Дисидентський рух

Історія України

Суспільна значимість дисидентського руху попри всі спроби інформаційної блокади з боку держави зростала з року в рік. Тим більше, що інформаційна блокада була відносною. Наприкінці 60-х pp. на СРСР вели радіопередачі 35 станцій із загальним обсягом програм близько 200 годин на добу. Сім радіостанцій транслювали свої програми українською мовою: "Голос Америки", "Свобода", "Рома" (Рим), "Ватикан", станції Канади, Іспанії, Монте-Карло.

У серпні-вересні 1965 р. були заарештовані десятки людей за звинуваченням в анти радянській діяльності. Судові процеси над ними почалися з січня 1966 р. Перший з них відбувся у Луцьку, де у відкритому засіданні обласний суд розглянув справу В.Мороза і Д.Іващенка, звинувачених у проведенні націоналістичної агітації і пропаганди. В лютому 1966 р. в Івано-Франківську відбувся процес над учителем М.Озерним, котрого на суді примусили покаятися фактично в тому, що він прищеплював учням любов до рідної мови і культури. Процес над художником П.Заливахою в Івано-Франківську уперше відбувався як закритий: організатори гірко розчарувалися і у свідках, і у присутніх на попередніх процесах журналістах. Для аналізу вилученої у митця літератури було створено експертну комісію з львівських вчених. Один з надрукованих на машинці текстів вона кваліфікувала як "антирадянський націоналістичний твір невідомого автора". П.Заливаха пояснив суду, що йшлося про вірш Т.Шевченка "Доля". Тим не менш за сукупністю зібраного "криміналу" суд відправив його на п'ять років у табори суворого режиму. У березні 1966 р. відбулися процеси в Києві і Львові.

Завершував цю низку політичних процесів закритий суд над М.Осадчим, М.Зваричевською і братами Горинями, що відбувся у Львові у середині квітня 1966 р. На цей процес з Києва приїхали І.Дзюба, І.Драч, Л.Костенко, М.Холодний та В.Чорновіл. Коли заарештованих вивели з будинку суду, вони, за винятком Чорновола, влаштували імпровізовану маніфестацію у натовпі, який зібрався біля входу. Чорновіл, якого запросили на процес як свідка, заявив, що судове засідання оголошене закритим незаконно, а тому він відмовляється давати свідчення. Суд прийняв рішення вивести його з приміщення під конвоєм і виніс окрему ухвалу про притягнення цього свідка до кримінальної відповідальності. У відповідь В.Чорновіл написав книгу "Правосуддя чи рецидиви терору?", в якій аналізувалися результати судових процесів перших місяців 1966 р. Книга стала одним із перших зразків українського "самвидаву". Вона була розіслана автором по багатьох адресах - П.Шелесту, В.Нікітченку, Ф.Глуху, голові Верховного суду УРСР В.Зайчуку, а також впливовим діячам культури - О.Гончару, А.Малишку, М.Стельмаху та ін. Російський переклад книги, виконаний в Інституті мовознавства АН УРСР з ініціативи 3.Франко, був надісланий у ЦК КПРС і московським дисидентам. Під назвою "Я нічого у Вас не прошу" книга була надрукована у періодичних виданнях української діаспори, а в 1968 р. вийшла окремим виданням у Торонто. Судові процеси показали, що суспільство залякати не вдається. Кожний процес породжував нових протестуючих, лави дисидентів множилися.

22 травня 1966 p., вдень відзначення пам'яті Т.Шевченка, біля пам'ятника поету поблизу Київського університету зібралося до 150 осіб. У маніфестації брали активну участь А.Горська, І.Світличний, В.Лобко та ін. Звучали вірші Т.Шевченка, В.Симоненка, Л.Костенко. Наступного року, незважаючи на "роз'яснювальну роботу", яку компартійні комітети і чекісти провели в колективах творчої інтелігенції і серед студентів, біля пам'ятника зібралося ще більше людей. За розпорядженням керівників міськкому партії пізно ввечері міліція заарештувала кількох учасників маніфестації. Після цього натовп швидко зріс, рух тролейбусів по Володимирській вулиці став неможливим. Спроба агентів КДБ спровокувати бійку не вдалася. Близько трьохсот чоловік попрямували на вулицю Орджонікілзе (Банківську), до будинку ЦК Компартії України, щоб вимагати звільнення заарештованих. Пожежні машини спробували розігнати демонстрантів струменями води, але з цього нічого не вийшло. Будинок ЦК Компартії України негайно оточили вантажними машинами, перед якими ланцюгом встали працівники апарату ЦК КПУ і ЦК ЛКСМУ. Демонстранти і апаратники стояли без руху до другої години ночі. Коли на місце цього протистояння прибув міністр охорони громадського порядку і дав обіцянку, що до ранку заарештованих звільнять, більшість демонстрантів розійшлася. Інші чекали майже до ранку, аж поки до них підвезли заарештованих. Після цього всі розійшлися.

У березні 1966 р. на адресу XXII1 з'їзду КПРС надійшов меморандум "Українського національного фронту" з вимогами припинити русифікацію України і переслідування української інтелігенції. Однак лише через рік чекістам вдалося натрапити на слід цієї підпільної організації і заарештувати вісім осіб, які входили до її складу. Виявилося, що в активі УНФ перебувало близько 200 осіб з Львівської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Донецької та інших областей. Метою УНФ була агітація за вихід України з СРСР і утворення самостійної демократичної держави. До складу УНФ входило чимало колишніх підпільників: З.Красівський, М.Мелень, І.Губка, Г.Прокопович, М.Качур, Тільницький та ін. Незважаючи на те, що УНФ провадив виключно агітаційну діяльність, уникав збройної боротьби з режимом, керівники організації дістали по максимуму: Дмитро Квецко 20 років, Зіновій Красівський та Михайло Дяк - 17 років тюрми, таборів і заслання (в сукупності). Ярослав Лесів і Василь Кулинин були засуджені до шести років ув'язнення у таборах суворого режиму.

У 1968-1969 рр. в Україні пройшла серія арештів і судових процесів у зв'язку з протестами проти вторгнення військ Варшавського договору у Чехословаччину.

У січні 1970 р. український "самвидав" поповнився першим неперіодичним виданням журнального типу - "Український вісник". Його ініціатором і головним редактором став В.Чорновіл. До редакції входили також М. Косі в і Я.Кендзьор. У випуску перших двох номерів "УВ" взяв активну участь В.Мороз. Зі Львова в Київ журнал перевозив Я .Дашкевич, поширювали його номери у Києві З.Франко, І.Світличний, В .Лісовий та ін. Своїх кореспондентів журнал мав у багатьох обласних містах України. Протягом 1970-1971 рр. вийшло п'ять номерів "УВ", з них чотири були переправлені за кордон, розтиражовані і використані у радіопередачах на Україну.

28 червня 1971 р. ЦК КПРС ухвалив таємну постанову "Про заходи по протидії нелегальному розповсюдженню антирадянських та інших політично шкідливих матеріалів". У липні 1971 р. з аналогічною постановою, яка спиралася на місцевий матеріал, виступив ЦК Компартії України. Найбільш небезпечними вважалися в цій постанові праці "Інтернаціоналізм чи русифікація?" І.Дзюби, "Серед снігів" і "Хроніка опору" В.Мороза, "Лихо з розуму" і "66 запитань і зауваг інтернаціоналістові" В.Чор-новола, "Собор у риштуванні", "На свято жінки" Є.Сверстюка. Протягом січня 1972 р. за звинуваченнями у шпигунській діяльності заарештували В.Чорновола, Ір.Стасів-Калинець, І.Геля, С.Шабатуру, М.Осадчого, І.Світличного, Є.Сверстюка, З.Франко, Л.Плюща, В.Стуса та ін. Друга хвиля арештів відбулася у квітні 1972 р. Серед заарештованих у цій партії опинився й І.Дзюба. Протестніакції"підписантів" придушувалися підчас арештів 1972 р. в корені. Коли геніальний український перекладач М.Лукаш звернувся до властей з пропозицією звільнити І.Дзюбу і посадити до в'язниці його самого, він був позбавлений роботи в редакції журналу "Всесвіт" з обіцянкою майбутнього примусового лікування у спеціальній психіатричній лікарні. Варто зауважити, що КДБ активно використовував психіатричні лікарні як метод боротьби з дисидентським рухом. За період від початку 1967 р. до середини 1971 р. в Україні за антирадянську пропаганду та агітацію, розповсюдження наклепницьких вигадок на радянський державний та суспільний лад у судовому та позасудовому порядку, через правоохоронні та медичні органи було примусово госпіталізовано 249 громадян.

Підписання 1 серпня 1975 р. Радянським Союзом Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі означало, що Кремль формально погоджувався з нормами про додержання прав людини і визнавав політичні свободи. Додержання або недодержання цих прав і свобод ставало питанням не тільки внутрішньої, а й міжнародної політики. Спираючись на міжнародні гарантії, дисиденти могли тепер відкрито відстоювати право на інакомислення. У травні 1976 р. академік А.Сахаров скликав прес-конференцію, на якій оголосив про створення Групи сприяння виконанню Гельсінських угод в СРСР. Установчий документ Московської Гельсінської групи (МГГ) підписали 11 дисидентів - О.Боннер, О.Гінзбург, П.Григоренко, А.Марченко, Ю.Орлов та ін. МГГ заявила, що вважає своїм обов'язком стежити за тим, щоб уряд СРСР дотримувався гуманітарних статей Заключного акта. Група мала намір збирати від громадян інформацію про порушення цих статей і знайомити з нею громадськість та уряди країн-учасниць Гельсінської наради.

Услід за московською правозахисною групою в листопаді 1976 р. утворилася Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод, або скорочено - Українська Гельсінська група (УГГ). Засновниками УГГ були письменник-фантаст О.Бердник, генерал-майор П.Григоренко, І.Кандиба і Л.Лук'яненко (вони повністю відсиділи свій 15-річний строк ув'язнення), О.Мешко, М.Матусевич, М.Маринович, О.Тихий, Н.Строката-Караванська, письменник М.Руденко.

Правозахисники ретельно дотримувалися норм легальної діяльності, але слідчі з ними не церемонилися. Щоб застосувати потрібні статті карного кодексу, вони йшли на будь-які провокації (наприклад, підкидали зброю, американські долари, порнографічні листівки). У січні 1977 р. з санкції Ю.Андропова і Генерального прокурора СРСР Р.Руденка О.Тихого і М.Руденка заарештували. Донецький обласний суд засудив О.Тихого до 10 років ВТТ і п'яти років заслання. Порушуючи всі норми, судді дали інваліду війни М.Руденку сім років ВТТ і п'ять років заслання. У липні 1978 р. до 10 років ВТТ і 5 років заслання було засуджено Л.Лук'яненка. Тоді ж відбувся суд над М.Мариновичем та М.Матусевичем. Останній процес відбувся у 1981 р. Тоді розглядалися справи О.Мешко, І.Кандиби, Я.Лесіва, І.Сокульського. Здавалося б, чекісти розправилися з усіма членами УГГ, але вона поповнилася новими правозахисниками: П.Вінсом, О.Гейко, Ю.Литвиним, В. Малмикоїшчем, В.Овсієнко та ін. Про належність до групи захисників права заявили ув'язнені дисиденти - В.Чорновіл, О.Попович, В.Романюк, С.Шабатура, Д.Шумук, Ю.Шухевич. Після виїзду за кордон Л.Плюша, П.Григоренка і Н.Строкатої-Караванської було створено Закордонне представництво УГГ.

Правозахисний рух тривав до розпочатої М.Горбачовим нової кампанії десталінізації. В другій половині 80-х рр. дисиденти влилися в широкий громадський рух, що народився в рамках оголошеної в політбюро ЦК КПРС "перебудови", але швидко переріс її рамки.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дисидентський рух“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух
  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики