Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

Історія України

У березні-травні 1930 р. компартійно-радянське керівництво СРСР здійснило цілий ряд кроків, спрямованих на заспокоєння селян, серед яких ширився могутній антиколгоспний рух. Серед інших заходів такого типу було опубліковане роз'яснення Наркомзему СРСР і Колгоспцентру про те, як реалізувати Примірний статут сільськогосподарської артілі в частині державних хлібозаготівель. Цим директивним документом встановлювалося, що для колгоспів у районах переважно зернового господарства норма здавання товарної зернової продукції заготівельним органам не повинна перевищувати від однієї чверті до однієї третини валового збору хліба.

Беручи до уваги, що в Україні налічувалося 23,5 млн осіб сільського населення і кожній людині на харчування відводилося 16 пудів, тобто 256 кг на 365 днів, загальний обсяг внутрісільського споживання не перевищував 376 млн пудів. Хлібозаготівельний план Україні з урожаю 1930 р. було встановлено за цим розрахунком, хоч і з деяким перевищенням - 440 млн пудів.

Обсяг зернових був цілком реальною цифрою, і його слід було віддати державі за будь-яких обставин, а загальна цифра врожаю являла собою розрахункову величину. Навіть у полі вона могла виявитися меншою внаслідок несприятливих погодних умов, що встановились після дати розрахунку - червня 1930 р. Невідомими залишалися й можливі втрати врожаю під час збирання, які були неминучими, але не увійшли у розрахунок. Ці втрати автоматично зменшували всі колгоспні фонди - продовольчий, фуражний, насіннєвий.

Нарешті, умови господарювання у 1930 р. були надзвичайно складними: колгоспники тільки вчилися працювати колективно. І вже на стадії вирощування врожаю виявилося, що держава платитиме за товарний хліб символічну ціну, - хлібозаготівлі сприймалися як конфіскація селянської продукції. Тому колгоспники на стадії збирання врожаю не працювали з належним ентузіазмом, що істотно підвищило втрати.

Хлібозаготівлі з урожаю 1930 р. тривали до червня 1931 р. З селянського сектору було викачано 393 млн пудів, а в цілому по УСРР - 477 млн пудів хліба. Це було на 167 млн пудів більше, ніж у попередньому році. Але рекордного показника товарності сільське господарство України досягло ціною цілковитого виснаження продуктивних сил.

Очікуваний врожай зернових у 1931 р. Укрколгоспцентр оцінював у кількості 845 млн пудів, тобто істотно менше, ніж у попередньому році. Це не допомогло: республіці встановили план заготівель в 510 млн пудів, у тому числі по селянському сектору - 434 млн. Заготівлі 1930-1931 рр. плавно перейшли в заготівлі 1931 - 1932 рр. Тривали вони так само довго. Про закон, згідно з яким норма здавання зерна не повинна перевищувати чверті або третини валового збору, давно забули. Встановлений на 1931 р. хлібозаготівельний план перевищував 60 % валового збору, який прогнозувався Укрзерноцентром. Проте спека і заливні дощі під час збирання хліба, з одного боку, і недбалість у роботі тих, хто працював на державу без оплати, призвели до істотних втрат урожаю. В результаті питома вага хлібозаготівель в реально зібраному врожаї перевищила 80 %. Було заготовлено 440 млн пудів хліба, у тому числі 396 тис. пудів у селянському секторі. Хлібозаготівлі тривали до пізньої весни 1932 р., поки у багатьох районах не залишилося жодних запасів продовольчого або фуражного зерна.

Отже, голод 1931 - 1932 рр. в Україні був обумовлений викачуванням хліба заготівлями з врожаїв 1930-1931 рр. Практично безперервні хлібозаготівлі, під час яких використовувалися всі силові методи, вилучили весь хліб. Якщо у селян не залишалися інші їстівні продукти, окрім хліба, вони гинули з голоду.

4 травня 1932 р. радник британського посольства в Москві В.Стренг доповідав у Лондон керівництву Форін офіс: "Українські селяни перебувають під загрозою голоду після доброго врожаю, який використано на потреби міст, приріст військових запасів, експорт або утворення насіннєвого фонду в інших частинах країни. Багато з них переміщується в міста у пошуках хліба. Худоба гине через відсутність фуражу або забивається на їжу".

Весною 1932 р. Харківський компартійно-радянський центр змушений був звернутися в Москву з проханням надати насіннєву і продовольчу допомогу населенню постраждалих від голоду районів. Москва виділила для колгоспів II 311 тис. пудів, а для радгоспів - 2189 тис. пудів продовольчого і насіннєвого фонду, але не припинила заготівель з урожаю 1931 р., які здійснювалися виключно репресивними методами. У вражених голодом районах люди гинули внаслідок вивезення в рахунок заготівель усього наявного хліба. Протиприродна смертність в Україні у 1932 р., яка може пояснюватися тільки фактором голоду, оцінюється в 144 тис. осіб. Випадки голодної смерті в листопаді-грудні 1932 р. ще не набули катастрофічного характеру. Тому позанормальну смертність 1932 р. слід віднести в основному на карб хлібозаготівель з урожаю 1931 р.

Історія голодомору 1932-1933 років починається з 111 конференції КП(б)У, яка відбулася в Харкові 6-9 липня 1932 р. На відміну від інших пленумів ЦК і партконференцій ця конференція мала в порядку денному тільки одне питання, яке звучало так: "Про підсумки весняної посівної кампанії, про хлібозаготівельиу та збиральну кампанії і завдання організаційно-господарського зміцнення колгоспів".

Жахливі хлібозаготівлі з урожаю 1931 p., які викликали десятки тисяч смертних випадків від голоду, закінчилися за кілька тижнів до скликання 111 партконференції. Третя колгоспна весна яскраво показала фізичну і моральну виснаженість колгоспників. Низовим органам влади доводилося з величезними зусиллями мобілізовувати колгоспників на засів полів, адже вони не мали будь-яких матеріальних стимулів до прані. А Москва знову вимагала від українських колгоспників, як і в минулі роки, максимально можливу частку вирощеного врожаю. З мстою довести це до свідомості харківських керівників і 628 делегатів республіканської партійної організації на конференцію приїхали головні діячі з найближчого оточення Й.Сталіна - В.Молотов і Л.Каганович. Український хліб як ніколи був потрібний керівникам ВКП(б), щоб подолати кризу, збільшити експорт зернових і поліпшити продовольче становище в хлібоспоживаючих областях, де починався голод. Долати кризу за рахунок зменшення обсягу капіталовкладень в об'єкти важкої індустрії Сталін не бажав, хоч немало людей в його оточенні вже змирилися з неминучістю такого рішення. Озвучуючи на конференції позиції Сталіна, Молотов довів до відома делегатів конференції, що політбюро ЦК ВКП(б) затвердило для селянського сектору республіки план хлібозаготівель у розмірі 356 мли пудів. Він був меншим, ніж плани попередніх двох років, але не набагато. Для України такий план був явно непосильним. Але конференція прийняла його і запропонувала областям встановити завдання для районів з тим, щоб не пізніше серпня про свої зобов'язання перед державою знали сільради та колгоспи.

Хлібозаготівлі з нового врожаю в Україні почалися у червні 1932 р. Щоб врятувати своє життя, селяни намагалися хоч що-небудь з вирощеного ними врожаю 1932 р. врятувати для себе. Цим пояснювалося відставання хлібозаготівель від затвердженого графіка і від графіка поставок у минулому році.

Кремль розглядав відставання як намір селян пустити хліб у продаж з метою збагачення. 20 липня Сталін написав листа Кагановичу і Молотову з розпорядженням негайно розробити і прийняти закон про охорону державного і колгоспного майна з "драконівськими" заходами: як мінімум - десять років ув'язнення, як правило - смертна кара. Внаслідок цього розпорядження ЦВК і РНК СРСР прийняли 7 серпня 1932 р. постанову "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності". Мірою судової репресії за розкрадання колгоспного і кооперативного майна обиралася виша міра соціального захисту - розстріл з конфіскацією всього майна. За "пом'якшуючих обставин" розстріл замінювався позбавленням волі на строк не нижче 10 років.

В Кремлі чудово розуміли, що хлібозаготівлі в 356 млн пудів з селянського сектору України є нереальними, але не поспішали зі зниженням плану. В результаті серпневої атаки на село харківському керівництву вдалося вичавити в хлібозаготівлю 47 млн пудів. Після цього політбюро ЦК ВКП(б) дозволило 2 вересня Комітету із заготівель сільськогосподарської продукції при РПО знизити річний план хлібозаготівель Україні на 40 млн пудів. Найбільше зниження мали постраждалі від голоду Вінницька (9 млн пудів) і Київська (11 млн пудів) області.

У вересні 1932 р. Україна віддала державі 59 млн пудів зерна. Після цього резерви хліба нового врожаю виявилися вичерпаними. За станом на 5 жовтня план хлібозаготівель виконали тільки 1403 колгоспи (з наявних 23 270). ЦК КП(б)У мобілізував на хлібозаготівлі десятки тисяч компартійних, комсомольських, радянських і профспілкових працівників - практично всю свою номенклатуру. Одночасно були мобілізовані робітники з промислових підприємств і транспорту, вчителі, працівники вищої школи та ін. У жовтні 1932 р. Сталін вирішив надати цій армії заготівельників нове керівництво. В основні хлібовиробні регіони країни були направлені комісії з надзвичайними повноваженнями на чолі з головою РНК СРСР В.Молотовим (в Україну), секретарем ЦК ВКП(б) Л.Кагановичем (на Північний Кавказ) і секретарем ЦК ВКП(б) П.Постишевим (у Поволжя).

Прибувши в Україну, Молотов продиктував дві постанови під назвою "Про заходи по посиленню хлібозаготівель", у яких передбачалися каральні заходи, спрямовані одночасно на дві мети: по-перше, заготівлю хліба; по-друге, покарання селян, у яких не було знайдено хліба. Боржниками із хлібозаготівель були 21 867 колгоспів, тобто майже все українське селянство (за винятком 1403 колгоспів). Знайти у них хліб було дуже важко. Навіть вивезення всіх насіннєвих, продовольчих і фуражних фондів не забезпечувало виконання вже двічі скороченого хлібозаготівельного плану. Це означало, в кінцевому підсумку, що майже все селянство республіки підпадало під дію тих пунктів постанов, які стосувалися покарання за відсутність хліба. Такі пункти у дещо замаскованому вигляді були націлені на нехлібні продовольчі запаси селян, які забезпечували їх існування впродовж грудня 1932 - червня 1933 рр., тобто до нового врожаю. Йшлося про те, щоб покарати боржників із хлібозаготівель конфіскацією продовольчих запасів. Цей сталінський удар націлювався в найбільш вразливе місце непокірного селянства. Адже після ліквідації приватної і кооперативної торговельних мереж купити продовольство у крамницях було практично неможливо як у місті, так і в селі.

Постановою від 18 листопада заборонялося будь-яке витрачання натуральних фондів, утворених у колгоспах, які не виконали хлібоздачу. Райвиконкоми зобов'язувалися негайно організувати перевірку цих фондів і призначити в усіх артілях осіб, відповідальних за їх зберігання. Отже, на все наявне зерно накладався арешт. Райвиконкомам надавалося право перераховувати у фонд хлібозаготівель натуральні фонди колгоспів. Артілі, які видавали натуральні аванси в рахунок трудоднів або для громадського харчування понад встановлені норми (15 % від фактичного обмолоту), повинні були негайно організувати повернення "незаконно розданого хліба".

Райвиконкоми повинні були організувати вилучення у колгоспів, одноосібників, робітників радгоспів хліба, розкраденого під час косовиці, обмолоту і перевезення. Цей пункт постанови означав, що держана санкціонує проведення масових обшуків з негайною конфіскацією знайденого хліба. Вважалося, що хліб, знайдений у селян, може бути тільки розкрадений. На підставі постанови ЦВК та РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. вимагалося притягати до суду як розкрадачів державного та громадського майна бухгалтерів, рахівників, комірників, завгоспів, вагарів, котрі приховали хліб від обліку.

У листопаді 1932 р. Наркомат юстиції УСРР створив судово-слідчі бригади для сприяння роботі хлібозаготівельних органів. Прокурорів зобов'язали негайно повідомляти їх про кожний випадок "бюрократизму, тяганини й гнилого лібералізму з боку окремих працівників юстиції". Функції нагляду за виконанням директив у справі хлібозаготівель забезпечували: трійка при РНК УСРР (з листопада 1932 р.), в областях - комісії у складі секретаря обкому, голови контрольної комісії і прокурора області, а в районах і великих населених пунктах - дільничні групи у складі прокурора, народного судді та слідчого, які керували діяльністю близько 700 судово-слідчих бригад.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.
  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики