Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

Історія України

Наприкінці XVI ст. Православна Церква на землях Речі Посполитої переживала глибоку кризу, що була викликана цілим рядом обставин, як об'єктивного, так і суб'єктивного плану.

По-перше, вкрай негативну роль у розвитку Церкви відігравало право королівського патронату над нею, зокрема право монарха на подання хлібів духовних. Ним, усупереч православній традиції, король замість того, аби затверджувати єпископів на кафедрах, здійснював призначення. Цим самим вищих церковних ієрархів було поставлено в повну залежність від світської влади. Ще більше ситуацію ускладнювало те, що королівське право верховного патронату намагалися наслідувати на нижчому рівні магнати та шляхта. Унаслідок чого парафіяльні священики підпали під повну залежність від місцевих панів, які на власний розсуд могли призначати духовних пастирів та позбавляти їх пастви, на свій розсуд розпоряджатися церковним майном і культовими спорудами.

По-друге, давалася взнаки нерозвиненість мережі середньої та вищої духовної освіти. А зважаючи на значний приплив у церковну ієрархію осіб світських, недостатньо посвячених у церковні догмати та традиції, - все це разом обумовлювало низький загальний рівень освіченості кліриків.

Відставання у цій царині ставало особливо помітним в умовах бурхливого розвитку єзуїтської освіти та успіхів у реформуванні Римо-Католицької Церкви, що швидкими темпами проходило після ухвал Тридентського собору 1545-1563 рр. Собор серед іншого упорядкував призначення єпископів, зміцнив їх владу, ухвалив рішення про заснування в кожній єпископії семінарії, прийняв новий катехізис, а ще - реформував церковні ордени. Найбільше значення для України тут мало санкціонування діяльності чернечого ордену нового типу, націленого на активну місіонерську та педагогічну роботу серед іновірців - Товариства Ісуса. Члени ордену - єзуїти - поєднували в собі неймовірну побожність і несамовиту войовничість.

Перший єзуїтський освітній осередок на українських землях виникає в 1574 р. в Ярославі. У 1580-х рр. єзуїтські місії організовуються у Львові, звідки члени ордену поширюють свій вплив на Поділля, Волинь і Київщину. Одна за другою відкриваються єзуїтські колегії у Львові, Перемишлі, Луцьку, Кам'янці, Вінниці, Барі, Бересті, Острозі, Овручі та Києві.

Наполегливість та витонченість прийомів місіонерської діяльності єзуїтів обумовлює початок на землях Речі Посполитої процесів нового окатоличення, девізом якого стає гасло: кожний шляхтич республіки - католик. В руслі цього процесу на початок 1590-х рр. лоно Православної Церкви покинули князі Слуцькі, Заславські, Сангушки, Пронські, Лукомські, Пузини, Масальські, Горські, Головчинські. До них також долучились представники шляхетських родин Кішок, Ходкевичів, Сапєг, Воловичів, Корсаків, Глібовичів та багатьох інших.

Зважаючи на непривабливе становище Православної Церкви в державі, низький рівень освіченості духовенства, його численні моральні вади, в середовищі православних ієрархів поволі утверджується ідея церковної унії. У такий спосіб ієрархи сподівалися знайти порозуміння зі світською владою, отримати належну підтримку з боку короля, гарантувати Православній Церкві гідне місце. У кінцевому результаті це мало б припинити утиски вірних і зупинити перехід пастви у католицтво.

Керуючись такими шляхетними міркуваннями, чотири православні єпископи - луцький Кирило Терлецький, львівський Гедеон Балабан, пінський Лев Пелчицький та холмський Діонісій Збируйський - на синоді в Бересті 1589 р. таємно від решти кліру склали лист-проект до Папи Римського, де виразили свою готовність визнати його верховенство за умови збереження традиційного церковного устрою Русі та консервації грецького порядку проведення богослужінь.

Проте в середовищі світської еліти України та нижчого духовенства ідея церковної унії, навіть на досить поміркованих умовах, отримала різко негативну оцінку. Зокрема, князь В.-К. Острозький в ультимативній формі поставив вимогу про публічне обговорення справи за широкої участі не лише духовенства, а й шляхти. Проти унії одностайно виступали православні братства, не знаходила вона підтримки в значної частини руської шляхти та нижчого духовенства, не було єдності навіть серед вищого церковного кліру, зокрема, проти унії виступали львівський єпископ Гедеон Балабан і перемишльський Михайло Копистинський, а також архімандрит Києво-Печерського монастиря та екзарх Константинопольського патріарха Ничипір Тур.

Проголошення рішення про укладення церковної унії відбулось у Вати-кані 23 грудня 1595 р. Надання акту публічного характеру було призначено на 6 (16) жовтня 1596 р., коли у Бересті мав відбутись церковний собор.

До Берестя прибуло чимало зацікавлених осіб, як кліриків, так і світських - представників братств, міських громад, шляхти. На особливий статус претендував князь Острозький, котрий прибув на собор зі своїм сином Олександром та на чолі потужного почту слуг і клієнтів. Утім провести повноважний собор представників Православної Церкви Русі не вдалося. Сторони, не дійшовши згоди щодо порядку проведення собору, почали "соборонувати" нарізно: прибічники унії - в церкві св. Миколая, а їх опоненти - в господі, де зупинився князь Острозький. Кожна з частин руського православ'я піддала прокляттю своїх опонентів і, відповідно, позбавила їхніх церковних ієрархів санів, що вони їх мали. Учасники собору, що проходив у церкві св. Миколая, склали офіційний акт про признання влади Папи Римського і прилучення до Римо-Католицької Церкви (його оголошення відбулося 9 (19) жовтня). Противники унії цьому рішуче заперечили. Зокрема, князь Острозький звернувся з офіційним протестом до короля, кваліфікуючи те, що відбулося в Бересті, як порушення прав і привілеїв руського народу.

Однак Сигізмунд III продемонстрував повну підтримку рішень Берестейського унійного собору, проголосивши своїм універсалом від 15 грудня 1596 р. його постанови обов'язковими до виконання всіма віруючими Руської церкви. Король визнав законною Уніатську Церкву, а її опонентів ставив поза законом. За прибічниками унії офіційно закріплювалися церковні посади, кафедри, монастирі, земельні наділи та майнові фундуші. Церковним ієрархам-уніатам підпорядковувалося все духовенство грецького обряду.

Цим самим конфлікт було ще більше загострено, і впродовж наступних десятиліть, а то й століть, боротьба між православними та уніатами стане однією з визначальних характеристик українського суспільно-політичного життя. І, таким чином, задумана як засіб порозуміння та об'єднання, унія насправді на тривалий час стала символом розбрату та ворожнечі.

Наступ на православ'я після прийняття унії провадився по декількох напрямках. На перших порах православним переважно чинилися перешкоди в обійманні посад у міському самоуправлінні, повноправній участі в економічному житті тощо. У подальшому мало місце масове закриття православних церков і монастирів, позбавлення їх майна і культових споруд, які передавалися уніатам. Зрозуміло, що на цьому фунті виникали дедалі запекліші конфлікти. Причому жорстокість по відношенню до схизматиків - а саме так католики та уніати сприймали православних, до яких, згідно з деклараціями уіпіших актів, мали відчувати братерську любов, - всіляко заохочувалася Ватиканом, а не лише була виявом надмірного ентузіазму місцевих прибічників унії. Зокрема, в листі до короля Сигізмунда 111 від 10 лютого 1624 р. папа Урбан VIII закликав до ще більш рішучих дій проти схизматської єресі.

За таких умов на українських землях в першій половині XVII ст. влада не лише виявляє всебічне сприяння утвердженню унії, ай - швидкому поширенню католицизму. Католицьким костелам і кл я шторам (монастирям) надаються земельні угіддя, створюються сприятливі умови для діяльності різноманітних католицьких орденів, особливо єзуїтського. На середину століття костели, кляштори та ордени діяли в 30 містах Кам'янець-Подільської єпископії, 46 містах Галичини.

Далеко не поодинокими стають практики насильницького навернення мешканців тих чи інших міст і сіл в уніатство чи католицизм. Так, зокрема, у 1630 р. князь Владислав-Домінік Заславський наказав священикам усіх православних церков, що перебували на його дідичних землях, негайно прийняти унію. На початку 1625 р. було закрито православні церкви в Києві, і лише енергійне втручання в цю справу козацтва змусило занадто ревнивих католиків відмовитися від свого наміру.

Насильницькі дії по відношенню до вірних Православної Церкви, частка яких на українських землях була набагато більша в порівнянні з уніатами та католиками, провокують різке загострення тут антикатолицьких настроїв.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії
  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики