У березні-травні 1930 р. компартійно-радянське керівництво СРСР здійснило цілий ряд кроків, спрямованих на заспокоєння селян, серед яких ширився могутній антиколгоспний рух. Серед інших заходів такого типу було опубліковане роз'яснення Наркомзему СРСР і Колгоспцентру про те, як реалізувати Примірний статут сільськогосподарської артілі в частині державних хлібозаготівель. Цим директивним документом встановлювалося, що для колгоспів у районах переважно зернового господарства норма здавання товарної зернової продукції заготівельним органам не повинна перевищувати від однієї чверті до однієї третини валового збору хліба.
Беручи до уваги, що в Україні налічувалося 23,5 млн осіб сільського населення і кожній людині на харчування відводилося 16 пудів, тобто 256 кг на 365 днів, загальний обсяг внутрісільського споживання не перевищував 376 млн пудів. Хлібозаготівельний план Україні з урожаю 1930 р. було встановлено за цим розрахунком, хоч і з деяким перевищенням - 440 млн пудів.
Обсяг зернових був цілком реальною цифрою, і його слід було віддати державі за будь-яких обставин, а загальна цифра врожаю являла собою розрахункову величину. Навіть у полі вона могла виявитися меншою внаслідок несприятливих погодних умов, що встановились після дати розрахунку - червня 1930 р. Невідомими залишалися й можливі втрати врожаю під час збирання, які були неминучими, але не увійшли у розрахунок. Ці втрати автоматично зменшували всі колгоспні фонди - продовольчий, фуражний, насіннєвий.
Нарешті, умови господарювання у 1930 р. були надзвичайно складними: колгоспники тільки вчилися працювати колективно. І вже на стадії вирощування врожаю виявилося, що держава платитиме за товарний хліб символічну ціну, - хлібозаготівлі сприймалися як конфіскація селянської продукції. Тому колгоспники на стадії збирання врожаю не працювали з належним ентузіазмом, що істотно підвищило втрати.
Хлібозаготівлі з урожаю 1930 р. тривали до червня 1931 р. З селянського сектору було викачано 393 млн пудів, а в цілому по УСРР - 477 млн пудів хліба. Це було на 167 млн пудів більше, ніж у попередньому році. Але рекордного показника товарності сільське господарство України досягло ціною цілковитого виснаження продуктивних сил.
Очікуваний врожай зернових у 1931 р. Укрколгоспцентр оцінював у кількості 845 млн пудів, тобто істотно менше, ніж у попередньому році. Це не допомогло: республіці встановили план заготівель в 510 млн пудів, у тому числі по селянському сектору - 434 млн. Заготівлі 1930-1931 рр. плавно перейшли в заготівлі 1931 - 1932 рр. Тривали вони так само довго. Про закон, згідно з яким норма здавання зерна не повинна перевищувати чверті або третини валового збору, давно забули. Встановлений на 1931 р. хлібозаготівельний план перевищував 60 % валового збору, який прогнозувався Укрзерноцентром. Проте спека і заливні дощі під час збирання хліба, з одного боку, і недбалість у роботі тих, хто працював на державу без оплати, призвели до істотних втрат урожаю. В результаті питома вага хлібозаготівель в реально зібраному врожаї перевищила 80 %. Було заготовлено 440 млн пудів хліба, у тому числі 396 тис. пудів у селянському секторі. Хлібозаготівлі тривали до пізньої весни 1932 р., поки у багатьох районах не залишилося жодних запасів продовольчого або фуражного зерна.
Отже, голод 1931 - 1932 рр. в Україні був обумовлений викачуванням хліба заготівлями з врожаїв 1930-1931 рр. Практично безперервні хлібозаготівлі, під час яких використовувалися всі силові методи, вилучили весь хліб. Якщо у селян не залишалися інші їстівні продукти, окрім хліба, вони гинули з голоду.
4 травня 1932 р. радник британського посольства в Москві В.Стренг доповідав у Лондон керівництву Форін офіс: "Українські селяни перебувають під загрозою голоду після доброго врожаю, який використано на потреби міст, приріст військових запасів, експорт або утворення насіннєвого фонду в інших частинах країни. Багато з них переміщується в міста у пошуках хліба. Худоба гине через відсутність фуражу або забивається на їжу".
Весною 1932 р. Харківський компартійно-радянський центр змушений був звернутися в Москву з проханням надати насіннєву і продовольчу допомогу населенню постраждалих від голоду районів. Москва виділила для колгоспів II 311 тис. пудів, а для радгоспів - 2189 тис. пудів продовольчого і насіннєвого фонду, але не припинила заготівель з урожаю 1931 р., які здійснювалися виключно репресивними методами. У вражених голодом районах люди гинули внаслідок вивезення в рахунок заготівель усього наявного хліба. Протиприродна смертність в Україні у 1932 р., яка може пояснюватися тільки фактором голоду, оцінюється в 144 тис. осіб. Випадки голодної смерті в листопаді-грудні 1932 р. ще не набули катастрофічного характеру. Тому позанормальну смертність 1932 р. слід віднести в основному на карб хлібозаготівель з урожаю 1931 р.
Історія голодомору 1932-1933 років починається з 111 конференції КП(б)У, яка відбулася в Харкові 6-9 липня 1932 р. На відміну від інших пленумів ЦК і партконференцій ця конференція мала в порядку денному тільки одне питання, яке звучало так: "Про підсумки весняної посівної кампанії, про хлібозаготівельиу та збиральну кампанії і завдання організаційно-господарського зміцнення колгоспів".
Жахливі хлібозаготівлі з урожаю 1931 p., які викликали десятки тисяч смертних випадків від голоду, закінчилися за кілька тижнів до скликання 111 партконференції. Третя колгоспна весна яскраво показала фізичну і моральну виснаженість колгоспників. Низовим органам влади доводилося з величезними зусиллями мобілізовувати колгоспників на засів полів, адже вони не мали будь-яких матеріальних стимулів до прані. А Москва знову вимагала від українських колгоспників, як і в минулі роки, максимально можливу частку вирощеного врожаю. З мстою довести це до свідомості харківських керівників і 628 делегатів республіканської партійної організації на конференцію приїхали головні діячі з найближчого оточення Й.Сталіна - В.Молотов і Л.Каганович. Український хліб як ніколи був потрібний керівникам ВКП(б), щоб подолати кризу, збільшити експорт зернових і поліпшити продовольче становище в хлібоспоживаючих областях, де починався голод. Долати кризу за рахунок зменшення обсягу капіталовкладень в об'єкти важкої індустрії Сталін не бажав, хоч немало людей в його оточенні вже змирилися з неминучістю такого рішення. Озвучуючи на конференції позиції Сталіна, Молотов довів до відома делегатів конференції, що політбюро ЦК ВКП(б) затвердило для селянського сектору республіки план хлібозаготівель у розмірі 356 мли пудів. Він був меншим, ніж плани попередніх двох років, але не набагато. Для України такий план був явно непосильним. Але конференція прийняла його і запропонувала областям встановити завдання для районів з тим, щоб не пізніше серпня про свої зобов'язання перед державою знали сільради та колгоспи.
Хлібозаготівлі з нового врожаю в Україні почалися у червні 1932 р. Щоб врятувати своє життя, селяни намагалися хоч що-небудь з вирощеного ними врожаю 1932 р. врятувати для себе. Цим пояснювалося відставання хлібозаготівель від затвердженого графіка і від графіка поставок у минулому році.
Кремль розглядав відставання як намір селян пустити хліб у продаж з метою збагачення. 20 липня Сталін написав листа Кагановичу і Молотову з розпорядженням негайно розробити і прийняти закон про охорону державного і колгоспного майна з "драконівськими" заходами: як мінімум - десять років ув'язнення, як правило - смертна кара. Внаслідок цього розпорядження ЦВК і РНК СРСР прийняли 7 серпня 1932 р. постанову "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності". Мірою судової репресії за розкрадання колгоспного і кооперативного майна обиралася виша міра соціального захисту - розстріл з конфіскацією всього майна. За "пом'якшуючих обставин" розстріл замінювався позбавленням волі на строк не нижче 10 років.
В Кремлі чудово розуміли, що хлібозаготівлі в 356 млн пудів з селянського сектору України є нереальними, але не поспішали зі зниженням плану. В результаті серпневої атаки на село харківському керівництву вдалося вичавити в хлібозаготівлю 47 млн пудів. Після цього політбюро ЦК ВКП(б) дозволило 2 вересня Комітету із заготівель сільськогосподарської продукції при РПО знизити річний план хлібозаготівель Україні на 40 млн пудів. Найбільше зниження мали постраждалі від голоду Вінницька (9 млн пудів) і Київська (11 млн пудів) області.
У вересні 1932 р. Україна віддала державі 59 млн пудів зерна. Після цього резерви хліба нового врожаю виявилися вичерпаними. За станом на 5 жовтня план хлібозаготівель виконали тільки 1403 колгоспи (з наявних 23 270). ЦК КП(б)У мобілізував на хлібозаготівлі десятки тисяч компартійних, комсомольських, радянських і профспілкових працівників - практично всю свою номенклатуру. Одночасно були мобілізовані робітники з промислових підприємств і транспорту, вчителі, працівники вищої школи та ін. У жовтні 1932 р. Сталін вирішив надати цій армії заготівельників нове керівництво. В основні хлібовиробні регіони країни були направлені комісії з надзвичайними повноваженнями на чолі з головою РНК СРСР В.Молотовим (в Україну), секретарем ЦК ВКП(б) Л.Кагановичем (на Північний Кавказ) і секретарем ЦК ВКП(б) П.Постишевим (у Поволжя).
Прибувши в Україну, Молотов продиктував дві постанови під назвою "Про заходи по посиленню хлібозаготівель", у яких передбачалися каральні заходи, спрямовані одночасно на дві мети: по-перше, заготівлю хліба; по-друге, покарання селян, у яких не було знайдено хліба. Боржниками із хлібозаготівель були 21 867 колгоспів, тобто майже все українське селянство (за винятком 1403 колгоспів). Знайти у них хліб було дуже важко. Навіть вивезення всіх насіннєвих, продовольчих і фуражних фондів не забезпечувало виконання вже двічі скороченого хлібозаготівельного плану. Це означало, в кінцевому підсумку, що майже все селянство республіки підпадало під дію тих пунктів постанов, які стосувалися покарання за відсутність хліба. Такі пункти у дещо замаскованому вигляді були націлені на нехлібні продовольчі запаси селян, які забезпечували їх існування впродовж грудня 1932 - червня 1933 рр., тобто до нового врожаю. Йшлося про те, щоб покарати боржників із хлібозаготівель конфіскацією продовольчих запасів. Цей сталінський удар націлювався в найбільш вразливе місце непокірного селянства. Адже після ліквідації приватної і кооперативної торговельних мереж купити продовольство у крамницях було практично неможливо як у місті, так і в селі.
Постановою від 18 листопада заборонялося будь-яке витрачання натуральних фондів, утворених у колгоспах, які не виконали хлібоздачу. Райвиконкоми зобов'язувалися негайно організувати перевірку цих фондів і призначити в усіх артілях осіб, відповідальних за їх зберігання. Отже, на все наявне зерно накладався арешт. Райвиконкомам надавалося право перераховувати у фонд хлібозаготівель натуральні фонди колгоспів. Артілі, які видавали натуральні аванси в рахунок трудоднів або для громадського харчування понад встановлені норми (15 % від фактичного обмолоту), повинні були негайно організувати повернення "незаконно розданого хліба".
Райвиконкоми повинні були організувати вилучення у колгоспів, одноосібників, робітників радгоспів хліба, розкраденого під час косовиці, обмолоту і перевезення. Цей пункт постанови означав, що держана санкціонує проведення масових обшуків з негайною конфіскацією знайденого хліба. Вважалося, що хліб, знайдений у селян, може бути тільки розкрадений. На підставі постанови ЦВК та РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. вимагалося притягати до суду як розкрадачів державного та громадського майна бухгалтерів, рахівників, комірників, завгоспів, вагарів, котрі приховали хліб від обліку.
У листопаді 1932 р. Наркомат юстиції УСРР створив судово-слідчі бригади для сприяння роботі хлібозаготівельних органів. Прокурорів зобов'язали негайно повідомляти їх про кожний випадок "бюрократизму, тяганини й гнилого лібералізму з боку окремих працівників юстиції". Функції нагляду за виконанням директив у справі хлібозаготівель забезпечували: трійка при РНК УСРР (з листопада 1932 р.), в областях - комісії у складі секретаря обкому, голови контрольної комісії і прокурора області, а в районах і великих населених пунктах - дільничні групи у складі прокурора, народного судді та слідчого, які керували діяльністю близько 700 судово-слідчих бригад.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.“ на сторінці 1. Приємного читання.
