Історичний розвиток Буковини

Історія України

Обставини входження Буковини в єдиний масив західноукраїнських земель були достатньо драматичними. Під час російсько-турецької війни 1768-1774 рр. російські війська здобули Хотин та анексували Молдову й Валахію. 1770 р. депутація молдовських бояр прибула до Петербурга, щоб присягнутися російській цариці. Це неабияк занепокоїло Австрію, яка 1771 р. погодилася на пропозицію Туреччини виступати посередником на переговорах з Росією. Нагородою Австрії за вигідний мир мало стати прилучення Малої Валахії (Ольтенія). За Кучук-Кайнарджийським миром російські війська залишали Молдову та Валахію.

Більшість населення Буковини становили українці, які мешкали повсюди, але найбільш компактну групу утворювали на півночі. Загалом же етнічна ситуація на Буковині в 1774 р. характеризується таким співвідношенням: 69 % українців, 26 % румунів, 5 % представників інших національностей.

Процес переходу Буковини під владу австрійських цісарів пройшов декілька етапів: 1) 1775-1786 рр. - період військового управління; 2) 1786- 1849 рр. - об'єднання Буковини з Галичиною; 3) 1849-1918 рр. - входження Буковини як коронного краю до складу імперії.

1783 р. відбувся поділ Буковини на нові адміністративно-територіальні одиниці - дистрикти. У серпні 1786 р. край було прилучено до Галичини. Військова адміністрація замінена на цивільну, а Буковина стала однією з округ Галичини, на чолі якої стояв окружний староста, з резиденцією в Чернівцях та підпорядкуванням львівському губернаторові. У 1794 р. дистрикти були перейменовані на повіти.

У соціально-економічній сфері відносини між селянами і поміщиками регулювалися нормами молдовських господарів - "Золотою грамотою" (або "Хрисовул Гіки") 1766 р. Селяни мали відбувати панщину по 4 дні в різні пори року, а загалом 12 днів на рік. Взагалі на Буковині, як і Молдові, не існувало класичної моделі кріпаччини: селян не можна було продати, обміняти без землі, зруйнувати сім'ю під час продажу, він мав право одружуватись без дозволу пана. Селянин сприймався як підданий держави, тому обсяг державних повинностей був у кілька разів більшим, ніж поміщицьких. Фільваркова форма господарства на Буковині так і не сформувалася.

Згідно з патентом Йосифа II, виданим 1780 p., кріпаччину було замінено панщиною. Земля залишалася за поміщиками, а селяни за користування нею мали відробляти панщину, сплачувати оброк, нести інші повинності.

Прагнучи збільшити чисельність населення краю, 1786 р. Відень видав декрет, який передбачав звільнення місцевого населення на 30 років від сплати податків, впорядкування станових прав великих землевласників і впровадження "міського закону". Декрет мав далекоглядні наслідки, оскільки започаткував поліетнічну колонізацію краю, що містила в собі румунський, німецький і польський потоки.

Найчисельніша група переселенців прибувала на Буковину з Молдови, Бессарабіїта Трансильванії. Переселенці з Молдови оселялися переважно у південній частині Буковини. Трансильванські переселенці (переважно румуни за своєю етнічною приналежністю) просувалися на Північ, досягаючи долини р. Прут, і саме вони, завдяки більш високому економічному і культурному рівню, відіграли вирішальну роль у процесі румунізації українського населення. Активний еміграційний рух з Трансильванії поєднувався з австрійською політикою підтримки "волохів", проявом якої було надсилання в Буковину румунських учителів, навчальної літератури, впровадження румунської мови поряд з німецькою.

Наприкінці XVIII ст. в період військового управління мала місце і німецька колонізація краю шляхом запрошення німецьких колоністів для підвищення рівня землеробської культури, впровадження німецької мови в систему освіти і діловодства тощо. Німецькі колоністи заохочувалися різними пільгами: звільненням на 10 років від податків, на 50 років - від рекрутчини, наданням фінансової підтримки з боку держави, що було визначено в "Патенті про переселення" від 17 вересня 1781 р. Внаслідок гострого безземелля з Баварії, Швабії, Саксонії, Богемії та Трансильванії впродовж 1780-х - 1830-х pp. до Буковини переселилося до 3 тис. сімей німецьких колоністів, які заснували 19 поселень.

Після приєднання Буковини до Галичини розпочалася польська колонізація краю. Польську шляхту приваблювали насамперед економічні пільги. Крім того, декретом 1787 р. буковинське дворянство прирівнювалося у правах до галицької шляхти, а румунські дворяни отримали право засідати у львівському сеймі.

Польські емігранти осідали в адміністративному апараті та панських маєтках. Шляхта активно поширювала польську мову, культуру, католицизм. Про інтенсивність польсько-католицької експансії свідчить той факт, що на початку XIX ст. народне шкільництво на Буковині опинилося під опікою католицького духовенства. Середня освіта була онімечена або зрумунізована. Навіть у повсякденному житті українська мова витіснялася польською. Помітним був також вплив польського елементу на частину буковинського міщанства, населення міст і сіл.

Єврейські мігранти з Молдови, Галичини та інших провінцій австрійської монархії осідали на Буковині, де займалися дрібною торгівлею, ремеслами, лихварством. У 1789 р. євреї отримали право на земельну власність.

З Галичини і Трансильванії до Буковини переселялися вірмени-купці. На Буковині оселялися і вихідці з Росії - липовани, секта старообрядців.

Загалом же, проведені на Буковині реформи австрійського уряду значно цивілізували край у соціальній, економічній, культурній, релігійній сферах. Крім того, сприяли об'єднанню західноукраїнських земель в єдиний етнічно-мовний масив. З іншого ж боку, нехтування австрійським просвіченим абсолютизмом етнічно-конфесіональною специфікою новоприєднаних українських територій, курс на централізацію та уніфікацію усіх провінцій вели до посилення економічного визиску, потурання політиці онімечення, румунізації і покатоличення українського населення Буковини.

В соціальному плані український етнос Буковини був слабо структурований. Своєї власної соціальної еліти українське населення не мало. Буковинська верхівка була або зрумунізована, або спольщена. Український етнос був здебільшого селянський. У структурі ж буковинського селянства можна виділити такі соціальні групи: 1) царани - основна група селян, яка перебувала в поземельній залежності від поміщиків-землевласників; 2) резеші - вільні селяни, що жили на спадковій землі, які до 1787 р. належали до дворян; 3) скутельники - селяни, які були в податковій залежності не від держави, а бояр і монастирів; 4) раби - цигани і татари, які указом Йосифа II в 1787 р. звільнялися від рабства.

Соціальна еліта також поділялася на кілька груп: 1) великі землевласники - румунські бояри; 2) дрібнопомісні бояри - мазилі; 3) дрібне дворянство - рупташі; 4) безземельні збіднілі дворяни - шляхтичі (з Буковини та Галичини).

Економіка Буковини мала аграрний характер. У сільському господарстві побутувала екстенсивна модель розвитку виробництва, яка спиралася на малопродуктивну селянську працю, стару техніку і примітивні технології. Реформи австрійського уряду (звільнення селян від особистої залежності, надання їм земельної власності) лише створювали умови для модернізації сільськогосподарської діяльності в майбутньому.

Основною сільськогосподарською культурою на Буковині й надалі залишалася кукурудза, урожай якої становив 2/3 усього валового зернового збору. З інших зернових культур культивувалися жито, пшениця, ячмінь. З технічних для домашніх потреб і промислів вирощувалася конопля і льон. Городництво було поширене по всьому краю, окрім гірських частин. Найбільш інтенсивно воно розвивалося у передмістях, приміських селах, містах і німецьких колоніях, де вирощувалися цибуля, часник, капуста, огірки, картопля тощо. Садівництво і виноградарство на Буковині були мало розвинуті. Дешеве вино експортувалося з Молдови.

Скотарство розвивалося в південно-західній частині Буковини, що належала гуцулам. За відсутністю родючих ґрунтів гуцули займалися тваринництвом, розводили велику рогату худобу, овець, коней. Гуцули добре відомі виробництвом молочних продуктів, таких, як бринза, сир, молоко, а також вовни, шкір. Важливим їхнім заняттям залишалося лісорубство. По гірських річках вони сплавляли ліс (на р. Черемош була побудована система шлюзів) аж до впадіння р. Прут в Дунай. В інші регіони Буковини худоба завозилася з підросійської України та Румунії.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Історичний розвиток Буковини“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини
  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики