Ринкові реформи в Україні розгорнулися на початку 1992 р., але комплексного плану їх проведення вітчизняна політична еліта не мала. Українська економіка була надто тісно пов'язана з російською і тому постійно наслідувала приклад останньої. Це був не найкращий з усіх можливих варіантів економічної трансформації. Російський уряд розпочав реформи з лібералізації цін, що було виправданим після ліквідації монополії у сфері зовнішньої торгівлі та початку поступового налагодження вільного торговельного обміну з країнами ринкової економіки. Така економічна політика призвела до негайного зростання цін на енергоносії. Для Росії, яка експортувала нафту і газ, одержуючи за них тверду валюту, такий курс не був надто болючим. Для України ж, яка енергоносії здебільшого імпортувала, це стало гострою проблемою.
Щоб контролювати економічні процеси чи бодай якоюсь мірою на них впливати, в 1992 р. в Україні було запроваджено купони багаторазового використання. Перехід на купони відбувся за півроку, й Україна вийшла з рубльової зони. Втім обвал цін в Росії негайно позначився й на Україні. Протягом 1992 р. ціни на природний газ виросли в сто разів, на нафту - в триста. Споживачі енергоносіїв почали збільшувати ціни на свою продукцію. Інфляційна спіраль закрутилася з шаленою силою. Підприємства не мали коштів для сплати відрахувань до бюджету, оскільки виробництво стрімко падало. За 1992 р. купоно-карбованець знецінився більш ніж у 20 разів, за 1993 р. - більш ніж у 100 разів. Це вже була гіперінфляція. Вона майже зупинила процес нагромадження в економіці. Швидкими темпами відбувалася її доларизація. Відродився примітивний натуральний обмін - бартер. Бартеризація зовнішньої торгівлі призвела до величезних збитків вітчизняного виробника, оскільки експорт здійснювався за зниженими цінами. Знаходилося небагато покупців, які б хотіли мати справу з українськими експортерами. Заборгованість України іншим країнам на середину 1994 р. дорівнювала 7 млрд доларів США. Більшу її частину становили неоплачені рахунки за російські та туркменські енергоносії.
Усередині країни бартер призводив до "тінізації" економіки. В Україні катастрофічно зростали обсяги неплатежів за реалізовані товари та надані послуги. На багатьох вітчизняних підприємствах було майже припинено виплату заробітної плати або ж, принаймні, почастішали випадки її затримки.
Від початку 1993 р. Національний банк України розпочав здійснювати жорстку дефляційну політику й за півроку, вже в липні, добився забезпечення найнижчого рівня інфляції - 2%. Однак монетарні обмеження не супроводжувалися скороченням бюджетних видатків. Зростання інфляції гальмувалося здебільшого завдяки утворенню заборгованості з виплати заробітної плати, пенсій та інших соціальних платежів, а також зростанню обсягів неплатежів державних підприємств за поставлені товари і надані послуги. Щоб зменшити емісію незабезпечених товарною масою грошей, уряд почав збільшувати частку податків. В Україні було встановлено найвищу в світі ставку прибуткового податку з громадян - 90 %. 11 роте це призвело до гіпертрофованого зростання тіньової економіки, подальшого згортання виробничої та комерційної діяльності.
Ринкова лібералізація, що відбувалася під впливом економічних реформ, які запроваджувалися у Росії, остаточно зупинилася восени 1993 р. Поряд із встановленням нереально низького фіксованого курсу долара США було відновлене ліцензування експорту багатьох товарів. Блокування реформ вело у безвихідь.
Л.Кучма, перебуваючи восени 1994 р. в Канаді, поставив перед державами "Великої сімки" питання про надання фінансової допомоги Україні до кінця поточного року і на 1995 р. в обсязі 6 млрд дол. США. Ці кошти, загальну суму яких було узгоджено з Міжнародним валютним фондом (МВФ), мали спрямовуватися на забезпечення елементарної фінансової стабілізації, подолання платіжного дефіциту, реалізацію енергетичних проектів, проектів структурної перебудови промисловості, конверсію виробництва, а також залучення України до розвитку транс'європейських транспортних та інформаційних мереж. Одночасно треба було створювати стабілізаційний фонд для запровадження нової національної валюти - гривні.
Прихильність МВФ, Світового банку та Європейського банку реконструкції і розвитку до економічних проектів в Україні була забезпечена завдяки переходу на якісно новий рівень в українсько-американських від-носах. 16 листопада 1994 р. Верховна Рада ухвалила рішення про приєднання України до договору про нерозповсюдження ядерної зброї, а 19 листопада розпочався державний візит Президента України в США. Його безпосереднім результатом стало підписання Хартії українсько-американського партнерства, дружби та співробітництва. 11-12 травня 1995 р. відбувся візит президента США в Україну. Л.Кучма і Б.Клінтон підписали спільну заяву, в якій проголошувалася підтримка з боку американського уряду демократичних і ринкових перетворень в Україні. Серед країн, які одержували допомогу від США, Україна вийшла на третє місце після Ізраїлю та Єгипту.
За десять років після підписання Хартії інвестиції в українську економіку зросли більш ніж вдесятеро. Це означало лише одне: закордонний капітал повірив у перспективність обраного Україною шляху. Разом із тим темпи збільшення обсягів капіталовкладень в економіку України здавалися значними тільки на її власному тлі, тобто через мізерність досягнутого в
1995 р. Абсолютні обсяги залученого зарубіжного капіталу в сусідніх країнах Східної Європи були істотно більшими, оскільки останні просунулися далі у здійсненні ринкових реформ. 6658 млрд дол. США прямих іноземних інвестицій, які надійшли в Україну на 1 січня 2004 р., становили у розрахунку на душу населення близько 140 дол. Аналогічний показник у Чехії сягав 4000, в Угорщині - 2400, у Польщі - 1000, в Росії - 370 дол. США.
У четвертому кварталі 1999 р. статистика зафіксувала в Україні перше за 10 років реальне зростання ВВП (на 2,6 %). У 2000-2003 рр. цей показник збільшився на 32,9 % порівняно з 1999 р.
2 вересня 1996 р. в обіг було запроваджено гривню. Частка експорту товарів та послуг у структурі ВВП зросла з 26 % в 1993 р. до 42 % в 1999 р. Зростання обсягу експорту відбувалося передусім за рахунок країн далекого зарубіжжя. У 1999 р. частка цих країн в експорті піднялася до 64 %, тоді як частка країн СНД та Балтії скоротилася відповідно до 36 %.
Відбувся також докорінний перелом у реформуванні відносин власності. За 1991-1993 рр. форму власності змінили 3,6 тис. підприємств та організацій, а за 1994-1999 рр. - 61,7 тис. Однак приватизація, якщо взяти її саму по собі, не була панацеєю. Навпаки, її недоліки виявилися головним чинником невдачі 90-х років у реформуванні економіки. Від середини 1990-х років в економіці України почали панувати олігархічні клани - фінансово-промислові групи. Попри сподівання, сертифікатна (ваучерна) приватизація не забезпечила перетворення мільйонів українських громадян на реальних власників.
Держава отримувала від приватизації значно менше коштів, ніж розраховувала. Наприклад, у 2002 р. їх надходження до державного бюджету планувалося в обсязі 5585 млн грн., а на практиці становило лише 576 млн. В ці роки набули особливого поширення тіньові схеми приватизації, що ґрунтувалися на штучному заниженні вартості об'єктів державної власності. У 2005 р. відбулася низка судових процесів, які закінчилися прийняттям рішень про реприватизацію. Повторний продаж "Криворіжсталі" у 2005 р. за 4,8 млрд дол. США наочно показав масштаб втрат державного бюджету. Виручка від продажу одного комбінату виявилася на 20 % більшою, ніж прибуток від приватизації всіх промислових об'єктів за всі попередні роки.
Провал сертифікатної приватизації призвів до того, що в Україні не сформувався значущий прошарок малого та середнього підприємництва, який у розвинених країнах є фундаментом формування великої приватної власності та становлення середнього класу. На жовтень 2003 р. налічувалося тільки 255,5 тис. малих підприємств (без сільськогосподарських підприємств і банків), тобто лише 53 в розрахунку на 10 тис. населення. Ця цифра на порядок нижча, ніж у країнах із розвинутою економікою (500-700 підприємств у розрахунку на 10 тис. населення). Частка продукції малих підприємств у загальних обсягах виробництва продукції (робіт, послуг) в Україні становила менше 8 %, тоді як в розвинених країнах - від 50 до 60 %.
Останнім часом на кожні 10 тис. наявного населення в Україні припадає 57 малих підприємств, тобто прогресу майже не спостерігається. Самі підприємства за чисельністю зайнятих осіб - в середньому не більше семи - істотно поступаються своїм аналогам у сусідніх країнах. Понад дві третини із них функціонують у сфері послуг і торгівлі, 16 % - у промисловості.
Від початку процесу приватизації змінили форму власності понад 90 тис. об'єктів, у тому числі за 2000-2003 pp. - майже 24 тис. об'єктів із загальною оціночною вартістю майна близько 11,7 млрд грн. Процес зміни форми власності відбувався переважно шляхом викупу та продажу на аукціоні.
Приватизація, з одного боку, стимулювала приватну ініціативу і була одним із важливих чинників виходу країни з глибокої кризи 90-х років. З іншого боку, вона не виправдала сподівань і в багатьох випадках не привела до появи ефективного власника. Утворився помітний дисбаланс приватних і суспільних інтересів, зумовлений невиконанням інвесторами взятих на себе зобов'язань. Серйозною проблемою залишалася недостатня легітимність створеного приватного капіталу, що формувався в умовах численних порушень чинного законодавства.
Дві третини опитаних, за даними соціологічного моніторингу, у 2010 р. негативно поставилися до передачі у приватну власність великих підприємств. У 1992 р. негативних відповідей було значно менше (31,6 %). Це свідчить, що суспільство розчароване підсумками приватизації.
За всіх недоліків, якими супроводжувалися ринкові реформи, вони докорінно змінили обличчя країни. У грудні 2005 р. Євросоюз надав Україні статус країни з ринковою економікою. В лютому 2006 р. подібне рішення прийняли також США. Це означало, що провідні країни світу визнали подібність української економіки з їхньою економікою за головними ознаками:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ринкові перетворення“ на сторінці 1. Приємного читання.
