Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

Історія України

Восени 1763 р. на з'їзді в Глухові вища козацька старшина дебатувала навколо проблеми розширення української автономії. За результатами обговорення було укладено дві петиції, подані на ім'я нової імператриці Катерини II. Одна з них, складена від імені гетьмана, старшини, шляхти, всього Війська Запорозького та народу малоросійського, у вступній частині наголошувала на добровільності українсько-російського об'єднання, яке базується на запевненнях російських монархів не лише дотримуватися непорушно всіх тих прав і привілеїв, що їх отримало козацтво від литовських князів і польських королів, а й значно їх розширяти. Виходячи з цього, порушувалося прохання, аби імператриця своїм указом ствердила всі ці права, привілеї, вольності та звичаї. У наступних пунктах містилися конкретні пропозиції щодо підтвердження прав шляхті, козацтву, духівництву, міщанству; про вільний вибір гетьмана; компетенції Генеральної ради; заведення університетів в Батурині та Києві, гімназій і друкарень по всій Україні; про виведення російських військ з українських земель, повернення до гетьманського скарбу індикти та евекти тощо. Аналіз пропозицій, винесених на розсуд імператриці, переконав дослідників у тому, що, по суті, йшлося про відновлення договірного характеру українсько-російських стосунків, порушеного Петром І.

У другій петиції мова йшла про дозвіл на заховання гетьманської влади в роду Розумовських. Зокрема пропонувалось на випадок смерті гетьмана вибрати на його місце одного з синів Кирила Розумовського - достойнішого, на тих же основаніях, как сам гетьман. Щоправда, питання запровадження в Україні спадкової гетьманської влади було ініційовано доволі незграбно і викликало спротив частини української шляхти. Через київського генерал-губернатора Ф.Воейкова та київського митрополита Арсенія Могилянського про настрої учасників Глухівського з'їзду стало відомо в Петербурзі ще раніше, аніж туди встигли доправити Глухівські петиції, викликавши там різке невдоволення уряду Катерини II.

По отриманні тенденційної інформації з України про підозрілі дебати в Глухові і навіть наміри гетьмана зрадити Катерина II викликала останнього до Петербурга й змусила "добровільно" зректися гетьманського уряду. Указом від 21 (10) листопада 1764 р. гетьманський уряд оголошувався ліквідованим, а управління передавалося новоствореному органу - Малоросійській колегії.

Колегія мала складатися з чотирьох російських чиновників і чотирьох українських старшин. Крім того, поруч з колегією мав діяти інститут малоросійського генерал-губернатора, котрий був визначений і головним малоросійським командиром і президентом Малоросійської колегії.

За указом імператриці цю вкрай важливу посаду обійняв один з найбільш талановитих російських адміністраторів катерининської доби - граф Петро Олександрович Румянцев. В Україні Румянцев провів наступних 25 літ свого життя, успішно виконавши покладене на нього імператрицею завдання. В основу своєї політики генерал-губернатор поклав наказ Катерини II: "Старатися викоренити серед українців фальшивий погляд на себе, як на народ цілком відмінний від москалів". Це саме викорінення передбачалось здійснювати поступово й обережно, аби не спровокувати невдоволення місцевої шляхти, але водночас - послідовно і наполегливо. Так, зокрема, в одній зі своїх інструкцій прокуророві Сенату князю О.Вяземському імператриця наголошувала таке: "Мала Росія, Ліфляндія і Фінляндія суть провінції, які правляться дарованими їм привілеями. Порушувати ці привілеї зразу було б непристойно, але й не можна вважати ці провінції чужими й поводитись з ними, як з чужими землями, це була б дурниця. Ці провінції так само, як і Смоленщину, треба зручними способами привести до того, щоб вони обрусіли й перестали дивитись, як вовки в ліс..."

Намагаючись перебрати до своїх рук всі важелі державного управління та уніфікувати державні порядки Гетьманату, Румянцев повинен був зорганізувати більш ефективне й справедливе адміністрування в краї, аніж це було за правління гетьманів і козацької старшини. Катерина II наставляла генерал-губернатора так: коли народ побачить, що його увільнено від самоволі маленьких тиранів, то буде вдячний і примириться з новими порядками.

Прагнучи перебрати владу до своїх рук, російське керівництво намагалось не стільки зруйнувати стару політико-адміністративну систему Гетьманату, скільки підпорядкувати її своїм владним інституціям. Першим актом цього процесу стало поглинання Другою Малоросійською колегією Генеральної військової канцелярії, на яку були зорієнтовані всі державні установи Гетьманату. Налагодивши своє функціонування, колегія без будь-яких ускладнень підпорядкувала собі й Генеральний військовий суд, закріпивши за собою з 12 листопада 1765 р. повноваження вищої апеляційної інстанції. Ще через два роки Генеральний суд було реорганізовано в окремий департамент Малоросійської колегії. Одночасно було змінено й порядок комплектування його особового складу. Скасовувався старий виборний принцип, коли його членів обирали по полках на пропорційній основі, натомість впроваджувалась практика призначення його нових постійних членів розпорядженнями генерал-губернатора.

Впродовж того ж таки 1767 р. в окремі департаменти Малоросійської колегії було перетворено й інші вищі органи гетьманського правління - Генеральну лічильну комісію, Канцелярію малоросійського скарбу та Канцелярію генеральної артилерії. Відтепер усі вони перебували під контролем прокурора Малоросійської колегії, були змушені щомісяця звітуватися перед ним про стан справ у відомстві та засвоювати характерні для російського діловодства норми та порядки.

У 1766 р. російська влада остаточно ліквідовує принцип виборності при заміщенні старшинських вакансій аж до сотенного рівня, підміняючи його принципом прямого призначення.

Важливі соціальні перегрупування в українському суспільстві, в результаті яких рядове козацтво було відлучене від активної політичної діяльності на користь вузького старшинсько-шляхетського кола, а також цілеспрямована соціальна політика та ще більшою мірою соціальна демагогія російських властей сприяли тому, що реформаторські дії уряду Катерини II не викликали в українському суспільстві масових виступів на захист української державності. Не спостерігалося проявів опозиційності і в старшинсько-шляхетському середовищі, котре найбільше переймалося справами захисту своїх соціальних привілеїв і державних посад. Збурили ж опозиційні настрої в шляхетському середовищі України ініціативи Катерини II, спрямовані на вироблення проекту нового законодавства Російської імперії. До участі в підготовці законодавчої реформи було вирішено залучити провідні суспільні верстви імперії, в тому числі й українські стани.

До участі в Законодавчій комісії з України було обрано 34 особи. У підготовці ж наказів своїм делегатам взяли участь близько 950 українських шляхтичів. Переважна більшість з них, як свідчать накази, прагнули відновити дореформені порядки. Накази були пронизані ідеями української автономії та державної самобутності.

На початковому етапі діяльності Законодавчої комісії, що розпочалася наприкінці літа 1768 р. в Москві, безсумнівним лідером українських автономістів був Іван Михайлович Скоропадський, котрий, за оцінками графа Румянцева, "через свої уявні до того здібності мріє бути обраний гетьманом, і, звісно, тепер більше, аніж до того, намагається свої вольності козацькі і права обороняти і стверджувати". Але з невідомих дослідникам причин Скоропадський 7 червня 1768 р. без будь-яких пояснень передав свої депутатські повноваження, і за таких обставин лідером українських автономістів став досі нікому не відомий шляхтич з Лубенщини, котрий, втім, усе своє доросле життя провів на державній службі в Петербурзі, - Григорій Полетика.

Готуючись, за словами самого Полетики, до походу на Москву, лубенський депутат підготував декілька наукових розвідок з історії Гетьманату та його стосунків з російською династією, найбільш відомою з-посеред яких стала праця з розлогою назвою: "Історична довідка: на якій підставі Мала Росія була під Польською республікою, і на яких договорах піддалася Російським государям, і патріотична думка про те, як її тепер можна облаштувати без порушення її прав і вольностей, щоб вона була корисною для Російської держави". У ній Полетика відстоював думку про те, що найліпшим вирішенням проблеми має бути залишення всієї повноти влади в Україні в руках місцевої шляхти, наділеної правом вільного вибору зі свого середовища урядників, а також встановлювати, відмінювати та виправляти закони на власній землі, накладати податки та різного роду повинності, піклуватися про культуру та духовність місцевого населення. Історичні розвідки Григорія Полетики не були опубліковані, але про них було добре відомо в середовищі української шляхти.

Широку ж популярність в Україні та в імперії загалом Григорій Полетика здобув після виголошення на засіданні Законодавчої комісії свого протесту проти наказу Малоросійської колегії. У ньому депутат, наголосивши на добровільності та договірності входження України до складу держави російського царя, змалював десять вигод, які від цього здобула Росія.

В обмін на ці вигоди цар назавжди гарантував дотримання прав і привілеїв українців. Теперішній же наказ членів Малоросійської колегії своєму депутату Полетика класифікував як такий, що суперечить правам і вольностям Малоросії і, таким чином, порушує святість договору.

Депутат від лубенського шляхетства, звісно, не заперечував існування різного роду зловживань місцевої влади та недосконалості українських законів, але закликав добиватися їх поліпшення не шляхом скасування традиційних порядків, а їх подальшого удосконалення, розвитку законодавчих норм, заснованих на положеннях Литовського статуту та Магдебурзьких прав.

Трохи згодом, вже під час обговорення "Проекту прав шляхетним", Полетика знову звернув увагу присутніх на законність відстоювання українським шляхетством своїх прав і привілеїв, оскільки саме йому, окрім безпосередньої влади царя, належить вся повнота влади в краї, саме шляхетство здійснює внутрішнє управління, чинить судочинство, в повному обсязі користується своїми володільницькими правами тощо.

Для підкріплення претензій українського шляхетства Полетика представив зібранню ще один меморандум, що містив фрагменти Литовського статуту, які стосувалися прав шляхетства, а також резюме угод, укладених українськими гетьманами та старшинами з представниками російських монархів.

Активна позиція депутата від України заохочувала до подібних дій представників дворянства Ліфляндії, Естляндії, Карелії та Смоленщини, які також вимагали збереження особливих обласних прав, гарантованих при інкорпорації цих земель до складу Російської імперії.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії
  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики