Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

Історія України

У середині липня 1940 р., ще до закінчення війни у Франції, Гітлер наказав розпочати підготовку до війни з СРСР. А 18 грудня 1940 р. фюрер підписав директиву верховного командування вермахту № 21 і дав їй кодову назву - "Барбаросса".

За директивою № 21 початок воєнних дій намічався на 15 травня 1941 р. в лютому 1941 р. У Румунії було зосереджено 680 тис. німецьких солдатів. У ніч на 28 лютого німецькі війська переправилися через Дунай в Болгарію. Болгарія змушена була приєднатися до осі Берлін-Рим-Токіо. 25 березня югославський прем'єр Ю.Цветкович підписав угоду з Німеччиною про приєднання до держав осі. Однак через два дні у Белграді відбулося повстання, в результаті якого правлячий режим було скинуто. Гітлер оголосив про свій намір знищити Югославію. У зв'язку з цим початок операції за планом "Барбаросса" було пересунуто на більш пізній строк - у межах чотирьох тижнів. 30 квітня, коли вермахт завершив захоплення Югославії і Греції, Гітлер призначив нову дату початку операції "Барбаросса" - 22 червня 1941 р.

На момент вторгнення Збройні сили Німеччини налічували 7,3 млн солдатів і офіцерів, до 72 тис. артилерійських гармат та мінометів, 5,6 тис. танків, 5,7 тис. бойових літаків. Для воєнних дій проти СРСР призначалося близько 70 % збройних сил - 156 дивізій, у тому числі 17 танкових і 14 моторизованих. З п'яти повітряних флотів на Східний фронт виділялося три повністю і один частково. Всього на східних кордонах Німеччини і в країнах-сателітах для нападу було підготовлено 4,1 млн солдатів і офіцерів, 40,5 тис. гармат, 4,2 тис. танків, понад 3,6 тис. бойових літаків і 159 кораблів. Разом із Німеччиною до нападу на СРСР готувалися армії Фінляндії, Угорщини і Румунії. З урахуванням їх збройного потенціалу збройні сили вторгнення налічували близько 5 млн осіб, 182 дивізії і 20 бригад, 47,2 тис. гармат і мінометів, 4,4 тис. танків і САУ, понад 4,3 тис. бойових літаків і 246 кораблів.

Натомість склад РСЧА і ВМФ збільшився з 2028,4 тис, що налічувалися на січень 1939 р., до 4826,9 тис. осіб на 22 червня 1941 р. Сухопутні війська складалися з 303 дивізій, у тому числі 61 танкової і 31 моторизованої. Всього у Збройних силах було 118 тис. гармат і мінометів, 18,7 тис. танків і САУ, 16 тис. бойових літаків. За чисельністю особового складу Червона армія поступалася вермахту. Проте за кількістю дивізій (понад 80 знаходилося у стадії формування), гармат, танків і літаків вона не мала рівних у світі.

Підрозділи Червоної армії розміщувалися у недобудованій системі оборонних споруд, яка отримала назву "лінія Молотова". Ця система створювалася вздовж нового радянського кордону, встановленого у 1939- 1940 рр, завдяки реалізації пакту Ріббентропа-Молотова. Система оборонних споруд на старому кордоні (так звана лінія Сталіна) була позбавлена озброєння і почала планомірно руйнуватися. На території вздовж західного кордону, здобутій у 1939-1940 рр., було розміщено понад 2 млн солдатів і офіцерів. Військам доводилося самим займатися будівництвом казарм, полігонів, парків для бойової техніки, аеродромів тощо. На вдосконалення бойової майстерності їм відводили не більше 4 годин на тиждень.

В ніч на 22 червня 1941 р. міністр оборони С.Тимошенко і начальник Генштабу Г.Жуков надіслали у прикордонні округи телеграму, в якій повідомлялося, що 22-23 червня очікується раптовий напад німців. "Завдання наших військ, - вказувалося у телеграмі, - не піддаватися на будь-які провокаційні дії, що можуть викликати серйозні ускладнення. Одночасно військам Ленінградського, Прибалтійського, Західного, Київського і Одеського військових округів бути в повній бойовій готовності зустріти можливий раптовий удар німців або їх союзників". Війська отримали наказ упродовж ночі на 22 червня зайняти вогневі точки укріплених районів на кордоні, перед світанком розосередити по польових аеродромах і ретельно замаскувати авіацію, привести всі частини в бойову готовність, вжити заходів для затемнення міст та об'єктів. Але в ніч на 22 червня німецька агентура і диверсійні групи інтенсивно руйнували провідний зв'язок, щоб порушити управління військами. Тому більшість з'єднань і частин була піднята по тривозі не за наказом, а бомбовими ударами і вогнем артилерії противника.

Напад розпочався о 3 годині 15 хвилин. Німецькі гармати відкрили ураганний вогонь по завчасно розвіданих цілях. Авіація бомбардувала залізничні вузли, аеродроми, військово-морські бази і міста у смузі 250-300 км вглиб від кордону.

Сила удару нарощувалася поступово. У перший день війни в бій було введено 117 дивізій. На 1 липня, коли були задіяні війська Фінляндії, Угорщини і Румунії, кількість ворожих дивізій на Східному фронті зросла до 171, а на 10 липня - до 182. Всього Гітлер зосередив для нападу на Радянський Союз 190 дивізій.

До складу радянських прикордонних округів входило 168 дивізій і 14 окремих бригад. Ці сили були відносно рівномірно розміщені на території від Мурманська до Ізмаїла і розосереджені на широкій смузі вглиб від кордону. Перший ешелон (10-50 км від кордону) становили армії прикриття, в яких налічувалося 52 дивізії і 2 бригади. В другому ешелоні (50-100 км від кордону) налічувалося 52 дивізії, з них 24 танкових і 12 моторизованих. На відстані до 400 км від кордону були дислоковані 62 дивізії резерву округів. На рубежі Західної Двіни і Дніпра розміщувалися 16 дивізій резерву Верховного головнокомандування.

Німецькі танкові дивізії швидко просувалися вперед, за ними йшла піхота. За перший день боїв на прибалтійському і смоленському напрямах ворог просунувся на 50-60 км. В Україні, де радянські війська мали істотну перевагу в чисельності, йому вдалося просунутися тільки на 10-20 км. У результаті бомбардування аеродромів і у повітряних боях прикордонні округи за цей день втратили 1200 літаків. На вирішальних напрямках радянські наземні війська залишилися без повітряного прикриття, що істотно знизило їх боєздатність.

• 22 червня президія Верховної Ради СРСР оголосила мобілізацію на території 14 військових округів. В європейській частині СРСР було оголошено воєнний стан. Київський особливий військовий округ був перетворений на Південно-Західний фронт. На основі Одеського військового округу було створено Південний фронт. З Південним фронтом взаємодіяв Чорноморський флот.

• 23 червня була створена Ставка Головного командування у складі народного комісара оборони маршала С.Тимошенка, начальника Генерального штабу генерала Г.Жукова, Й.Сталіна і В.Молотова, маршалів К.Ворошилова і С.Бульонного, наркома ВМФ адмірала М.Кузнецова. 30 червня був утворений надзвичайний орган - Державний Комітет Оборони (ДКО), в руках якого зосередилася вся повнота влади. До складу ДКО увійшли Й.Сталін (голова), В.Молотов (заступник голови), Л.Берія, К.Ворошилов, Л.Каганович, Г.Маленков. Пізніше ДКО поповнився М.Вознесенським і А.Мікояном. 10 липня Ставка Головного командування була перетворена на Ставку Верховного командування. 19 липня Сталін взяв на себе обов'язки наркома оборони, а 8 серпня - Верховного головнокомандуючого. З цього часу Ставка стала іменуватися Ставкою Верховного головнокомандування. Було створено три головних командування стратегічних напрямів - Північно-Західного (на чолі з К.Ворошиловим), Західного (С.Тимошенко) і Південно-Західного (С.Будьонний). Начальником Генерального штабу став Б.Шапошніков.

Готуючись до наступальної війни, Кремль зненацька потрапив у ситуацію війни оборонної. З першого дня війни виявилася перевага противника в тактиці ведення бою і технічній оснащеності. На багатьох ділянках фронту німці розчленовували за допомогою танкових кліщів військові порядки радянських дивізій, а далі мотопіхота швидко оточувала їх. Позбавлені допомоги ззовні внаслідок втрати управління військами, ці дивізії опинялися в "котлі" і знищувалися поодинці.

Ставка Головного командування не володіла оперативною інформацією, але 23 червня дала наказ перейти в контрнаступ у районі Луцьк- Рівне-Броди, щоб розгромити головну ударну силу групи армій "Південь" - 1-шу танкову групу генерала Е.Клейста. Виконуючи безглуздий наказ, вісім радянських мотомеханізованих корпусів утягнулися в багатоденну битву. В ході її з'ясувалося, що величезна перевага у кількості танків була маловартісною. Радянські танки застарілих зразків не могли знищити німецькі, тоді як німецькі легко справлялися зі своїм противником. Ця перша танкова битва закінчилася цілковитою поразкою військ Південно-Західного фронту. В радянського командування з 4200 танків залишилося 737, проте із них не всі виявилися придатними до подальшого використання. Радянські втрати у танках співвідносилися з німецькими у пропорції 20 : 1.

Німецьке командування не дало розгорнутися військам Південно-Західного фронту на старому державному кордоні. 7 липня воно організувало прорив фронту на стику 5-ї і 6-ї армій південніше Новоград-Волинського укріпленого району. Ввечері цього дня німецькі танкові частини захопили Бердичів, 8 липня - Новоград-Волинський, а 9 липня - Житомир. На лінії фронту, який утримували радянські війська, утворився розрив довжиною в 70 км. У цей розрив увірвалися німецькі танкові і моторизовані частини. Просуваючися по житомирському шосе, передові частини ворога 10 липня вийшли на дальні підступи до Києва. 11 липня зав'язалися бої на зовнішньому обводі центрального сектора Київського укріпленого району (КНУР). Почалася Київська оборонна операція.

Від початку війни на будівництві укріплень працювало щоденно близько 160 тис. осіб, головним чином жінок. За короткий час навколо міста було споруджено три лінії укріплень, вирито понад 230 км протитанкових ровів та ескарпів, побудовано 1650 дзотів та інших вогневих точок. Це дало можливість нечисленним військам, які знаходилися у місті, організувати оборону проти двох танкових дивізій генерала Клейста, які зробили спробу захопити столицю з ходу. Контрудари 5-ї армії біля Коростеня і 6-ї в районі Бердичева врятували Київ. Війська противника були втягнуті у затяжні бої. Радянське командування виграло час для здійснення організованого відходу трьох армій з-під флангового удару противника і зосередження нової 26-ї армії на рубежі правого берега Дніпра в районі Черкас.

На початку серпня захисники Києва перейшли до наступальних дій в районі Голосіївського лісу і Жулян. У цей час, однак, німецькі війська прорвали оборону Південного фронту і оточили залишки 6-ї і 12-ї армій в районі Умані. За німецькими даними, у полон потрапили 103 тис. осіб. Загальні втрати Південного фронту до осені 1941 р. становили 213 тис. осіб.

23 серпня танкові дивізії ворога захопили міст через Дніпро і створили плацдарм на його лівому березі, в 60 км на північ від Києва. 8 вересня німці форсували Дніпро і створили плацдарм на півдні від Києва, в районі Кременчука. Після цього вони перейшли в наступ у північно-східному напрямку, назустріч своїй 2-й танковій групі. Військам усього Південно-Західного фронту загрожувало оточення. В ніч на 15 вересня група танкових дивізій Гудеріана захопила Бахмач, Лохвицю і Ромни, а війська 1-ї танкової групи Клейста - Хорол і Лубни. Кільце оточення зімкнулося. В кільці опинилися 5-та, 37-ма, 26-та і 21 - ша армії, а також частини 38-ї армії разом з управлінням Південно-Західного фронту. В німецькому полоні опинилися 453 тис. солдатів і командирів. Знищення чотирьох кадрових армій стало катастрофою небачених розмірів.

Надзвичайно важливим результатом київської оборонної операції була затримка групи армій "Центр" у наступі на Москву. Це допомогло виграти час. Коли гітлерівські війська отримали можливість знову сконцентруватися на центральному стратегічному напрямі, на допомогу Червоній армії уже підходив її "природний союзник", як висловлювалися німці - "генерал-зима". Та й сама Червона армія швидко поповнювалася за рахунок мобілізації.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР
  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики