одесу припадало 32,5 % чорноморського експорту, то в 1907 р. - лише 24 %. Миколаїв випереджав усі чорноморські порти за обсягом вивезення зерна. Експорт хліба з Південної України був припинений на початку Першої світової війни.

У 70-ті рр. XIX ст. на світові ринки збуту вийшли українські цукровари. Пунктами призначення їх продукції стали європейські та азіатські торговельні центри - Лондон, Гамбург, Кельн, Страсбург, Марсель, Константинополь. Тоді через неврожай тростини ціни на цукор в Європі підвищилися на 60 %. Падіння курсу російського карбованця стимулювало експортні операції, важливою умовою завоювання міжнародних цукрових ринків була протекціоністська політика російського уряду, зокрема сприятлива митна і акцизна, акціонерне законодавство. Для пожвавлення експорту цукру уряд став використовувати практику поверненого акцизу. Повернений акциз означав не що інше, як завуальовану вивізну премію цукропромисловцям.

З політичної точки зору державне регулювання галузі слугувало інструментом розширення ринків збуту, сфер економічного впливу на країни з менш розвинутою торговельно-промисловою сферою.

Одним з ефективних шляхів входження України у світовий економічний простір було залучення іноземних капіталів. Політика "відчинених дверей" щодо іноземних інвесторів свідомо проводилася центральним урядом для стимулювання модернізації економіки, яка потребувала великих капіталовкладень. Митна політика та "м'яке законодавство" сприяли заохочуванню іноземного капіталу. Високі митні ставки на імпортні товари сприяли ввозу не товарів, а капіталу. Підприємці-іноземці, які приймали російське підданство, підпорядковувалися загально імперській юрисдикції та отримували право на отримання державних пільг.

Найбільш привабливими для іноземних інвесторів були нові або змодернізовані галузі важкої промисловості - гірничовидобувна та металургійна, а також транспортне і сільськогосподарське машинобудування. Іноземні підприємці намагалися проникнути в легку, зокрема харчову, промисловість України, але тут панівні позиції зберігав національний капітал.

Найсильніші позиції в економіці України мав французький капітал (капіталовкладення якого на 1900 р. складали 226 млн крб), а за темпами проникнення в економіку України усіх випереджав бельгійський капітал, розміри якого за 10 років збільшилися в 12 разів: з 25 млн крб у 1890 р. до 297 млн крб у 1900 р. Частка французьких капіталів становила 220 млн франків; бельгійських - 155 млн крб, або 1/2 усіх їх вкладів в Російській імперії; німецьких - 30 млн крб, або 1/15 усіх вкладів; англійських - 23 млн крб, або 1/2 вкладів в економіку Росії. Французькі підприємці зайняли домінуючі позиції в металургійній та добувній промисловості, проникали їх капітали і в цукрову промисловість. Бельгійці майже повністю монополізували залізорудну промисловість. Німці вкладали кошти в банкову справу, машинобудівну промисловість та харчову галузь, англійці - в чавуноливарні та залізо обробні заводи.

Окрім добувної та металургійної промисловості, іноземний капітал мав сильні позиції в машинобудівній галузі. Транспортне машинобудування контролювалося німецьким (паровозобудівні заводи Луганська та Харкова) та бельгійським капіталом (вагонобудівний завод в Катеринославі). Провідну роль відігравав іноземний капітал в галузі сільгоспмашинобудування. Із 170 засновників заводів сільгосптехніки в Україні іноземці становили 35 %, росіяни - 22,3, євреї - 20,5, поляки - 10, а українці - лише 4 %.

Іноземним підприємцям вдалося проникнути в монопольну галузь національного капіталу - цукропромисловість. Німці стали власниками 2 цукрових і 1 цукрорафінадного, французи - 3 цукрових і 2 цукрорафінадних заводів. Спільним франко-бельгійським підприємством став Тростянецький цукровий завод.

Експансія іноземних капіталів в економіку України в процесі її модернізації мала і негативні наслідки. По-перше, активне втручання досвідчених іноземних підприємців перешкоджало вітчизняним виробникам закріпитися в найбільш прибуткових галузях виробництва - кам'яновугільній, гірничорудній, металургійній, машинобудівній. У 1900 р. 80-90 % акціонерних капіталів у гірничозаводській галузі перебувало у власності іноземців. Акціонерні товариства з іноземним капіталом контролювали 1/2 видобутку вугілля та руди в Донецько-Криворізькому промисловому регіоні. Металургійна промисловість майже повністю була монополізована іноземним капіталом. В Катеринославській губернії, як свідчив губернатор у 1899 р., всі металургійні та металообробні заводи належали 34 іноземним акціонерним товариствам, основний капітал яких - 130 млн крб. По-друге, "казкові прибутки", що отримували іноземні підприємці внаслідок вторгнення в економіку України, давали їм підстави сприймати її як економічного донора Західної Європи. На підприємствах Донбасу прибутки їх іноземних власників були в 3-4 рази вищими, ніж на аналогічних підприємствах Європи.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки
  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики